Кемоплат инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: цисплатин (cisplatin), (цис-діамінодихлороплатина (ІІ));

основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин;

склад: 1 мл розчину містить цисплатину - 0,5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін”єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

 Код АТС L01ХA01.

Фармакологічні властивості. Цисплатин – координаційна сполука платини має біохімічні властивості, подібні до властивостей алкілуючих біфункціональних сполук, що селективно пригнічують синтез ДНК через утворення міжтяжових і внутрішньотяжових зшивок у ДНК. Крім того, цисплатин інгібує вбудову попередників у макромолекули ДНК, РНК та білків. Імовірно, цисплатин проникає в клітину за допомогою дифузії. Гідроліз хлориду в його структурі призводить до утворення активованої форми препарату, яка вступає в реакцію з нуклеїновими кислотами й білками. Протипухлинна дія цисплатину не є специфічною щодо фаз клітинного циклу.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення цисплатин швидко перерозподіляється в усі тканини, за винятком центральної нервової системи, в яку препарат практично не проникає. Найвищі концентрації досягаються у печінці, нирках, сечовому міхурі, м’язах, шкірі, яєчках і передміхуровій залозі. Після внутрішньовенного введення препарату спостерігається двофазне зниження його концентрації у плазмі крові. Цисплатину не притаманне негайне оборотне зв’язування з білками плазми крові, яке характерне для деяких інших лікарських препаратів. Однак платина в складі цисплатину виявляється зв’язаною з білками плазми й у такому вигляді повільно виводиться з організму. Періоди напіввиведення становлять відповідно 25 - 49 хв (фаза І) і 58 - 73 год (фаза ІІ). Цисплатин виводиться з сечею (27 – 43 % від введеної дози виділяється з сечею протягом перших п’яти днів після введення). Більша частина платини, що виділяється із сечею протягом 1 год після введення препарату, припадає на незмінений цисплатин. Хоча після введення цисплатину невеликі концентрації платини присутні в жовчі і товстому кишечнику, виділення платини з калом неістотне.

Показання для застосування. У вигляді монотерапії або у комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами для лікування метастатичного несеміномного раку яєчка, розповсюдженого раку яєчників, раку сечового міхура, плоскоклітинного раку голови та шиї, які рефрактерні до традиційних методів терапії.

Спосіб застосування та дози. Доза Кемоплату при використанні у вигляді монотерапії у дорослих і дітей становить 50 - 100 мг/м² внутрішньовенно протягом 6-8 годин один раз кожні 3 - 4 тижні або 15 - 20 мг/м² внутрішньовенно повільно кожний день протягом 5 днів кожні 3 - 4 тижні.

Дозу знижують у разі пригнічення функції кісткового мозку.

Рекомендації щодо введення препарату.

а) Попередня гідратація

Перед інфузією Кемоплату і протягом 24 год після його введення пацієнти повинні одержати достатню гідратацію з метою стимуляції діурезу і максимального зменшення нефротоксичної дії препарату. Гідратація може бути досягнута шляхом внутрішньовенного введення 2 л розчину (5% розчину глюкози з додаванням 1/2 -1/3 об’єму 0,9% розчину натрію хлориду) протягом 6 - 12 год. Протягом останніх 30 хв попередньої гідратації або після закінчення гідратації вводять крапельно 375 мл 20 % розчину маніту для ін’єкцій.

б) Підготовка Кемоплату для інфузії

Кемоплат розводять у 500 мл 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій.

в) Лікування

Після гідратації проводять інфузію Кемоплату протягом 30 - 60 хв. Тривалі инфузії проводяться протягом 6 - 8 год, при цьому Кемоплат розводять у 1 - 2 літрах 0,9 % розчину хлориду натрію для ін’єкцій.

г) Гідратація для лікування

Після застосування Кемоплату рекомендується продовжити гідратацію за допомогою внутрішньовенного введення 2 літрів 0,9 % розчину хлориду натрію або розчину глюкози протягом 6 - 12 год.

Рішення про початок наступного курсу лікування можна приймати лише після комплексної оцінки стану пацієнта (див. розділ “Особливості застосування").

Якщо у пацієнта є порушення функції нирок або пригнічена функція кісткового мозку, дози препарату слід відповідним чином знижувати.

УВАГА: Через те, що алюміній реагує з цисплатином та інактивує його, важливо для готування та введення розчинів Кемоплату не використовувати голки й інше устаткування для внутрішньовенного вливання, що містять деталі з алюмінію.

Побічна дія. Клінічне застосування Кемоплату може бути обмежене внаслідок токсичних реакцій, які може спричинити його застосування, при цьому їхня тривалість і частота, звичайно, залежать від схеми й способу введення препарату.

Нефротоксичність. Кумулятивна ниркова недостатність, яка залежить від дози, є основним токсичним ефектом препарату, що обмежує його дозу. Ниркова токсичність відзначалася серед 28 ‑ 36% хворих після одноразового введення 50 мг/м² препарату. Ниркову токсичність можна поділити на дві фази: гостру й хронічну.

