Витамины и здоровье (укр)

І. П. Козярін, завідувач кафедри гігієни харчування і ГДП Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика

Харчування є найважливішою фізіологічною потребою людини, від якого залежить стан здоров’я та тривалість життя. З їжею до організму людини надходить понад 600 різноманітних харчових речовин (нутрієнтів), які по-різному впливають на функціональний стан організму. Серед них розрізняють макронутрієнти (білки, жири, вуглеводи, макроелементи) та мікронутрієнти (мікроелементи, вітаміни).

Особливу роль у нормальній життєдіяльності організму відіграють вітаміни, які є низькомолекулярними органічними сполуками з високою біологічною активністю. Вітаміни необхідні для здійснення механізмів ферментативного каталізу, забезпечення нормального обміну речовин, підтримання гомеостазу, біохімічного забезпечення всіх життєвих функції організму. Вони пригнічують атерогенез, запобігають розвитку ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда і не використовуються як джерело енергії або пластичний матеріал.

Слід зауважити, що більшість вітамінів в орга-нізмі людини не синтезується, окрім вітаміну К та біотину (вітамін Н) або синтезуються в недостатній кількості (вітаміни В₁, В₂, В₆, РР, D, фолат) і тому повинні надходити з їжею. Уміст вітамінів у продуктах значно нижчий, ніж основних нутрієнтів, і не перевищує, як правило, 10 — 100 мг/100 г продукту.

За сучасними уявленнями всі вітаміни поділяють на водорозчинні (С, В₁, В₂, В₆, РР, В₁₂, Вс, Вз, В₅, Н), жиророзчинні (А, D, Е, К) та вітаміноподібні (В₄, В₈, U, F, Р, N, В₁₃, В₁₅, параамінобензойна кислота).

Для характеристики насиченості організму будь-яким вітаміном прийнято розрізняти три його стани: авітаміноз (повне виснаження вітамінних ресурсів організму), гіповітаміноз (різке зменшення забезпеченості організму одним або декількома вітамінами), гіпервітаміноз (стан, що характеризується надмірним уведенням вітамінів в організм).

Відсутність або дефіцит вітамінів у раціонах харчування призводить до порушення обміну речовин, зниження працездатності та імунологічної реактивності тощо. Підвищене психоемоційне навантаження, погіршення екологічної ситуації і якості питної води, порушення структури харчування, підвищений радіаційний фон, безконтрольне використання ліків — це перелік деяких факторів, вплив яких погіршує показники стану здоров’я населення і сприяє масовому щоденному дефіциту більшості вітамінів як у дорослого, так і дитячого населення.

Однак домінуючим фактором, який призводить до розвитку гіпо- і авітамінозів, є аліментарна недостатність вітамінів (низький уміст вітамінів у добовому раціоні харчування, втрати під час кулінарної обробки продуктів, дія антивітамінних факторів, наявність у продуктах харчування вітамінів у малозасвоюваній формі, порушення оптимального співвідношення між окремими вітамінами, погіршення асиміляції вітамінів, пригнічення діяльності кишкової мікрофлори, яка продукує низку вітамінів тощо).

Використання у харчуванні рафінованих продуктів (хліб із борошна тонкого помелу, рафінована олія, цукор), неправильна кулінарна обробка харчових продуктів, гіподинамія здатні призвести до прихованої вітамінної недостатності, яка суттєво впливає на функціональний стан організму.

Національні норми фізіологічних потреб населення України у вітамінах складають з урахуванням віку, статі, трудової діяльності, нутрієнтного складу і енергетичної цінності раціонів харчування (табл.1-4).

Найчастіше у жителів України діагностують недостатню кількість таких вітамінів, як А, D, В₁, В₂, РР і С.

Вітамін А (ретинол) — необхідний для росту і диференціювання тканин, впливає на функцію зору (гемералопія), регулює обмін вуглеводів, ліпідів, білків, нуклеїнових кислот, мінеральних солей, обмінні процеси у шкірі, слизових оболонках очей, дихальних і травних шляхів, підвищує опірність організму до інфекцій, впливає на функцію біологічних мембран, ендокринних залоз та тканинне дихання.

Основними носіями вітаміну А є: печінка, риб’ячий жир, пальмова олія, вершкове масло, сир, яйця, морква, солодкий перець, зелена цибуля, щавель, обліпиха, шипшина, петрушка, молоко і молочні продукти тощо. Для покращення засвоєння вітаміну А в організмі потрібні жири і мінеральні речовини.

Клінічна картина гіповітамінозу А характеризується ураженням епітелію (сухість шкіри, фолікулярний гіперкератоз, фурункульоз, піодермії), дихальних шляхів (риніти, ларинготрахеїти, бронхіти), ШКТ (диспепсії, гастрити), сечовивідних шляхів (цистити, уретрити).

