Дерматит герпетиформний (Хвороба Дюрінга)

Герпетиформний дерматит (хвороба Дюрінга) – це хронічне рецидивуюче захворювання, що проявляється характерним герпетиформним групуванням висипань та істинним поліморфізмом елементів і супроводжується печією та свербежем.

МКХ-10

Клас ХІІ. Хвороби шкіри та підшкірної клітковини (L00-L99)
L10-L14 Бульозні порушення
L13 Інші бульозні порушення
L13.0 Дерматит герпетиформний
Хвороба Дюрінга

Общая информация

Протокол надання меддопомоги хворим на герпетиформний дерматит Дюринга

Код МКХ-10: L13.0 – Герпетиформний дерматит дюринга

Диагностика

Клінічні ознаки

уртикоподібні еритемні елементи, схильні до злиття та групування, що утворюють різні фігури;
напружені везикули на набряклій еритемній основі, що теж мають схильність до групування;
бульозні елементи, частіше у людей похилого віку, діаметром від 0,5 до 2 см, напружені;
еозинофілія в рідині бульозних елементів та крові;
підвищена чутливість до калію йодиду;
негативний симптом Нікольського, відсутність акантолітичних клітин;
наявність фіксованих імуноглобулінів А в дермо-епідермальній зоні або в сосочковому шарі дерми.

Лабораторна діагностика

Обов’язкова

клінічний аналіз крові (за необхідності дослідження повторюють 1 раз на 10 днів);
аналіз сечі (2 рази);
біохімічне дослідження крові: АлАТ, АсАТ, сечова кислота, сечовина, глюкоза, холестерин, тригліцериди, загальний білірубін, загальний білок, креатинін, коагулограма (за необхідності дослідження повторюють);
дослідження вмісту пухирів на еозинофіли;
серологічне дослідження (РМП, РВ);
флюорографічне дослідження;
визначення антитіл імуноглобулінів класів A і G до гліадину.

Інструментальна діагностика

ультразвукове дослідження внутрішніх органів,
рентгеноскопічне дослідження органів шлунково-кишкового тракту.

Консультації спеціалістів

терапевт,
гастроентеролог,
онколог.

Лечение

Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах – шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети (наказ МОЗ України № 385 від 28.10.2002).

Профіль відділення – дерматологічний.

Профіль спеціаліста – дерматовенеролог (наказ МОЗ України № 333 від 06.07.2005).

Показання до госпіталізації. Розподіл хворих між поліклінікою та стаціонаром

Уточнення діагнозу, тяжкі прояви дерматозу (свербіж, значні висипи, лімфопатії) підлягають госпіталізації. Після досягнення ремісії – поліклінічне лікування та нагляд районного дерматовенеролога.

Лікувальні заходи

Дієтотерапія

Дотримання безглютенової, гіпохлоридної дієти, виключення продуктів, що містять солі йоду та інших галоїдів.

Системна терапія

препарати сульфонового ряду (діафенілсульфон: ДДС, дапсон, авлосульфон, димоцифон, діуцифон);
препарати з групи специфічних антидотів (комплексони) (димеркаптопропансульфонат натрію, тіосульфат натрію 30%, метіонін, етамід);
глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (за вибором, призначають при недостатній ефективності лікування сульфоновими препаратами або при їх відсутності) (преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон);
у резистентних випадках показано колхіцин або сульфопірин;
анаболічні стероїди (ретаболіл, фенаболіл);
вітаміни (групи В, А, Е, С, ліпоєва кислота);
седативні засоби (гліцисед, таблетки валеріани, 3% розчин натрію броміду);
за необхідності призначають транквілізатори (гідазепам, адаптол);
дезінтоксикаційні засоби (неогемодез, реосорбілакт).

Зовнішнє лікування

розтин великих пухирів з подальшою обробкою аніліновими барвниками (піоктанін або фукорцин або метиленовий синій);
гелі, креми, що містять кортикостероїди в комбінації з антимікробними речовинами;
аерозолі або розчини, що містять кортикостероїди.

Тривалість лікування

Стаціонарно або амбулаторно – від 20 до 30 днів (залежно від тяжкості перебігу).

Очікувані результати лікування

Припинення появи нових висипань, зменшення або зникнення свербежу.

Санітарно-гігієнічні, реабілітаційні заходи та диспансеризація

При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду за потребою. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом, гінекологом тощо за показаннями; дотримання рекомендацій стаціонару; адекватність дієтичного режиму й режиму праці та відпочинку; усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гіперінсоляція, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси, переохолодження) особливу увагу слід приділяти уникненню використання препаратів йоду, йодованої солі, їжі, багатої на глютен.