Гостра фаза: звичайно спостерігається протягом перших 24 - 48 год, частіше у пацієнтів, які не отримали достатню гідратацію перед початком терапії. Вона характеризується порушенням електролітного балансу (гіпомагніємія), значним зниженням клубочкової фільтрації і, у деяких випадках, транзиторним підвищенням рівнів азоту сечовини крові й креатиніну в сироватці.

Хронічна фаза: характеризується стабільним зниженням кліренсу креатиніну, що може супроводжуватися підвищенням рівнів креатиніну в сироватці. Ниркова токсичність може ускладнюватися одночасним введенням інших нефротоксичних препаратів, включаючи аміноглікозидні антибіотики.

Ниркова токсичність набуває більш тривалого й тяжкого характеру при повторних курсах лікування препаратом. Перед введенням наступної дози препарату необхідно відновити функцію нирок до норми.

Для зниження частоти і зменшення проявів нефротоксичності рекомендується застосовувати схеми внутрішньовенної гідратації, форсований діурез із застосуванням маніту і інфузії Кемоплату протягом 6 - 8 год.

Нейротоксичність. Нейротоксичність звичайно характеризується периферичними нейропатіями з такими симптомами, як парестезії, порушення слуху (ототоксичність) і порушення сприйняття кольору (при застосуванні препарату у високих дозах). У деяких випадках зустрічалися інші зорові побічні явища, такі як кіркова сліпота, набряк диска зорового нерва і ретробульбарний неврит, міастенічний синдром та судоми.

Ототоксичність. У 31 % хворих після одноразового введення 50 мг/м² цисплатину виявляють такі прояви ототоксичності, як тиніт та/або втрата гостроти слуху у високочастотному діапазоні (вище 2000 Гц), але в 10 – 15 % хворих може відзначатися зниження здатності чути звуки і нормальної розмовної мови в діапазоні 250 - 2000 Гц. Ототоксичність залежить від дози. Ототоксичні ефекти можуть мати тяжчий характер у дітей під час лікування препаратом. Втрата слуху може бути однобічною або двобічного і має тенденцію до більшої частоти й тяжкості у разі проведення повторних курсів; однак про розвиток глухоти після введення початкової дози препарату повідомлялося лише іноді. Перед початком лікування, а також перед введенням кожної наступної дози препарату необхідно робити ретельне аудіометричне обстеження.

Гематологічні побічні ефекти. Внаслідок застосування препарату у 25 – 30 % хворих розвивається пригнічення кістковомозкового кровотворення, однак воно зазвичай не є тяжким. Мінімальні рівні лейкоцитів і тромбоцитів у периферичній крові спостерігаються в період з 18-го по 23-й день, але відновлюються до норми на 39-й день. Лейкопенія і тромбоцитопенія більш виражені, якщо застосовують підвищені дози (>50 мг/м²) цисплатину і можуть супроводжуватися анемією.

Шлунково-кишковий тракт. Майже в усіх хворих під час лікування препаратом розвивається сильна нудота й блювання. Нудота й блювання зазвичай настають через 1 - 4 год після введення препарату і можуть тривати впродовж 24 год. Нудота, блювання та/або анорексія різного ступеня тяжкості можуть тривати до одного тижня після введення препарату. Можливо, що застосування протиблювотних засобів і введення препарату протягом декількох годин зменшують тяжкість нудоти й блювання.

Порушення електролітного балансу. Під час лікування препаратом у хворих відзначалися гіпомагніємія й гіпокальціємія. Рекомендується регулярний контроль за рівнями електролітів у сироватці та їх поповнення (при необхідності).

Анафілактоїдні реакції. У хворих, яких раніше лікували препаратом Кемоплат, іноді відзначалися реакції, що нагадують анафілаксію: набряк обличчя, диспное, тахікардія і гіпотензія. Таких реакцій можна позбутися шляхом внутрішньовенного введення адреналіну, кортикостероїдів та антигістамінних засобів.

Серцево-судинна система. У поодиноких випадках спостерігалися брадикардія, тахікардія, застійна серцева недостатність і феномен Рейно, блокада, внутрішньошлуночкової провідності.

Підвищена концентрація сечової кислоти (гіперурикемія). Підвищений вміст сечової кислоти в крові спостерігається частіше при використанні доз, які перевищують 50 мг/м². Причому максимальні концентрації сечової кислоти за звичай спостерігаються в період з 3-го по 5-й день після введення препарату. Призначення алопуринолу ефективно знижує концентрацію сечової кислоти.

Інші токсичні ефекти, що спостерігаються нечасто, включають цитогенетичні зміни лімфоцитів периферичної крові, пов’язані з лікуванням лейкозу, гострі ішемічні судинні явища, місцеву нейротоксичність після інтраартеріального введення препарату, мікроскопічне і біохімічне ураження тканин мозку, панкреатит.

Протипоказання.

Застосування Кемоплату протипоказане у хворих, які раніше мали реакції підвищеної чутливості до цисплатину чи інших сполук, що містять платину. Цисплатин не повинен застосовуватися в період вагітності та годування груддю.

Виражені порушення функції нирок, порушення слуху, пригнічення кровотворення.

