Сиалис инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: тадалафіл; піразинол[1’,2’:1,6]піридо

[3,4-b]індол-1,4-діон, 6-(1,3-бензодіоксол-5-ил)-2,3,6,7,12,12а-гексагідро-

2-метил-, (6R, 12aR);

основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого кольору та мигдалеподібної форми, з написом “С 20” з одного боку;

склад: 1 таблетка містить 20 мг тадалафілу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кроскармелози натрієва сіль, гідроксипропілцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, гіпромелоза, триацетин, титану діоксид (Е171), заліза оксид жовтий (Е172), тальк.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування порушень ерекції.

Код АТС G04B E.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Тадалафіл є селективним оборотним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специ-фічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5). Коли сексуальна стимуляція спричинює локальне вивільнення оксиду азоту, інгібування ФДЕ 5 тадалафілом продукує підвищені рівні цГМФ в печеристому тілі. Це приводить до релаксації гладких м’язів і припливу крові до тканин статевого члена, створюючи тим самим ерекцію. Тадалафіл не діє без сексуальної стимуляції.

Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ 5. ФДЕ 5 є ферментом, який був знайдений у гладких м’язах печеристого тіла, судинних і вісцеральних гладких м’язах, скелетних м’язах, тромбоцитах, нирках, легенях і мозочку. Вплив тадалафілу на ФДЕ 5 є сильнішим, ніж на інші фосфодіестерази. Дія тадалафілу на ФДЕ 5 у 10 000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ 1, ФДЕ 2 ФДЕ 4 і ФДЕ 7, що є наявними у серці, мозку, кров’яних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетній мускулатурі та інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3, що є ферментом, наявними у серці та кров’яних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3 є важливою тому, що ФДЕ 3 є ферментом, який відіграє певну роль у скороченні серцевого м’яза. Крім того, тадалафіл приблизно у 700 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 6, що є ферментом, наявним у сітківці і відповідальним за фототрансдукцію. Тадалафіл також у 9 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 8,- ФДЕ 9 і ФДЕ 10, а також у14 разів потужніший щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ 11. Розподіл в тканинах та фізіологічні ефекти ФДЕ 8 через ФДЕ 11 не висвітлювались.

Препарат діє протягом 36 годин. Ефект виникає вже через 16 хвилин після прийому дози за наявності сексуального збудження.

Сіаліс, введений здоровим суб’єктам, не викликав істотної різниці порівняно з плацебо за показниками систолічного та діастолічного кров’яного тиску у лежачому положенні (середнє максимальне зниження 1,6/0,8 мм рт. ст., відповідно), систолічного та діастолічного кров’яного тиску стоячи (середнє максимальне зниження 0,2/4,6 мм рт. ст., відповідно) та істотної зміни частоти серцевих скорочень.

Тадалафіл не погіршує розпізнавання кольорів (синій/зелений), що пояснюється низькою спорідненістю тадалафілу щодо ФДЕ 6 порівняно з ФДЕ 5. Крім того, не спостерігається вплив тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск і розмір зіниці.

 Плацебо-контрольоване дослідження показало, що прийом тадалафілу протягом 6 місяців, не виявило клінічно значущого впливу на характеристики сперми. У чоловіків тадалафіл не впливав на рівень тестостерону, лютенізуючого, чи фолікулостимулюючого гормону в крові.

Фармакокінетика. Всмоктування.Тадалафіл добре всмоктується після прийому внутрішньо. Середня максимальна концентрація в плазмі (С_макс) досягається в середньому через 2 години після прийому.

Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від прийому їжі; таким чином, Сіаліс можна приймати з їжею чи без неї. Час введення дози (ранок проти вечора) не мав клінічно значущого ефекту на швидкість і ступінь всмоктування.

Розподіл. Середній об’єм розподілу становить близько 63 л. При терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу в плазмі зв’язано з протеїнами.

Менше ніж 0,0005% введеної дози було виявлено в спермі здорових суб’єктів.

Метаболізм. Тадалафіл переважно метаболізується ізоформою 3А4 цитохрому Р450 (CYP). Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт має активність відносно ФДЕ 5 у 13 000 разів менше, ніж тадалафіл. Таким чином, очікується, що метаболіт не буде виявляти клінічної активності у концентраціях, що спостерігаються.

Виведення. Середній період напіввиведення становить 17,5 години у здорових суб’єктів. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, більшою мірою з фекаліями (приблизно 61% дози) і в меншою - із сечею (приблизно 36% дози).

Окремі групи населення

Особи похилого віку

Здорові суб’єкти похилого віку (65 років або старше) мали нижчі значення кліренса тадалафілу при прийомі внутрішньо, що приводило до підвищення на 25% експозиції (AUC) порівняню зі здоровими суб’єктами віком 19- 45 років. Цей віковий ефект не є клінічно значущим і не потребує регулювання дози.

Ниркова недостатність

У суб’єктів з нирковою недостатністю, включаючи хворих на гемодіалізі, експозиція тадалафілу AUC була вищою, ніж у здорових чоловіків.

Печінкова недостатність

Експозиція тадалафілу (AUC) у суб’єктів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю є порівняною з експозицією у здорових суб’єктів. Не має даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.

