Конвулекс 300 мг ретард, Конвулекс 500 мг ретард инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: натрію 2-пропілвалеріат, натрієва сіль вальпроєвої кислоти;

основні фізико-хімічні властивості: білі, продовгуваті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії з лінією розлому з одного боку і написом СС3 з другого;

білі, продовгуваті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії з лінією розлому з одного боку і написом СС5 з другого;

склад: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, пролонгованої дії Конвулекс 300 мг ретард містить натрію вальпроату 300 мг;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, пролонгованої дії Конвулекс 500 мг ретард містить натрію вальпроату 500 мг;

допомiжнi речовини: лимонної кислоти моногідрат, етилцелюлоза, амонію метакрилат сополімер, тальк очищений, кремнію гідрат колоїдний, магнію стеарат, метакрилової кислоти - етилакрилат сополімер, дибутилфталат, натрію кармелоза, макрогол 6000, титану діоксид, ванілін, симетикон.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Код АТС N03AG01

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Натрію вальпроат збільшує вміст GABA (гамма-амінобутирової кислоти) в головному мозку, що відповідно збільшує вміст GABA в постсинаптичних нейронах. Крім того, натрію вальпроат впливає на перенесення іонів калію через мембрани іонів. Результатом подібного впливу є пригнічення виникнення, а також розповсюдження епілептичного збудження по нейронах.

Натрію вальпроат має протисудомну активність при різних типах епілепсій. Препарат не має вираженого снодійного і седативного ефекту, а також не впливає пригнічувально на дихальний центр. Не має негативного впливу на артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, функцію нирок і температуру тіла.

Фармакокінетика.

Абсорбція препарату швидка і повна. Біодоступність повна 100%. Максимальна концентрація в плазмі досягається за 6 – 14 години після перорального застосування. Залежно від інтервалу між прийомами і дози сталі плазмові концентрації досягаються за 2 – 4 дні. Ефективна терапевтична концентрація у плазмі 40 – 100 мг/л (278-694 мкМ/л) у пацієнтів з епілепсією і 50 – 125 мг/л (300_740 мкМ\л) у пацієнтів з біполярними розладами або мігренню.

Вальпроат зв`язується з білками сироватки максимально 80 – 95%. При рівні у плазмі більше 100 мг/л вільна фракція збільшується. Концентрація вальпроату у цереброспінальній рідині зрівнюється з концентрацією вільного вальпроату в плазмі.

Вальпроат проникає крізь плаценту і екскретується в материнське молоко (1 до 10% від загальної концентрації в сироватці).

Вальпроат метаболізується в печінці, в основному глюкуронізується.

Екскретується переважно з сечею у формі глюкуронідів. Період напіввиведення 10 – 15 годин, у дітей значно коротший, приблизно 6 – 10 годин.

 Показання для застосування.

Лікування первинних генералізованих епілептичних нападів, вторинних генералізованих нападів і парціальних епілептичних нападів.

Лікування і профілактика маніакальних станів, що супроводжуються маніакально-депресивними (біполярними) розладами.

Профілактика нападів мігрені у випадку, коли інші засоби не дали належного терапевтичного ефекту.

Спосіб застосування та дози.

Слід враховувати, що добова доза препарату підбирається індивідуально, залежно від віку, ваги і чутливості до вальпроату. Таблетку слід ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини під час або після їди.

Таблетки ретард – це таблетки пролонгованої дії, що дозволяє підтримувати належну концентрацію натрію вальпроату в плазмі протягом дня.

При лікуванні епілепсії, як правило, добова доза повинна розподілятися на декілька доз. При монотерапії натрієм вальпроатом, добову дозу слід приймати раз на добу увечері.

Повнолітні хворі: розпочинати терапію необхідно з дози 600 мг на добу (5 – 10 мг/кг маси тіла) і поступово збільшувати дозу на 5 – 10 мг/кг маси тіла з інтервалом 3 - 7 днів до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Загалом досягнення терапевтичного ефекту відбувається при прийманні дози приблизно 1000 – 2000 мг (20 – 30 мг/кг маси тіла) на добу. Якщо не досягнуто адекватного ефекту, то дозу слід збільшити до 2500 мг на добу.

Діти: початкова доза становить 10 - 20 мг/кг маси тіла на добу, а середня підтримуюча доза 20 – 30 мг/кг/добу. Доза вища 40 мг/кг маси на добу може застосовуватись в індивідуальних випадках.

Діти вагою більше 20 кг: рекомендована початкова доза 300 мг на добу, яку слід збільшувати через 3 – 7 днів до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Досягнення терапевтичного ефекту відбувається при прийманні дози близько 20 – 30 мг/кг маси тіла на добу. Якщо не досягнуто адекватного ефекту при вказаній дозі, дозу потрібно підвищити до 35 мг/кг маси тіла. При застосуванні дози вище 40 мг/кг/добу необхідно регулярно контролювати біохімічні параметри крові.

Діти вагою до 20 кг: за необхідності дітям слід застосовувати рідкі лікарські форми Конвулексу.

Літні пацієнти: у літніх пацієнтів фармакокінетика вальпроату змінюється. Доза повинна підбиратися індивідуально, залежно від перебігу захворювання (див. таблицю рекомендованих доз).

Рекомендації щодо застосування доз натрію вальпроату різними групами пацієнтів

При застосуванні натрію вальпроату у складі комбінованого лікування з іншими антиконвульсантами терапію слід розпочинати повільно з низьких доз протягом 2 тижнів. Якщо вальпроат застосовується сумісно з ферментіндукуючими антиконвульсантами такими як фенітоїн, фенобарбітал або карбамазепін, дозу слід призначати з розрахунку 5 – 10 мг/кг/добу.

Біполярні розлади та мігрень (тільки для повнолітніх хворих): слід застосовувати в дозі 500 – 1000 мг на добу і розділити на 2 разові дози. Пацієнти з високим ступенем збуджуваності повинні приймати дозу 1500 мг на добу. Поступове збільшення дози має відбуватися з інтервалом 2- 4 дні і супроводжуватися контролем плазмового рівня (50 – 125 мг/л) до покращання клінічної картини.

Профілактика рецидивів: добова доза 1000 – 2000 мг.

Мігрень (тільки для повнолітніх хворих): починаючи з 300 мг на добу в розподілених дозах. Добову дозу повільно збільшувати до досягнення терапевтичного ефекту. Більшість пацієнтів лікують дозою 500 – 1000 мг на добу.

Побічна дія.

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: тромбоцитопенія, зниження згортання крові, що супроводжується збільшенням часу кровотеч, петехіальними крововиливами, гематомами, кровотечами, гіпофібриногенемія, еозонофілія, анемія. Рідко спостерігаються лейкопенія і панцитопенія.

З боку імунної системи: васкуліт, шкірні алергічні реакції (як наслідок підвищеної чутливості). Рідко може спостерігатися системний червоний вовчак.

З боку нервової системи і органів чуття: головний біль, сонливість, парестезії, порушення свідомості, ступор, депресія, відчуття втоми, слабкість, агресивна поведінка, тремор. Рідко м`язова спастичність і атаксія, дратівливість, галюцинації, дзвін у вухах, енцефалопатія.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, біль у епігастральній ділянці, діарея та інші диспепсичні розлади, зниження або підвищення апетиту, порушення функції печінки (підвищення рівня печінкових трансміназ і рівня білірубіну в сироватці крові) і підшлункової залози, панкреатит.

З боку шкірних покривів: фотосенсибілізація, алопеція, синдром Стивена-Джонса, синдром Лайелла, екзантема.

Алергічні реакції: алергічні реакції (шкірний висип, ангіоневротичний набряк), некротичні ураження шкіри з летальними випадками (у дітей старшого віку при застосуванні протягом 6 місяців).

З боку ендокринної системи: існують поодинокі повідомлення про дисменорею або аменорею. Дуже рідко гінекомастія.

З боку психіатрії: депресія.

З боку гепатобіліарної системи: іноді може підвищуватись рівень трасміназ. Дуже рідко порфирія.

Протипоказання.

Не слід застосовувати препарат при: підвищеній чутливості до натрію вальпроату або інших компонентів, що входять до складу лікарського засобу; захворюваннях печінки та підшлункової залози, печінковій порфирії; гепатиті (гострий, хронічний).

Передозування.

Симптоми: виражений седативний ефект (іноді до коми), порушення рівноваги і координації рухів, міастенія, гіпорефлексія, міоз, блокада серця, метаболічний ацидоз, коматозний стан (на ЕКГ збільшення повільних хвиль і фонової активності).

Лікування: специфічні антидоти невідомі. Терапія повинна складатись із заходів, спрямованих на виведення активної речовини з організму і підтримки життєвих функцій.

При передозуванні слід удатися до гемодіалізу і гемоперфузії. Для підтримання свідомості внутрішньовенно налоксон з оральним введенням активованого вугілля.

Особливості застосування.

Гепатологія: перед початком терапії вальпроатом слід перевірити функцію печінки і контролювати показники протягом перших 6 місяців терапії пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку печінкової недостатності. При застосуванні натрію вальпроату слід регулярно контролювати протромбіновий час, рівень трансміназ, білірубіну, тромбоцитів крові, амілази.

Пацієнти з біохімічними відхиленнями аналізів повинні повторно здати печінкові проби (включаючи протромбіновий час) і контролювати їх протягом лікування.

Дисфункція печінки, включаючи печінкову недостатність, на фоні застосування вальпроату може призвести до летальних випадків. Найбільший ризик у дітей віком 3 років з вродженими метаболічними або дегенеративними захворюваннями, органічним захворюванням мозку або частими сильними нападами, що асоціюються з затримкою розумового розвитку. Більшість випадків відбулася протягом перших 6 місяців застосування, особливо в перші 2 – 12 тижнів і переважно під впливом комбінованої терапії. В даній групі ризику повинна надаватися перевага монотерапії.

Гематологія: до початку терапії а також перед операцією слід провести відповідні аналізи крові (тест на згортання крові) щоб визначити ступінь можливих ускладнень.

Препарат інгібує агрегацію тромбоцитів, що підвищує ризик збільшення часу зсілості крові при кровотечах. Слід враховувати можливість розвитку ускладнень, пов`язаних з кровотечами в оперованих хворих, що отримують вальпроат. При довготривалому застосуванні можливий розвиток гематом і кровотеч. В таких випадках слід негайно відмінити застосування вальпроату.

Застосування вальпроату зазвичай супроводжується збільшенням ваги у пацієнтів, про що вони повинні бути поінформовані перед початком терапії. Слід радитися з дієтологом щодо можливості зменшення ваги під час лікування вальпроатом.

Вальпроат, головним чином, розпадається в організмі і проходить крізь нирки частково у вигляді кетонових тіл, що може давати хибні позитивні результати аналізу сечі при діабеті.

Закінчувати терапію вальпроатом слід поступово, контролюючи ЕЕГ, показання, якої не повинні погіршуватися. При зменшенні дози у дітей слід враховувати співвідношення маса тіла/доза і вікові зміни.

Призначення препарату вагітним можливо тільки у випадку, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Протягом вагітності застосування вальпроату не повинно перериватись без медичних рекомендацій, оскільки раптова відмова від застосування або нестримне зменшення дози може стимулювати епілептичні напади у вагітної, що, в свою чергу, може завдати шкоди і матері, і плоду.

Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані щодо можливості планування і контролю вагітності перед початком терапії вальпроатом.

Існують повідомлення про геморагічний синдром у новонароджених, матері яких лікувалися вальпроєвою кислотою протягом вагітності. Розвиток синдрому пов'язаний з фібриногенемією. Гіпофібриногенемія може виникати на фоні зниження фактора зсілості крові. Слід диференціювати між синдромом и дефіцитом фолієвої кислоти, що впливає на зсілість крові.

Слід контролювати тромбоцитарний індекс, рівень фібриногену і фактор зсілості крові у новонароджених.

