Антибактериальная терапия у детей

Фізіологічні особливості дитячого організму зумовлюють зміни фармакокінетики лікарських засобів, впливають на вибір і дозування антибактеріальних препаратів. Використання низки антибіотиків у педіатрії заборонене чи обмежене у зв’язку з ризиком тяжких, часто специфічних для віку, побічних реакцій.

Общая информация

Найбільшої уваги вимагає застосування антибактеріальних засобів у новонароджених дітей, особливо недоношених, що зумовлено незрілістю ферментативних систем печінки і механізмів клубочкової фільтрації нирок, а також зміною розподілу лікарських засобів унаслідок більшого об’єму позаклітинної рідини у немовлят. При призначенні антибактеріальних засобів, що мають високу спорідненість до білків плазми крові (сульфаніламіди, цефтриаксон), важливе значення мають більш низькі концентрації альбумінів у сироватці немовлят і пов’язаний з цим ризик ядерної жовтяниці. Неправильний вибір препарату чи його дози, відсутність моніторингу концентрацій антибіотика в крові можуть призвести до тяжких ускладнень антибіотикотерапії (наприклад,«сірий синдром» при застосуванні хлорамфеніколу). З огляду на важливість цієї проблеми, дозування антибактеріальних засобів у немовлят винесено в окрему таблицю.
Нижче наведені особливості застосування в педіатрії окремих антибактеріальних засобів. Застереження до призначення тих чи інших препаратів дітям зазначені при описі фармакологічної характеристики лікарських засобів.
Аміноглікозиди – об’єм розподілу в організмі немовлят більший, ніж у дорослих, тому доза препаратів у розрахунку на кілограм маси тіла у них вища. Період напіввиведення збільшений за рахунок зниження швидкості клубочкової фільтрації, що вимагає корекції інтервалів між уведеннями.
Хлорамфенікол – уповільнена інактивація препарату внаслідок незрілості ферментів печінки у немовлят, створюються високі концентрації в плазмі крові. З метою профілактики «сірого синдрому» і тяжких уражень органів кровотворення необхідний моніторинг концентрацій препарату у крові і гематологічних параметрів. Хлорамфенікол не слід призначати немовлятам, якщо існує більш безпечна альтернатива.
Сульфаніламіди і ко-тримоксазол – підвищений ризик ядерної жовтяниці, унаслідок конкурентного витиснення білірубіну зі зв’язку з білками плазми крові, і гемолітичної анемії, зумовленої дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Протипоказані немовлятам, за винятком терапії уродженого токсоплазмозу і пневмоцистної пневмонії.
Цефтриаксон – підвищений ризик ядерної жовтяниці у немовлят і ускладнень з боку ЖВШ у дитячому віці. Варто уникати призначення препарату немовлятам,
у разі потреби застосовувати цефотаксим. З обережністю необхідно призначати у високих дозах дітям із захворюваннями ЖВШ і підшлункової залози.
Пеніциліни, цефалоспорини, карбапенеми, монобактами – збільшений період напіввиведення з організму внаслідок зниженої швидкості клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. Може знадобитися корекція доз чи інтервалів між уведеннями.
Тетрацикліни – ризик небажаного впливу на кісткову тканину і зуби. Протипоказані дітям до 8 років (за винятком випадків відсутності більш безпечної альтернативи).
Нітрофурани – ризик гемолітичної анемії при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Протипоказані немовлятам.
Хінолони/фторхінолони – ризик порушення формування кістково-суглобової системи (на підставі експериментальних даних) і гемолітичної анемії при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Застосування хінолонів у дітей до 3 років небажане. Фторхінолони офіційно не дозволені для застосування у дітей, однак, на думку міжнародних експертів, їх можна призначати при тяжких інфекціях за відсутності альтернативи.

Таблиця 1. Середні добові дози антибактеріальних засобів у дітей віком від 1 місяця до 12 років (частина 1, 2, 3, 4)

Таблиця 2. Середні дози антибактеріальних препаратів у новонароджених