Радиколд плюс инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки від світло-рожевого до рожевого кольору з вкрапленнями рожевого кольору, круглі, пласкі, з фасками та рискою з одного боку;

склад: 1 таблетка містить парацетамолу 300 мг, хлорфеніраміну малеату 2 мг, фенілефрину гідрохлориду 5 мг, кофеїну 16 мг;

допоміжні речовини: повідон, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк очищений, натрію крохмальгліколят, натрію бензоат, барвник еритрозин Супра.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТС N02B E51.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Радиколд плюс – комбінований жарознижуючий, болезаспокійливий засіб для лікування вірусних інфекцій верхніх дихальних шляхів. Парацетамол – препарат групи похідних пара-амінофенолу з вираженою жарознижувальною та аналгетичною діями. Інгібує синтез простагландинів, знижує збудливість центру терморегуляції гіпоталамусу. Блокує циклооксигеназу I i II в ЦНС. Хлорфеніраміну малеат належить до групи блокаторів Н₁-рецепторів, виявляє помірний седативний та М-холіноблокуючий ефекти. Має протиалергічну дію, зменшує вираженість місцевих ексудативних процесів, усуває сльозотечу, ринорею, свербіж в очах та носі, має помірний бронхолітичний ефект. Фенілефрину гідрохлорид зумовлює зменшення набряку та гіперемії слизової оболонки порожнини носа та параназальних синусів. Кофеїн виявляє стимулюючу дію на ЦНС та підсилює аналгезуючий ефект.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні властивості Радиколду плюс зумовлені фармакокінетикою кожного інгредієнта препарату. Парацетамол швидко та майже повністю (95%) всмоктується у верхніх відділах кишечнику, пікові концентрації в плазмі досягаються через 15 хв – 2 год. Період напіввиведення з плазми становить 2–3 год. Метаболізується в печінці, виділяється в основному нирками. Хлорфенірамін після перорального прийому повільно всмоктується з шлунково-кишкового тракту, рівень всмоктування становить 80%, пікові концентрації у плазмі досягаються протягом 2,5–6 год. Рівень зв’язування з білками плазми крові становить 45%. Хлорфенірамін виводиться переважно з сечею. Час напіввиведення – 30 год. Фенілефрин легко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, пікові концентрації в плазмі крові досягаються через 1–2 год. Виводиться переважно з сечею у вигляді метаболітів та у незмінному виді. Кофеїн швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 50–75 хв, швидко розподіляється в тканинах організму. Близько 17% даної речовини зв’язується з білками плазми. Період напіввиведення – 5–10 год. Кофеїн та його метаболіти виводяться з організму переважно з сечею.

Показання для застосування. Симптоматичне лікування гострого запалення верхніх дихальних шляхів (синусит, трахеіт, фарингіт).

Спосіб застосування та дози. Дорослим та дітям старше 12 років призначають по 1 таблетці 3–4 рази на день. Тривалість курсу лікування не більше 7 днів.

Побічна дія. Нудота, блювання, анорексія, пониження тонусу та перистальтики кишечнику, головний біль, запаморочення, дратівливість, підвищена збудливість, порушення сну, підвищення артеріального тиску, сухість слизових оболонок дихальних шляхів, порушення зору, можливі алергічні реакції у вигляді шкірних висипів, брадикардія, аритмії, біль у ділянці серця, ниркова коліка, тромбоцитопенія.

Протипоказання. Гіперчутливість до будь-якого інгредієнта препарату, тяжкі форми артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця, шлуночкова тахікардія, брадикардія, гострий панкреатит, гепатит, гіпертрофія передміхурової залози, тяжкі порушення функції нирок та печінки, алкоголізм, діти до 12 років, вагітність, період годування груддю.

Передозування. Симптоми: блідість шкіри, анорексія, нудота, блювання, біль у животі, гіпертензія, запаморочення, загальна слабкість, тремор, головний біль, гіпертермія, сонливість, безсоння, гіперестезія, дзвін у вухах, судоми, аритмії.

Лікування: промивання шлунка, адсорбенти (активоване вугілля). Симптоматична терапія.

Специфічний антидот при отруєнні парацетамолом – ацетилцистеїн, метіонін.

Особливості застосування. Ризик розвитку побічних ефектів підвищується у пацієнтів з тенденцією до підвищення артеріального тиску, у людей похилого віку. З обережністю призначають при закритокутовій глаукомі, затримці сечі, порушенні моторики та прохідності шлунка, бронхіальній астмі, епілепсії, неконтрольованому цукровому діабеті, гіпертиреозі, порушенні функції нирок та печінки. Під час лікування не вживати алкоголь. Не слід застосовувати одночасно з препаратами, які містять парацетамол. Протягом лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися, потенційно небезпечними видами діяльності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Парацетамол збільшує ефект непрямих антикоагулянтів та можливість ураження печінки гепатотоксичними препаратами (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин). Метоклопрамід підвищує, а холестирамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Барбітурати зменшують жарознижувальну активність парацетамолу. Парацетамол підсилює токсичність хлорамфеніколу. Кофеїн знижує ефект снодійних та наркотичних засобів, підвищує ефект ацетилсаліцилової кислоти, парацетамолу. Поліпшує всмоктування ерготаміну в ШКТ. Хлорфенірамін може збільшувати заспокійливу дію депресантів ЦНС (етанол, барбітурати, снодійні засоби, наркотичні аналгетики, транквілізатори). Підсилює ефект атропіну, трициклічних антидепресантів. Гуанетидин, резерпін, метилдопа можуть підсилювати дію фенілефрину.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 º С.

Термін придатності – 3 роки.