Вальпроат проникає через плацентарний бар`єр і досягає вищих концентрацій в ембріональній сироватці, аніж в материнській.

Натрію вальпроат виділяється в материнське молоко. В динамічній рівновазі концентрація вальпроату в грудному молоці близько 10% від такої в сироватці. Не рекомендується годування груддю при застосуванні вальпроату.

Натрію вальпроат послаблює увагу і має легкий седативний ефект, тому слід бути обережними при роботі зі складними механізмами і утриматись від керування автотранспортом.

Слід використовувати з обережністю натрію вальпроат у наступних випадках: у неповнолітніх, що потребують додаткового застосування протиепілептичних засобів; у дітей і підлітків з супутніми захворюваннями і дисбалансами психіки; при ушкодженнях кісткового мозку; при ензимопатії; при гіпопротеїнемії; при системному червоному вовчаку.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Вплив вальпроату на інші лікарські засоби

Вальпроат потенціює дію інших психотропних засобів, таких як нейролептики, інгібітори моноамінооксидази, антидепресанти і бензодіазепіни; в таких випадках слід провести клінічні тести і визначити відповідну дозу.

Вальпроат потенціює дію алкоголю.

Вальпроат збільшує концентрацію фенобарбіталу в плазмі і седативний ефект , в основному у дітей. При необхідності слід контролювати рівень фенобарбіталу в плазмі.

Вальпроат збільшує рівень примідону в плазмі і потенціює седативний ефект при довготривалому застосуванні. Слід проводити клінічні дослідження стану хворих перед початком комбінованої терапії для визначення дози.

Вальпроат зменшує загальну концентрацію фенітоїну в плазмі. Крім того, вальпроат збільшує вільну форму фенітоїну при симптомах передозування (вальпроат витісняє фенітоїн з зв`язку його з білками крові і зменшує печінковий метаболізм).

При сумісному застосуванні з карбамазепіном вальпроат потенціює токсичну дію карбамазепіну. Слід проводити клінічні і лабораторні дослідження показників перед початком і протягом сумісного застосування карбамазепіну і вальпроату.

Вальпроат ослаблює метаболізм ламотриджину і прискорює його період напіввиведення. Дозування має бути відкоректоване (зменшена доза ламотриджину). Сумісне застосування ламотриджину і вальпроату може підвищувати ризик розвитку шкірних реакцій (в основному у дітей).

Вальпроат підвищує концентрацію у плазмі зидовудину і збільшує його токсичність.

Антикоагуляційний ефект варфарину, інших кумаринів і антитромботичний ефект ацетилсаліцилової кислоти витісняють вальпроат від зв`язування його з білками плазми. Слід контролювати протромбіновий час при оральному вживанні антикоагулянтів.

Вплив інших лікарських засобів на вальпроат

Фенобарбітал, примідон, фенітоїн і карбамазепін при супутньому застосуванні з вальпроатом прискорюють його виведення з організму, зменшують його рівень в плазмі, що впливає на зниження ефекту терапії вальпроатом.

Мафлокін при сумісному застосуванні прискорює метаболізм натрію вальпроату, має конвульсивний ефект і стимулює виникнення епілептичних нападів.

При одночасному застосуванні циметидину і еритроміцину можуть збільшуватися плазмові концентрації вальпроату (як наслідок зменшення метаболізму в печінці).

Якщо натрію вальпроат застосовується сумісно з паніпенемом і меропенемом, знижуються сироваткові концентрації вальпроату. Ці зниження норми можуть супроводжуватись виникненням нападів.

У випадку одночасного застосування вальпроату і препаратів, що зв`язуються з білками крові (ацетилсаліцилова кислота), концентрація вільного вальпроату в сироватці може збільшуватись.

Коли вальпроат застосовується сумісно з вітамін-К-залежними антикоагулянтами, повинен проводитись суворий контроль протромбінового індексу.

Вальпроат зазвичай не має фермент- індукуючої дії, як наслідок, вальпроат не зменшує ефективності естрогенопрогестагенних пероральних гормональних контрацептивів.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі до 25°С в оригінальному контейнері. Термін придатності – 5 років.