Симулект инструкция, аналоги и состав

Показания:	СІМУЛЕКТ призначений для профілактики гострого відторгнення органів при трансплантації нирок de novo у дорослих та дітей. Препарат повинен використовуватися при супутньому застосуванні циклоспорину (мікроемульсія) і кортикостероїдів для імуносупресії чи у потрійному підтримуючому імуносупресивному режимі, який містить циклоспорин (мікроемульсія), кортикостероїди та азатіоприн чи мікофенолат мофетіл.
Форма випуска:	Ліофілізат для розчину для ін'єкцій/інфузій по 20 мг у флаконах № 1 в комплекті з розчинником (вода для ін'єкцій) по 5 мл в ампулах № 1
Производитель, страна:	Новартіс Фарма Штейн АГ, Швейцарія
Действующее вещества:	1 флакон містить 20 мг базиліксімабу
МНН:	Basiliximab - Базиликсимаб
Регистрация:	374/13-300200000з 03.07.2013 по 09.04.2018. Приказ 652 від 18.09.2014
Код АТХ:	L Противоопухолевые препараты и иммуномодуляторы L04 Иммунодепрессанты L04A Иммунодепрессанты L04AC Ингибиторы интерлейкина L04AC02 Базиликсимаб

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Міжнародна непатентована назва: basiliximab.

Основні властивості лікарської форми: білий ліофілізат, після транспортування можливе утворення фрагментів.

ЯКІСНИЙ ТА КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД

Діючі речовини: 1 флакон містить 20 мг базиліксімабу.

Допоміжні речовини: маніт апірогенний 80 мг, гліцин апірогенний 40 мг, сахароза апірогенна 20 мг, калію дигідрофосфат 7,212 мг, натрію хлорид 1,608 мг, динатрію фосфат безводний 0,992 мг, азот.

Розчинник: вода для ін'єкцій - 5 мл (ампула з розчинником містить 5 мл води для ін'єкцій).

ФОРМА ВИПУСКУ. Ліофілізат для розчину для ін'єкцій/інфузій.

КОД АТС. L04A С02. Імуносупресанти. Інгібітори інтерлейкіна. Базиліксімаб.

ІМУНОЛОГІЧНІ ТА БІОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

Фармакодинаміка. СІМУЛЕКТ є мишачим/людським химерним моноклональним aнтителом(IgG_1k), дія якого спрямована проти а-ланцюжка рецептора інтерлейкіну-2 (антигени CD25), що експресується на поверхні Т- лімфоцитів у відповідь на антигенну провокацію. СІМУЛЕКТ специфічно зв'язується (К_D-значення 0,1 нмоль) з антигеном CD25 на активованих Т- лімфоцитах, що експресують високо афінітивний інтерлейкін-2-рецептор, тим самим запобігаючи зв'язуванню інтерлейкіну-2. Останній є сигналом для Т- клітинної проліферації, що бере участь у відторгненні трансплантата. Повне і стійке блокування рецептора інтерлейкіну-2 підтримується, поки рівень базиліксімабу в сироватці перевищує 0,2 мкг/мл (звичайно до 4-6 тижнів після введення). Коли концентрації падають нижче цього рівня, прояв антигену CD25 повертається до початкових долікувальних значень протягом 1-2 тижнів. СІМУЛЕКТ не викликає мієлосупресію.

Фармакокінетика

Дорослі

Були проведені фармакокін етичні дослідження після введення разової та багаторазових доз на хворих, які підлягали трансплантації нирок. Сумарна доза змінювалася від 20 мг до 60 мг.

Максимальна концентрація препарату в сироватці крові через 30 хв після внутрішньовенної інфузії в дозі 20 мг становить 7,1 ± 5,1 мг/л. Відмічається пропорційне збільшення показників С_mах і AUC відносно дози аж до найвищої випробовуваної одноразової дози 60 мг.

Об'єм розподілу в стані рівноваги становить 8,6 ±4,1 л. Широта і ступінь розподілу в різних ділянках тіла повністю не досліджувалися. Дослідження in vitro, в яких використовувалися тканини людини, показали, що СІМУЛЕКТ зв'язується лише з лімфоцитами і макрофагами/моноцитами. Кінцевий період напіввиведення становить 7,2 ± 3,2 дні. Сумарний кліренс становить 41 ± 19 мл/год.