Пацієнти, хворі на діабет

Експозиція тадалафілу (AUC) у хворих на діабет була приблизно на 19% нижче, ніж значення AUC для здорових суб’єктів. Ця різниця в експозиції не потребує регулювання дози.

Показання для застосування. Лікування еректильної дисфункції.

Спосіб застосування та дози. Для прийому внутрішньо.

Рекомендована максимальна доза становить 20 мг перед передбачуваною сексуальною активністю, незалежно від прийому їжі. Препарат можна приймати за 16 хвилин перед сексуальною активністю. Ефективність тадалафілу може зберігатися протягом до 36 годин після прийому дози.

Максимальна рекомендована частота прийому – один раз на день.

Побічна дія. Небажаними ефектами, про які повідомлялося найчастіше, є головний біль (≥10%). Інші небажані ефекти (≥1% - <10%) такі: біль у спині, диспепсія, запаморочення, гіперемія, міалгія, закладеність носа.

У поодиноких випадках (≥0,1% - <1%) - набряк повік, відчуття, описані, як біль в очах, кон’юнктивальна гіперемія.

У постмаркетингових дослідженнях дуже рідко спостерігалися такі побічні дії.

Загальні реакції: реакції гіперчутливості, такі як висипання, уртикарія та набряк обличчя, синдром Стивенса-Джонсона та ексфоліативний дерматит.

Серцево-судинна та цереброваскулярна системи: повідомлялось про серйозні побічні дії з боку серцево-судинної системи, такі як інфаркт міокарда, раптова кардіологічна смерть, інсульт, стенокардія, серцебиття, тахікардія, але більшість пацієнтів, які мали такі побічні дії, раніше мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи. Однак, неможливо точно визначити, чи пов’язані ці побічні дії з факторами ризику, чи з тадалафілом, чи із статевою активністю або комбінацією всіх цих чинників. Також повідомлялося про гіпотензію (частіше коли тадалафіл застосовували пацієнти разом з антигіпертензивними засобами), гіпертензію та непритомність.

Гастроінтестинальна система: абдомінальний біль та гастроезофагальний рефлюкс.

Шкіра та підшкірні тканини: гіпергідроз (потіння).

Незвичайні відчуття: затьмарений зір, неартеріальна передня оптична ішемічна нейропатія, оклюзія вен сітківки, порушення зору.

Урогенітальна система: пріапізм та подовжена ерекція.

Протипоказання. Тадалафіл протипоказано пацієнтам, які застосовують органічні нітрати у будь-якій лікарській формі.

Тадалафіл не повинен використовуватися пацієнтами з підвищеною чутливістю до тадалафілу або до будь-якого іншого компонента препарату.

Передозування. При одноразовому застосуванні здоровими суб’єктами тадалафілу в дозі до 500 мг і при багаторазовому застосуванні тадалафілу пацієнтами з еректильною дисфункцією до 100 мг на добу небажані ефекти були аналогічні тим, що спостерігалися при застосуванні менших доз препарату. У випадку передозування, якщо треба, слід застосовувати стандартну симптоматичну терапію.

На елімінацію тадалафілу гемодіаліз впливав неістотно.

Особливості застосування.

Застереження

Препарати для лікування еректильної дисфункції, включаючи Сіаліс, не повинні застосовуватися чоловіками із серцевими захворюваннями, для яких сексуальна активність є небажаною. Лікарі повинні зважати на потенційний серцевий ризик сексуальної активності для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які вони вже мають.

Необхідно враховувати потенційний ризик ускладнень для таких груп пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями:

- пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх 90 днів;

- пацієнти з нестабільною стенокардією або стенокардією, що виникає під час статевих актів;

- пацієнти із серцевою недостатністю, що відповідає класу 2 або вище за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця, протягом останніх 6 місяців;

- пацієнти з неконтрольованими аритміями, артеріальною гіпотензією (<90/50 мм Hg) чи неконтрольованою гіпертензією;

- пацієнти після інсульту, що стався протягом останніх 6 місяців.

Оцінка еректильної дисфункції повинна включати визначення потенційних першопричин та ідентифікацію доцільного курсу лікування після відповідного медичного визначення.

Перед початком будь-якого лікування еректильної дисфункції лікарі повинні зважати на стан серцево-судинної системи своїх пацієнтів, оскільки існує певний ступінь серцевого ризику, асоційований із сексуальною активністю.

Безпека та ефективність комбінацій тадалафілу з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не були досліджені. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується.

Пріапізм спостерігався для інших інгібіторів ФДЕ 5, включаючи тадалафіл. Пацієнтам, у яких виникають ерекції, що тривають 4 години або більше, слід вказати на необхідність негайно звертатися за медичною допомогою. Якщо не буде негайно проведено лікування пріапізму, то це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та довгострокової втрати потенції.

Треба з обережністю призначати Сіаліс пацієнтам, які мають стани, що можуть створювати схильність до пріапізму (такі як серпоподібно-клітинна анемія, мієломна хвороба чи лейкемія), чи пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса (такими як кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні).

