Лишай червоний плескатий

Червоний плескатий лишай – хронічний сверблячий дерматоз, що характеризується мономорфними папульозними негострозапальними дермо-епідермальними висипами на шкірі та слизових оболонках.

МКХ-10: L43

МКХ-10

Клас ХІІ. Хвороби шкіри та підшкірної клітковини (L00-L99)
L40-L45 Папулосквамозні порушення
L43 Лишай червоний плескатий
L43.0 Лишай гіпертрофічний червоний плескатий
L43.1 Лишай червоний плескатий бульозний
L43.2 Ліхеноїдна реакція на лікарські засоби
L43.3 Лишай червоний плескатий підгострий (активний)
Лишай червоний плескатий тропічний
L43.8 Інший червоний плескатий лишай
L43.9 Лишай червоний плескатий, неуточнений

Общая информация

Протокол надання медичної допомоги хворим на червоний плескатий лишай 7.1.13. Модель пацієнта Код МКХ-10: L43 – Червоний плескатий лишай

Властиві такі особливості:

• полігональні контури,
• пупкоподібне центральне западання,
• блискуча поверхня при боковому освітленні,
• відсутність тенденції до периферичного росту,
• наявність сітки Вікхема, яку видно в глибині папул після змазування водою чи олією;
• синюшно-червоне, лілове, перламутрове забарвлення.

Диагностика

Лабораторна діагностика

• клінічний аналіз крові (за необхідності дослідження повторюють 1 раз на 10 днів);
• аналіз сечі (2 рази);
• біохімічне дослідження крові: АлаТ, АсаТ, глюкоза, холестерин, тригліцериди, загальний білірубін, загальний білок, креатинін, коагулограма (за необхідності дослідження повторюють);
• серологічне дослідження (РМП, РВ);
• гістологічне дослідження біоптату шкіри (при атипових формах для уточнення діагнозу).

Інструментальна діагностика

• флюорографічне дослідження;
• ультразвукове дослідження (за показаннями).

Консультації спеціалістів

• терапевт,
• гастроентеролог,
• онколог,
• стоматолог (при ураженні слизової оболонки порожнини рота),
• гінеколог (при генітальній локалізації висипу).

Лечение

Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах – шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети (наказ МОЗ України № 385 від 28.10.2002).

Профіль відділення – дерматологічний.

Профіль спеціаліста – дерматовенеролог (наказ МОЗ України № 333 від 06.07.2005).

Показання до госпіталізації. Розподіл хворих між поліклінікою та стаціонаром

Хворі з метою уточнення діагнозу, тяжкими формами захворювання (виразково-ерозивні, бульозні, гіперкератотичні, розповсюджені з виразними суб’єктивними ознаками), з відсутністю ефекту від амбулаторного лікування підлягають госпіталізації.

Лікувальні заходи

Дієтотерапія

Дієта № 5.

Системна терапія

• дезінтоксикаційні засоби (неогемодез, реосорбілакт);
• гіпосенсибілізуючі засоби (30% натрію тіосульфат, 10% кальцію глюконат, 25% магнію сульфат);
• антигістамінні засоби (лоратадин, дезлоратадин, фенкарол, фексофенадин);
• при виразному свербежі шкірі, наявності скарг невротичного характеру, порушеннях сну рекомендують антигістамінні препарати, що мають седативні властивості (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін);
• при виразному нічному свербежі показано використання ін’єкційних форм зазначених антигістамінних препаратів І покоління;
• седативні засоби (гліцисед, таблетки валеріани, 3% розчин натрію броміду, пустирник, півонія);
• за необхідності призначають транквілізатори (гідазепам, адаптол).

При гіпертрофічній формі:

• внутрішньоосередкове введення кортикостероїдних препаратів (бетаметазон, тріамцинолон).

При активному перебігу, торпідності до терапії, що проводиться, або при ерозивно-виразковій, бульозній формах, при ураженні слизових оболонок призначають:

• делагіл і/або кортикостероїдні препарати (преднізолон, бетаметазон).

Зовнішнє лікування

• глюкокортикоїдні мазі.

При гіперкератотичній формі:

• кортикостероїдні мазі, що містять кератолітичні засоби, чергуються з використанням нафталанової, іхтіолової, солідолової мазей.

У разі ерозивно-виразкової та бульозної форм на ерозії:

• солкосерил (гель, мазь);
• метилурацилова мазь;
• тіотриазолінова мазь.

Фізіотерапія

При розповсюдженому шкірному процесі:

• ПУВА-терапія – 25-30 сеансів на курс.

Оперативне лікування

При гіпертрофічній формі:

• лазеродеструкція з використанням вуглекислого, інфрачервоного лазерів;
• апаратна кріодеструкція окремих осередків (процедуру проводять 1 раз на тиждень, на курс 4-6 сеансів).

Тривалість лікування

Стаціонарно або амбулаторно (залежно від тяжкості перебігу) – 25-30 днів.

Очікувані результати лікування

Покращення загального стану, усунення свербежу, регрес шкірних проявів.

Санітарно-гігієнічні, реабілітаційні заходи та диспансеризація

Пацієнти підлягають диспансерному нагляду районним дерматологом за місцем проживання частота огляду визначається за потребою хворого. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом тощо, за показаннями; дотримання рекомендацій стаціонару; адекватність дієтичного режиму й режиму праці та відпочинку; усунення чинників, що провокують погіршення стану (гострі респіраторно-вірусні інфекції, переохолодження); психологічна реабілітація, а також санація осередків хронічної інфекції, уникнення стресових ситуацій та проведення загальнозміцнюючих заходів. У період клінічної ремісії, у міжрецидивні періоди доцільне використання засобів неспецифічного стимулювання імунітету та полівітамінних комплексів.