Амлодипин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: amlodipinum, 3-етил 5-метил(4RS)-2-[(2-аміноетокси)метил]-4-(2-хлорфеніл)-6-метил-1,4–дигідропіри-дин-3,5-дикарбоксилат бензолсульфонат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з блакитним відтінком кольору, з двоопуклою поверхнею. На поверхні таблеток допускається мармуровість;

склад: 1 таблетка містить амлодипіну бесилату 6,93 мг або 13,87 мг, що еквівалентно 5 мг або 10 мг амлодипіну;

допоміжні речовини: цукор молочний, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), колідон 25, магнію стеарат, аеросил, індигокармін.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини. Похідні дигідропіридину. Код АТС С08С А01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Препарат чинить антигіпертензивну, антиангінальну, спазмолітичну та судинорозширювальну дію. Антагоніст іонів кальцію (блокатор повільних кальцієвих каналів клітинної мембрани) групи дигідропіридину. Зв´язується з дигідропіридиновими рецепторами, блокує трансмембранне надходження іонів кальцію всередину клітини (більшою мірою – до гладко-м’язових клітин судин, ніж до кардіоміоцитів). Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений прямим розслаблюючим впливом на гладкі м’язи судин, зі зниженням загального периферичного судинного опору. Зменшує вираженість ішемії за рахунок розширення периферичних артеріол та зменшення постнавантаження на серце, не змінюючи ЧСС. Внаслідок зменшення навантаження на серце зменшується потреба міокарда у кисні, відмічається розширення великих коронарних судин, як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Препарат збільшує надходження кисню в міокард у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала, або варіантна стенокардія) і запобігає розвитку коронароспазму. Гальмує агрегацію тромбоцитів; збільшує швидкість клубочкової фільтрації, натрійурез і діурез.

Чинить пролонгований дозозалежний антигіпертензивний ефект. Завдяки повільному початку дії і пролонгованому ефекту, викликає повільне зниження АТ та мінімальну рефлекторну стимуляцію симпатичної нервової системи. При гіпертонічній хворобі зменшує ступінь гіпертрофії міокарда лівого шлуночка; має антисклеротичну активність та кардіопротективну дію при ІХС.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах добре абсорбується в шлунково-кишковому тракті (ШКТ), досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові через 6 - 12 год. Дія препарату починається через 2 год після прийому і триває майже 24 год. Абсолютна біодоступність становить 64 – 80 %. Майже 97,5 % амлодипіну зв’язується з біл-ками плазми крові. Об’єм розподілу – 21 л/кг. Амлодипін незначною мірою зазнає ефекту “першого проходження”. Період напіввиведення – 35 - 50 год, що дозволяє призначати препарат 1 раз на добу. Прийом їжі не впливає на всмоктування амлодипіну. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається через 7-8 днів постійного прийому. Біотрансформується в печінці з утворенням неактивних метаболітів; 10 % препарату в незміненому вигляді та 60 % у формі метаболітів виводяться із сечею, частково із жовчю (20-25% у вигляді метаболітів), а також з грудним молоком. Проникає через гематоенцефалічний бар’єр.

У хворих з порушенням функції нирок і застійною серцевою недостатністю корекція дози амлодипіну не потрібна. В осіб літнього віку відзначена тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення періоду напіввиведення.

Період напіввиведення також збільшується при порушенні функції печінки.

Показання до застосування. Артеріальна гіпертензія, стабільна стенокардія та вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).

Спосіб застосування та дози. При артеріальній гіпертензії та стенокардії препарат звичайно призначають у початковій дозі 5 мг 1 раз на добу, при необхідності дозу підвищують через 7 - 14 днів до максимальної – 10 мг на добу.

Побічна дія.

Серцево-судинна система: набряки гомілок (які не пов”язані з затримкою в організмі рідини, носять доброякісний характер та, як правило, зменшуються/зникають після корекції дози амлодипіну), прискорене серцебиття, гіперемія обличчя та інших частин тіла, головний біль, запаморочення, гіпотензія. Рідко реєструвались аритмії (синусова тахікардія, шлуночкові порушення ритму, фібриляція передсердь), напади стенокардії, гіпотензія, колапс, задишка. Існують повідомлення про поодинокі випадки інфаркту міокарда.

