Беродуал^® Н инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка жовтувата або злегка коричневувата рідина з запахом етанолу, вільна від суспендованих частинок;

cклад: 1 доза містить іпратропію броміду 21 мкг еквівалентно 20 мкг іпратропію броміду безводного; фенотеролу гідроброміду 50 мкг;

допоміжні речовини - пропелент: 1,1,1,2-тетрафторетан (HFA 134а), кислота лимонна безводна, вода очищена, етанол абсолютний.

Форма випуску. Аерозоль дозований.

Фармакотерапевтична група. Протиастматичні засоби. Адренергічні засоби у комбінації з іншими протиастматичними препаратами. Код АТС R03AK03.

Фармакологічні властивості. Беродуал Н містить два активні бронхолітичні інгредієнти: іпратропію бромід, що має антихолінергічний ефект та фенотеролу гідробромід, який є ß-адреноміметиком.

Іпратропію бромід є четвертинною амонієвою сполукою із антихолінергічними (парасимпатолітичними) властивостями. Він інгібує вагусні рефлекси за рахунок антагоністичної взаємодії з ацетилхоліном, медіатором, який забезпечує передачу імпульсу блукаючого нерва. Антихолінергічні засоби запобігають підвищенню внутрішньоклітинної концентрації циклічного гуанозин монофосфату (цГМФ), яке виникає внаслідок взаємодії ацетилхоліну з мускариновими рецепторами гладкої мускулатури.

Розширення бронхів після інгаляційного введення іпратропію броміду зумовлено переважно місцевою та специфічною дією препарату.

У пацієнтів з бронхоспазмом, який був пов’язаний з хронічними обструктивними захворюваннями легень (хронічний бронхіт та емфізема легень), після застосування Беродуалу Н відзначається значне покращання функції легень протягом 15 хвилин після прийому препарату (збільшення об’єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ₁) та середньої об’ємної швидкості форсованого видиху у середині (25-75%) форсованої життєвої ємкості легень (ОСФВ_25-75%) на 15% та більше); максимальний ефект досягається через 1-2 години та у більшості пацієнтів продовжується до 6-ти годин.

Після застосування Беродуалу Н у пацієнтів з бронхоспазмом, що пов’язаний з бронхіальною астмою, значне покращання функції легень (збільшення ОФВ₁, на 15% та більше) відзначається у 40% пацієнтів.

Не виявлено негативного впливу іпратропію броміду на секрецію слизу у дихальних шляхах, мукоциліарний кліренс та газообмін.

Фенотеролу гідробромід являє собою прямий симпатоміметик, який у терапевтичній дозі селективно стимулює бета₂-адренорецептори. При використанні більш високих доз відбувається стимуляція бета₁-адренорецепторів. Зв’язування бета₂-адренорецепторів призводить, за допомогою активуючого Gs-протеїну, до активації аденілатциклази. При підвищенні рівня циклічної АМФ відбувається активація протеїнкінази А та фосфорилювання відповідних білків у гладком’язових клітинах. В свою чергу, це призводить до фосфорилювання кінази легкого ланцюга міозину, блокування гідролізу фосфоінозитиду та відкриття великих кальціюзалежних калієвих каналів. Фенотерол викликає релаксацію бронхіальних і судинних гладких м’язів та захищає від стимуляторів бронхоконстрикції, таких як гістамін, метахолін, холодне повітря й алергія (реакції негайного типу).Фенотерол блокує звільнення бронхоконстрикторних та прозапальних медіаторів із стовбурових клітин. Крім того, після введення високих доз препарату відзначено покращання мукоциліарного кліренсу.