Беручи до уваги, що не має даних про призначення Сіалісу пацієнтам с тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за Чайлдом-Пу (Child-Pugh), пацієнтам цієї групи Сіаліс призначається з обережністю.

Необхідно з обережністю призначати Сіаліс пацієнтам, що приймають a-1 блокатори (доксазозин) тому, що у деяких хворих одночасний прийом цих препаратів може призвести до симптоматичної гіпотензії. У клінічному фармакологічному досліджені щодо одночасного прийому однієї дози Сіалісу і тамсулозіну, a-блокатора, в якому брали участь 18 добровольців, симптоматичної гіпотензії не було виявлено.

Як і інші інгібітори ФДЕ 5 тадалафіл має системні властивості щодо розширення судин, що може привести до транзиторного зниження артеріального тиску. Перш ніж призначити Сіаліс, лікар повинен оцінити, чи можуть хворі з серцево-судиними захворюваннями бути схильними до несприятливих вазодиляторних ефектів.

Застосування під час вагітності і в період годування груддю.

Сіаліс не показаний для застосування у жінок. Дослідження щодо застосуванням тадалафілу у вагітних жінок не проводились.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами.

Сіаліс не має ніякого чи має незначний вплив на здатність керувати машинами та механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не очікується, що тадалафіл буде спричинювати клінічно значуще інгібування чи індукування кліренса лікарських засобів, що метаболізуються ізоформами CYP450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоформи CYP450, включаючи CYP3A4, CYP1A2, CYP2D6, CYP2C19, CYP2Е1 та CYP2С9.

Тадалафіл метаболізується переважно CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 – кетоконазол (400 мг на день) збільшує площу під кривою “концентрація - час” (AUC) однієї дози тадалафілу на 312% і Сmax на 22% , і кетаконазол (200 мг щоденно) збільшує AUC однієї дози тадалафілу на 107% і Сmax на 15% по відношенню до значень AUC і Сmax для одного тадалафілу.

Ритонавір (200мг двічі на день), інгібітор CYP3A4, 2С9, 2С19 та 2D6 збільшують AUC однієї дози тадалафілу на 124 %, не змінюючи Сmax. Хоча специфічні взаємодії не були досліджені, можно очікувати, що інші інгібітори протеази, такі як саквінавір та інші інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин, ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію тадалафілу в плазмі.

Селективний індуктор CYP3A4 рифампіцин (600 мг на день) – знижує величину AUC однієї дози тадалафілу на 88% і Сmax на 46% порівняно зі значеннями AUC і Сmax для одного лише тадалафілу. Можна очікувати, що супутнє введення інших індукторів CYP3A4 також знижуватиме концентрацію тадалафілу в плазмі.

Тадалафіл не мав клінічно істотного ефекту на експозицію (AUC) S-варфарином чи R-варфарином, а також не мав впливу на протромбіновий час, індукований варфарином.

Тадалафіл не потенціював збільшення часу кровотечі, спричиненого ацетилсаліциловою кислотою.

Тадалафіл має системні вазодиляторні властивості, що може збільшувати гіпотензивні ефекти антигіпертензивних препаратів. Крім того у хворих з важко контрольованою гіпертензією, які приймають декілька гіпотензивних препаратів, спостерігалось більше зниження кров’яного тиску. У більшості хворих зниження тиску не супроводжувалось гіпотензивними симптомами. Необхідно давати відповідні рекомендації пацієнтам, що лікуються гіпотензивними лікарськими засобами та Сіалісом.

Істотного зниження артеріального тиску не спостерігалось у пацієнтів, що приймали Сіаліс і селективний a-1-блокатор-тамсулозин.

При призначенні тадалафілу здоровим особам, що приймали a-1-блокатор -доксазозин (8 мг на день), спостерігалось посилення гіпотензивного ефекту. Кількість пацієнтів з потенційно клінічно істотним зниженням артеріального тиску була вища при прийомі двох препаратів. У деяких пацієнтів спостерігалось запаморочення. Випадків непритомності не було. Більш низькі дози доксазину не досліджувались.

Тадалафіл не впливав на концентрацію алкоголю, а алкоголь не впливав на концентрацію тадалафілу. На фоні високих доз алкоголю (0,7 г/кг) додатковий прийом тадалафілу не приводив до статистично значимого зниження артеріального тиску.У деяких пацієнтів спостерігалось постуральне запаморочення і ортостатична гіпотензія. Прийом тадалафілу на фоні більш низьких доз алкоголю (0,6 г/кг) не викликав гіпотензію, а запаморочення спостерігалось з тією ж частотою, що і при прийомі одного алкоголю.

Сумісний прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) з тадалафілом знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни експозиції (AUC) тадалафілу.

При прийомі тадалафілу з теофіліном не спостерігалося ніякої фармакокінетичної чи фармакодинамічної взаємодії.

Н2-антагоністи – збільшення шлункової рН після прийому нізатидину не мало клінічно значущого ефекту на фармакокінетику тадалафілу.

Умови та термін зберігання. Препарат слід зберігати при температурі

нижче 30° С, в оригінальній упаковці, у недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.