Амоксициллин-Авант™ инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: amoxicillin;

основні фізико-хімічні властивості: біло-блакитні желатинові капсули, які містять майже білий кристаличний порошок.

склад: 1 капсула містить амоксициліну 250 мг або 500 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, тальк очищений, крохмаль- для капсул по 500мг, лактоза- для капсул по 250 мг.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Пеніциліни широкого спектру дії.

КОД АТС: J01CA04.

Фармакологічні властивості. Амоксицилін – це напівсинтетичний антибіотик з групи пеніцилінів широкого спектра дії. Інактивується бета-лактамазами (пеніциліназами), які продукують деякі штами бактерій. Амоксицилін активний відносно всіх штамів гемолітичних стрептококів (включаючи стрептококи груп А та В), пневмококів та ентерококів, коринебактерій, лістерій, Erysipelothrix insidiosa, бацил сибірки, а також актиноміцетів, деяких клостридій, стафілококів, що не продукують бета-лактамазу. З грамнегативних бактерій до амоксициліну чутливі гонококи, менінгококи та сальмонели, менш чутливі гемофільні бактерії, бордетели, кишкові палички, шигели, деякі види Proteus, Klebsiella, Enterobacter, Citrobacter, Acinetobacter, Serratia marcescens та Providencia. До препарату також чутливі бруцели, лептоспіри та трепонеми. З числа анаеробних мікроорганізмів чутливі більшість грампозитивних та грамнегативних бактерій, за винятком Bacteroides fragilis.

Фармакокінетика. При пероральному застосуванні препарат швидко і майже повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті, не розпадається у кислому середовищі шлунка. Максимальна концентрація в плазмі крові відзначається через 1 - 2 години після прийому. Приймання їжі суттєво не впливає на всмоктування препарату. Амоксицилін добре проникає у більшість тканин та біологічні рідини організму. Виділяється у незначній кількості разом з жовчю, проте більша частина препарату виводиться у незміненому вигляді з сечею. Амоксицилін проходить через плацентарний бар’єр і потрапляє у грудне молоко. Біологічний період напіввиведення становить приблизно 1 годину, при порушеної функції нирок екскреція препарату уповільнюється.

Показання для застосування. Амоксицилін застосовують для лікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами, особливо інфекцій ЛОР-органів, дихальних шляхів, сечостатевої системи, жовчних протоків тощо. Амоксицилін є антибіотиком першого вибору у будь-якому віці при гострому бронхіті, гострому бронхіоліті, пневмонії, гострому епіглотиті, середньому отиті, гострих синуситах та як складова частина терапії пептичної виразки. При гострих ускладненнях хронічного бронхіту амоксицилін призначають, в першу чергу, при пневмококовій інфекції. У разі доведеної чутливості збудника амоксицилін застосовують для лікування сечостатевих інфекцій, гострої гонореї. У рамках комплексної терапії препарат застосовують для лікування черевного тифу чи паратифу, санації носіїв сальмонел.

Спосіб застосування та дози. Дози призначаються індивідуально, залежно від тяжкості захворювання та чутливості збудника інфекції. Дорослим та дітям віком старше 10 років (з масою тіла більше 40 кг), як правило, призначають по 0,5 г амоксициліну через кожні 8 годин, тобто 1,5 г на добу. При тяжких інфекціях дозу можна збільшити вдвічі, тобто по 1 г тричі на добу з інтервалом 8 годин. Дітям віком від 5 до 10 років призначають по 0,25 г 3 рази на добу з інтервалом 8 годин. При необхідності застосування амоксициліну у дітей молодших вікових груп віддають перевагу препарату у формі суспензії. Лікування антибіотиком продовжують протягом 48 - 72 годин після зникнення ознак захворювання. При інфекціях, викликаних бета-гемолітичним стрептококом, амоксицилін приймають протягом не менше 10 днів.

При гострій неускладненій гонореї призначають одноразово 3 г амоксициліну (бажано одночасно призначити 1 г пробенецида).

Побічна дія. Під час лікування можливе виникнення алергічних реакцій, наприклад, екзантеми, кропив’янки, свербежу, у рідких випадках – синдрому Стівенса-Джонсона, синдрому Лайєла, а також анафілактичних реакцій. Можуть виникати такі розлади травного тракту, як нудота, блювання, діарея. Майже у 70 % хворих на інфекційний мононуклеоз здебільшого на 5 день лікування з’являється морбіліформний або рубеоліформний висип, не пов’язаний з алергічними реакціями.

Протипоказання. Абсолютні: підвищена чутливість до пеніцилінів, тяжка печінкова недостатність, інфекційні захворювання, викликані нечутливими до препарату мікроорганізмами, особливо псевдомонадами та стафілококами.

Відносні: підвищена чутливість до цефалоспоринів, наявність алергії, бронхіальної астми, вторинні інфекції при інфекційному мононуклеозі, лімфолейкозі.

Передозування. При передозуванні проявляються нейротоксичні симптоми (судоми, зміни на ЕКГ, гіпертонус). Терапія симптоматична, вилучення із крові можливе за допомогою гемодіалізу.

Особливості застосування. Дуже важливо ретельно дотримуватись дозування, призначеного лікарем, і не припиняти лікування раніше зазначеного терміну. При появі алергічних реакцій необхідно припинити подальше лікування амоксициліном. Такі побічні реакції, як нудота, блювання, діарея, здебільшого не вимагають припинення лікування і після закінчення курсу спонтанно зникають.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному введенні з бактеріостатичними антибіотиками (тетрацикліни, хлорамфенікол, еритроміцин та ін.) виникає взаємний антагонізм і, навпаки, амоксицилін з аміноглікозидними антибіотиками чинить синергічну протимікробну дію. При сумісному введенні алопуринолу відзначається збільшення частоти алергічних шкірних реакцій. Одночасне приймання пробенециду призводить до уповільнення виділення амоксициліну. Амоксицилін зменшує дію стероїдних протизаплідних засобів і має перехресну сенсибілізацію з іншими пеніцилінами та цефалоспоринами.

Умови та термін зберігання. Препарат зберігають у темному місці, недоступному для дітей, при температурі не вище 25^оС. Термін придатності - 3 роки.