Минирин мелт инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: desmopressin; 1-дезаміно-8-D-аргінінвазопресин;

основні фізико-хімічні властивості: ліофілізат оральний круглої форми, білого кольору з маркуванням у вигляді краплі на одному боці для 60 мкг; з маркуванням у вигляді двох крапель для 120 мкг; з маркуванням у вигляді трьох крапель для 240 мкг;

склад: 1 ліофілізат оральний містить десмопресину ацетату 60 мкг, 120 мкг і 240 мкг еквівалентно десмопресину основи;

допоміжні речовини: желатин, манітол, лимонна кислота.

Форма випуску. Ліофілізат оральний.

Фармакотерапевтична група. Препарати гормонів для системного застосування. Гормони задньої частки гіпофіза. Код АТС Н01ВА02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Препарат містить десмопресин – структурний аналог природного гормону аргінін вазопресину. Десмопресин отриманий в результаті змін в побудові молекули вазопресину – дезамінування 1-цистеїну і заміщення 8-L-аргініну на 8-D-аргінін. Ці структурні зміни приводять, у поєднанні з значною посиленою антидіуретичною здатністю, до менш вираженої дії на гладку мускулатуру судин і внутрішніх органів у порівнянні з вазопресином, що обумовлює відсутність небажаних спастичних побічних ефектів і більш тривалої дії.

Препарат збільшує проникність епітелію дистальних відділів звивистих канальців для води і підвищує її реабсорбцію. Застосування препарату при нецукровому діабеті призводить до зменшення об’єму сечі, що виділяється, і одночасного збільшення її осмолярності та зниження осмолярності плазми крові. Це призводить до зниження частоти сечовипускання та зменшення ніктурії.

Прийом 60–120 мкг препарату в більшості випадків забезпечує антидіуретичний ефект протягом 8–12 годин.

Фармакокінетика: біодоступність десмопресину при сублінгвальному прийомі 200, 400 і 800 мкг становить 0,25 % (у 95 % випадків довірчий інтервал становить 0,21–0,31%). Максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 0,5–2,0 годин після застосування препарату.

Концентрація в плазмі прямо пропорційна величині прийнятої дози: після прийому 200, 400 і 800 мкг Cmax становила 14, 30 і 65 пг/мл відповідно. Об`єм розподілу десмопресину після внутрішньовенного введення становить 33 л (0,41 л/кг). Період напіввиведення 2,8 (CV = 24 %) години.

Десмопресин не проникає через гематоенцефалічний бар`єр. Препарат виводиться нирками.

Одночасний прийом їжі може знижувати ступінь абсорбції із травного тракту на 40%.

Після застосування 0,4 мг концентрація десмопресину в плазмі буде еквівалентна сублінгвальному прийому 240 мкг десмопресину.

Показання для застосування. Лікування нецукрового діабету; первинного нічного енурезу у дітей (старше 5 років); ніктурії у дорослих (в якості симптоматичної терапії).

 Спосіб застосування та дози.

Оптимальну дозу підбирають індивідуально. Співвідношення дозування між таблетками для застосування внутрішньо 0,1 мг і 0,2 мг та оральним ліофілізатом для сублінгвального застосування наведені в таблиці.

Назва препарату	Мінірин Мелт	Мінірин
Лікарська форма	оральний ліофілізат	таблетки
Дозування	60 мкг	0,1 мг
	120 мкг	0,2 мг
	240 мкг	0,4 мг

Препарат застосовують через деякий час після прийому їжі, оскільки прийом їжі може впливати на абсорбцію препарату і його ефективність.

Нецукровий діабет

Рекомендована початкова доза для дітей і дорослих становить 60 мкг 3 рази на добу, сублінгвально. У подальшому дозу можуть змінювати залежно від реакції на лікування. Зазвичай добова доза знаходиться в межах 120–720 мкг. Для більшості пацієнтів оптимальною підтримуючою дозою є 60 – 120 мкг 3 рази на добу. У випадку появи симптомів затримки рідини/гіпонатріємії, лікування повинно бути зупинено і доза скоректована.

Первинний нічний енурез

Рекомендована початкова доза становить 120 мкг на ніч, сублінгвально. При відсутності ефекту доза може бути збільшена до 240 мкг. Необхідно контролювати прийом рідини. При виникненні ознак або симптомів затримки рідини і/або гіпонатріємії (головний біль, нудота/блювання, підвищення маси тіла, у тяжких випадках виникнення судом) лікування повинно бути призупинено.

Рекомендований термін лікування препаратом 3 місяці, після чого протягом 1 тижня після завершення курсу лікування оцінюється необхідність повторного періоду лікування.

Ніктурія

Рекомендована початкова доза 60 мкг на ніч, під язик. При відсутності ефекту протягом 1 тижня дозу збільшують до 120 мкг і в подальшому до 240 мкг при збільшенні дози з частотою не більше 1 разу на тиждень. Слід пам’ятати про небезпеку затримки рідини в організмі.