У дітей часто уражується орган зору (сутінкова сліпота — гемералопія, кон’юнктивіт, сухість рогівки — ксерофтальмія, порушення сприйняття кольорів), затримка росту та зниження опірності до інфекцій.

Причинами розвитку недостатності вітаміну А є значний дефіцит у добовому раціоні тваринних продуктів, багатих на ретинол, білкова недостатність, порушення всмоктування ліпідів у ШКТ, хронічні хвороби ШКТ (ентерити, ентероколіти, гепатити, ангіохоліти тощо).

Вітамін D (кальциферол). Основними представниками цієї групи вітамінів є ергокальциферол (вітамін D₂) і холекальциферол (вітамін D₃). Біологічна роль вітаміну D пов’язана з регулюванням обміну Са і Р (поліпшує їх всмоктування в ШКТ та відкладання у кістках). У народі кальциферол називають «вітаміном сонця», оскільки він здатний утворюватись у шкірі при дії ультрафіолетового опромінення.

Недостатність вітаміну D характеризується розвитком рахіту в дітей. Спочатку уражується ЦНС (пітливість, подразливість), а потім у патологічний процес залучається і кісткова тканина (затримка прорізування зубів, закриття тім’ячка, деформації кісток).

У дорослих гіповітаміноз D буває дуже рідко і супроводжується остеопорозом, остеомаляцією, значним руйнуванням зубів (у вагітних, осіб похилого віку, мешканців Півночі).

Джерелами цього вітаміну є такі продукти, як риб’ячий жир, ікра, дріжджі, жирні сорти риби, курячі яйця, молоко і молочні продукти, гриби (білі, лисички, печериці).

Вітамін В₁ (тіамін). Активною формою (коферментом) даного вітаміну є кокарбоксилаза. В організмі не накопичується, потреба в ньому значно збільшується при стресах, хворобах і оперативному втручанні.

Біологічна роль тіаміну полягає в регуляції обміну вуглеводів, процесів декарбоксилювання піровиноградної кислоти (ПВК), він необхідний для біосинтезу ацетилхоліну, забезпечує нормальну роботу ЦНС, серцево-судинної (ССС), ендокринної і травної систем, сприяє росту, покращує розумову діяльність.

Недостатність вітаміну В₁ в організмі характеризується накопиченням недоокислених продуктів (ПВК у сечі і крові), пригніченням біосинтезу ацетилхоліну, розвитком поліневриту. Найчастіше гіповітаміноз В₁ поєднується з дефіцитом інших вітамінів (В₂, В₆, В₁₂, РР) і проявляється збудливістю, подразнювальністю, порушенням сну зі зниженням працездатності, розсіяністю, болями у ногах, швидкою втомою, периферійними поліневритами, судомами. У тяжких випадках розвиваються паралічі, ураження ССС (тахікардія, задишка, приглушення серцевих тонів, хвороби органів травлення, різке погіршення апетиту, нудота, закрепи).

Гіповітамінозу В₁ сприяє алкоголізм, напружена нервово-психічна діяльність, дія шуму, вібрації, перегрівного мікроклімату. Клінічно виражені форми гіповітамінозу В₁ визначають як хворобу бері-бері з трьома формами: волога (ураження ССС), суха (ураження ЦНС) і дитяча (з гострим початком і тяжким перебігом).

Причини розвитку гіповітамінозу В₁ пов’язані із одноманітним харчуванням, надлишком вуглеводів у раціоні, наявністю хронічних захворювань (ентерити, ентероколіти), вживанням їжі, що містить значні кількості тіамінази, якими багата сира риба.

Вітамін В₁ міститься у злакових і бобових культурах, хлібі та хлібобулочних виробах, крупах (гречана, вівсяна), печінці, субпродуктах, пивних дріжджах, картоплі, цвітній капусті тощо.

Вітамін В₂ (рибофлавін) бере активну участь у білковому, вуглеводному, жировому обмінах, регулює обмін амінокислот (АК), поліпшує колірний зір, функціональний стан ССС, ЦНС і травної системи. Стимулює кровотворення, бере участь у регуляції функції печінки, шкіри, слизових оболонок. Є коферментом багатьох дихальних ферментів, сприяє росту і розмноженню.

Гіпо- і авітаміноз В₂ клінічно характеризуються порушеннями з боку ЦНС (подразливість, сонливість, периферійні поліневрити), шкіри і слизових оболонок (себорейний дерматит, ангулярний стоматит, сухість та ціаноз губ, рубці на них, глосит), запаленням очного яблука, світлобоязню, зниженням гостроти зору, порушенням гемопоезу; інколи розвивається мікроцитарна гіпохромна анемія.

Основними причинами розвитку гіповітамінозу В₂ є значне зниження вживання молока і молочних продуктів, хронічні захворювання ШКТ, прийом ліків — антагоністів рибофлавіну (акрихіну та ін.).

Значна кількість вітаміну В₂ міститься у молоці і молочних продуктах, печінці, м’ясі, рибі, яйцях, сирі, гречаній і вівсяній крупах, хлібі, пивних дріжджах.

