Эритростим инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: epoetin beta;

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина;

склад: 1 мл розчину містить 2 000 МО еритропоетину людського рекомбінантного;

допоміжні речовини: розчин альбуміну 10%, натрію цитрату дигідрат, натрію хлорид, кислота лимонна, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антианемічні препарати. Код АТС В0ЗХА01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Епоетин бета – це глікопротеїд, який є фактором стимуляції мітозу і гормоном диференціювання, сприяє утворенню еритроцитів із клітин-попередників (класу стовбурних клітин). Рекомбінантний епоетин бета, отриманий методом генної інженерії, за своїм амінокислотним і вуглеводним складом ідентичний еритропоетину, виділеному із сечі хворих, що страждають на анемію. Епоетин бета має високий ступінь очищення, що відповідає сучасним технологічним можливостям. Зокрема в активній речовині, що вводиться людині, не виявляється залишків клітинних ліній, що використовуються для одержання препарату. Епоетин бета після внутрішньовенного і підшкірного введення збільшує число еритроцитів, ретикулоцитів і рівень гемоглобіну, а також швидкість включення ⁵⁹Fe у клітини, не впливає на лейкопоез. Цитотоксичної дії еритропоетину на кістковий мозок або на клітини шкіри людини не виявлено. Ні в доклінічних, ні в клінічних дослідженнях ознак прогресування пухлинного процесу при застосуванні еритропоетину не спостерігалося. В дуже рідких випадках можуть утворюватись нейтралізуючі антитіла до епоетину бета з розвитком червоноклітинної аплазії кісткового мозку чи без нього.

Фармакокінетика. У здорових осіб і у хворих з уремією період напіввиведення введеного внутрішньовенно епоетину бета становить 4 - 12 год. Об’єм розподілу дорівнює об’єму циркулюючої плазми або в два рази перевищує його.

При підшкірному введенні препарату хворим з уремією тривале всмоктування забезпечує плато концентрацій препарату в сироватці, а максимальна концентрація досягається у середньому через 12 - 28 год. Період напіввиведення термінальної фази більший, ніж після внутрішньовенного введення, і дорівнює в середньому 12 - 28 годинам. Біодоступність епоетину бета при підшкірному введенні становить 23 - 42%.

Показання для застосування. Анемія:

– у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, або які не потребують діалізу;

– після трансплантації нирки;

– при мієлобластозах;

– на фоні протипухлинної терапії в онкологічних хворих;

– внаслідок радіаційних уражень;

– у новонароджених та недоношених дітей;

– при ВІЛ-інфекції, що лікувалася хіміопрепаратами;

– при ревматоїдному артриті.

Спосіб застосування та дози. Вводять внутрішньовенно, тривалість введення – не менш 2 хв, або підшкірно (при підшкірному введенні можуть застосовуватись менші дози препарату).

Хворим, що перебувають на гемодіалізі, Еритростим вводять внутрішньовенно через артеріовенозну фістулу відразу після сеансу гемодіалізу. Препарат не слід застосовувати разом із розчинами інших лікарських засобів.

Початкова доза 50 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. В процесі лікування необхідно спостерігати за темпами зростання гематокриту.

При підвищенні гематокриту більше 0,5% на тиждень дозу не змінюють. Якщо підвищення гематокриту менше 0,5% на тиждень дозу збільшують на 25 МО/кг кожні чотири тижні. Максимальна доза не повинна перевищувати 200 МО/кг три рази на тиждень.

Метою терапії є досягнення рівня гематокриту 30 - 35%, а гемоглобіну 100 - 120 г/л, після чого потрібно зменшити останню дозу на 50% та індивідуально підібрати дози для підтримки бажаного рівня гематокриту (30 - 35 %). Для успішної терапії Еритростимом слід усунути у пацієнтів недостачу заліза, фолієвої кислоти і вітаміну В₁₂.

Необхідний контроль за рівнем артеріального тиску, у тому числі із застосуванням гіпотензивних препаратів.

Для профілактики анемії у недоношених новонароджених введення Еритростиму повинно починатися якомога раніше, переважно з 3-го дня життя і продовжуватися 6 тижнів. Ефект препарату у недоношених новонароджених, яким вже проводили гемострасфузії, декілька менше, ніж у тих, яким гемо трансфузії не проводились.

Побічна дія.

Серцево-судинна система. Короткочасне підвищення артеріального тиску, гіпертонічний криз з явищами енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості, порушення мовлення, ходи), головний біль, тромбоемболічні ускладнення в онкологічних хворих (чіткого причинного зв’язку з препаратом не встановлено).

Система кровотворення. Дозозалежне збільшення числа тромбоцитів, тромбоз шунтів у пацієнтів, що знаходяться на гемодіалізі.

Лабораторні показники. Зниження концентрації феритину в сироватці одночасно з підвищенням гематокриту, зниження сироваткових показників обміну заліза. У хворих з уремією – гіперкаліємія, гіперфосфатемія.

У недоношених новонароджених. Зниження концентрації феритину в сироватці, незначне збільшення числа тромбоцитів, особливо з 12 по 14-й день життя.

Інші. Шкірні алергічні реакції, висип, свербіж, кропив’янка, анафілактоїдні реакції, реакції в місці ін'єкції. Рідко, особливо на початку терапії, – грипоподібні симптоми, які зникають через кілька годин або кілька днів: гарячка, озноб, головний біль, біль у кінцівках або кістках, нездужання.

Протипоказання. Підвищена чутливість до епоетину бета або одного з компонентів препарату; тяжка артеріальна гіпертензія.