У дорослих пацієнтів не спостерігалося клінічно значущого впливу маси тіла або статі на об'єм розподілу та кліренс. Вік, стать та раса не впливали на період напіввиведення.

Діти

Фармакокінетика базиліксімабу оцінювалася у 39 пацієнтів дитячого віку, у яких була проведена трансплантація нирки de novo. У новонароджених та дітей (вік 1- 11 років, п =25) об'єм розподілу в стаціонарному стані становив 4,8±2,1 л, період напіввиведення становив 9,5±4,5 діб, а кліренс - 17±6 мл/год. Об'єм розподілу та кліренс зменшуються приблизно на 50 % порівняно з дорослими пацієнтами, яким була пересаджена нирка. У цій віковій групі параметри розподілу не зазнавали клінічно значущого впливу віку (1-11 років), маси тіла (9-37 кг) або площі поверхні тіла (0,44-1,20 м²). У підлітків (вік 12-16 років, п =14) стаціонарний об'єм розподілу становив 7,8±5,1 л, період напіввиведення становив 9,1±3,9 діб, а кліренс - 31±19 мл/год. Розподіл у підлітків був подібним до розподілу у дорослих пацієнтів з пересадженою ниркою. Співвідношення між концентрацією в сироватці крові та насиченням рецептору оцінювалося у 13 пацієнтів та було подібним тому, що спостерігалося у дорослих пацієнтів з пересадженою ниркою.

Клінічна ефективність

Ефективність базиліксімабу як засобу профілактики відторгнення органу при трансплантації нирки de novo була показана в подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідженнях. Результати двох основних 12-місячних багатоцентрових досліджень (загалом 722 пацієнта), в яких порівнювали базиліксімаб з плацебо, показують, що базиліксімаб, що застосовується паралельно з циклоспорином у формі мікроемульсії та кортикостероїдами, істотно зменшує частоту випадків гострого відторгнення як протягом 6 (31 % порівняно з 45 %, р < 0,001), так і 12 (33 % порівняно з 48 %, р < 0,001) місяців після пересадки. Не спостерігалося істотної відмінності між пацієнтами, які отримували базиліксімаб та плацебо, у виживаності трансплантата після 6 та 12 місяців (на 12 місяці втрата трансплантатів становила 32 у разі базиліксімабу (9 %) та 37 втрат трансплантатів у випадку плацебо (10%)). Частота випадків гострого відторгнення була істотно меншою у пацієнтів, які отримували базиліксімаб та імуносупресивну схему з трьома препаратами. Результати двох багато центрових, подвійних сліпих досліджень, в яких порівнювали базиліксімаб з плацебо (загалом 463 пацієнта) показують, що базиліксімаб істотно зменшує частоту випадків гострого відторгнення протягом 6 місяців після трансплантації при застосуванні паралельно з циклоспорином для мікроемульсії, кортикостероїдами та азатіоприном (21 % порівняно з 35 %) або мікофенолатом мофетілом (15% порівняно з 27%). Втрата трансплантата протягом 6 місяців спостерігалася у 6 % пацієнтів, які отримували базиліксімаб, та у 10% пацієнтів, які отримували плацебо. Профіль побічних явищ у цих групах лікування залишався порівняним.

При поєднаному аналізі двох п'ятирічних відкритих продовжених досліджень (загалом 586 пацієнтів) поєднана частота виживаності трансплантата та пацієнта статистично не відрізнялися для груп, які отримувала базиліксімаб та плацебо. Продовжені дослідження також показали, що у пацієнтів, які переносили епізод гострого відторгнення під час першого року після трансплантації, було більше втрат трансплантатів та випадків смерті протягом п'ятирічного періоду наступного спостереження, ніж у пацієнтів, у яких відторгнення не було. Базиліксімаб на ці явища не впливав.

Популяція пацієнтів дитячого віку

Ефективність та безпека базиліксімабу у дітей оцінювалися в двох дослідженнях. Базиліксімаб застосовувався паралельно з циклоспорином в формі мікроемульсії та стероїдами в неконтрольованому дослідженні у 41 дитини-реципієнта трансплантата нирки de novo. Гостре відторгнення спостерігалося у 14,6 % пацієнтів на 6 місяць після трансплантації та у 24,3 % - на 12 місяць. В цілому профіль побічних явищ узгоджувався із загальних клінічним досвідом пересадки нирки в популяції пацієнтів дитячого віку та з профілем у контрольованих дослідженнях пересадок у дорослих.

У 12-місячному рандомізованому, плацебо-контрольованому, подвійному сліпому, багатоцентровому дослідженні вивчали вплив базиліксімабу в комбінації з циклоспорином у формі мікроемульсії, мікофенолатом мофетілом та стероїдами у дітей-реципієнтів нирки. Основною метою цього дослідження була демонстрація переваги цієї комбінації порівняно з лікуванням циклоспорином для мікроемульсії, мікофенолатом мофетілом та стероїдами у попередженні гострих відторгнень. Серед 202 пацієнтів 104 були рандомізовані в групу терапії базиліксімабом, а 98 - плацебо. Первинная кінцева точка ефективності - час до першого, доведеного біопсією, епізоду гострого відторгнення (ДБГВ) або невдача лікування, що визначається як втрата трансплантата, смерть або можливе відторгнення протягом перших 6 місяців після трансплантації - досягалася у 16,7% пацієнтів, які отримували базиліксімаб, та 21,7% пацієнтів, які отримували плацебо. При включенні до головної кінцевої точки ефективності випадків, що межують з відторгненням, частота становила 26,0% та 23,9%, відповідно, за відсутності статистично вірогідної різниці між групами, які отримували базиліксімаб та плацебо (відносний ризик (BP): 1,04, 90% ДІ: [0,64;1,68]). Частота ДБГВ становила 9,4% в групі, яка отримувала базиліксімаб, та 17,4% в групі, яка отримувала плацебо (BP: 0,50, 90% ДІ: [0,25; 0,99]). Якщо включали випадки, що межували з відторгненням, то частота становила 20,8 % та 19,6%, відповідно (BP: 1,01, 90% ДІ: [0,59; 1,72]). Загальні профілі безпеки в обох групах були близькими. Частота випадків побічних явищ та характер цих явищ для цих двох груп лікування були близькими та очікуваними для цих схем терапії та основного захворювання.

Імуногенність

З 339 пацієнтів з нирковим трансплантатом, які отримували базиліксімаб та перевірялися на антитіла до ідиотипів, у 4 (1,2 %) розвинулася антиідиотипічна реакція на антитіло. У клінічному дослідженні у 172 пацієнтів, які отримували базиліксімаб, частота випадків виявлення людських антимишиних антитіл (НАМА) у пацієнтів з пересадженою ниркою, які отримували базиліксімаб, становила 2 з 138 у пацієнтів, які не зазнавали впливу муромонабу-СD3 і у 4 з 34 пацієнтів, які паралельно отримували муромонаб-СD3. Наявні дані стосовно застосування муромонабу-СD3 у пацієнтів, які раніше отримували базиліксімаб, вказують на те, що наступне застосування муромонабу-СD3 або іншого препарату протилімфоцитарного антитіла миші не виключається.

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ

СІМУЛЕКТ призначений для профілактики гострого відторгнення органів при трансплантації нирок de novo у дорослих та дітей. Препарат повинен використовуватися при супутньому застосуванні циклоспорину (мікроемульсія) і кортикостероїдів для імуносупресії чи у потрійному підтримуючому імуносупресивному режимі, який містить циклоспорин (мікроемульсія), кортикостероїди та азатіоприн чи мікофенолат мофетіл.

СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ І ДОЗИ

СІМУЛЕКТ має призначатися тільки лікарем, який має досвід з використання

імуносупресивної терапії після трансплантації органу. СІМУЛЕКТ слід вводити під кваліфікованим медичним наглядом.

СІМУЛЕКТ не повинен вводитися, якщо не має абсолютної впевненості, що пацієнт отримає трансплантат та супутню імуносупресію.

