Циклофосфан® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Cyclophosphamide;

(RS)-2-[біс(2-хлоретил)аміно]тетрагідро-2Н-1,3,2-оксазафосфорин 2-оксид;

основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок білого або майже білого кольору;

склад: циклофосфану (циклофосфаміду) стерильного, у перерахунку на 100 % речовину - 0,2 г.

Форма випуску. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.

Код АТС L01AA01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Циклофосфамід має виражену цитотоксичну, протипухлинну та імунодепресивну активність. Протипухлинна дія його реалізується безпосередньо у клітинах пухлини, де циклофосфамід біотрансформується під дією фосфатаз з утворенням активного метаболіту, дія якого зумовлена алкілуванням структурних елементів ДНК і РНК, що призводить до порушення життєдіяльності клітин і блокуванню їх мітотичного поділу. Ядра клітин гіперплазованих (пухлинних) тканин та лімфоїдна тканина мають високу чутливість до дії циклофосфаміду.

Фармакокінетика. Після парентерального введення максимальна концентрація активних цитотоксичних метаболітів досягається у плазмі через 2 - 3 години. З білками плазми препарат зв’язується незначною мірою. Період напіввиведення із плазми крові після внутрішньовенного введення у дорослих у середньому становить 7 годин і у дітей - близько 4 годин. Проходить через плацентарний бар'єр, проникає в грудне молоко. Виводиться з сечею та жовчю в вигляді метаболітів в незмінному вигляді (5-25%). Циклофосфамід видаляється при проведенні діалізу. При нирковій недостатності посилення токсичних ефектів Циклофосфаміду не спостерігалось.

Показання для застосування. Дрібноклітинний рак легенів, рак молочної залози, рак яєчників, лімфогранулематоз, неходжкінські лімфоми, ретикулосаркома, лімфосаркома, гострий лімфобластний лейкоз, хронічний лімфолейкоз, множинна мієлома, пухлина Вільмса, пухлина Юінга, кісткова ретикулосаркома. Циклофосфан^® призначають також для лікування нефротичного синдрому “з мінімальними змінами”, підтвердженого біопсією і для профілактики реакції відторгнення трансплантата.

Спосіб застосування та дози. Вибір шляху введення, режиму дозування відбувається відповідно з показаннями та схемою хіміотерапії. Застосовують внутрішньовенно, внутрішньом’язово та у порожнини (внутрішньоплеврально та внутрішньоочеревинно). Безпосередньо перед застосуванням до вмісту одного флакону з дозуванням 0,2 г додають 10 мл води для ін’єкцій та збовтують. Час розчинення вмісту одного флакону у воді для ін’єкцій повинен бути не більше 4 хвилин.

Використовують різні схеми лікування: по 200 мг (3 мг/кг) щоденно або 400 мг (6 мг/кг) через день - внутрішньом’язово або внутрішньовенно; 1 г (15 мг/кг) внутрішньовенно 1 раз на 5 днів; 2 - 3 г (30 - 40 мг/кг) 1 раз внутрішньовенно на 2 - 3 тижні. Курсова доза при всіх схемах лікування становить 6 - 14 г. Після завершення основного курсу лікування може застосовуватись підтримуюча терапія - 2 рази на тиждень по 0,1 - 0,2 г внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

Як імунодепресивний засіб Циклофосфан^® застосовують, як правило, з розрахунку

1,0 - 1,5 мг/кг (50 - 100 мг на добу), а при добрій переносимості - до 3 - 4 мг/кг.

При необхідності, у доповнення до внутрішньовенних ін’єкцій, Циклофосфан^® вводять у черевну або плевральну порожнину по 0,4 - 1,0 г при кожній пункції. Доза препарату, яка вводиться внутрішньовенно, при цьому відповідно зменшується.

Для дітей доза складає 40-50 мг/кг, внутрішньовенно, 2-5 днів. Інші режими включають 10-15 мг/кг внутрішньовенно щоденно 7-10 днів чи 3-5 мг/кг двічі в тиждень.

Застереження. Зверніть увагу на маркування способу введення препарату на упаковці. Якщо на упаковці вказано»Стерильно.тільки внутрішньом»язово», інші способи введення недопустимі!

