Кемокарб инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: карбоплатин (carboplatin), платина діамін [1,1-циклобутан-дикарбоксилат (2-)-О, О ]-, [SP-4-2-];

основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин;

склад: 1 мл розчину містить: карбоплатину – 10 мг.

допоміжні речовини: натрію гідрохлорид, моногідрат лимонної кислоти, вода для ін”єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Сполуки платини. Код АТС L01ХA02.

Фармакологічні властивості. Карбоплатин - це сполука платини другого покоління; його біохімічні властивості подібні до властивостей алкілуючих біфункціональних сполук. Препарат являє собою цитотоксичний комплекс платини, що вступає в реакцію з нуклеофільними ділянками ДНК. Через утворення міжтяжевих і внутрішньотяжевих зшивок у ДНК, а також зшивок ДНК-білок пригнічується синтез ДНК, РНК і білків. Протипухлинна дія карбоплатину не є специфічною щодо фаз клітинного циклу.

Фармакокінетика. Після введення карбоплатину більша частина дози швидко зникає з крові і виділяється, головним чином, з сечею протягом 6 годин. Частина препарату, що залишилася, виводиться у двофазний спосіб, при цьому середні періоди напіввиведення препарату становлять 2,5 год і приблизно 5 днів. Карбоплатин майже не зв’язується з білками плазми крові, внаслідок чого велика кількість вільного препарату в крові доступна для швидкого виведення. Ступінь виведення препарату з сечею вказує на те, що карбоплатин майже не затримується в тканинах організму. Основний шлях його виведення - ниркова екскреція. Пацієнти з кліренсом креатиніну 60 мл/хв і вище екскретують 65% від введеної дози з сечею протягом 12 год і 71% від введеної дози - протягом 24 год. Платина, що виводиться протягом 24 год з сечею, присутня у формі карбоплатину. Лише 3%-5% від введеної платини виділяється з сечею в період між 24 і 96 год. У хворих з кліренсом креатиніну нижче 60 мл/хв загальний кліренс і нирковий кліренс карбоплатину знижуються пропорційно зниженню кліренсу креатиніну, тому при нирковій недостатності період напіввиведення карбоплатину із сироватки крові збільшений, що веде до підвищеної мієлотоксичності. Отже, у таких хворих дозу карбоплатину варто зменшити. Той факт, що карбоплатин виводиться майже повністю за допомогою клубочкової фільтрації і що в канальцях нирок відмічається низька концентрація карбоплатину, можливо, пояснює незначний нефротоксичний потенціал препарату в порівнянні з цисплатином.

Показання для застосування. У вигляді монотерапії або в комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами для лікування розповсюдженого раку яєчників, дрібноклітинного та недрібноклітинного раку легені, раку голови та шиї, яєчка, сечового міхура, шийки матки.

Крім того, карбоплатин ефективний при лікуванні пухлин мозку (медулобластоми) у дітей.

Спосіб застосування та дози. Кемокарб (карбоплатин) призначають дорослим з нормальною функцією нирок, якщо вони раніше не отримували лікування у дозах 400 мг/м² поверхні тіла у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом від 15 хв до 1 год. Наступний курс терапії призначають не раніше, як через 4 тижні. У хворих з підвищеним ризиком пригнічення функції кісткомозкового кровотворення дозу необхідно зменшити. У комбінації з іншими протипухлинними препаратами дози препарату можуть бути знижені.

Пацієнтам, які належать до групи ризику (що раніше приймали препарати з активною мієлосупресивною дією, проходили курси променевої терапії, а також із загальним поганим станом здоров’я), карбоплатин призначається у початковій дозі 300 ‑ 320 мг/м² поверхні тіла. При лікуванні літніх пацієнтів (віком старше 65 років) дози повинні коригуватися залежно від загального стану здоров’я пацієнтів. Якщо у пацієнтів є порушення функції нирок (кліренс креатиніну нижче 60 мл/хв) доза карбоплатину повинна зменшуватися залежно від швидкості клубочкової фільтрації. Під час лікування необхідно весь час стежити за картиною крові, кількістю тромбоцитів і функцією нирок.

Ці дози рекомендуються тільки для 1-го курсу лікування; дози препарату при наступних курсах повинні бути скориговані з урахуванням переносимості лікування та вираженості мієлосупресії.

Повторні курси поліхіміотерапії проводять після відновлення рівня нейтрофільних гранулоцитів у периферичній крові – понад 2000 в 1 мм³ і тромбоцитів – понад 100 000 в 1 мм³ .

Схема корекції доз карбоплатину:

Підготовка розчину для внутрішньовенного введення.

Безпосередньо перед застосуванням кожний флакон препарату Кемокарб (карбоплатин) розводять 5% розчином глюкози або 0,9% розчином хлориду натрію для інфузій до концентрації карбоплатину не вище 0,5 мг/мл.

При лікуванні пацієнтів, що відносяться до групи високого ризику (з раком яєчка, раком молочної залози з метастазами), карбоплатин може застосовуватися у дуже високих дозах 1200 - 2100 мг/м² поверхні тіла у вигляді внутрішньовенних вливань тривалістю 1 - 24 год з наступною трансплантацією кісткового мозку.

Побічна дія.

Гематологічна токсичність. Пригнічення кровотворення є основним, обмежуючим дозу, проявом токсичності карбоплатину. Тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів – нижче 50x10⁹/л) спостерігається у 25 % хворих, нейтропенія (кількість гранулоцитів - нижче 1x10⁹/л) - у 16 % хворих, лейкопенія (кількість лейкоцитів - нижче 2x10⁹/л) спостерігається у 15 % хворих. Анемія (рівень гемоглобіну нижче 110 г/л) зустрічається у більшості хворих, які почали терапію з показниками вище вихідної величини.

Шлунково-кишкова токсичність. Блювання виникає приблизно у 65% хворих, при цьому в однієї третини цих хворих воно різко виражено. Нудота без блювання зустрічається додатково в 10 - 15% хворих. Нудота і блювання зазвичай припиняються протягом 24 год після лікування, симптоми можна контролювати протиблювотними засобами. Іншими шлунково-кишковими явищами, що спостерігаються часто, були біль (у 17 % хворих), діарея (у 6 % хворих) і запор (у 6 %).

Нейротоксичність. Нейротоксичність спостерігається у невеликої кількості пацієнтів, яких лікували карбоплатином, і зазвичай характеризується периферичними нейропатіями. При цьому найбільш розповсюдженим симптомом є слабкі парестезії. Ризик розвитку периферичної нейропатії зростає у хворих старше 65 років. Клінічні прояви ототоксичності та інші сенсорні розлади, такі як порушення зору і зміни смаку, зустрічаються рідко. Існують повідомлення про розвиток симптомів з боку центральної нервової системи у невеликої кількості хворих, існує припущення, що ці симптоми часто пов’язані із застосуванням протиблювотних засобів. Хоча загальна частота периферичних нейрологічних побічних явищ, пов’язаних з карбоплатином, є низькою, тривала терапія препаратом може призвести до кумулятивної нейротоксичності.

Нефротоксичність. Розвиток порушень з боку функціональних тестів нирок не є розповсюдженим явищем при терапії карбоплатином. Рівень кліренсу креатиніну виявився найбільш інформативним показником функції нирок у хворих, які одержують карбоплатин, і виявляється, що він є тестом між кореляцією кліренсу препарату і пригніченням функції кісткового мозку.

Печінка. Відхилення функціональних тестів печінки від норми можуть спостерігатися у хворих з нормальними вихідними показниками. Ці порушення (наприклад, збільшення показників АЛТ, загального білірубіну і лужної фосфатази) були, як правило, не виражені й оборотні приблизно у половині випадків, хоча наявність метастатичної пухлини у печінці може ускладнювати оцінку в багатьох випадках.

Порушення електролітного балансу. У деяких хворих можуть спостерігатися аномально низькі показники електролітів (магнію, кальцію і калію) у сироватці крові. Ці порушення рідко проявляються клінічними симптомами і додаткове введення електролітів при терапії карбоплатином звичайно непотрібне.

Алергічні реакції. Підвищена чутливість до карбоплатину розвивається у поодиноких випадках і виражається у формі висипань, кропив’янки, еритеми, свербежу та зрідка бронхоспазму та гіпотензії. Ці реакції легко усуваються своєчасним застосуванням адренергічних препаратів, кортикостероїдів та антигістамінних засобів.

Інші токсичні прояви. Часто спостерігаються біль у місцях введення ін’єкцій та астенія. У поодиноких випадках спостерігаються алопеція, серцево-судинні явища, побічні ефекти з боку дихальної системи (бронхоспазм), сечостатевого тракту і слизових оболонок шлунково-кишкового тракту.

Протипоказання. Кемокарб протипоказаний хворим, у яких раніше відзначалася підвищена чутливість до карбоплатину, а також до інших препаратів, що містять платину, при тяжкій нирковій недостатності.

Кемокарб протипоказаний хворим з тяжким пригніченням функції кісткомозкового кровотворення, кровотечею з пухлин, вагітністю, при лактації.

Передозування. Протиотрути для застосування у разі передозування препарату Кемокарб невідомі. Передозування зазначеного препарату може призводити до розвитку вираженої мієлосупресії та (або) недостатності функції печінки. При виникненні ускладнень показане проведення адекватної симптоматичної терапії (з огляду на можливі токсичні прояви).

Особливості застосування.

Вагітність і лактація.

Карбоплатин може спричиняти порушення розвитку плода при застосуванні його у вагітних жінок. Під час вагітності або при настанні вагітності за необхідності застосування препарату треба обов’язково попередити хвору щодо потенційного ризику для плода. Жінкам дітородного віку під час лікування препаратом необхідно рекомендувати уникати настання вагітності.

Невідомо, чи виділяється препарат у грудне молоко. З метою запобігання шкідливого впливу на дитину під час лікування препаратом треба припинити годування груддю.

Запобіжні заходи під час роботи з препаратом.

Кемокарб треба застосовувати під керівництвом лікаря, який має досвід використання протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів. Належне проведення терапії і лікування ускладнень можливі тільки за наявності адекватних умов для діагностування і лікування.

При приготуванні та введенні розчинів препарату, як і при роботі з іншими протипухлинними засобами, необхідно дотримуватися обережності і користуватися рукавичками. У разі потрапляння розчину препарату на шкіру або слизові оболонки слід негайно і ретельно змити розчин зі шкіри водою з милом, а слизові промити водою.

Пригнічення функції кісткового мозку є пропорційним дозі карбоплатину і може призвести до розвитку інфекції і (чи) тяжкої кровотечі.

Анемія може бути кумулятивною і в деяких випадках може знадобитися переливання крові. Максимальне зниження деяких показників крові звичайно відмічається на 21-й день у хворих, які одержують препарат у режимі монохіміотерапії. На 28-й день у 90 % хворих кількість тромбоцитів відновлюється і становить 100x10⁹/л і вище, у 74 % хворих кількість нейтрофілів є більшою за 2x10⁹/л, у 67 % хворих кількість лейкоцитів становить вище 4x10⁹/л. У хворих з порушеною функцією нирок перебіг пригнічення кровотворення зазвичай відбувається тяжче. У деяких хворих також спостерігається підвищена частота важкої лейкопенії і тромбоцитопенії. Частота виникнення анемії підвищується зі збільшенням доз карбоплатину що вводяться. У деяких випадках пацієнтам, які одержують терапію карбоплатином, може знадобитися переливання крові.

Карбоплатин може спричинити блювання. Його частоту та інтенсивність можна зменшити за допомогою протиблювотних засобів. Блювання збільшувалося при введенні препарату в комбінації з іншими еметогенними лікарськими засобами.

Є відомості про розвиток симптомів, подібних до анафілактичних, які з’являються в перші хвилини введення препарату. Для полегшення симптомів застосовують адренергічні препарати, кортикостероїди та антигістамінні засоби.

Одночасне застосування Кемокарбу та аміноглікозидних антибіотиків призводить до підвищеної нефротоксичності та/або ототоксичності. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цих препаратів.

Периферична нейротоксичність є нечастим ускладненням, ризик її виникнення підвищений у хворих старше 65 років і у хворих, які раніше одержували терапію цисплатином.

Втрата зору щодо світлих тонів може спостерігатися при застосуванні карбоплатину в дозах, вищих за рекомендовані. Існує думка, що зір відновлюється цілком чи значною мірою протягом кількох тижнів після припинення використання високих доз.

Через те, що алюміній може реагувати з карбоплатином, призводячи до утворення осаду чи втрати активності препарату, для приготування та введення розчинів Кемокарбу не використовувати голки та інше устаткування для внутрішньовенного вливання, що має деталі з алюмінію.

Карбоплатин має мутагенні властивості як in vitro, так і in vivo.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Вплив на функцію нирок з боку нефротоксичних сполук може підсилюватися при одночасному застосуванні Кемокарбу. Сумісне призначення аміноглікозидних антибіотиків було причиною підвищеної нефротоксичності та/або ототоксичності. При комбінованій терапії карбоплатином з іншими препаратами, що мають мієлосупресивні властивості, їх мієлотоксичність може посилюватися. Карбоплатин не слід призначати одночасно з препаратами, що містять хелатні сполуки, оскільки вони теоретично можуть послаблювати протипухлинну дію карбоплатину.

Експерименти на тваринах показали, що карбоплатин діє синергічно з етопозидом і віндесином. In vitro карбоплатин підвищує чутливість гіпоксичних клітин до радіації, а in vivo він потенціює радіаційний вплив на експериментальні пухлини

Умови та термін зберігання. ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.

Зберігати у захищеному від світла місці, при температурі 15°- 25°С, уникати заморожування.

Термін придатності – 2 роки.