При більш високій концентрації фенотеролу у плазмі, яка частіше досягається при оральному або ще найчастіше при внутрішньовенному введенні, відзначено зниження скоротності матки. При використанні високих доз можлива метаболітична дія препарату: ліполіз, глікогеноліз, гіперглікемія та гіпокаліємія, остання викликається підвищенням К+ захоплення, особливо у скелетному м’язі. Бета-адренергічні впливи фенотеролу на серце, в тому числі, підвищення серцевого ритму та частоти серцевих скорочень, пов’язані з судинними ефектами фенотеролу, стимуляцією бета₂-адренорецепторів серця, а при супратерапевтичних дозах – стимуляцією бета₁-адренорецепторів. Як і з іншими бета-адренергічними агентами спостерігається подовження QTc. Для фенотерола ці показники є дискретними та спостерігаються при дозах, що вищі за рекомендовані. Клінічна значущість не встановлена. Небажаним ефектом, що найчастіше спостерігається для бета-міметиків, є тремор. На відміну від впливу на бронхіальні гладкі м’язи, системні ефекти бета-міметиків є приводом до розвитку толерантності.

Фенотерол попереджає розвиток бронхоспазму, пов’язаного з дією різних факторів, таких як фізичні навантаження, холодне повітря, а також ранню реакцію на вплив алергенів (реакція негайного типу).

При одночасному застосуванні двох активних бронходилататорів розширення бронхів відбувається шляхом реалізації двох різних фармакологічних механізмів. Таким чином, дві активні речовини надають комбіновану спазмолітичну дію на бронхіальні гладкі м’язи, що дає змогу широко застосовувати їх при захворюваннях бронхолегеневого апарату, які пов’язані з порушенням прохідності дихальних шляхів. Для ефективної комбінованої дії потрібна дуже невелика кількість бета-міметика, яка має забезпечити можливість індивідуального підбору дози та зменшення кількості побічних ефектів.

За даними клінічних досліджень у пацієнтів з бронхіальною астмою та ХОЗЛ Беродуал Н відповідає за ефективністю подвійній дозі фенотеролу, призначеному без іпратропію, але має кращу толерантність при довготривалому застосуванні. При гострому бронхоспазмі дія Беродуалу Н починається відразу після введення, тому препарат може бути використаний для лікування гострих нападів бронхіальної астми.

Фармакокінетика. Терапевтичний ефект Беродуалу Н проявляється шляхом місцевого впливу на дихальні шляхи.

Після інгаляції близько 16% дози осідає в дихальних шляхах. Решта ковтається.

Активні інгредієнти (фенотеролу гідробромід та іпратропія бромід) дуже швидко абсорбуються з респіраторного тракту. Пік концентрації у плазмі досягається усього через декілька хвилин.

Відсутні докази, що фармакокінетика комбінації обох інгредієнтів відрізняється від такої моно-субстанцій.

Фенотеролу гідробромід. Та частина, що ковтається, головним чином, метаболізується до сульфатних кон’югатів. Абсолютна біодоступність після перорального прийому низька (приблизно 1,5%).

Фенотерол та його кон’югати швидко виділяються ренальним шляхом (нирковий кліренс: 267 мл/хв). Близько 40-55% препарату зв'язується з протеїнами плазми. В неметаболізованому стані фенотеролу гідробромід може повільно проникати через плаценту та потрапляти у материнське молоко.

Іпратропію бромід. Абсолютна біодоступність після перорального прийому низька (приблизно 2%). Напівперіод життя кінцевої елімінаційної фази становить приблизно 1,6 годин. Загальний кліренс активного інгредієнта – 2.3 л/хв. Приблизно 40% кліренсу є ренальним (0.9 л/хв) та 60% - неренальним, головним чином, гепатометаболічним. Основні метаболіти, виявлені у сечі, незначно зв'язуються з мускариновими рецепторами. Ренальна екскреція незміненої активної речовини становить від 4,4% до 13,1% дози після пероральної інгаляції.

 Препарат мінімально (менше 20%) зв'язується з протеїнами плазми. Іон іпратропію не перетинає гематоенцефалічний бар'єр. Невідомо чи перетинає іон іпратропію плацентарний бар’єр.

Показання для застосування. Профілактика та симптоматичне лікування хронічних обструктивних порушень прохідності дихальних шляхів із зворотним бронхоспазмом, який виникає при бронхіальній астмі та здебільшого при хронічному бронхіті з емфіземою легень або без неї.

