Бупивакаин–Гриндекс инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: bupivacaine, (2RS)-1-бутил-N-(2,6-диметилфеніл)-піперидин-2-карбоксаміду гідрохлорид, моногідрат;

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина;

склад: 1 мл розчину для ін’єкцій містить бупівакаїну гідрохлориду 5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, 0,1 М розчин натрію гідроксиду або 0,1 М розчин хлористоводневої кислоти (до рН від 4,0 до 6,5), вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Засоби для місцевої анестезії. Аміди.

Код АТС N01ВВ01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бупівакаїн є місцевим анестетиком амідного типу тривалої дії. Анестезуючий ефект настає швидко (протягом 5-10 хв). Оборотно блокує проведення імпульсів по нервовому волокну за рахунок впливу на натрієві канали, виявляє гіпотензивну дію, уповільнює частоту серцевих скорочень. Настання і тривалість місцевої анестезії залежить від місця введення лікарського засобу. Аналгетична дія триває і після припинення анестезії, що зменшує потребу в післяпологовому знеболенні. При спинномозковій анестезії бупівакаїн спричиняє помірне розслаблення м’язів нижніх кінцівок тривалістю 2 – 2,5 год. При міжреберній блокаді дія бупівакаїну продовжується 7 – 14 год; при епідуральній блокаді – 3-4 год; при блокаді м’язів живота – 45-60 хв. Бупівакаїн добре розчиняється у жирах.

Фармакокінетика. Концентрація бупівакаїну в плазмі залежить від дози, способу введення і кількості кровоносних судин у місці ін’єкції. Період напіввиведення бупівакаїну після загального і двофазного всмоктування з епідурального простору складає відповідно 7 хв і 6 год. Повільна фаза всмоктування є чинником, який обмежує швидкість виведення бупівакаїну.

Загальний кліренс із плазми після ін’єкції складає 580 мл/хв, об’єм розподілу – 73 л, період напіввиведення – 2,7 год, показник печінкової екстракції – 0,4. Кліренс бупівакаїну відбувається за рахунок метаболізму в печінці і залежить від печінкового кровообігу й активності печінкових ферментів. Зв’язування з білками плазми складає 96 %.

Бупівакаїн метаболізується в печінці шляхом гідроксилування в 4-гідроксибупівакаїн і шляхом N-деалкілування в 2,6-піпеколоксилідин (РРХ), медіатором обох процесів є цитохром Р4503А4.

Виводиться, головним чином, нирками, тільки 5 – 6 % бупівакаїну виводиться в незміненому вигляді з сечею.

Бупівакаїн проникає крізь плацентарний бар’єр. Зв’язування з білками плазми в організмі плода нижче, ніж в організмі матері, концентрація незв’язаної фракції в організмі плода і матері однакова. Виділяється у молоко матері.

Показання для застосування. Тривала блокада нервів. Епідуральна анестезія, якщо протипоказане додавання адреналіну або не бажане сильне розслаблення м’язів (наприклад, знеболення після операцій або анестезія під час пологів), анестезія при вправленні вивихів суглобів верхніх і нижніх кінцівок.

Спосіб застосування та дози. При призначенні пацієнту певної дози препарату лікар повинен оцінити його фізичний стан. Застосовуючи безперервну блокаду нервів у вигляді тривалої інфузії або при повторному швидкому введенні, слід врахувати ризик токсичної концентрації препарату в плазмі і ризик локального пошкодження нерва.

Рекомендовані дози:

Вид блокади	Концентрація, мг/мл	Кількість, мл	Доза, мг	Початок анестезії, хв	Тривалість анестезії, год
ХІРУРГІЧНА АНЕСТЕЗІЯ
Люмбальна епідуральна блокада
Хірургія	5,0	15-30	75-150	15-30	2-3
Кесаревий розтин	5,0	15-30	75-150	15-30	2-3
Торакальна епідуральна блокада
Хірургія	5,0	5-10	25-50	10-15	2-3
Каудальна епідуральна блокада	5,0	20-30	100-150	15-30	2-3
Блокада великих нервів (наприклад, pl. brachialis, femoralis)	5,0	10-35	50-200	15-30	4-8
Зональна блокада (наприклад, блокада дрібних нервів та інфільтрація)	5,0	£ 30	£ 150	1-10	3-8

Зауваження:

1.При блокаді великих нервів дозу підбирають залежно від місця введення препарату і стану пацієнта.

