Норваск^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: амлодипін (amlodipine); 3-етил-5-метил-2-(2-аміно-етоксиметил)-4-(2-хлорофеніл)-1,4-дигідро-6-метил-3,5-піридиндикарбоксилату бензенсульфонат);

основні фізико-хімічні властивості: таблетки від білого до біло-сірого кольору, у формі смарагду з тисненнями AML-5 (Норваск^® 5 мг) або AML-10 (Норваск^® 10 мг) та логотипом “Pfizer”;

склад: 1 таблетка містить 5 мг або 10 мг амлодипіну у формі бесилату;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат безводний, натрію гліколят крохмальний типу А, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Код АТС С08СА01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Амлодипін – антагоніст іонів кальцію (блокатор повільних кальцієвих каналів), який блокує надходження іонів кальцію крізь мембрани до клітин гладеньких м’язів міокарда та судин. Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений безпосереднім впливом на гладенькі м’язи судин.

Антиангінальний ефект Норваску^® реалізується у такі два способи:

1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний периферійний опір (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень практично не змінюється, зниження навантаження на серце призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда в кисні.
2. Амлодипін також сприяє розширенню коронарних артеріол, як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Така дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія) і запобігає розвиткові коронарної вазоконстрикції.

У хворих на артеріальну гіпертензію разова доза Норваску^® забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні як лежачи, так і стоячи. Завдяки повільному початку дії амлодипін не спричиняє гострої гіпотензії.

У хворих на стенокардію Норваск^® сприяє підвищенню фізичної працездатності (подовжує час виконання фізичного навантаження, затримує розвиток нападу стенокардії та депресії сегмента ST при навантаженнях), знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у вживанні таблеток нітрогліцерину.

Дослідження in vitro показали, що приблизно 97,5% амлодипіну зв’язується з білками плазми крові.

Амлодипін не має жодного несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми крові, тому він придатний для лікування хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет і подагру.

Геодинамічні дослідження та контрольовані клінічні випробування у хворих на серцеву недостатність ІІ - ІІІ функціонального класу за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA) показали, що амлодипін не викликає погіршення їх стану за такими критеріями як толерантність до фізичного навантаження, фракція викиду лівого шлуночка та клінічна симптоматика.

У плацебо-контрольованих дослідженнях було показано, що застосування амлодипіну не призводить до підвищення ризику летальності або комбінованого показника летальності у пацієнтів з серцевою недостатністю ІІІ - IV класу (NYHA), які отримували дигоксин, діуретики та інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ).

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації в крові через 6 - 12 годин у пацієнтів як середнього, так і літнього віку. Абсолютна біодоступність досягає 64 - 80%. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.

Період напіввиведення із плазми крові становить приблизно 35 - 50 годин, що дозволяє призначати препарат один раз на добу. Стійка рівноважна концентрація у плазмі досягається після 7 - 8 днів регулярного застосування Норваску^®.

Амлодипін трансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться із сечею: 10% введеної дози – у незмінному стані, 60% - у вигляді метаболітів.

У пацієнтів літнього віку та хворих із застійною серцевою недостатністю відмічена тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводило до збільшення AUC (площі під кривою “концентрація/час”) та періоду напіввидення препарату.

Показання для застосування. Норваск^® показаний для лікування артеріальної гіпертензії як засіб першого ряду. Препарат може використовуватися для монотерапії гіпертензії у більшості хворих, за необхідності його можна призначати також у поєднанні з тіазидними діуретиками, a-адреноблокаторами, b-адреноблокаторами та інгібіторами АПФ.

Норваск^® показаний для лікування ішемії міокарда, зумовленої як органічною непрохідністю (стабільна стенокардія) так і спазмом або звуженням коронарних артерій (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). Препарат можна застосовувати й у тих випадках, коли клінічна картина дозволяє лише припустити існування вазоспазму або вазоконстрикції, хоча наявність останніх точно не встановлена. Норваск^® можна призначати як засіб монотерапії або у поєднанні з іншими антиангінальними препаратами.

Спосіб застосування та дози. При артеріальній гіпертензії та стенокардії звичайна початкова доза Норваску^® становить 5 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції хворого, дозу можна збільшити до максимальної добової, яка дорівнює 10 мг.

Під час лікування Норваском^® необхідно здійснювати щоденний контроль артеріального тиску.

Побічна дія. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях, в яких брали участь хворі на артеріальну гіпертензію та стенокардію, найчастіше відмічалися такі побічні ефекти: головний біль, набряки, втома, сонливість, нудота, біль у шлунку, приливи, серцебиття та запаморочення. Будь-яких клінічно значущих змін лабораторних показників, пов’язаних з прийомом Норваску^®, відмічено не було.