Побічна дія. При застосуванні Циклофосфану^® можуть спостерігатися: лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія; кардіотоксична дія; нудота, блювання, діарея, біль у шлунку; порушення менструального циклу, аменорея, азооспермія, геморагічний цистіт; алергічні реакції, алопеція, гіперпігментація, в/ш крововилив, біль у м¢язах та кістках, озноби, головний біль, запаморочення.

Циклофосфан^® перешкоджає овуляції та сперматогенезу і може бути причиною безпліддя у чоловіків та жінок. Ті особи, що лікувалися Циклофосфаном^® у препубертантному віці, згодом можуть мати дітей.

Протипоказання. Циклофосфан^® протипоказаний при анемії, лейкопенії (число лейкоцитів менше 3,5´10⁹л) тромбоцитопенії (число тромбоцитів менше 120´10⁹л), кахексії, вагітності, серцевій недостатності, тяжких захворюваннях печінки та/або нирок, гіперчутливості до препарату.

Передозування. Передозування виявляється панцитопенією, синдромом дилатаційної кардіоміопатіі, нестримним блюванням, геморагічним циститом. При тривалому застосуванні високих доз можливий пневмоніт або інтерстиціальний легеневий некроз.

Лікування - симптоматичне. При призначенні високих доз для профілактики геморагічного циститу показано призначення уромітексану.

Особливості застосування. Застосовувати тільки за призначенням та під суворим контролем лікаря!

В процесі лікування необхідний постійний контроль картини периферичної крові - не рідше 2-х разів на тиждень (лікування необхідно припинити при появі лейкопенії нижче 2,5 тис. в 1 мкл та/або тромбоцитопенії нижче 100 тис. в 1 мкл). Рівень фірменних елементів починає відновлюватися через 7-12 днів після введення препарату.

Не рекомендується застосування Циклофосфану^® у лікуванні пацієнтів з вітряною віспою (в тому числі недавно перенесеною або після контакту з захворілими), з оперізувальним герпесом та іншими гострими інфекційними захворюваннями.

З обережністю призначають препарат хворим з подагрою або нефролітіазом у анамнезі, а також після адреналектомії (необхідна корекція замісної гормонотерапії та доз Циклофосфану^®).

З обережністю застосовують препарат при лікуванні пацієнтів з інфільтрацією кісткового мозку пухлинними клітинами, а також у хворих, які одержували протипухлинну хіміотерапію або променеву терапію.

Жінки дітородного віку повинні використовувати надійні методи контрацепції під час лікування Циклофосфаном^® .

На фоні терапії, що проводиться, контролюють активність печінкових трансаміназ, рівень білірубіну, концентрацію сечової кислоти у плазмі крові, діурез і питому щільність сечі, а також проводять тести на виявлення мікрогематурії.

Оскільки при лікуванні препаратом іноді виникає запаморочення, головний біль, погіршення зору, необхідно попередити пацієнтів про зниження здатності до управління транспортним засобом.

Використання при вагітності та вигодовуванні грудьми. Протипоказаний при вагітності. Циклофосфан^® екскретується в грудне молоко, тому необхідно вирішувати питання про припинення грудного вигодовування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Циклофосфан^® може посилювати дію гіпоглікемічних препаратів.

При спільному застосуванні з цитарабіном, даунорубіцином або доксорубіцином можливе посилення кардіотоксичної дії.

При одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами можлива зміна антикоагулянтної активності (як правило, Циклофосфан^® знижує синтез факторів зсідання у печінці та порушує процес утворення тромбоцитів).

При спільному застосуванні з імунодепресантами підвищується ризик виникнення інфекцій та вторинних пухлин.

При одночасному застосуванні Циклофосфану^® з ловастатином підвищується ризик розвитку гострого некрозу скелетних м¢язів та гострої ниркової недостатності.

Ефект препарату підвищують барбітурати, трициклічні антидепресанти, аміназин, теофілін, хінгамін, гормони щитоподібної залози; знижують ефективність - глюкокортикоїди та хлорамфенікол. Алопуринол посилює мієлотоксичність.

Не рекомендовано призначати раніш чим через 10 днів після операції, яку проводять під наркозом.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 10 °С. Термін придатності - 3 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці.