Невиласт-40 инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

oсновні фізико-хімічні властивості: круглі, плоскі таблетки із фаскою, двошарові, один шар білого кольору, другий шар жовтого кольору;

склад: 1 таблетка містить ставудину – 40 мг; ламівудину – 150 мг; невірапіну – 200 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль, натрію кроскармелоза, барвник хінолін жовтий, полівінілпіролідон К-30, вода очищена, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят, кремній колоїдний безводний.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби прямої дії. Комбінації.

Код АТС J05АF30.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Невіласт-40 – комбінований препарат, який містить ставудин, ламівудин і невірапін.

Ламівудин і ставудин є сильними інгібіторами ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Ламівудин високосинергічний зі ставудином в уповільненні реплікації в культурі клітин. Обидва препарати послідовно метаболізуються внутрішньоклітинною кіназою до 5-трифосфатів (ТФ). Ламівудин-ТФ і ставудин-ТФ є конкурентними субстратами для зворотної транскриптази вірусу імунодефіциту людини. Головним механізмом антивірусної активності є втручання у вигляді монофосфату в ланцюг вірусної ДНК, результатом чого буде припинення її реплікації. Трифосфати ламівудину і ставудину мають значно меншу спорідненість з ДНК-полімеразою клітини-хазяїна. В клінічних дослідженнях було показано, що комбінація ламівудину і ставудину знижує кількість ВІЛ і збільшує кількість СД-4 клітин. Останні клінічні дані свідчать про те, що ламівудин у комбінації зі ставудином або з іншими режимами лікування, що містять ставудин, суттєво знижує ризик прогресування хвороби і смертність від неї.

Невірапін, що входить до складу Невіласту-40, є ненуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази ВІЛ-1. Безпосередньо зв’язується зі зворотною транскриптазою і блокує РНК- і ДНК-залежні реакції ДНК-полімерази, порушуючи каталітичний центр ферменту. Дія невірапіну не є конкурентною відносно нуклеозидів і трифосфатів нуклеозидів.

Фармакокінетика. Ламівудин і ставудин добре абсорбуються з шлунково-кишкового тракту. Біодоступність ламівудину у дорослих при прийомі внутрішньо становить 80–85 %, у ставудину – 78–86 %. Після прийому препарату С_макс ламівудину і ставудину становить 1,5 (1,3 – 1,8) мкг/мл і 1,8 (1,5 – 2,2) мкг/мл відповідно. Середній Т_макс ламівудину і ставудину становить 0,75 (0,5 – 2,0) години і 0,5 (0,25 – 2,0) години. Ламівудин і ставудин проникають у ЦНС і досягають спинномозкової рідини. Ламівудин виводиться головним чином із сечею шляхом ниркової екскреції в незмінному стані. Середній системний кліренс ламівудину становить приблизно 0,32 л/год/кг, з переважно нирковим кліренсом (більше 70 %) шляхом органічної транспортної катіонної системи. Ставудин метаболізується шляхом фосфорилування, з утворенням активного метаболіту – ставудину трифосфату. 40 % ставудину виводиться із сечею в незмінному стані. Період напіввиведення – 1,0–1,6 год. Невірапін, що входить до складу препарату, швидко абсорбується (більше 90 %). Невірапін є ліофільною речовиною і практично не іонізується при фізіологічному значенні рН, добре розподіляється в тканинах людини, проникає через плацентарний бар’єр і виводиться з грудним молоком. Біотрансформується за допомогою печінкових мікросомальних ферментів системи цитохрому Р₄₅₀, переважно ізоферментами СYP3A, з утворенням декількох гідроксильованих метаболітів. Виводиться нирками (приблизно 80 %) у вигляді кон’югованих з глюкуроновою кислотою метаболітів, у незначних кількостях – у незмінному стані.

Показання для застосування. Лікування ВІЛ-інфекцій.

Препарат застосовується у пацієнтів, у яких стабілізувався стан при прийомі невірапіну в дозі 200 мг 2 рази на день і в яких виражена адекватна переносимість невірапіну.

Спосіб застосування та дози. Невіласт-40 приймають незалежно від вживання їжі. Інтервал між прийомами препарату має становити 12 год. Рекомендована доза препарату для дорослих з масою тіла 60 кг і більше становить 1 таблетку Невіласту-40 двічі на день.

Препарат повинен призначати лікар, який має досвід лікування хворих на ВІЛ-інфекцію.

Побічна дія. Головний біль, стомленість, нудота, діарея, блювання, біль і спазми у животі, безсоння, кашель, назальні симптоми і біль у м’язах, фотосенсибілізація. Можливий макуло-папульозний еритематозний шкірний висип, який супроводжується свербежем або без нього. Є повідомлення про випадки панкреатиту і периферичної нейтропатії. Можливі тяжка нейтропенія, лейкопенія, анемія. Спостерігались анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Подальші побічні реакції відзначалися також при лікуванні, однак виявити їхній взаємозв’язок з прийомом препарату важко, особливо у випадках з тяжкими загостреннями на фоні розвинутої стадії захворювання, такими як міопатія, панцитопенія з гіпоплазією кісткового мозку та ізольованою тромбоцитопенією, ацидоз з відсутністю гіпоксемії, захворювання печінки.