Органи шлунково-кишкового тракту і печінка: нудота, біль у животі; не часто - диспепсія, дискомфорт в епігастральній ділянці, втрата апетиту, діарея, метеоризм, блювання, сухість у роті, гіперплазія ясен. Дуже рідко – підвищення рівнів печінкових трансаміназ, холестаз, порушення функції печінки.

Нервова система, органи чуття: головний біль, стомлюваність, порушення сну (сонливість). Рідко – парестезії, безсоння, депресія; порушення зору (включаючи диплопію), кон’юнктивіт, дзвін у вухах Дуже рідко – тремор.

Система кровотворення: у поодиноких випадках – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, дуже рідко - агранулоцитоз.

Сечовидільна система: незначне збільшення добового діурезу та частоти сечовипускання.

Шкіра: екзантема, алергічні реакції (висипання, свербіж, еритема), рідко - системні реакції, дерматит, алопеція.

Кістково-м’язова система: астенія, судоми, міалгії, артралгії.

Інші реакції: пітливість, гінекомастія, сексуальна дисфункція, неспецифічні болі різної локалізації.

Після відміни препарату побічні реакції у більшості випадків повністю минали.

Протипоказання. Гострий інфаркт міокарда (до 4-х тижнів від початку захворювання), кардіогенний шок, нестабільна стенокардія, виражений аортальний стеноз, індивідуальна гіперчутливість до амлодипіну та інших інгредієнтів таблеток; артеріальна гіпотензія (АТ < 90 мм рт.ст.); вагітність, лактація. Діти до 18 років.

Передозування. Симптоми інтоксикації, ймовірно, обумовлені пролонгованою системною гіпотензією та порушенням перфузії життєво важливих органів. У тяжких випадках можливі тахікардія, гіпоксія, колапс з втратою свідомості, кардіогенний шок.

Лікування. Заходи для надання невідкладної допомоги, в першу чергу, повинні бути спрямовані на відновлення стабільної гемодинаміки. У хворих необхідно постійно контролювати

функції серцево-судинної та дихальної систем, діурез. Можливе введення препаратів кальцію. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування симпатоміметиків (допамін або норадреналін) для стабілізації артеріального тиску. Дози цих препаратів підбирають з урахуванням досягнутого лікувального ефекту. Брадикардію можна усунути симпатоміметиками. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

До додаткового введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перенавантаження серця.

Зважаючи на те, що амлодипін значною мірою зв’язується з білками плазми, застосування гемодіалізу недоцільне.

Особливості застосування. Період напіввиведення Амлодипіну у хворих з порушеною функцією печінки та хворих похилого віку збільшується, тому в таких випадках препарат застосовують з обережністю.

При сумісному призначенні амлодипіну і дигоксину хворим на серцеву недостатність необхідний ретельний контроль за гемодинамікою ЕКГ.

Вагітність та лактація. Препарат призначають лише в тих випадках, коли ризик, зумовлений захворюванням, перевищує можливий негативний вплив застосування препарату на плід. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.

Ефективність і безпека застосування препарату у дітей не встановлена.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Амлодипін можна застосовувати одночасно з тіазидними діуретиками, блокаторами a- та b–адренорецепторів, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, нітрогліцерином для сублінгвального прийому, НПЗЗ, антибіотиками та пероральними гіпоглікемізуючими препаратами.

Діуретики, інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, засоби для інгаляційного наркозу (похідні вуглеводнів), аміодарон, хінідин та інші антагоністи кальцію можуть потенціювати гіпотензивну дію амлодипіну.

Одночасне застосування амлодипіну і дигоксину не змінює концентрацію останнього в сироватці крові і нирковий кліренс; спільне застосування циметидину не змінює фармакокінетику амлодипіну.

Одночасне застосування амлодипіну та варфарину суттєво не змінює впливу останнього на протромбіновий час. Нестероїдні протизапальні засоби (особливо індометацин) можуть знижувати антигіпертензивний ефект амлодипіну.

Умови та термін зберігання. У сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30⁰ С. Термін придатності – 3 роки.