Карведилол-лугал инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: carvedilol, D,l-1-[карбазоліл-(4)-оксі]-3-[2-(2-метоксифенокси)етиламіну]-2-пропанол;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 12,5 мг - таблетки плоскоциліндричної форми з фаскою і рискою, білого або майже білого кольору, із специфічним запахом. Допускається наявність шорсткості;

таблетки по 25 мг – таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею з рискою, білого або майже білого кольору, із специфічним запахом. Допускається наявність шорсткості;

склад: 1 таблетка містить карведилолу - 12,5 мг або 25 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон (поліпласдон XL), полiвiнiлпiролiдон середньомолекулярний (пласдон К-29/32), аеросил, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Сочетані блокатори α- і β-адренорецепторів. Код АТС С07А G02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Антигіпертензивний і антиангінальний засіб - блокатор a₁- та b_1,2-адренорецепторів. Справляє судиннорозширювальну дію на артеріоли внаслідок, головним чином, блокування a₁-адренорецепторів, завдяки чому знижуються загальний периферичний опір та постнавантаження на серце. Блокує b-адренорецептори, знижує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, активність реніну плазми при цьому знижується без затримки виведення рідини. Виявляє мембраностабілізуючі властивості, не має внутрішньої симпатоміметичної активності.

Є потужним антиоксидантом, що усуває вільні кисневі радикали. Не виявляє впливу на ліпідний обмін та вміст іонів калію, натрію і магнію в крові. Не впливає на нирковий кровоток і функцію нирок.

 У хворих на артеріальну гіпертензію зниження артеріального тиску не супроводжується характерним для деяких інших b-адреноблокаторів одночасним збільшенням загального периферичного опору. Частота серцевих скорочень трохи знижується.

 У хворих на ішемічну хворобу серця виявляє протиішемічну і антиангінальну дію, яка зберігається при тривалому застосуванні.

У хворих з порушеннями функції лівого шлуночка або недостатністю кровообігу сприятливо впливає на гемодинамічні показники, підвищуючи фракцію викиду лівого шлуночка і серцевий індекс, підвищує толерантність до фізичних навантажень. Знижує частоту госпіталізації та ризик летальності.

Фармакокінетика. Незалежно від прийому їжі швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в крові реєструється приблизно через 1 годину. Прийом їжі не впливає на біодоступність, але збільшує час досягнення максимальної концентрації в крові. Зв’язується з білками плазми на 98 - 99%. Об’єм розподілу становить 2 л/кг. Період напіввиведення - 6 - 10 годин.

Біодоступність становить 25% за рахунок ефекту “першого проходження через печінку” (60 - 75%). У печінці в результаті деметилювання та гідроксилювання утворюються три метаболіти з більш вираженою, ніж у карведілолу, β-блокуючою активністю та антиоксидантною дією. Проникає крізь плацентарний бар’єр, виділяється з грудним молоком.

Екскретується в основному печінкою з жовчю, частково шлунково-кишковим трактом, невелика частина дози виводиться у вигляді метаболітів нирками.

 При порушенні функції печінки біодоступність зростає до 80%, об’єм розподілу збільшується. У літніх хворих концентрація в печінці приблизно на 50% вище, ніж у молодих.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія, хронічна серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози. Призначають дорослим незалежно від прийому їди. При недостатності кровообігу краще приймати під час їжі, щоб сповільнити всмоктування та зменшити ризик ортостатичних реакцій. Таблетку ковтають, не розжовуючи, запивають достатньою кількістю рідини.

Артеріальна гіпертензія. Початкова доза звичайно становить 12,5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні (дозу можна розділити на два прийоми по 6,25 мг), що вже може забезпечити необхідний ефект. При необхідності дозу можна збільшити через 2 дні до 25 мг 1 раз на добу, потім з інтервалами не менше двох тижнів до 50 мг 1 раз на добу (або розділити на два прийоми). Максимальна добова доза 50 мг.

Стенокардія. Початкова доза звичайно становить 12,5 мг 2 рази на добу протягом  1 тижня, потім по 25 мг 2 рази на добу. При необхідності дозу можна збільшити з інтервалами не менше двох тижнів до максимальної добової дози - 100 мг, розділеної на  2 прийоми. Для хворих літнього віку вища добова доза становить 50 мг, розділених на  2 прийоми.

Серцева недостатність. Початкова доза звичайно становить 3,125 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При добрій переносимості дозу можна збільшити з інтервалами не менш двох тижнів до 6,25 мг 2 рази на добу, потім до 12,5 мг 2 рази на добу, потім до  25 мг 2 рази на добу. У хворих з масою тіла менше 85 кг вища рекомендована добова доза становить 50 мг за 2 прийоми, у пацієнтів з масою тіла понад 85 кг – 100 мг за 2 прийоми.

Побічна дія. Центральна і периферична нервова системи: головний біль, запаморочення, слабкість, синкопальні стани, що виражені незначно та, як правило, на початку лікування, м’язева слабкість. У поодиноких випадках - депресія, розлади сну, парестезії, зміни настрою.

Серцево-судинна система: брадикардія, гіпотензія, ортостатичні реакції. У поодиноких випадках – непритомність, порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок), загострення симптомів переміжної кульгавості або синдрому Рейно. В окремих випадках – порушення атріовентрикулярної провідності, прогресування серцевої недостатності.

Система травлення: сухість у роті, нудота, болі у шлунку, діарея, іноді - блювання, запор, підвищення рівня печінкових трансаміназ.