СІМУЛЕКТ має застосовуватися для імуносупресивній терапії, що базується на циклоспорині у формі мікроемульсії та кортикостероїді. Він може застосовуватися у потрійній схемі імуносупресії на основі циклоспорину у формі мікроемульсії, кортикостероїдів та азатіоприну чи мікофенолату мофетилу.

Дозування

Дорослі

Стандартна сумарна доза становить 40 мг, що вводяться двома дозами по 20 мг кожна.

Перша доза 20 мг повинна вводитися в межах 2 годин до трансплантаційної операції. Друга доза 20 мг повинна вводитися через 4 доби після трансплантації. Від другої дози слід відмовитися у разі тяжкої алергічної реакції на СІМУЛЕКТ або після операційних ускладнень, таких як відторгнення пересадженого органу.

Діти та підлітки (1-17років)

У пацієнтів дитячого віку з масою тіла менше 35 кг рекомендована сумарна доза становить 20 мг, що вводиться двома дозами по 10 мг кожна. У пацієнтів дитячого віку з масою тіла 35 кг або більше рекомендована доза - це доза для дорослих, тобто сумарна доза 40 мг, що вводиться двома дозами по 20 мг кожна. Першу дозу слід вводити в межах 2 годин до проведення операції з трансплантації. Другу дозу слід вводити через 4 доби після трансплантації. Від другої дози слід утриматися у разі тяжкої алергічної реакції на СІМУЛЕКТ або післяопераційних ускладнень, таких як відторгнення трансплантату.

Особи літнього віку (≥65 років)

На теперішній час існують обмежені дані щодо застосування СІМУЛЕКТУ в осіб літнього віку, але немає доказів того, що пацієнти літнього віку потребують іншого дозування порівняно з молодшими дорослими пацієнтами.

Спосіб введення

Готовий розчин СІМУЛЕКТУ можна вводити як внутрішньовенну болюсну ін'єкцію або як внутрішньовенну інфузію протягом 20-30 хвилин.

ПОБІЧНА ДІЯ

СІМУЛЕКТ досліджували в чотирьох рандомізованих, подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів з пересадженою ниркою як індукуючий засіб у комбінації з такими імуносупресивними схемами: циклоспорин у формі мікроемульсії та кортикостероїди в двох дослідження (346 та 380 пацієнтів), циклоспорин у формі мікроемульсії, азатіоприн та кортикостероїди в одному дослідженні (340 пацієнтів) та циклоспорин у формі мікроемульсії, мікофенолат мофетіл і кортикостероїди в іншому дослідженні (123 ппцієнти). Дані з безпеки у пацієнтів дитячого віку було отримано в одному відкритому дослідженні з фармакокінетики та фармакодинаміки у реципієнтів трансплантатів нирки (41 пацієнт).

Частота побічних явищ: у наведених вище чотирьох плацебо-контрольованих дослідженнях характер побічних явищ у 590 пацієнтів, які отримували рекомендовану дозу базиліксімабу, був близький до того, що спостерігався у 595 пацієнтів, які отримували плацебо. Загальна частота випадків побічних явищ, пов'язаних з препаратом, серед усіх пацієнтів в окремих дослідженнях в групах, які отримували базиліксімаб (7,1 % - 40 %) та плацебо (7,6 % - 39 %) істотно не відрізнялася. Зв'язок ПР та введення препарату визначався при фінальній оцінці результатів протоколу під час розсліплення даних. Дана процедура здійснюється клініцистом. Дорослі пацієнти

Явищами, що повідомлялися найчастіше (> 20 %) після застосування подвійної або потрійної терапії в обох експериментальних групах (базиліксімаб порівняно з плацебо), були: запор, інфекція сечовивідних шляхів та біль, нудота, периферичний набряк, артеріальна гіпертензія, анемія, головний біль, гіперкаліємія, гіперхолестеринемія, післяопераційне ускладнення рани, збільшення маси тіла, збільшення рівня креатиніну в крові, гіпофосфатемія, діарея та інфекція верхніх дихальних шляхів.

Пацієнти дитячого віку

Явищами, що повідомлялися найчастіше (> 20 %) після застосування терапії з двома препаратами в обох когортах (маса тіла < 35 кг порівняно з ≥ 35 кг), були: інфекція сечовивідних шляхів, гіпертрихоз, риніт, підвищення температури, гіпертензія, інфекція верхніх дихальних шляхів, вірусна інфекція, сепсис та запор.

