Як наблизити медицину пацієнтам в селах: технології й реформування

Доступність меддопомоги не для всіх українців однакова. Часто вона залежить від розташування населеного пункту. Щоб нівелювати труднощі логістики для пацієнтів, які живуть в невеликих селах та містечках, в медзакладах поступово впроваджують телекомунікаційні технології. Однієї з яких є телемедицина.

Розглянемо, якою є телемедицина в Україні сьогодні та які труднощі спіткають медзаклади на шляху до її впровадження.

Згідно з Основами законодавства України про охорону здоров'я телемедицина — це сукупність засобів та заходів, потрібних для обміну електронної інформації у процесі надання дистанційної меддопомоги.

Так, ці технології дозволяють надсилати та отримувати медичну інформацію у електронних листах, відеоконференціях і т.д.

Порядок впровадження

Застосовувати телемедицину під час провадження медичної практики мають право медзаклади та підприємці-ліцензіати на медичну діяльність. Як і хто має право практикувати телемедицину, законодавчо затверджено у наказі МОЗ «Про затвердження нормативних документів щодо застосування телемедицини у сфері охорони здоров'я» від 19.10.2015 № 681.

Консультуючи, проводячи консиліуми, телеметрію, виконуючи медичні втручання з допомогою засобів телемедицини, лікар може зберігати інформацію на аудіо- та відеоносіях. Окрім того, записуються ще й показники медобладнання з метою подальшого використання їх під час роботи.

Меддопомога через засоби телемедицини може мати різні форми:

телемедичне консультування;
телемедичний консиліум;
телеметрія;
домашнє телеконсультування;
виконання медичних маніпуляцій та операцій

Телемедицина відкриває більше можливостей не лише пацієнтам, що отримають кваліфіковану меддопомогу навіть у віддалених населених пунктах, а й для самих медпрацівників. Так, вони мають змогу ознайомитися із досвідом інших фахівців, здобувати нові знання. Для цього можуть організовуватися відеоконференції, семінари, лекції.

Організація роботи мережі

Медзаклад, що планує надавати телемедичну допомогу, має приєднатися до телемедичної мережі (ТММ).

Учасники ТММ можуть:

проводити дистанційні медконсультації, консиліуми; діагностичні й лікувальні маніпуляції; відеоконференції, телесемінари, телелекції тощо;
здійснювати обмін результатами обстеження пацієнта;
контролювати фізіологічні параметри організму пацієнта.

Окрім того, медзаклади, що приєднані до ТММ, мають змогу працювати з електронними даними для консультацій на відстані.

Складники мережі

Мережа має такі складові:

телемедичний портал;
телемедичні центри/кабінети (ЦТМ/КТМ);
підсистема аудіовізуального зв'язку

Учасники мережі

Залежно від виконуваних ними функцій учасники мережі діляться на:

постачальників телемедичних послуг;
споживачів телемедичних послуг.

Їх взаємодія регулюється умовами договору.

Учасники мережі рівні в правах та можливостях. Окрім того, медзаклади, центри та кабінети, що надають телемедичну допомогу, можуть виступати у якості постачальників, а можуть — і в якості споживачів послуг.

Функція методичного керівництва телемедициною в Україні покладається на Медичний центр телемедицини МОЗ України сумісно з профільними установами. Цей центр також здійснює координацію впровадження телемедицини в практику медзакладів-новачків.

Проведення консультацій

З метою своєчасного та раціонального вирішення клінічної ситуації лікар може проконсультуватися з іншими фахівцями за допомогою засобів телемедицини. Підставами для такої консультації є необхідність:

установлення/підтвердження діагнозу;
визначення/підтвердження терапевтичної тактики;
діагностики та визначення терапії рідкісних важких хвороб або таких, що протікають атипово;
визначення методів превенції ускладнень;
проведення нового/рідкісного виду терапевтичного або діагностичного втручання;
отримання консультації у ситуації, коли безпосередній фахівець в цій або суміжній галузі відсутній взагалі або не має достатнього клінічного досвіду з приводу конкретної клінічної ситуації;
усунення підозр пацієнта стосовно правильності поставленого чи непоставленого діагнозу, призначеного чи непризначеного лікування та його результатів; розгляду скарг;
мінімізації економіко-фінансові витрат на діагностичний та терапевтичний процес так, щоб не постраждала їх якість та ефективність;
пошуку та визначення найкращого медзакладу, який міг би здійснити невідкладне чи планове лікування пацієнта; узгодження умов і термінів госпіталізації;
надання меддопомоги у ситуації, коли пацієнт знаходиться у віддалених та складних умовах: в літаку, мореплаванні, гірських районах, на території воєнних дій;
отримання консультації конкретних фахівців у разі їх географічної віддаленості від пацієнта;
пошуку альтернативних шляхів вирішення клінічної ситуації;
здобуття додаткових знань та вмінь щодо клінічної проблеми.