2.Максимальна доза ≤ 400 мг/ 24 год.

3.Розчин бупівакаїну часто застосовують для епідурального введення в комбінації з опіатами для зменшення болю. Загальна доза ≤ 400 мг/ 24 год.

4.Якщо для пацієнта додатково одночасно застосовують бупівакаїн з іншою метою, не можна перевищувати загальну разову дозу 150 мг.

Наведені в таблиці дози зазвичай забезпечують вдалу блокаду. Можуть бути відмінності за часом настання і тривалістю анестезії. Цифри відображають необхідні середні дози. Зазвичай для повної блокади всіх нервових закінчень великих нервів необхідна велика концентрація препарату. Для анестезії або полегшення болю необхідна менша концентрація розчину бупівакаїну.

Дози для дітей віком від 1 до 12 років.

Дітям дозу розраховують на 1 кг маси тіла (до 2 мг/кг).

Побічна дія.

Побічні ефекти спостерігаються рідко і найчастіше виникають внаслідок високої концентрації бупівакаїну в сироватці крові у результаті передозування, випадкового внутрішньосудинного введення або порушення метаболізму.

Дуже часто (> 1/10)	Порушення серцево-судинної системи	Артеріальна гіпотензія, брадикардія
Дуже часто (> 1/10)	Порушення діяльності травного тракту	Нудота
Часто (> 1/100; < 1/10)	Порушення нервової системи	Парестезія, запаморочення, головний біль
	Порушення серцевої функції	Брадикардія
	Порушення кровоносної системи	Артеріальна гіпертензія
	Порушення діяльності травного тракту	Блювання
	Порушення функцій нирок та сечостатевої системи	Затримка сечі, нетримання сечі
Рідко (> 1/1000; < 1/100)	Порушення нервової системи	Ознаки токсичності, з боку ЦНС (судоми, парестезія в області рота, оніміння язика, порушення зору, втрата свідомості, шум у вухах, дизартрія)
Рідко (> 1/1000; < 1/100)	Порушення скелетно-м’язової системи	Млявість та слабкість м’язів, болі в спині
Дуже рідко, включаючи одиничні випадки (< 1/1000)	Порушення імунної системи	Алергічні реакції, анафілактичні реакції/шок
	Порушення нервової системи	Невропатія, ушкодження периферичних нервів, параплегія, параліч, арахноїдит
	Захворювання очей	Диплопія
	Порушення серцевої діяльності	Зупинка серця, аритмії
	Порушення системі дихання	Пригнічення дихання

Протипоказання. Підвищена чутливість до місцевих анестетиків групи амідів. Внутрішньовенна регіонарна анестезія (блокада за Біром), тому що випадкове проникнення бупівакаїну в кровоносне русло може спричинити розвиток гострих системних токсичних реакцій.

Передозування.

Системні токсичні реакції, головним чином, виявляються в центральній нервовій і в серцевосудинній системах. Найчастіше симптоми передозування виникають при випадковому внутрішньосудинному, внутрішньосуглобовому або субарахноїдальному введенні, або при особливо швидкій абсорбції медикаменту у ділянках із гарною циркуляцією крові. Реакції з боку ЦНС схожі для всіх анестетиків тривалої дії групи амідів, а реакції з боку серцево-судинної системи більшою мірою залежать від властивостей лікарського засобу, який був уведений.

Центральна нервова система.

Токсичний вплив препарату на ЦНС виявляється поступовим розвитком симптомів. Перші симптоми – це оніміння навколо рота й оніміння язика, загострення слуху, шум у вухах і погіршення зору. Серйозніші порушення виявляються у вигляді дизартрії, тремтіння м’язів, яке з’являється перед судомами. Ці побічні ефекти не можна змішувати з невротичною поведінкою. Надалі можуть статися втрата свідомості і великий епілептичний напад, який може тривати від декількох секунд до декількох хвилин. Після судом швидко настає гіпоксія і гіперкапнія внаслідок посиленої роботи м’язів. У результаті чого порушується дихання і виникає непрохідність дихальних шляхів. У тяжких випадках можлива зупинка дихання. Ацидоз, гіпокаліємія і гіпоксія ще більше посилюють токсичну реакцію.

Зменшення ступеня токсичної реакції залежить від швидкості виведення лікарського засобу з ЦНС, а також від його метаболізму.