Частота злоякісних новоутворень: загальна кількість випадків злоякісних новоутворень серед усіх пацієнтів в окремих дослідженнях була аналогічною в групах, які отримували базиліксімаб та препарат порівняння. Загалом, лімфома/лімфопроліферативнї розлади спостерігалися у 0,1 % (1 з 701) пацієнтів в групі, яка отримувала базиліксімаб, порівняно з 0,3 % (2 з 595) пацієнтів, які отримували плацебо, в обох випадках комбінації з подвійною та потрійною імуносупресивною терапією. Про інші злоякісні новоутворення повідомляли у 1,0 % (7 з 701) пацієнтів в групі, яка отримувала базиліксімаб, порівняно з 1,2 % (7 з 595) пацієнті, які отримували плацебо. У поєднаному аналізі двох п'ятирічних продовжень досліджень частота випадків ЛПР та раку при застосуванні базиліксімабу (7 %, 21 з 295) та плацебо (7%, 21 з 291) виявилася однаковою (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота випадків інфекцій: загальна частота випадків та профіль вірусних, бактеріальних та грибкових інфекцій серед пацієнтів, які отримували базиліксімаб або плацебо в комбінації з подвійною або потрійною імуносупресивною терапією, в цих групах була близькою. Загальна частота випадків становила 75,9 % в групі, яка отримувала базиліксімаб, та 75,6 % в групі, яка отримувала плацебо, а частота випадків серйозної інфекції становила 26,1 % та 24,8 %, відповідно. Частота випадків цитомегаловірусних інфекцій була подібною в обох групах (14,6 % порівняно з 17,3 %) після подвійної або потрійної схеми терапії (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота випадків смерті після подвійної або потрійної терапії була близькою в групах, які отримували базиліксімаб (2,9 %) та плацебо (2,6 %), при цьому найбільш поширеною причиною смерті в обох експериментальних групах були інфекції (базиліксімаб = 1,3 %, плацебо = 1,4 %). У поєднаному аналізі двох п'ятирічних продовжених досліджень частота випадків та причина смерті залишалися подібними в обох групах лікування (базиліксімаб 15 %, плацебо 11 %). При цьому основною причиною смерті були порушення, пов'язані із серцево-судинною системою, такі як серцева недостатність та інфаркт міокарду (базиліксімаб 5 %, плацебо 4 %).

Перелік побічних реакцій з постмаркетингових спонтанних повідомлень Наступні побічні реакції були виявлені на основі постмаркетингових спонтанних повідомлень та класифіковані за класами систем органів. Оскільки ці реакції повідомлялися добровільно у популяціях невідомого розміру, оцінити їх точну частоту неможливо.

Розлади з боку імунної системи

Алергічні реакції/анафілактоїдні реакції, такі як висипання, кропив'янка, свербіж, чхання, важке дихання, бронхоспазм, задишка, набряк легень, серцева недостатність, гіпотензія, тахікардія, дихальна недостатність, синдром підвищеної проникності капілярів (див. розділ «Особливості застосування») та синдром вивільнення цитокіну.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

СІМУЛЕКТ протипоказаний: для хворих з відомою гіперчутливістю до базиліксімабу або будь-якого іншого компонента складу препарату; вагітність та лактація.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

Пацієнти, які отримують СІМУЛЕКТ, мають лікуватись в закладах, які оснащені лабораторіями з відповідним обладнанням та мають персонал та допоміжні медичні ресурси, включаючи засоби для лікування тяжких реакцій гіперчутливості.

Імуносупресивні схеми, що включають комбіноване застосування препаратів, підвищують сприйнятливість до інфекцій, включаючи опортуністичні інфекції та сепсис; ризик збільшується із збільшенням сумарного імуносупресивного навантаження.

СІМУЛЕКТ не слід вводити, якщо немає абсолютної впевненості, що пацієнт отримує трансплантат та супутню імуносупресію.

