Клокеран инструкция, аналоги и состав

Склад:

діюча речовина: хлорамбуцил; 1 таблетка містить хлорамбуцилу 2 мг або 5 мг;

допоміжні речовини: таблетки, вкриті оболонкою, по 2 мг:

лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна (Авісел pH 102), кислота стеаринова, поліетиленгліколь 6000, етилцелюлоза (10 СPS), гіпромелоза (Е 15), титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172);

таблетки, вкриті оболонкою, по 5 мг:

лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна (Авісел pH 102), кислота стеаринова, поліетиленгліколь 6000, етилцелюлоза (10 СPS), гіпромелоза (Е 15), титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.

Код АТС L01AA02.

Клінічні характеристики.

Показання. Хвороба Ходжкіна, деякі форми неходжкінської лімфоми, хронічний лімфоцитарний лейкоз, макроглобулінемія Вальденстрема.

Протипоказання. Гіперчутливість до хлорамбуцилу, в тому числі до інших алкілуючих препаратів, гіпоплазія кісткового мозку (виражена лейкопенія, тромбоцитопенія), епілепсія, ниркова недостатність, тяжкі порушення функції печінки. Абсолютних протипоказань немає.

Спосіб застосування та дози. Клокеран призначений для перорального приймання.

Дозу підбирають індивідуально, коригують відповідно до клінічного ефекту та залежно від проявів гематотоксичної дії.

Хвороба Ходжкіна: при монотерапії стандартна доза становить 0,2 мг/кг/добу протягом 4 - 8 тижнів. Звичайно Клокеран застосовують у складі комбінованої терапії з використанням різних режимів дозування.

Неходжкінська лімфома: при монотерапії стандартна перша доза становить 0,1-0,2 мг/кг/добу протягом 4 - 8 тижнів, підтримуюча терапія проводиться шляхом зменшення добової дози або інтермітуючими курсами лікування. Клокеран показаний для лікування хворих на дифузну лімфоцитарну лімфому в пізній стадії, а також хворих з рецидивами після променевої терапії.

Хронічний лімфоцитарний лейкоз: лікування Клокераном звичайно починають лише після появи у хворого клінічних ознак порушення функції кісткового мозку (але не при гіпоплазії кісткового мозку) за даними аналізу периферичної крові. Спочатку Клокеран призначається дорослим у дозі 0,15 мг/кг/добу доки кількість лейкоцитів не зменшиться до 10 000 на 1 мм3. Лікування можна відновити через 4 тижні після закінчення першого курсу та продовжувати у дозі 0,1 мг/кг/добу.

У деяких хворих після 2 років лікування кількість лейкоцитів зменшується до нормального рівня, перестають визначатись пальпаторно селезінка та лімфатичні вузли, кількість лімфоцитів у кістковому мозку зменшується до 20 %. Хворі, у яких спостерігались ознаки недостатності кісткового мозку, повинні лікуватися преднізолоном, до початку терапії Клокераном потрібно отримати підтвердження регенерації кісткового мозку.

Макроглобулінемія Вальденстрема: при цьому захворюванні Клокеран є препаратом вибору. Рекомендується дорослим починати з дози 6 - 12 мг/добу до появи лейкопенії, потім лікування продовжувати протягом невизначеного часу в дозі 2 - 8 мг/добу.

Діти: Клокеран застосовують для лікування хвороби Ходжкіна та неходжкінських лімфом. Схеми дозування аналогічні до схем лікування дорослих.

Побічні реакції. Частота виникнення побічної дії залежить від дози препарату та комбінації прийому Клокерану з іншими препаратами і класифікується таким чином: дуже часто (1/10), часто (1/100 та <1/10), нечасто (1/1000 та <1/100), рідко (1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

Новоутворення доброякісні, злоякісні та невстановлені (включаючи кісти та поліпи)

Часто: гострі вторинні гематологічні злоякісні новоутворення (особливо лейкоз і мієлодиспластичний синдром), головним чином, після тривалого лікування.

Кров і лімфатична система

Дуже часто: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія або супресія кісткового мозку.

Часто: анемія.

Дуже рідко: необоротна супресія кісткового мозку.

Незважаючи на високу частоту виникнення, супресія кісткового мозку звичайно є оборотною, якщо прийом Клокерану своєчасно припиняється.