У разі судом необхідна терапія. Мета лікування – забезпечити доступ кисню, купірувати судоми та підтримати кровопостачання. Якщо судоми не припиняються протягом 15-20 с, внутрішньовенно вводять 100-150 мг тіопенталу, або 5-10 мг діазепаму.

Серцево-судинна система.

Токсичні реакції з боку серцево-судинної системи можна спостерігати тільки за тяжких випадків передозування лікарського засобу. Продромальні симптоми ЦНС можуть залишитися непоміченими, якщо у пацієнта сильно виражений ефект седативних лікарських засобів або він знаходиться під наркозом. Токсичні реакції виявляються у вигляді артеріальної гіпотензії, брадикардії, аритмії, можлива навіть зупинка серця.

Можуть виникнути труднощі в розпізнаванні ранніх токсичних реакцій у дітей, у випадку, якщо блокада проведена під наркозом.

Якщо спостерігають небезпечне пригнічення серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, брадикардія), внутрішньовенно вводять 5-10 мг ефедрину і, у разі потреби, повторюють введення через 2-3 хв. У разі зупинки кровообігу негайно починають кардіопульмональну реанімацію.

Особливості застосування.

Блокада нервів повинна проводитися тільки під контролем досвідченого фахівця в обладнаній операційній. Незалежно від типу місцевого анестетика може розвинутися артеріальна гіпотензія і брадикардія. Артеріальна гіпотензія погано переноситься пацієнтами з коронарними і цереброваскулярними захворюваннями.

З обережністю бупівакаїн слід призначати у випадках:

- тяжкої серцево-судинної недостатності (можливе прогресування), блокади серця, артеріальної гіпотензії;

- одночасного призначення антиаритмічних лікарських засобів (включаючи β-адреноблокатори);

- дефіциту холінестерази;

- ниркової недостатності;

- пацієнтам літнього віку (старше 65 років);

- загального тяжкого стану;

- зниження печінкового кровотоку (наприклад, при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки) і необхідності проведення парацервікальної анестезії;

- запальних захворювань або інфікувань місця ін’єкції.

Аспірацію необхідно проводити до введення основної дози. Загальну дозу вводять повільно, із швидкістю 25-50 мг/хв, під постійним контролем, або способом повторних доз. При проведенні епідуральної анестезії необхідно провести тест-дозу з 3-5 мл розчину бупівакаїну, який містить розчин адреналіну. Під час проведення тест-дози необхідно підтримувати вербальний контакт із пацієнтом і регулярно визначати частоту серцевих скорочень. При появі мінімальних токсичних ефектів подальше введення припиняють.

Застосування в педіатрії. Дозу для дітей визначають із розрахунку 2 мг/кг маси тіла.

Застосування бупівакаїну в період вагітності і годування груддю. Немає доказів, впливу бупівакаїну на перебіг вагітності, годування груддю, а також репродуктивний процес.

Виділяється в грудне молоко у незначних кількостях. Вважається, що ризик несприятливої дії на немовлят практично відсутній.

Застосування бупівакаїну при керуванні транспортом і роботі з технікою. Тривалі блокади нервів мінімально впливають на швидкість реакції і лише тимчасово порушують локомоторну функцію.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Лікарські засоби, наприклад, інші засоби місцевої анестезії і антиаритмічні засоби, можуть вплинути на дію і розрахунок правильної дози розчину бупівакаїну, а також підвищити ризик адитивної токсичної дії. При одночасному застосуванні з барбітуратами можливе зменшення концентрації бупівакаїну в крові.

Застосування з інгібіторами МАО (прокарбазин, селегелін) підвищує ризик надмірного зниження артеріального тиску. Місцеві анестетики підсилюють ефект лікарських засобів з пригнічувальною щодо ЦНС дією, а також підвищують ризик розвитку кровотеч у разі одночасного призначення антикоагулянтів. При обробці місця ін’єкції бупівакаїну дезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої реакції у вигляді болючості і набряку. Поєднання із загальною інгаляційною анестезією галотаном збільшує ризик розвитку кардіотоксичності бупівакаїну. Бупівакаїн підсилює і продовжує ефект міорелаксуючих лікарських засобів, проявляє антагонізм з антиміастенічними лікарськими засобами щодо дії на скелетну мускулатуру, особливо при використанні у високих дозах, що вимагає додаткової корекції лікування міастенії. Інгібітори холінестерази вповільнюють метаболізм місцевоанестезуючих лікарських засобів.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Збepiгaти в нeдocтyпнoмy для дiтeй мicцi!

Термін придатності – 2 роки.