Вітамін РР (ніацин) відіграє значну роль у обмінних процесах (білків, жирів, вуглеводів, амінокислот, піримідинів, холестерину), прискорює окисно-відновні реакції, входить до складу коферментів НАД і НАДФ, впливає на діяльність серцево-судинної, нервової і травної систем. Він життєво необхідний для синтезу статевих гормонів. Основними представниками цієї групи є нікотинова кислота і нікотинамід.

При нестачі у їжі вітаміну РР розвивається пелагра, яка характеризується загальною слабкістю, апатією, безсонням, запамороченням, порушенням функції кишечнику, ураженням шкіри (дерматит обличчя і відкритих частин тіла), зниженням пам’яті, слабоумством, маренням, розладами травлення, адинамією, атаксією, психозами тощо (симптом трьох Д — діарея, дерматит, деменція).

Причинами розвитку гіповітамінозу РР є: одноманітне харчування (особливо кукурудзою), тривала терапія сульфаніламідними препаратами, естрогенами, тубазидом, фтивазидом, циклосерином тощо, хронічні захворювання ШКТ (ентерити, коліти), які порушують усмоктування вітаміну РР, та хронічний алкоголізм.

Основними джерелами вітаміну РР є такі продукти, як хліб з борошна грубого помелу, бобові, м’ясо, риба, субпродукти, дріжджі, рослинна олія, яйця, крупи, сушені гриби, арахіс, овочі (картопля, томати, зелений горошок, солодкий перець).

Вітамін С (аскорбінова кислота) має свої специфічні функції, які проявляються у тому, що він бере участь у багатьох фізіологічних і біохімічних реакціях (сприяє регенерації тканин, забезпечує стійкість організму до стресу, забезпечує нормальний імунітет і гематологічний статус, сприяє засвоєнню організмом заліза, білків, вітамінів, зменшує рівень холестерину в крові та усуває дію алергенів і канцерогенів, підвищує стійкість організму до негативних впливів навколишнього середовища та інфекцій). Вітамін С відіграє основну роль у синтезі колагену як складової сполучнотканинної основи кровоносних судин.

Основними причинами розвитку гіповітамінозу С є аліментарний фактор (теплова і кулінарна обробка продуктів рослинного походження), неправильне та тривале зберігання продуктів, варіння у присутності солей, заліза і міді.

При частковій нестачі вітаміну С у добовому раціоні спостерігається загальна швидка втомлюваність, сонливість, зниження працездатності, набряклість і кровоточивість ясен, шорсткість шкіри. Для вираженого гіповітамінозу С характерні ціаноз губ, носа, вух, нігтів, пухкість і кровоточивість ясен, гіпохромна анемія, блідість та сухість шкіри тощо.

Найбільша кількість вітаміну С міститься у свіжих овочах, фруктах і ягодах (шипшина, чорна смородина, обліпиха, солодкий перець, цитрусові, петрушка, капуста, картопля тощо), а також у комплексних полівітамінних препаратах.

Потреба організму у вітамінах найкраще задовольняється вживанням різноманітної їжі. Додаткове приймання полівітамінів і мінеральних добавок повинно бути помірним, дози — індивідуальними, що залежить від раціону, способу життя та інших факторів.

Доцільно вживати полівітамінні препарати при обмеженій кількості їжі (вегетаріанство, суворі дієти при зниженні маси тіла), жінкам дітородного віку, тим, хто рідко буває на відкритому повітрі (інваліди, літні люди, хворі на хронічні недуги), при порушенні засвоювання їжі, населенню, яке проживає в екологічно несприятливих умовах, та робітникам, що працюють у шкідливих чи небезпечних умовах праці.

Не слід також забувати і про те, що у деяких випадках вітамінні добавки, особливо їх надлишок, можуть шкідливо впливати на організм людини.

Так, надлишок вітаміну А призводить до ураження печінки, спричинює головний і суглобовий біль, в’ялість, сонливість, свербіж шкіри, випадіння волосся тощо. Особливо небезпечно передозування для вагітних (найчастіше у І триместр), через небезпеку природжених дефектів плода.

Тривале (протягом декількох місяців) вживання надлишку вітаміну D порушує кальцієвий обмін і як результат — спричинює хвороби нирок.

Надлишок вітаміну Е призводить до виникнення кровотечі при прийманні ліків, які зменшують згортання крові. Зловживання вітаміном С супроводжується небезпекою виникнення проносів, тромбоутворення чи формуванням каменів у нирках. Не слід зловживати також вітаміном В₆ через небезпеку ураження нервової системи.

Для оцінки забезпеченості організму зазначеними вітамінами необхідно звернутися до відповідних фахівців. Найчастіше біоматеріалом для виявлення гіпервітамінозів є сеча і кров, а також проведення різних тестів (баночних, манжеткових проб, дослідження функції зору тощо).