Досвід застосування Норваску^® показав, що значно рідше зустрічались алопеція, запори, артралгія, астенія, біль у спині, диспепсія, задишка, гіперплазія ясен, гінекомастія, гіперглікемія, імпотенція, збільшення частоти сечовипускання, лейкопенія, нездужання, зміна настрою, сухість у роті, судоми м’язів, міалгія, периферична нейропатія, панкреатит, пітливість, непритомність, тромбоцитопенія, васкуліт. У більшості випадків причинно-наслідковий зв’язок не був вірогідно підтверджений.

Рідко відмічалися такі алергічні реакції, як свербіж, висип, набряк та мультиформна еритема.

Дуже рідко при застосуванні препарату відмічалися гепатит, жовтяниця та підвищення рівнів печінкових ферментів (у більшості випадків пов’язані з холестазом). Поодинокі випадки, в міру їх тяжкості, потребували госпіталізації. У більшості цих випадків причинно-наслідковий зв’язок був недостовірним.

Як і під час прийому інших антагоністів кальцію, були описані поодинокі небажані явища, які неможливо відокремити від наслідків природнього перебігу основного захворювання: інфаркт міокарда, аритмія (включаючи шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь), а також біль за грудниною.

Протипоказання. Норваск^® протипоказаний хворим з виявленою індивідуальною підвищеною чутливістю до дигідропіридинів або до амлодипіну чи будь-якого іншого компонента препарату.

Предозування. Досвід лікування навмисного передозування Норваску^® у людини обмежений. У деяких випадках може виявитися корисним промивання шлунка. Існуючі дані дають підстави вважати, що значне передозування може призвести до надмірної периферійної вазодилатації з подальшим помітним і, можливо, тривалим зниженням артеріального тиску. Клінічно значуща гіпотензія, спричинена передозуванням Норваску^®, потребує проведення активних заходів, спрямованих на підтримку функцій серцево-судинної системи, включаючи моніторинг показників роботи серця та легенів, підняте положення кінцівок, контроль за об’ємом крові, що циркулює, та діурезом. Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску може виявитися корисним застосування судинно-звужувального препарату, якщо немає протипоказань для його призначення. З метою усунення наслідків блокади кальцієвих каналів може виявитися корисним внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Оскільки амлодипін значною мірою зв’язується з білками, то ефективність діалізу малоймовірна.

Особливості застосування.

Застосування у хворих з порушенням функції печінки

Період напіввиведення Норваску^®, як і інших антагоністів кальцію, збільшується у хворих з порушенням функції печінки, однак будь-які рекомендації стосовно корекції доз препарату поки що не розроблені. З цієї причини застосовувати препарат у таких хворих слід з особливою обережністю і лише під ретельним наглядом лікаря.

Для хворих на печінкову недостатність рекомендована доза становить 2,5 мг на день.

Застосування у хворих з нирковою недостатністю

У цієї категорії хворих Норваск^® застосовують у звичайних дозах. Зміна концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелює зі ступенем тяжкості ниркової недостатності. Амлодипін не видаляється під час діалізу.

Застосування у хворих похилого віку

При одних і тих самих дозах пацієнти як похилого, так і молодшого віку однаково добре переносять Норваск^®. Для хворих похилого віку рекомендована доза становить 2,5 мг на день.

Застосування в періоди вагітності та лактації

Ступінь безпечності застосування Норваску^® у жінок під час вагітності та годування груддю не встановлена. Під час вивчення впливу препарату на репродуктивну функцію у тварин не було виявлено ознак токсичності, за винятком затримки пологів та збільшення тривалості переймів у щурів при введенні амлодипіну у дозах, що у 50 разів перевищували максимально рекомендовані для людини. Отже, вживати Норваск^® під час вагітності рекомендується лише у тих випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду лікування для матері та плода.

Застосування у дітей

Безпека та ефективність застосування Норваску^® у дітей не досліджені.

Вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися технікою

Як показав досвід застосування препарату, малоймовірно, що Норваск^® впливатиме на здатність керувати автомобілем або користуватися технікою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Норваск^® безпечний при застосуванні разом з тіазидними діуретиками, a-адреноблокаторами, b-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином, що застосовувався сублінгвально, з нестероїними протизапальними препаратами та пероральними гіпоглікемічними засобами.

Дослідження показали, що одночасне застосування Норваску^® та дигоксину у здорових добровольців не змінює рівень останнього у сироватці крові та його нирковий кліренс, циметидин не змінює фармакокінетику амлодипіну. Норваск^® практично не впливає на фармакокінетику циклоспорину і не змінює вплив варфарину на протромбіновий час.

Результати досліджень in vitro з використанням плазми крові людини свідчать, що Норваск^® не впливає на зв’язування з білками таких препаратів, як дигоксин, фенітоїн, варфарин та індометацин.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі 15-25°С. Термін придатності – 4 роки.