Нервова система

Часто: судоми у дітей з патологією нирок (нефротичний синдром).

Рідко: випадки фокальних і/або генералізованих судом у дітей та дорослих, які приймали препарат у щоденних терапевтичних дозах або у вигляді пульс-терапії.

Дуже рідко: рухові розлади, включаючи тремор, посмикуання та міоклонію за відсутності судом, периферична нейропатія.

Пацієнти із судомами в анамнезі можуть бути особливо чутливими.

Дихальна система

Дуже рідко: тяжкий інтерстиціальний легеневий фіброз, інтерстиціальна пневмонія.

У хворих на хронічний лімфоцитарний лейкоз, які тривалий час лікуються препаратом, може інколи виникати тяжкий інтерстиціальний легеневий фіброз. Однак він може бути оборотним після припинення прийому Клокерану.

Травний тракт

Часто: шлунково-кишкові порушення, такі як нудота, блювання, діарея та поява виразок на слизовій оболонці рота.

Гепатобіліарна система

Рідко: гепатотоксичність, жовтуха.

Шкіра та підшкірні тканини

Нечасто: висип на шкірі зустрічається рідко, але у вкрай поодиноких випадках може мати тяжкі ускладнення.

Рідко: алергічні реакції, такі як кропив‘янка та ангіоневротичний набряк після першого або повторного застосування, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Нирки та сечостатева система

Дуже рідко: асептичний цистит.

Статеві розлади

Дуже рідко: супресія функції яєчників, аменорея, азоспермія.

Загальні розлади

Медикаментозна пропасниця.

Передозування. У результаті випадкового передозування хлорамбуцилу спостерігається, головним чином, оборотна панцитопенія. Також спостерігається нейротоксичність різного ступеня – від надмірної збудженості та атаксії до епілептичних нападів. З огляду на те, що антидоту немає, необхідний ретельний контроль картини крові та проведення загальної підтримуючої терапії з трансфузіями крові за потреби.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Якщо це можливо, призначення Клокерану під час вагітності, особливо у 1 триместрі, слід уникати. У кожному індивідуальному випадку слід порівнювати очікувану користь для матері з потенційним ризиком для плода. Як і при лікуванні іншими цитостатиками, під час лікування будь-кого з партнерів Клокераном рекомендуються надійні контрацептивні засоби.

Годування груддю

При застосуванні препарату в період лактації годування груддю слід припинити..

Особливості застосування.

Спеціальні застереження

Клокеран є активним цитотоксичним препаратом, тому він повинен застосовуватися лише за призначенням лікарів, які мають досвід лікування подібними препаратами.

Оскільки імунізація із застосуванням живих вакцин потенційно може призводити до виникнення інфекційних ускладнень у пацієнтів з порушеною імунною системою, її проведення не рекомендується.

У зв’язку з тим, що препарат може спричинювати необоротну супресію кісткового мозку, необхідне ретельне спостереження стану картини крові протягом усього періоду лікування.

У терапевтичних дозах Клокеран спричиняє пригнічення лімфоцитозу, меншою мірою впливає на нейтрофіли, тромбоцити та рівень гемоглобіну. Припинення прийому Клокерану не є необхідним при перших ознаках зниження кількості нейтрофілів, але слід пам’ятати, що це падіння може продовжуватись протягом 10 днів і більше після застосування останньої дози.

Клокеран не призначається хворим, які недавно проходили курс променевої терапії або застосовували інші цитотоксичні препарати. За наявності лімфоцитарної інфільтрації кісткового мозку або у випадку гіпоплазії кісткового мозку добова доза не повинна перевищувати 0,1 мг/кг маси тіла.

Діти з нефротичним синдромом, пацієнти, яким призначена пульс-терапія, і хворі з судомами в анамнезі потребують особливо ретельного спостереження під час застосування Клокерану, оскільки в них підвищений ризик судом.

Ниркова недостатність

Хворі з ознаками порушення функції нирок повинні знаходитись під ретельним наглядом, тому що в них може виникнути додаткова мієлосупресія, пов’язана з азотемією.

Печінкова недостатність

Метаболізм Клокерану все ще недостатньо вивчений, тому хворим із тяжким порушенням функції печінки призначаються зменшені дози препарату.