Передозування. Передозування зазначеного препарату може призводити до розвитку ниркової недостатності, недостатності функції печінки, глухоти, токсичного ефекту на зір (включаючи відшарування сітківки), вираженої мієлосупресії, нудоти і невтримного блювання та/або невриту. Протиотрути для застосування у разі передозування препарату Кемоплат невідомі. При передозуванні лікування повинно включати заходи симптоматичної та підтримуючої терапії, спрямовані на виведення хворого з токсичного стану.

Особливості застосування.

Запобіжні заходи під час роботи з препаратом.

Кемоплат треба застосовувати під керівництвом лікаря, який має досвід використання протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів.

При приготуванні та введенні розчинів препарату, як і при роботі з іншими протипухлинними засобами, необхідно дотримуватися обережності і користуватися рукавичками. У разі потрапляння розчину препарату на шкіру або слизові оболонки слід негайно і ретельно змити розчин із шкіри водою з милом, а слизові промити водою.

Для приготування або введення розчинів препарату не варто використовувати голки або набори для внутрішньовенного вливання, що містять деталі з алюмінію. При контакті алюмінію з препаратом утвориться осад, який призведе до втрати активності препарату.

Кумулятивна й пов’язана з дозою ниркова недостатність є обмежуючим дозу токсичним ефектом Кемоплату. Перед введенням повторних доз необхідне відновлення функції нирок до прийнятного рівня. Перед початком терапії і перед кожним наступним курсом лікування необхідно визначати рівні креатиніну сироватки, азоту сечовини крові, кліренс креатиніну, а також концентрації магнію, калію і кальцію в крові; для максимального зниження нефротоксичності рекомендується проведення гідратації.

Препарат має значну ототоксичність (більш виражену у дітей), що проявляється шумом у вухах (тиніт) та/або втратою слуху у високочастотному діапазоні. Іноді розвивається глухота. Оскільки ототоксичність є кумулятивною, перед початком лікування і перед кожним наступним введенням препарату необхідно робити аудіометричне обстеження хворого.

Через можливість пригнічення функції кісткового мозку повторні курси терапії Кемоплатом не слід проводити доти, поки вміст тромбоцитів у периферичній крові не досягне рівня 100x10⁹/л, лейкоцитів - рівня не менше 4x10⁹/л. Під час терапії Кемоплатом необхідно регулярно стежити за картиною периферичної крові.

Повідомлялося про реакції на препарат, які нагадують анафілаксію, включаючи набряк обличчя, бронхоспазм, тахікардію й гіпотензію. Такі реакції відзначалися протягом кількох хвилин після введення препарату хворим, яких раніше лікували препаратом Кемоплат. Такі реакції можна зняти введенням адреналіну, кортикостероїдів та антигістамінних препаратів.

При введенні Кемоплату розвиваються гіпомагніємія й гіпокальціємія, однак, існує думка, що вони не залежать від дози. Внаслідок цього необхідний контроль за рівнем електролітів у крові.

При введенні Кемоплату можуть відмічатися периферична нейропатія, постуральна гіпотензія і судоми; мабуть їхня частота зростає при тривалій інфузії препарату. Необхідно регулярно проводити неврологічне обстеження.

Необхідно періодично контролювати функцією печінки.

Із обережністю необхідно призначати цисплатин пацієнтам із клінічними проявами гіперурикемії і гіпоальбумінемії.

Вагітність і лактація.

При застосуванні препарату під час вагітності або при настанні вагітності під час терапії необхідно попередити хвору щодо потенційного ризику для плода. Жінкам дітородного віку необхідно рекомендувати уникати настання вагітності при прийманні препарату, оскільки він потрапляє у жіноче молоко. Під час лікування препаратом треба припинити годувати дитину груддю.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Залежно від індивідуальної чутливості цисплатин може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Потенційно нефротоксичні й ототоксичні лікарські засоби, такі як аміноглікозидні антибіотики й петлеві діуретики можуть підсилювати нефротоксичні й ототоксичні ефекти Кемоплату. Тому варто уникати одночасного застосування таких препаратів і Кемоплату.

Було встановлено, що у разі застосування паклітакселу після терапії цисплатином кліренс паклітакселу може знижуватися на 70–75%.

При комбінованому лікуванні цисплатином, блеоміцином та етопозидом у декількох випадках було зафіксовано зниження концентрації літію у крові. Тому під час лікування рекомендується стежити за показниками літію.

Цисплатин може погіршувати абсорбцію фенітоїну і таким чином знижувати ефективність протиепілептичної терапії.

Пеніциламін та інші хелатуючі сполуки можуть зменшувати ефективність лікування цисплатином.

Протягом 3 місяців після лікування цисплатином не слід проводити вакцинацію живими вакцинами.

При одночасному застосуванні інших препаратів, що пригнічують функцію кісткового мозку, або променевої терапії мієлосупресивна дія цисплатину посилюється.

Умови та термін зберігання. ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.

Зберігати при температурі не вище 25°С у захищеному від світла місці, уникати заморожування.

Термін придатності – 2 роки.