Реакції підвищеної чутливості

Тяжкі гострі (менше ніж 24 години) алергічні реакції спостерігалися як після початкової експозиції СІМУЛЕКТу, так і після повторної експозиції в наступному курсі терапії. У разі виникнення тяжкої алергічної реакції, застосування СІМУЛЕКТУ має бути припинено остаточно, і подальші дози не повинні вводитися. Слід буди обережним, якщо пацієнти, які раніше отримували СІМУЛЕКТ, зазнають повторної експозиції у наступному курсі терапії цим лікарським засобом. Надходить все більше повідомлень, що ця підгрупа пацієнтів має підвищений ризик розвитку алергічних реакцій. Це пацієнти, у яких після початкового введення СІМУЛЕКТУ супутня імуносупресія припинялася передчасно через, наприклад, відмову від трансплантації або раннє відторгнення трансплантату. У деяких з цих пацієнтів спостерігалися гострі алергічні реакції при повторному введенні СІМУЛЕКТУ для наступної трансплантації.

Новоутворення та інфекції

Пацієнти з трансплантатами, які отримують схеми імуносупресивної терапії, що включають комбінації з або без базиліксімабу, мають підвищений ризик розвитку лімфопроліферативних розладів (ЛПР) (таких як лімфома) та опортуністичних інфекцій (таких як цитомегаловирусна (ЦМВ)). У клінічних дослідженнях випадки опортуністичних інфекцій були подібними у пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію з або без СІМУЛЕКТУ. У поєднаному аналізі двох п'ятирічних продовжених досліджень не було виявлено відмінностей у частоті випадків злоякісних новоутворень та ЛПР між імуносупресивними схемами з або без комбінації з базиліксімабом.

Вакцинація

Відсутні дані щодо ефектів живих та інактивованих вакцин або передачі інфекції живими вакцинами у пацієнтів, які одержують СІМУЛЕКТ. Незважаючи на це, живі вакцини не рекомендуються пацієнтам з імуносупресією. Інактивовані вакцини можна вводити пацієнтам з імуносупресією, однак відповідь на вакцинацію може залежати від рівня імуносупресії, тому вакцинація протягом лікування СІМУЛЕКТОМ може бути менш ефективною.

Інструкції по приготуванню розчину

Для приготування розчину для ін'єкції/інфузії асептично додати у флакон, що містить ліофілізат, 5 мл води для ін'єкцій з комплекту. Обережно потрясти флакон до розчинення ліофілізованого порошку. Хімічна та фізична стабільність приготовленого розчину може зберігатися 24 години при температурі від 2 до 8° С та 4 години при кімнатній температурі. Невикористаний розчин, що залишився у флаконі не можна застосовувати, якщо він не використовувався протягом 24 годин.

Приготовлений розчин є ізотонічним і може використовуватися як болюс-ін'єкция або як розведений до об'єму 25 мл або більше фізіологічним розчином або 5% розчином декстрози для інфузій.

Даних про сумісність СІМУЛЕКТУ з іншими внутрішньовенними субстанціями немає. Препарат не слід змішувати з іншими препаратами/субстанціями і слід вводити через окрему інфузійну систему.

Підтверджено сумісність препарату з наступними приладами для інфузії: Інфузійний пакет

• Мініпакет Baxter NaCl 0,9% Системи для інфузії

• Luer Lock™, H.Noolens

• Набор Abbott для внутрішньовенного введення зі стерильним входом

• Система для інфузійного введення Abbot

• Інфузомат™ Braun

• Infusionsgerat R87 plus Ohmeda

• Lifecare 5000™ Plumset Microdrip Abbott

• Базова установка для введення Baxter

• Flashball device, Baxter

• Основна система для введення Imed

Сумісність з іншими комерційними системами не тестувалась.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

СІМУЛЕКТ протипоказаний під час вагітності та годування груддю. Базиліксімаб справляє потенційно небезпечний імуносупресивний вплив стосовно перебігу вагітності та на грудних дітей, які піддаються впливу базиліксімабу разом з грудним молоком. Жінки, які можуть завагітніти, повинні застосовувати ефективні засоби контрацепції під час та протягом 16 тижнів після отримання препарату.