Спосіб застосування та дози. Дозу слід підбирати індивідуально. Для дорослих та дітей старших за 6 років рекомендують такі режими дозування:

Гострий напад бронхіальної астми:

у багатьох випадках для купірування симптомів достатньо 2-х інгаляцій. В більш важких випадках, якщо за 5 хвилин дихання значно не покращується, можна зробити ще дві додаткові інгаляції.

При відсутності ефекту після проведення 4-х інгаляцій може виникнути необхідність у проведенні додаткових інгаляцій. В таких випадках пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря або у найближчий медичний заклад.

Переривчасте та довготривале лікування:

1-2 інгаляції для кожного введення, аж до максимум 8 інгаляцій на день (в середньому, 1-2 інгаляції 3 рази щоденно).

У дітей дозований аерозоль Беродуал Н слід застосовувати тільки за рекомендацією лікаря й під наглядом дорослих.

Введення. Для досягнення максимального ефекту необхідно проінструктувати пацієнтів щодо правильного використання дозованого аерозолю.

Перед першим застосуванням дозованого аерозолю слід двічі натиснути на клапан до появи “хмарки” аерозолю.

Перед кожним застосуванням слід виконувати такі правила:

Зняти захисний ковпачок.

Повільно видихнути.

Тримати балончик, як показано на рис.1, охопити губами наконечник. Балончик слід повернути дном догори.

Вдихнути якомога глибше, одночасно натиснути на дно балончика до вивільнення однієї мірної дози. На декілька секунд затримати дихання, потім вийняти наконечник з рота та повільно видихнути.

Після використання надіти захисний ковпачок.

Якщо дозований балончик не використовували більше трьох днів, перед застосуванням слід один раз натиснути на клапан до появи аерозолю.

Балон розрахований на 200 доз (інгаляцій). Після використання 200 доз балон слід замінити. Незважаючи на те, що балон може містити деяку кількість вмісту, кількість лікарської речовини, що вивільняється при інгаляції, не є достатньою для одержання терапевтичного ефекту.

Кількість вмісту ліків у балончику можна перевірити таким чином: зняти наконечник з аерозолю та помістити балончик у воду. Вміст аерозолю можна обчислити за його позицією у воді, як показано на рис.2, де відповідно балончик 1 – порожній, 2 – ¼ вмісту, 3 – ½ вмісту, 4 – заповнений на ¾ чи більше.

Наконечник слід утримувати в чистоті, у разі потреби його можна промивати теплою водою. Після використання мила або детергенту, наконечник необхідно ретельно промити чистою водою.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: пластиковий наконечник призначений спеціально для дозованого аерозолю Беродуал Н та служить для точного дозування препарату. Наконечник не слід використовувати ні з якими іншими дозованими аерозолями. Вміст балончика знаходиться під тиском. Балончик не розкривати та не піддавати впливу температури вище 50^О С.

Побічна дія. Найбільш поширеними небажаними ефектами Беродуалу Н є тремор скелетних м’язів та знервованість, відчуття сухості у роті, у поодиноких випадках – головний біль, запаморочення, тахікардія.

Мають місце повідомлення про можливість розвитку небажаних ефектів з боку очей, що включають розлади акомодації та глаукому (див. розділ “Особливості застосування"). В поодиноких випадках можливі алергічні реакції, такі як шкірний висип, ангіоневротичний набряк язика, губ та обличчя, кропив’янка, ларингоспазм та анафілактичні реакції.

Потенційно результатом терапії бета₂-агоністами може бути серйозна гіпокаліємія.

Як і при застосуванні іншої інгаляційної терапії, в деяких випадках спостерігалася поява кашлю, подразнення у місці застосування (наприклад фарингіт, поздразнення горла), в поодиноких випадках – бронхоспастичні реакції.

Як і інші ß-адреноміметики Беродуал Н може викликати нудоту, блювання, потіння, кволість, м’язовий біль та спазми.

