Цитохром-С инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина червонувато-коричневого кольору; склад: 1 мл розчину містить цитохрому С – 2,5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Кардіологічні препарати. Код АТС С01ЕВ.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Препарат належить до групи антигіпоксичних засобів і є ферментом, який бере участь у процесах тканинного дихання. Залізо, яке міститься у простетичній групі цитохрому-С, здатне оборотно переходити з окислювальної у відновлювальну форму. Введення препарату збільшує його вміст у тканинах, нормалізує та прискорює окислювально-відновні реакції, утилізацію кисню та зменшує гіпоксію. Цитохром-С має цитопротекторні, антигіпоксичні та антиоксидантні властивості.

Фармакокінетика. Фармакокінетика препарату не досліджувалась.

Показання для застосування. У складі комплексної терапії як засіб, що поліпшує тканинне дихання при таких станах: асфіксія новонароджених; перед і після оперативного втручання з приводу уроджених та набутих вад серця (з метою попередження шоку); у період ремісії бронхіальної астми, при астматичних станах; хронічній пневмонії; при хронічній ішемічній хворобі серця та інфаркті міокарда; при повторних фібриляціях або тахікардії шлуночків; при вірусному гепатиті, ускладненому печінковою комою; при старечій дегенерації сітківки; отруєннях снодійними препаратами, окисом вуглецю.

Спосіб застосування та дози. Перед застосуванням визначають індивідуальну несприйнятливість до Цитохрому-С: внутрішньошкірно вводять 0,1 мл (0,25 мг) 0,25 % розчину препарату. Якщо протягом 30 хв. реакція відсутня (почервоніння обличчя, свербіж, кропив’янка), то Цитохром-С можна вводити парентерально. Перед призначенням повторного курсу пробу на підвищену чутливість до препарату обов’язково повторюють. Залежно від патології та тяжкості стану препарат можна вводити внутрішньовенно струминно, внутрішньовенно краплинно та внутрішньом’язово.

При захворюваннях серця препарат вводять у 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози внутрішньовенно краплинно (30 – 40 крапель за 1 хв.) протягом 6 – 8 год. За добу дорослим вводять 12 – 32 мл (30 – 80 мг) препарату.

У післяопераційному періоді (операції з приводу уроджених та набутих вад серця) вводять внутрішньовенно струминно 2 рази на добу по 4 мл (10 мг) на ін’єкцію. При тяжкому стані (травма, шок, печінкова кома, отруєння снодійними препаратами й окисом вуглецю) призначають внутрішньовенно струминно дорослим у дозі 20 – 40 мл (50 – 100 мг). При асфіксії новонароджених препарат вводять у пупкову вену протягом перших 2 хв. після народження у дозі 4 мл (10 мг).

При бронхіальній астмі Цитохром-С призначають внутрішньом’язово 2 рази на добу по 2 – 4 мл (5 – 10 мг) на ін’єкцію. Курс лікування – від 14 до 25 днів.

В інших випадках препарат вводять повільно внутрішньовенно струминно або внутрішньом’язово дорослим в дозі 4 – 8 мл (10 – 20 мг) 1 – 2 рази на добу. Курс лікування становить 10 – 14 днів.

Побічна дія. При швидкому внутрішньовенному введенні розчину Цитохрому-С може виникнути озноб з підвищенням температури. Можливе виникнення алергічних реакцій, таких як свербіж шкіри та кропив’янка.

Протипоказання. Індивідуальна несприйнятливість.

Передозування. Можливі прояви гіперчутливості, які потребують відміни препарату та призначення симптоматичної терапії.

Особливості застосування. Перед парентеральним застосуванням препарату необхідно провести пробу на індивідуальну непереносимість.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарат зменшує токсичність серцевих глікозидів, посилює їхню позитивну інотропну дію.

Умови та термін зберігання. Зберігають у захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі від 8 °С до 15 °С. Термін придатності – 2 роки.