Рифапентин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: rifapentine;

3-[N-(4-циклопентил-1-піперазиніл)формімідоїл]рифаміцин або

5,6,9,17,19,21-гексагідрокси-23-метокси-2,4,12,16,18,20,22-гептаметил-8-[N-(4-циклопентил-l-піперазиніл)-формімідоїл]-2,7-(епокси-пентадека[1,11,13]триеніміно)нафто[2,1-b]фуран-1,11(2Н)-діон-21-ацетат.

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, коричневого кольору, з двоопуклою поверхнею;

склад: 1 таблетка містить 150 мг рифапентину;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, натрію метилпарагідроксибензоат, повідон, тальк очищений, кремній колоїдний безводний, магнію стеарат;

речовини, що входять до складу оболонки: гіпромелоза, етилцелюлоза, титану діоксид, тальк очищений, поліетиленгліколь, барвник Сансет Жовтий.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Протитуберкульозні засоби. Протимікобактеріальні препарати. Код АТС J04AB.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. У терапевтичних концентраціях рифапентин виявляє бактерицидну активність як проти внутрішньоклітинних, так і проти позаклітинних M.Tuberculosіs. Рифапентин та 25-дезацетилрифапентин накопичуються в макрофагах людини із внутрішньоклітинним/ позаклітинним співвідношенням приблизно 24:1 і 7:1, відповідно. Рифапентин і 25-дезацетилрифапентин потенційно вносять 62% і 38% свого внеску в клінічну дію проти M.Тuberculosіs, відповідно.

M.Tuberculosis, стійкі до інших рифаміцинових антибіотиків, можливо також будуть стійкі до дії рифапентину. Перехресна стійкість не з'являється між рифапентином і нерифаміциновими протимікобактеріальними засобами типу ізоніазиду та стрептоміцину.

Фармакокінетика. Всмоктування: після разової дози в 600 мг (натще) рифапентин всмоктується на 70%, а після щільної їжі AUC (величина площі під кривою „концентрація-час”) і С_max збільшуються на 43% для рифапентину та на 44% для його активного метаболіту (25-дезацетилрифапентину). Максимальні концентрації досягаються через 5 – 6 годин після призначення 600 мг рифапентину.

Рівноважна концентрація досягається на 10-й день після щоденного прийому 600 мг Рифапентину.

Розподіл: Рифапентин і його активний метаболіт (25-дезацетилрифапентин) на 97,7% і 93,2%, відповідно, зв'язані з білками плазми крові.

Метаболізм: Рифапентин перетворюється ферментом естеразою з утворенням мікробіологічно активного метаболіту 25-дезацетилрифапентину.

Виведення: понад 80% загальної кількості рифапентину виводяться з організму протягом 7 днів. Після разової пероральної дози 600 мг рифапентину 87% загальної його кількості виводиться з сечею (17%) і з калом (70%).

Результатом конкуренції рифапентину за зв’язування з білками крові може стати гіпербілірубінемія.

Показання для застосування. Легенева форма туберкульозу (в комбінації принаймі з одним із протитуберкульозних препаратів, до якого чутливий збудник).

Спосіб застосування та дози. Препарат призначається внутрішньо (перорально). Рифапентин застосовується обов’язково з іншими протитуберкульозними засобами. Потрібно чітко дотримуватись режиму дозування Рифапентину та інших препаратів у складі комбінованої терапії.

Схема лікування легеневої форми туберкульозу в інтенсивній фазі: Рифапентин призначається по 4 таблетки (600 мг) двічі на тиждень, з інтервалом між прийомами не менше 72 годин (3 доби), протягом двох місяців.

Підліткам від 12 до 15 років: при масі тіла більше 45 кг призначається по 600 мг Рифапентину (4 таблетки); при масі тіла менше 45 кг – по 450 мг (3 таблетки).

Схема лікування у фазі продовження: призначається один раз на тиждень протягом чотирьох місяців, у комбінації з відповідним протитуберкульозним засобом з урахуванням чутливості мікроорганізмів.

Якщо у пацієнта після обох фаз лікування в мазку мокротиння або в культурі виявляються мікобактерії або присутні резистентні організми чи пацієнт ВІЛ-позитивний, треба переглянути схему лікування.

Побічна дія. У поодиноких випадках під час терапії Рифапентином виникають такі побічні ефекти:

-                    з боку печінки та жовчних шляхів: підвищення рівня білірубіну, підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит;

- дерматологічні: кропив’янка, зміна кольору шкіри, свербіж, висипання;

- з боку метаболізму: гіперкаліємія, гіповолемія, підвищення рівня лужної фосфатази і лактатдегідрогенази;

- гематологічні: тромбоцитопенія, лейкоцитоз або лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, анемія, пурпура, гематома;

- з боку шлунково-кишкового тракту: запор, езофагіт, гастрит, панкреатит, диспептичні явища;

- з боку нирок та сечовивідних шляхів: гематурія, піурія, протеїнурія;

- з боку кістково-м’язової системи: подагра, артроз, артралгія;

- з боку організму в цілому: периферичні набряки, втомлюваність, реакції агресії;

- інші: забарвлення в червоний колір сечі, поту, мокротиння, сліз та контактних лінз.