В одиничних випадках при використанні високих доз відзначали зниження діастолічного АТ, підвищення систолічного АТ, аритмії, фібриляцію передсердя та суправентрикулярну тахікардію.

В окремих випадках повідомляли про розвиток змін психіки під впливом інгаляційної терапії ß-адреноміметиками.

Порушення візуальної акомодації, порушення моторики шлунково-кишкового тракту та затримка сечі зустрічаються рідко та мають оборотний характер.

Протипоказання. Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, тахіаритмія; підвищена чутливість до фенотеролу гідроброміду, атропінподібних речовин або до інших компонентів препарату.

Передозування.

Симптоми

Симптоми передозування пов’язані переважно з дією фенотеролу.

Можлива поява симптомів, що пов’язані з надмірною стимуляцією бета-адренорецепторів. Найбільш імовірна поява тахікардії, тремору, гіпертензії, гіпотензії, збільшення пульсового тиску, стенокардійного болю, аритмії та припливів.

Симптоми передозування іпратропію броміду (відчуття сухості у роті, порушення візуальної акомодації) є слабкими через дуже низьку системну доступність іпратропію, що вдихається.

Терапія

Введення седативних засобів, транквілізаторів, у тяжких випадках – інтенсивна терапія.

Як специфічні антидоти придатні блокатори ß-адренорецепторів, бажано бета₁-селективні; однак необхідно брати до уваги можливе підвищення бронхіальної обструкції під впливом бета-блокаторів та ретельно підбирати дозу для пацієнтів, що хворіють на бронхіальну астму або ХОЗЛ через ризик розвитку гострого бронхоспазму, який може бути фатальним.

Особливості застосування.

Вагітність та лактація. У доклінічних дослідах та у ході клінічного застосування Беродуалу Н до цього часу не було виявлено негативного впливу фенотеролу та іпратропію на вагітність. Проте необхідно дотримуватися застережних засобів, які пов’язані з використанням лікарських препаратів у період вагітності, особливо протягом першого триместру.

Слід пам’ятати інгібуючий вплив фенотеролу на скорочувальну функцію активності матки.

Доклінічні дослідження показали, що фенотерол проникає у материнське молоко. Немає даних про проникнення іпратропію у материнське молоко. Хоча жиронерозчинні четвертинні основи проникають у материнське молоко, малоймовірно, особливо при використанні аерозольної форми препарату, що іпратропій буде впливати на плід значною мірою. Однак, враховуючи, що велика кількість лікарських препаратів проникає у материнське молоко, слід з обережністю призначати Беродуал Н у період лактації.

При першому застосуванні нової форми Беродуалу Н дозованого аерозолю пацієнти можуть відзначати, що за смаком новий препарат трохи відрізняється від колишньої лікарської форми препарату, яка містить фреон. При переході від однієї форми препарату до іншої пацієнтів слід попереджати про можливу зміну смакових властивостей препарату. Слід також повідомити про те, що ці препарати взаємозамінні і смакові властивості не мають відношення до безпеки та ефективності нової форми препарату.

У разі гострого диспное (утруднення дихання), що швидко прогресує, слід негайно звернутися до лікаря.

Слід пам’ятати про необхідність проведення супровідного протизапального лікування пацієнтам із бронхіальною астмою та стероїдозалежними формами хронічних обструктивних захворювань легень (ХОЗЛ).

Тривале застосування:

у пацієнтів, хворих на бронхіальну астму та м’які форми ХОЗЛ, перевага надається застосуванню препарату “за потребою” (симптоматично орієнтоване, залежно від вияву симптомів), а не регулярному його застосуванню;

у пацієнтів, хворих на бронхіальну астму або стероїдозалежними формами ХОЗЛ, слід пам’ятати про необхідність проведення або посилення протизапальної терапії для контролю запального процесу дихальних шляхів та перебігу захворювання.