При виникненні ознак або симптомів затримки рідини і/або гіпонатріємії (головний біль, нудота/блювання, підвищення маси тіла, у тяжких випадках виникнення судом) лікування повинно бути припинене.

Якщо після 4 тижнів лікування і коректування дози не спостерігається адекватного клінічного ефекту, продовжувати прийом препарату не рекомендується.

Побічна дія. Найчастіше побічні ефекти спостерігаються у випадках, коли лікування проводиться без обмеження прийому рідини і виникають затримка рідини і/або гіпонатріємія, які можуть бути безсимптомні або проявлятися такими симптомами, як головний біль, запаморочення, нудота, блювання, сухість у роті, периферичні набряки, збільшення маси тіла, в тяжких випадках – судоми.

У дуже рідких випадках можливі емоційні розлади у дітей, ізольовані випадки алергічних реакцій.

Протипоказання. Підвищена чутливість до десмопресину або до інших компонентів препарату; при вродженій або психогенній полідипсії (з об’ємом сечоутворення 40 мл/кг/24 години); набряки різної етіології, серцева недостатність і інші стани, які потребують призначення сечогінних препаратів; гіпонатріємія; ниркова недостатність середньої тяжкості (кліренс креатиніну нижче 50 мл/хв.); синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону; дитячий вік до 5 років.

Передозування.

Передозування препарату призводить до затримки рідини і гіпонатріємії.

Лікування. Лікування гіпонатріємії індивідуальне. При асимптоматичній гіпонатріємії припиняють прийом препарату і відміняють обмеження рідини. При гіпонатріємії рекомендується інфузія ізотонічного або гіпертонічного розчину натрію хлориду. У випадках, коли затримка рідини суттєво виражена (судоми, втрата свідомості), до терапії слід додати фуросемід.

Особливості застосування.

З обережністю застосовувати препарат при нирковій недостатності, фіброзі сечового міхура, при порушеннях водно-електролітного балансу, потенціальному ризику підвищення внутрішньочерепного тиску, під час вагітності.

З особливою обережністю призначають препарат пацієнтам літнього віку з низькими рівнями натрію в плазмі крові та поліурією від 2,8 до 3,0 літрів у зв’язку з високим ризиком виникнення побічних ефектів (затримка рідини, гіпонатріємія).

Мінірин Мелт для сублінгвального застосування не може бути рекомендовано пацієнтам літнього віку (65 років і старше) через високий ризик виникнення побічних ефектів.

Якщо рішення про лікування препаратом прийнято, необхідно визначати рівень натрію в плазмі крові і контролювати стан пацієнта до застосування, через 3 дні після початку застосування і при кожному збільшенні дози.

Обов’язковим є обмеження до мінімуму прийому рідини за 1 годину до застосування і протягом 8 годин після застосування препарату у пацієнтів при первинному нічному енурезі. Недотримання даного правила призводить до розвитку побічних ефектів.

При виникненні захворювань, таких як системні інфекції, пропасниця, гастроентерити, які супроводжуються дисбалансом рідини і електролітів, застосування препарату необхідно припинити.

У випадках гострого виникнення нетримання сечі, дизурії і/або ніктурії, інфекції сечових шляхів, при підозрі на пухлину сечового міхура або передміхурової залози, тяжкій дисфункції сечового міхура, обструктивних змінах, при наявності полідипсії і декомпенсованого цукрового діабету діагностика і лікування вказаних станів і захворювань повинні бути проведені до початку лікування і взяті до уваги.

Вагітність і годування груддю.

З обережністю призначають при вагітності. Застосування у вагітних можливе лише у тому випадку, коли очікувана користь для майбутньої матері перевищує потенційний ризик для плоду. При необхідності призначення препарату під час лактації годування груддю припиняють.

Результат аналізу молока матерів, що годують та приймали високі дози десмопресину (300 мкг інтраназально), свідчить, що кількість десмопресину, яка може передаватися немовляті, значно менша за ту, яка необхідна для впливу на діурез.

Вплив на здатність керувати автомобілем та механізмами. Препарат не впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори серотоніну, хлорпромазин і карбамазепін здатні викликати синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону, можуть посилювати антидіуретичний ефект препарату і призводити до підвищення ризику затримки рідини і гіпонатріємії.

Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами може підвищити ризик виникнення побічних ефектів.

Поєднання з лоперамідом може підвищити рівень десмопресину в 3 рази в плазмі і збільшити ризик виникнення побічних ефектів (затримки рідини і гіпонатріємії). Незважаючи на те, що подібні дослідження не проводились, існує можливість, що інші лікарські препарати, які знижують тонус і моторику гладенької мускулатури кишечнику, можуть володіти подібним ефектом.

Поєднання застосування препарату з диметиконом може призвести до зменшення абсорбції десмопресину.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей, сухому місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 2 роки.