Консультації за допомогою телемедицини в Україні, як і у світі, бувають синхронні й асинхронні. У чому між ними різниця, дивіться нижче.

Синхронне консультування

Синхронна телеконсультація здійснюється у режимі реального часу, хоч і на відстані. Така процедура потрібна, коли є необхідність у:

наданні екстреної медичної допомоги на госпітальному та догоспітальному етапах;
обговоренні динамічних видів даних, як от у психіатрії та наркології;
вирішенні складної клінічної ситуації, що неможливо зробити без консиліуму або обстеження у режимі реального часу.

У всіх учасників є можливість запитувати й негайно отримувати відповідь, що можливо лише за умови, якщо вони усі онлайн.

Асинхронне консультування

Асинхронні консультації за допомогою телемедицини не передбачають контакт консультанта з пацієнтом у режимі реального часу. Відомості про пацієнта зберігаються на сервері.

Таке консультування проводиться за необхідності:

обговорення статичних видів даних, наприклад, результатів методів візуалізації;
уточнення/визначення діагнозу й терапевтичної тактики у випадку складного захворювання, що важко протікає;
підтвердження або корекції діагнозу та терапевтичної тактики, усунення сумнівів пацієнта;
вибору методу лікування;
вибору діагностичного методу;
заощадження коштів, наприклад, якщо йдеться про телеконсультації із закордонним фахівцем;
пошуку клініки для виїзду на лікування;
проведення попереднього етапу перед відеоконференцією.

Місце асинхронного консультування — у ситуаціях, коли стан пацієнта не потребує ургентного втручання.

Телемедична деонтологія

Надаючи пацієнту телемедичну допомогу не забувайте про дотримання норм деонтології.

Телемедичною деонтологією називають професійну етику й комплекс моральних вимог для осіб, які використовують телемедичні технології у медичній практиці; принципи поводження медичного, технічного й допоміжного персоналу.

Перш за все Ви маєте надати пацієнту чіткі та зрозумілі пояснення щодо необхідності або бажаності телемедичного консультування, а також її можливостей та обмежень. Після інформування пацієнта треба отримати письмову згоду на такий вид надання меддопомоги.

Обов'язковим є збереження лікарської таємниці: усі відомості про пацієнта, що надсилаються консультанту, мають бути анонімними. Для цього Ви можете використати систему шифрування даних та електронно-цифровий підпис. Не забудьте забезпечити анонімність результатів методів візуалізації.

У таких випадках, як, наприклад, телеконсультація щодо щелепно-лицьової хірургії, про повну анонімність не може йти мова. У таких ситуаціях лікар має взяти з пацієнта письмову згоду з відміткою про неповну анонімність процедури.

ПК робочої станції з телемедицини мають бути доступні лише через паролювання, а папки й локальні диски з матеріалами телеконсультування мають бути недоступними для локальної мережі.

З технічного персоналу, задіяного в обробці інформації, треба взяти розписку про виконання норм, вимог і правил організаційного й технічного характеру, що стосуються захисту опрацьованої інформації, а також про її нерозголошення.

Матеріали телемедичних процедур, що використовують у наукових дослідженнях, публікаціях, у навчальному процесі, мають бути анонімними. Доступ до електронних даних про пацієнта чи телеконсультацій третім особам можна надавати тільки за письмовим запитом від державних структур.

Слід вести детальні протоколи телемедичних процедур та створювати резервні копії матеріалів. Це захистить вас у випадку можливих нарікань із боку пацієнта.

Необхідне обладнання

У січні поточного року набув чинності наказ МОЗ від 26.01.2018 № 148, що затверджує Примірний табель оснащення закладів охорони здоров'я та фізичних осіб — підприємців, які надають первинну медичну допомогу. У документі міститься перелік обладнання для надання медичних послуг із застосуванням телемедицини, які необхідні медзакладам, що планують приєдання до телемедичної мережі.