Інфаркт міокарда або інсульт протягом попереднього місяця, нестабільна стенокардія або підвищений ризик тромбозу глибоких вен і тромбоемболій.

Особливості застосування. Необхідно дотримуватись обережності при призначенні Еритростиму хворим з рефрактерною анемією при наявності бласттрансформованих клітин, хворим із тромбоцитозом, епілепсією і хронічною печінковою недостатністю.

До початку лікування епоетином бета необхідно виключити дефіцит вітаміну В₁₂ і фолієвої кислоти, тому що вони знижують ефективність Еритростиму.

В окремих випадках відмічались анафілактоїдні реакції, тому першу дозу препарату слід вводити під контролем лікаря.

Слід періодично контролювати величину гематокриту до досягнення значення 30–35 % (гемоглобін 100–120 г/л). У подальшому ці показники потрібно визначати щотижня. Через підвищений гематокрит часто стає потрібним підвищити дозу гепарину під час гемодіалізу. У хворих з тенденцією до зниження артеріального тиску або з ускладненнями артеріовенозної фістули (наприклад стеноз, аневризма та ін.) рекомендується рання ревізія шунта та своєчасна профілактика тромбозів ( наприклад, прийом ацетилсаліцилової кислоти).

Різке збільшення вмісту алюмінію, обумовлене лікуванням ниркової недостатності, може послабити ефективність епоетину бета.

Рішення про застосування Еритростиму у хворих з нефросклерозом, що не перебувають на діалізі, необхідно приймати індивідуально, тому що не можна цілком виключити можливість більш швидкого погіршення функції нирок.

Пацієнтам, які раніше лікувались іншими еритропоетичними препаратами та у яких виявлені антиеритропоетинові антитіла та парціальна червоноклітинна аплазія, не можна проводити лікування препаратом до визначення перехресної чутливості до всіх еритропоетичних субстанцій.

 У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю може спостерігатись дозозалежне підвищення тромбоцитів в межах норми з наступним самостійним поверненням до норми під час лікування Еритростимом, особливо при внутрішньовенному введенні препарату.

Потрібно проводити регулярний моніторинг тромбоцитів протягом перших 8 тижнів лікування.

При збільшенні тромбоцитів більше ніж на 150 х 10⁹/л порівняно з вихідним значенням, лікування Еритростимом слід припинити.

При лікуванні Еритростимом слід регулярно контролювати рівень калію та фосфатів у сироватці крові. При виникненні гіперкаліємії необхідно тимчасово відмінити препарат до нормалізації концентрації калію.

Рекомендується контролювати артеріальний тиск, в тому чисті між сеансами діалізу, при швидкому підвищенні рівня гематокриту, а в онкологічних хворих – особливо на початку лікування. Підвищення артеріального тику корегується медикаментозно, а при відсутності ефекту необхідно зробити тимчасову перерву в лікуванні.

У більшості випадків одночасно з підвищенням гематокриту знижується концентрація феритину в сироватці. Тому усім хворим з анемією ниркового генезу і з концентрацією феритину сироватки менше 100 мкг/л або насиченням трансферину менше 20 % рекомендується пероральний прийом препаратів заліза (Fe²⁺) у дозі 200–300 мг/добу. Недоношеним дітям пероральна терапія препаратами заліза в дозі 2 мг Fe²⁺ на добу повинна призначатися якомога раніше (найпізніше – на 14-й день життя ). Дозу заліза коригують залежно від рівня сироваткового феритину. Якщо він зберігається на рівні, нижче 100 мкг/мл, або є інші ознаки дефіциту заліза, дозу препаратів заліза варто збільшити до 5–10 мг/добу і проводити терапію до усунення ознак недостатності заліза. Хворим з мієломною хворобою, неходжкінськими лімфомами або хронічним лімфоцитарним лейкозом з концентрацією феритину сироватки менш 100 мкг/л або насиченням трансферину менше 20% рекомендується пероральний прийом препаратів заліза (Fe²⁺) у дозі 200–300 мг/добу .

Вагітність і лактація

Достатнього досвіду застосування препарату у період вагітності і лактації у людини немає.

Під час вагітності і лактації бета-епоетин варто призначати тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування для матері перевищують потенційний ризик для дитини.

Вплив на спроможність керувати транспортними засобами і роботу з машинами і механізмами.

Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та роботу з машинами і механізмами.

Передозування. Терапевтичний індекс Еритростиму дуже широкий. Навіть при дуже високих концентраціях препарату у сироватці симптомів інтоксикації не спостерігалося. Проте реакція на бета-епоетин є індивідуальною і залежить від дози. З терапевтичної точки зору, при передозуванні може розвитися артеріальна гіпертензія та еритроцитоз. У випадку гіпертензії необхідно виключити гіпергідратацію. При наявності еритроцитозу і гіпергідратації перед заходами щодо виведення надлишку рідини необхідно зробити венесекцію, інакше може відбутися подальше збільшення гематокриту і підвищення в’язкості крові. При стійкій артеріальній гіпертензії показана антигіпертензивна терапія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Отримані до цього часу клінічні результати не вказують на будь-які факти фармакологічної несумісності Еритростиму з іншими лікарськими засобами. Результати експериментальних досліджень показали, що Еритростим не посилює мієлотоксичну дію таких цитостатиків, як циклофосфамід, фторурацил, етопозид та цисплатин.

Щоб уникнути можливої несумісності або зниження активності, Еритростим забороняється змішувати з розчинами інших лікарських засобів.

Умови та термін зберігання. В захищеному від світла місці, недоступному для дітей при температурі від +2° до +8°С. Термін придатності - 2 роки.