Мутагенність і канцерогенність

Встановлено, що хлорамбуцил спричинює хроматидні та хромосомні ушкодження в людини. Є повідомлення про випадки розвитку гострих вторинних гематологічних злоякісних новоутворень (особливо лейкозу і мієлодиспластичного синдрому), головним чином, після тривалого лікування.

При порівнянні даних про перебіг хвороби у жінок, хворих на рак яєчників, які застосовували алкілуючі препарати, та у хворих, які не застосовували їх, доведено, що ці препарати, у тому числі хлорамбуцил, значно підвищують кількість випадків розвитку гострих лейкозів. Є повідомлення про розвиток гострих мієлолейкозів у невеликої кількості хворих, які приймали Клокеран у вигляді тривалої ад’ювантної терапії при лікуванні раку молочної залози.

При призначенні Клокерану ризик виникнення лейкозу повинен оцінюватись порівняно з потенційним позитивним ефектом препарату.

Фертильність

Клокеран може спричинювати супресію функції яєчників, є повідомлення про виникнення аменореї після лікування препаратом. У результаті лікування Клокераном спостерігалась азооспермія, однак встановлено, що вона виникає при прийомі загальної дози препарату не менше 400 мг. Спостерігались різні ступені відновлення сперматогенезу у хворих з лімфомами після лікування Клокераном у загальних дозах 410 - 2600 мг.

Тератогенність

Як і інші цитостатики, Клокеран є потенційно тератогенним препаратом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Деякі побічні ефекти препарату з боку нервової системи можуть негативно впливати на здатність керувати автомобілем і займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У зв’язку з цим рекомендується утриматись від керування транспортними засобами та роботи зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Не рекомендується щеплення живими вакцинами хворих з порушеним імунітетом.

Досліди на тваринах показали, що хворим, які застосовують фенілбутазон, слід зменшувати стандартні дози Клокерану з огляду на можливість збільшення його токсичності.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цитостатичний препарат алкілуючої дії, ефект якого пов’язаний з порушенням реплікації ДНК. У терапевтичних дозах більше впливає на лімфоїдну тканину, ніж на гранулоцити. Може спричинювати необоротну мієлосупресію.

Фармакокінетика.

Хлорамбуцил швидко та повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Після перорального приймання в дозі від 0,6 до 1,2 мг/кг максимальний пік хлорамбуцилу у плазмі спостерігається через 1 годину. Зв’язування з білками становить 99 %. Метаболізується в печінці шляхом окиснення з утворенням основного активного метаболіту фенілацетатного похідного іприту (пік його концентрації у плазмі настає через 2–4 години, він також має значну алкілуючу активність). Середній час напіввиведення – 1,5 години, активного метаболіту – 2,5 години. Виводиться нирками, менше 1 % – у вигляді незміненої речовини або фенілацетатного похідного іприту, решта – у вигляді інших метаболітів.

Після перорального приймання радіоактивно міченого С14 хлорамбуцилу приблизно від 15 % до 60 % визначається в сечі через 24 години.

У спинномозковій рідині рівень хлорамбуцилу не був визначений. Тератогенність: дані досліджень свідчать, що препарат проникає через плаценту.

В дослідженні за участю 12 пацієнтів при пероральному прийманні хлорамбуцилу в дозі 0,2 мг/кг (середня доза - 12 мг) максимальна концентрація хлорамбуцилу в плазмі була 492 ± 160 нг/мл, час напіввиведення – 1,3 ± 0,5 години, час максимального виведення – 0,83 ± 0,53 години. Для основного активного метаболіту фенілацетатного похідного іприту при середній дозі 12 мг максимальна концентрація в плазмі становила 306 ± 73 нг/мл, час напіввиведення – 1,8 ± 0,4 години, час максимального виведення – 1,9 ± 0,7 години.

Отже, фармакокінетичні дані свідчать про те, що при пероральному прийманні хлорамбуцил дуже швидко абсорбується в шлунково-кишковому тракті, максимально метаболізується в печінці, у незначній кількості виводиться з сечею.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою; таблетки по 2 мг – персикового кольору; таблетки по 5 мг – білого кольору.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в щільно закритому контейнері при температурі 2 – 8 °С у захищеному від світла місці. Зберігати в недоступному для дітей місці.