Більша частина досліджень на виявлення проявів побічної дії проводились у таких режимах: Рифапентин + ізоніазід; Рифапентин + піразинамід; Рифапентин + етамбутол. При цьому найчастіше зустрічались прояви гіперурикемії, але це ймовірно зв’язано з одночасним прийомом піразинаміду. При лікуванні на фазі продовження без піразинаміду симптоми гіперурикемії зникають.

У ВІЛ-інфікованих хворих із супутніми ускладненнями можливе розвинення рифапентин-монорезистентного туберкульозу.

Адекватних клінічних випробувань у вагітних не проводилось. При застосуванні протягом останніх декількох тижнів вагітності Рифапентин може викликати післяпологові кровотечі в матері та дитини, які лікуються вітаміном К.

Протипоказання. Рифапентин протипоказаний дітям молодше 12 років, а також особам, які мають в анамнезі вказівки на гіперчутливість до будь-якого препарату з групи рифаміцинів (рифампіну або рифабутину).

Передозування. Симптоми: печія, головний біль, часте сечовипускання.

Лікування: при перших симптомах передозування потрібно негайно припинити прийом препарату, та провести симптоматичну терапію.

При перевищенні дози Рифапентину 1 200 мг досвіду лікування гострого передозування немає.

Особливості застосування. Рифапентин застосовується обов’язково з іншими протитуберкульозними засобами. Потрібно чітко дотримуватись режиму дозування Рифапентину та інших препаратів у складі комбінованої терапії. У випадку, коли не витримується режим дозування, особливо добовий курс прийому інших, нерифаміцинових препаратів в інтенсивній фазі, санація відбувається пізніше та частіше виникають рецидиви. При лікуванні Рифапентином потрібно ретельно контролювати показники печінкових проб. Проведення печінкових проб (особливо трансаміназ сироватки) повинен проводитись до початку лікування, а в період лікування – кожні 2 – 4 тижні. Пацієнтам із захворюваннями печінки Рифапентин призначається тільки у разі крайньої необхідності.

Ізольоване помірне підвищення рівня білірубіну та/чи трансаміназ не є причиною для припинення лікування, рішення про припинення лікування приймається після повторення тестів, виявлення тенденцій у змінах рівнів показників та розгляду їх в комплексі із загальним станом хворого.

Якщо пацієнт має схильність до нудоти, блювання або шлунково-кишкових розладів, Рифапентин краще приймати під час їди. Одночасний прийом разом з їжею підвищує активну концентрацію препарату, але може й підвищувати ризик виникнення побічних ефектів.

При підозрі на псевдомембранозний коліт, лікування Рифапентином потрібно негайно припинити. У такий час протипоказані препарати, що уповільнюють перистальтику. Призначається підтримуюча та специфічна терапія, наприклад, пероральним ванкоміцином.

Супутнє призначення піридоксину (вітаміну В₆) рекомендоване для виснажених пацієнтів та пацієнтів зі схильністю до нейропатій (алкоголіки та діабетики), підліткам.

У вагітних жінок, що одержують Рифапентин протягом декількох останніх тижнів вагітності, необхідно визначити відповідні параметри зсідання крові. Рифапентин протягом вагітності повинен використовуватися тільки у випадку, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.

Не відомо, чи екскретується Рифапентин у грудне молоко. Оскільки більшість препаратів екскретується в грудне молоко, для запобігання потенційно серйозних побічних реакцій у грудних дітей повинно бути прийняте рішення про припинення годування груддю або прийом лікарського засобу, при цьому береться до уваги важливість прийому лікарського засобу для матері.

Не можна припиняти курс терапії до повного її закінчення, дуже важливо не пропустити жодного прийому Рифапентину або тих протитуберкульозних препаратів, що приймаються разом із ним протягом двох місяців (в інтенсивній фазі)!

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази, наприклад індинавір, Рифапентин призначають з особливою обережністю або зовсім не призначають.

Не можна одночасно з Рифапентином приймати пероральні або інші гормональні протизаплідні засоби.

При одночасному призначенні препаратів, метаболізм яких здійснюється за допомогою цитохрому Р4503Ф4 та Р4502С8/9, необхідне корегування дози останніх.

Рифапентин може здійснювати конкуренцію за зв’язок з альбумінами крові з іншими препаратами, цим самим уповільнюючи їх метаболізм чи заміщаючи їх.

Хворим, які приймають антацидні препарати, рекомендовано приймати Рифапентин за 1 годину чи через 2 години після їх прийому.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності – 3 роки.