Протипоказання. Невіласт-40 протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до будь-якого інгредієнта препарату та зидовудину, нейтропенія (кількість нейтрофільних лейкоцитів 75 х 10⁴/л, пацієнтам з кліренсом креатиніну < 50 мл/хв., виражена анемія, тяжкі порушення функції печінки. Невіласт-40 протипоказаний пацієнтам, які тільки розпочали приймати невірапін і їхній стан не є стабілізованим для прийому невірапіну 200 мг 2 рази на добу. Дитячий вік.

Передозування. Існують дані про випадки передозування препарату в добовій дозі, еквівалентній 800–1800 мг невірапіну на добу, з тривалістю лікування до 15 днів. У пацієнтів при цьому спостерігалися набряк, вузликувата еритема, втомлюваність, гарячка, головний біль, безсоння, нудота, утворення інфільтратів у легенях, висипи, запаморочення, блювання і втрата маси тіла. Після відміни препарату відзначено зворотний розвиток усіх симптомів. Антидот невідомий. В разі передозування за пацієнтом потрібно спостерігати з метою виявлення токсичних змін і при необхідності проводити стандартну підтримуючу терапію. Може бути застосований постійний гемодіаліз.

Особливості застосування. Пацієнтам з масою тіла менше 60 кг слід призначати Невіласт-30. Перші 8 тижнів лікування є критичним періодом, що потребує ретельного нагляду за пацієнтами для швидкого виявлення можливих тяжких шкірних реакцій, які загрожують життю, вираженого гепатиту або печінкової недостатності. Прийом препарату слід припинити при виявленні вираженого висипу або висипу у поєднанні з гарячкою, утворенням везикул, ураженням ротової порожнини, кон’юнктивітом, набряком обличчя, міалгією або артралгією, загальною слабкістю, а також при виражених змінах печінкових проб, еозинофілії, гранулоцитопенії, гепатиті, нирковій недостатності або у разі появи ознак панкреатиту та порушень функцій інших внутрішніх органів. У таких випадках препарат повторно не призначають. Хворим з печінковою і нирковою недостатністю потрібна корекція дози або ж прийом окремих форм ламівудину і ставудину. Корекція дози необхідна при зниженні рівня гемоглобіну нижче 9 г/дл (5,59 ммоль/л) або при зменшенні кількості нейтрофілів нижче 1,0х10⁹/л. Прийом препарату не зменшує ризику передачі ВІЛ-1 при статевому контакті.

З обережністю слід застосовувати препарат при депресивних станах.

Невіласт-30 під час вагітності слід приймати лише тоді, коли можливий ефект від лікування перевищує можливий ризик. При призначенні Невіласту-30 жінкам, які годують груддю, треба вирішити питання про припинення годування.

При виникненні сонливості пацієнтам, які приймають Невіласт-40, слід відмовитися від керування автомобілем і машинним обладнанням.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Зидовудин конкурентно зменшує внутрішньоклітинне фосфорилування ставудину, тому одночасне застосування Невіласту-40 із зидовудином не рекомендовано. Фармакологічна активність ставудину пригнічується при одночасному застосуванні з доксорубіцином. Триметоприм підвищує рівень ламівудину в крові. Застосування ко-тримоксазолу на 40 % підвищує рівень ламівудину. Не рекомендується одночасне застосування ламівудину і внутрішньовенних ін’єкцій ганцикловіру або фоскарнету. При застосуванні Невіласту-40 одночасно з фенітоїном необхідно ретельно контролювати рівень фенітоїну в крові. Застосування парацетамолу збільшує ризик нейтропенії, особливо при хронічній терапії. Ацетилсаліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, клофібрат, дапсон і ізоприназин можуть змінювати метаболізм ставудину, тому слід бути обережними при одночасному застосуванні цих ліків з Невіластом-40. Нефротоксичні засоби або препарати з мієлосупресивними властивостями збільшують ризик виникнення побічних реакцій. Невіласт-40 може зменшувати концентрації пероральних контрацептивів у плазмі і, таким чином, знижувати їхню ефективність. При одночасному застосуванні кетоконазолу і Невіласту-40 відзначається зниження AUC (площа під кривою концентрація/час) і С_макс (пік концентрації) кетоконазолу. Не рекомендується призначати Невіласт-40 разом з препаратами, що містять звіробій. Внаслідок особливостей метаболізму метадону Невіласт-40 може знижувати концентрацію метадону в плазмі крові шляхом посилення метаболізму в печінці. У пацієнтів, які одночасно отримували ці препарати, відзначались випадки розвитку наркотичного синдрому відміни метадону (при застосуванні такої комбінації слід контролювати стан хворого та коректувати дозу метадону).

Умови та термін зберігання. Зберігати у щільно закритому контейнері, в сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25⁰С. Термін придатності – 2 роки.