Ифос^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: іфосфамід, (ifosfamide) N,3-біс(2-хлороетил)тетрагідро-2Н-1,3,-2-оксазофосфорин-2-амін-2-оксид;

основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий кристалічний порошок;

склад: 1 флакон містить 1 г іфосфаміду.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні препарати. Алкілуючі сполуки.

Код АТС L01АА06.

Фармакологічні властивості.

фармакодинаміка. Протипухлинний засіб алкілуючої дії, похідне оксазафосфоринів. Механізм дії пов’язаний з алкілуванням нуклеофільних центрів полімерних біомолекул, утворенням перехресних зшивок у молекулах ДНК і РНК та блокуванням мітотичного поділу клітин. Ушкодження ДНК найчастіше відбувається в фазах G1 і G2 мітотичного циклу.

фармакокінетика. Активна речовина являє собою проліки (неактивна транспортна форма). Після внутрішньовенного застосування іфосфамід зазнає метаболічної активації мікросомальними ферментами печінки шляхом гідроксилування атома вуглецю в кільці з утворенням нестабільного активного метаболіту (4-гідросиіфосфамід), який в подальшому швидко перетворюється в стабільні неактивні метаболіти, що виділяються з сечею. Один із таких метаболітів – акролеїн – зумовлює уротоксичну дію іфосфаміду. Фармакокінетика має дозозалежний характер. Після разового внутрішньовенного введення 5 г/м2 поверхні тіла плазмова концентрація знижується біекспоненціально. Період напіввиведення кінцевої фази становить близько 15 год. 61 % введеної дози виводиться протягом 72 год в незміненому вигляді. При менших дозах (1,6-2,4 г/м2) виведення відбувається моноекспоненціально. Термінальний період напіввиведення – близько 7 год, 12-18 % дози виводиться з сечею в незміненому вигляді протягом 72 год.

Біотрансформація іфосфаміду в активний метаболіт погіршується у пацієнтів з порушеннями функції печінки.

Показання для застосування. Монотерапія або комбінована терапія з іншими антинеопластичними засобами для лікування неоперабельних злоякісних пухлин, чутливих до іфосфаміду, у тому числі: раку легенів, раку яєчників, раку яєчка, саркоми м’яких тканин, раку молочної залози, раку шийки матки, неходжкінських лімфом.

Спосіб застосування та дози. Препарат призначений для застосування тільки в умовах спеціалізованого стаціонару. Режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань і використаної схеми хіміотерапії.

Добову дозу із розрахунку 1,2 г/м2 поверхні тіла розчиняють до досягнення необхідної концентрації (див. Приготування розчину для внутрішньовенного введення) і вводять внутрішньовенно краплинно щодня протягом 5 днів поспіль. Тривалість інфузії – 30 хв. Повторний курс лікування призначають через 3 тижні або після нормалізації картини крові (кількість тромбоцитів – не менше 100 000 в 1 мкл, кількість лейкоцитів – не менше 4 000 в 1 мкл).

Приготування розчину для внутрішньовенного введення. Вміст флакона розчиняють у 25 мл стерильної води для ін’єкцій. Флакони струшують до повного розчинення порошку. Приготовлений розчин іфосфаміду, що містить відповідну дозу препарату, перед внутрішньовенним введенням розводять додатково 5 % розчином декстрози або 0,9 % розчином хлориду натрію для інфузій або розчином Рінгера до концентрації 0,6–20 мг/мл. Перед введенням необхідний візуальний контроль приготовленого розчину на наявність механічних домішок і зміни кольору.

Готовий розчин препарату може зберігатися в холодильнику, залишаючись стабільним, протягом 24 год.

Застереження. Через високу уротоксичність Іфос® слід застосовувати разом із месною, яка не впливає на інші види токсичності іфосфаміду та його терапевтичну дію.

Запобіжні заходи під час роботи з препаратом.При роботі з препаратом, як і при роботі з іншими протипухлинними засобами, необхідно дотримуватися обережності. Готувати розчин для інфузій треба у спеціально призначеному для цього приміщенні з дотриманням асептичних умов. Необхідно користуватися захисними рукавичками та уникати контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками. У разі потрапляння на слизові оболонки необхідно ретельно промити водою, при потраплянні на шкіру – промити водою з милом.

Побічна дія. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку сечовидільної системи: геморагічний цистит, дизурія, часте сечовипускання, нефропатія.

З боку центральної і периферичної нервової системи: оборотна енцефалопатія, яка проявляється сонливістю, підвищеною втомою, сплутаністю свідомості, запамороченням, галюцинаціями, збудженням; рідко – судомні напади, периферична полінейропатія.

З боку системи травлення: нудота, блювання, стоматит, порушення функції печінки.

З боку репродуктивної системи: азооспермія, аменорея.

З боку шкіри: алопеція, променева сенсибілізація.

Інші: кардіотоксична дія, алергічні реакції.

Протипоказання. Підвищена чутливість до іфосфаміду, виражена мієлосупресія, порушення функції нирок і/або печінки, гострі інфекції, запалення сечового міхура (цистит), гіпопротеїнемія, вагітність, період годування груддю.

Передозування. Передозування проявляється посиленням токсичної дії препарату. Рекомендується контролювати стан пацієнта для своєчасного виявлення ознак інтоксикації та проводити стандартну підтримувальну терапію. Специфічний антидот відсутній. Показаний гемодіаліз.

Характерним місцевим проявом цитотоксичної дії іфосфаміду є геморагічний цистит. Для зупинки кровотечі з сечового міхура рекомендується інстилювати 250-300 мл 5 % розчину формаліну, який треба лишити в міхурі на 15 хв, після чого промити сечовий міхур 1 л води для ін’єкцій.

Особливості застосування. Перед початком застосування препарату необхідна санація вогнищ хронічної інфекції, особливо хронічного запалення сечового міхура, і корекція можливих порушень електролітного балансу.

Для попередження розвитку уротоксичних ефектів слід застосовувати іфосфамід у комбінації з месною.

Протягом лікування необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, лабораторні показники функції печінки, нирок, проводити загальний аналіз сечі.

Під час застосування іфосфаміду можливе підвищення концентрацій сечовини і креатиніну в плазмі, збільшення виведення з сечею глюкози, білка, фосфатів.

Застосування іфосфаміду збільшує час загоєння ран.

В експериментальних дослідженнях встановлена канцерогенна, мутагенна, тератогенна та ембріотоксична дія іфосфаміду.

Пацієнтам дітородного віку необхідно застосовувати надійні методи контрацепції протягом усього курсу лікування і протягом 3 місяців по його завершенні.

Пацієнтам, які проходять курс лікування іфосфамідом, слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Застосування у дітей. Ефективність і безпека застосування іфосфаміду в педіатрії не встановлена, тому не рекомендується застосовувати препарат у дітей.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При сумісному застосуванні з лікарськими засобами, що спричинюють мієлотоксичні та нефротоксичні ефекти, можливе посилення відповідної побічної дії іфосфаміду.

При застосуванні Іфоса® з цисплатином підвищується ризик токсичної дії на центральну нервову систему.

Одночасне застосування з варфарином може збільшити протромбіновий час і підвищити ризик кровотеч.

При застосуванні Іфоса® з препаратами – індукторами мікросомальних ферментів печінки (фенобарбітал, фенітоїн) можливе збільшення утворення алкілуючих метаболітів іфосфаміду.

Імуносупресивний ефект препарату може сприяти розвитку захворювання у випадку щеплення живою вакциною.

Іфосфамід посилює реакцію шкіри на опромінення.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей та захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С .

Термін придатності – 2 роки.