На теперішній час немає даних стосовно дослідження у тварин або у людей щодо потрапляння базиліксімабу до грудного молока. Проте, на підставі IgG₁-природи базиліксімабу можна очікувати його потрапляння до грудного молока. Отже, годування груддю слід уникати.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Оскільки СІМУЛЕКТ є імуноглобуліном, не слід очікувати метаболічних реакцій взаємодії за схемою «препарат-препарат». Крім того додавання циклоспоріну для мікроімульсії, стероїдів, азатиопріна та мікофенолата мофетіла, інших лікарських препаратів, які рутинно додають при трансплантацій' органів не збільшують прояв побічних реакцій. Ці засоби супутньої терапії включають системні антивірусні, антибактеріальні, та протигрибкові агенти, аналгетіки, антигіпертензивні засоби, такі як бета-блокатори і блокатори кальцієвих каналів та діуретики.

У клінічних дослідженнях за участю 172 пацієнтів, яким давали базиліксімаб без прогнозної оцінки клінічної переносимості, повідомлялося про реакції на людські антимишині антитіла (human antimurine antibody - НАМА). Частота випадків становила 2 з 138 у пацієнтів, які не зазнавали впливу муромонабу-СОЗ (ОКТЗ) та 4 з 34 у пацієнтів, які отримували паралельно муромонаб-СЭЗ. Застосування базиліксімабу не виключало наступного застосування препаратів протилімфоцитарного антитіла миші.

В оригінальних дослідженнях фази III протягом перших 3 місяців після трансплантації у 14 % пацієнтів в групі, яка отримувала базиліксімаб, та у 27 % пацієнтів в групі, яка отримувала плацебо, спостерігалися епізоди гострого відторгнення, що лікувалися за допомогою терапії з використанням антитіл (ОКТЗ або протитимоцитний глобулін/протилімфоцитарний глобулін (ATG/ALG)) без збільшення, порівняно з плацебо, частоти побічних явищ або інфекцій в групі, яка отримувала базиліксімаб.

У трьох клінічних дослідженнях вивчали застосування базиліксімабу в комбінації за схемою з трьома препаратами, що включала азатіоприн або мікофенолат мофетил. Загальний кліренс для базиліксімабу зменшувався в середньому на 22 %, якщо азатіоприн додавали до схеми, що складалася з циклоспорину у формі мікроемульсії та кортикостероїдів. Загальний кліренс для базиліксімабу зменшувався в середньому на 51 % якщо мікофенолат мофетил додавали до схеми, що складалася з циклоспорину у формі мікроемульсії та кортикостероїдів. Застосування базиліксімабу в схемі з трьома препаратами, включаючи азатіоприн або мікофенолат мофетіл, не збільшувало, порівняно з плацебо, частоту побічних явищ в групі, яка отримувала базиліксімаб.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дослідження по виявленню дії препарату на здатність керувати автомобілем не проводились.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

У клінічних дослідженнях СІМУЛЕКТ призначався хворим в разових дозах до 60 мг і в багаторазових дозах до 150 мг на протязі 24 діб без прояву несприятливих гострих ефектів.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі від 2 до 8°С. Після розчинення термін зберігання становить 24 години при температурі від 2 до 8°С та не більше 4 годин при кімнатній температурі.

Транспортування і зберігання повинно здійснюватися при температурі від 2 до 8°С згідно з умовами холодового ланцюга.

Препарат не слід використовувати після терміну, відзначеного <ЕХР> на упаковці.

ТЕРМІН ПРИДАТНОСТІ. 3 роки. ПАКУВАННЯ

Скляний флакон № 1, що містить ліофілізат для приготування розчину для інфузії/ін'єкції в комплекті з розчинником (5 мл води для ін'єкцій) в ампулі, в картонній коробці.

УМОВИ ВІДПУСКУ

За рецептом.

ВИРОБНИК

Новартіс Фарма Штейн АГ, Швейцарія.

АДРЕСА: Новартіс Фарма Штейн АГ, Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія

У випадку побічної дії (ускладнення) після застосування МІБП необхідно направити термінове повідомлення до:

Управління лікарських засобів та медичної продукції Міністерства охорони здоров 'я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського,7, тел: (044) 253-61-94);

Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, тел.: (044) 393-75-86); та на адресу підприємства-виробника.