Регулярне використання збільшених доз препарату, які містять бета₂-агоністи, такі як Беродуал Н, для купірування бронхіальної обструкції може викликати неконтрольоване погіршення перебігу захворювання. У випадку посилення бронхіальної обструкції просте збільшення дози бета₂-агоністів, в тому числі Беродуалу Н, понад рекомендовану протягом тривалого часу, не тільки не виправдане, а й небезпечне. Для запобігання погіршенню перебігу захворювання, що загрожує життю, слід розглянути питання про перегляд плану лікування пацієнта та адекватну протизапальну терапію інгаляційними кортикостероїдами.

Інші симпатоміметичні бронходилататори слід призначати одночасно із Беродуалом Н тільки під медичним наглядом.

При наступних станах Беродуал Н може бути призначено тільки після зваженої оцінки співвідношення припустимої користі та можливого ризику: недостатньо контрольований перебіг цукрового діабету, недавній інфаркт міокарда, важкі органічні захворювання серця або судин, тиреотоксикоз, феохромоцитома.

При застосуванні бета₂-агоністів можливий розвиток значної гіпокаліємії. Беродуал Н слід з обережністю застосовувати пацієнтам із доброякісною гіперплазією передміхурової залози, інфравезикальною обструкцією, а також пацієнтам, які схильні до розвитку вузькокутової глаукоми.

Є повідомлення про окремі випадки ускладнень з боку очей (таких як мідріаз, збільшення внутрішньоочного тиску, вузькокутова глаукома, біль в очах), що виникали у результаті потрапляння в око аерозолю іпратропію броміду або його комбінації з бета₂-агоністами. Таких пацієнтів слід докладно інструктувати щодо правил застосування Беродуал Н дозованого аерозольного інгалятора. Ознаками гострого нападу вузькокутової глаукоми може бути біль в очах, нечіткий зір, відчуття появи ореола або кольорових плям перед очима у поєднанні з почервонінням ока у вигляді кон’юнктивальної або корнеальної гіперемії. При появі перелічених симптомів у будь-якому поєднанні слід почати лікування очними краплями, які сприяють звуженню зіниці та негайно звернутися по спеціалізовану медичну допомогу.

Пацієнти, що страждають на муковісцидоз, схильні до розвитку порушень моторики шлунково-кишкового тракту при застосуванні препарату.

У рідкісних випадках після прийому Беродуала Н можуть відразу розвинутися такі рекції гіперчутливості, як кропив’янка, ангіоневротичний набряк,висипання, бронхоспазм, ротоглотковий набряк і анафілактичні реакції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Бета-адренергічні та антихолінергічні засоби, ксантинові похідні (наприклад, теофілін) можуть посилювати бронхорозширювальну дію Беродуал Н. Одночасне призначення інших бета-адреноміметиків, що потрапляють у системний кровотік, антихолінергічних засобів або ксантинових похідних (наприклад, теофілін) може призводити до посилення побічних ефектів.

Можливе значне послаблення бронхорозширювальної дії Беродуал Н при одночасному призначенні бета-блокаторів.

Гіпокаліємія, що пов’язана із застосуванням бета-міметиків, може бути посилена одночасним призначенням ксантинових похідних, кортикостероїдів та діуретиків. Цьому факту слід приділяти особливу увагу при лікуванні пацієнтів з важкими формами порушення прохідності дихальних шляхів.

Гіпокаліємія може призводити до підвищення ризику виникнення аритмій у пацієнтів, що одержують дигоксин. Крім того, гіпоксія може посилювати негативний вплив гіпокаліємії на серцевий ритм. У подібних випадках рекомендовано проводити моніторне визначення рівня калію у крові.

Слід з обережністю призначати бета-адренергічні засоби пацієнтам, що одержували інгібітори моноамінооксидази та трициклічні антидепресанти, оскільки ці препарати можуть посилювати дію бета-адренергічних засобів. Інгаляції галогенизованих вуглеводних анестетиків, наприклад галотану, трихлороетилену або енфлурану, можуть посилювати вплив бета-адренергічних засобів на серцево-судинну систему.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25° С у місці, недоступному для дітей. Захищати від прямих сонячних променів, тепла та морозу.

Термін придатності – 3 роки.