Обмін речовин: гіперглікемія, збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія.

Система кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія.

Сечовидільна система: рідко - у пацієнтів з порушенням функції нирок можливе погіршення ниркових функцій, у поодиноких випадках - ниркова недостатність, набряки.

Система дихання: закладення носа, чхання, бронхоспастичні реакції.

Репродуктивна система: рідко – зниження лібідо.

Дерматологічні реакції: шкірні алергічні реакції, загострення псоріазу.

Інші: міалгія, артралгія, порушення зору, кон’юнктивіт, зниження продукції слізної рідини, незначні крововиливи.

Протипоказання. Гіперчутливість до компонентів препарату, артеріальна гіпотензія, декомпенсована серцева недостатність, виражена брадикардія, атріовентрикулярна блокада II та III ступеня, синоатріальна блокада, синдром слабкості синусного вузла, шок, хронічні обструктивні захворювання легень, бронхіальна астма, важкі ураження печінки, вагітність, годування груддю, дитячий вік (молодше 18 років).

Передозування. Симптоми: різка артеріальна гіпотензія (систолічний тиск 80 мм рт. ст. та нижче), брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, порушення функції дихання, блювання, сплутаність свідомості, генералізовані судоми. Лікування: моніторинг функції серцево-судинної системи та дихальної системи, функції нирок. Підтримуюча терапія: при вираженій брадикардії – атропін 0,5 - 2 мг внутрішньовенно; для підтримки серцевої діяльності - глюкагон 1 - 10 мг внутрішньовенно струйно, потім 2 - 5 мг/годину у вигляді інфузій, адреноміметики (добутамін, ізопреналін, адреналін); при гіпотензії – норадреналін; при бронхоспазмі – b₂-адреноміметики у вигляді аерозолю, при неефективності - внутрішньовенно, або амінофілін внутрішньовенно; при судомах - діазепам або клоназепам внутрішньовенно повільно. При кардіогенному шоку підтримуючу терапію продовжують досить довго, оскільки можна чекати подовження періоду напіввиведення препарату.

Особливості застосування. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів літнього віку (призначають половинні дози), при цукровому діабеті (маскує клінічні прояви гіперглікемії), при вазоспастичній стенокардії Принцметала (може провокувати напади), у хворих з недостатністю кровообігу, у пацієнтів із захворюваннями периферичних судин (можливе посилення синдрому Рейно), при загостренні серцевої недостатності, у хворих на феохромоцитому. У цих випадках лікування слід починати з низьких доз з наступним повільним підвищенням до ефективних.

 При призначенні пацієнтам з недостатністю кровообігу, з низьким артеріальним тиском (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця та/або нирковою недостатністю необхідно контролювати функцію нирок, при її погіршенні – зменшити дозу або припинити прийом препарату, збільшити дозу діуретиків.

Пацієнтам з хронічними обструктивними захворюваннями легень і бронхоспастичним компонентом, що не одержують протиастматичні препарати, карведилол слід призначати тільки в тому випадку, якщо переваги від його застосування перевищують потенційний ризик.

У осіб з важкою алергією або у тих, що проходять курс десенсибілізації, карведилол може підсилити алергічні реакції. Хворим, у яких раніше на фоні лікування b-блокаторами виникав або загострювався псоріаз, препарат можна призначати тільки після ретельної оцінки можливої користі і ризику. Як і інші b-блокатори, карведилол може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу. Особи, що користуються контактними лінзами, повинні бути попереджені про можливість зменшення сльозовиділення.

 Препарат не можна відміняти раптово через синдром відміни. Рекомендується протягом 1 - 2 тижнів знижувати дозу наполовину кожні 3 дні. При перериванні лікування на 2 тижні та більше, поновлювати лікування слід з мінімальних доз.

У період лікування слід виключити прийом алкоголю. Необхідна обережність при керуванні транспортними засобами або такій роботі, що вимагає підвищеної уваги, тому що можливі запаморочення і розлади сну, особливо на початку лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Потенціювання ефекту спостерігається при одночасному прийомі з антигіпертензивними засобами (у т. ч. у вигляді очних крапель), антиаритмічними препаратами, антиангінальними засобами, інгібіторами моноаміноксидази, симпатолітиками (резерпін) і серцевими глікозидами. Одночасне застосування з алкалоїдами маткових ріжок погіршує периферичний кровообіг.

При застосуванні із серцевими глікозидами та дилтіаземом можливе уповільнення атріовентрикулярної провідності, рідко з гемодинамічними порушеннями. Збільшує вміст дигоксину в крові. Анестетики підсилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефекти карведилолу. Індуктори мікросомальних печінкових оксидаз (фенобарбітал, рифампіцин) прискорюють метаболізм, знижуючи концентрацію карведилолу в плазмі, інгібітори мікросомальних печінкових оксидаз (циметидин) її підвищують. Карведилол може підсилювати дію інсуліну та пероральних цукрознижуючих засобів.

Не слід призначати одночасно з антиаритмічними препаратами I класу і дилтіаземом внутрішньовенно, при пероральному одночасному їх призначенні слід контролювати електрокардіограму та артеріальний тиск.

При відміні одночасної терапії клонідином слід спочатку припинити лікування карведилолом, потім, через кілька днів, відмінити клонідин.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому захищеному від світла місці при температурі від 15°С до 25°С.

Термін придатності – 2 роки.