Ифосфамид инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ifosfamide; (RS)-N,3-bis(2-chloroethyl)-1,3,2-oxazaphosphinan-2-amine-2-oxide;

основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий ліофілізований порошок;

склад: 1 флакон містить іфосфаміду 1 г.

Форма випуску. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.

Код ATC L01AA06.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Алкілуючий цитостатичний засіб групи оксазафосфоринів, протипухлинна активність якого пов`язана з алкілуванням нуклеофільних центрів, порушенням синтезу ДНК та блокуванням проліферації в пізній S- і ранній G₂ – фазі мітозу.

Фармакокінетика. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту 4-гідрооксифосфаміду, що перебуває у рівновазі зі своїм таутомером – ізоальдофосфамідом. Останній спонтанно розпадається на акролеїн і алкілуючий метаболіт ізофосфамід-лост. Акролеїн зумовлює уротоксичні ефекти іфосфаміду. Іфосфамід та його метаболіти виводяться переважно із сечею, період напіввиведення становить 4-8 год. Проникає через гематоенцефалічний бар’єр, на відміну від своїх метаболітів.

Показання для застосування. Неоперабельні злоякісні пухлини, чутливі до іфосфаміду: рак легенів, нирок, підшлункової залози, яєчників, молочної залози, шийки матки, семінома, саркома м`яких тканин; злоякісні лімфоми.

Спосіб застосування та дози. Препарат застосовують виключно в умовах стаціонару.

Ліофілізат попередньо розчиняють в 500 мл розчину Рінгера, декстрози або фізіологічного розчину, використовують одразу після приготування. Не допускається змішувати розчин Іфосфаміду в одній ємності з іншими (крім месни) препаратами. Необхідно стежити, щоб концентрація іфосфаміду в готовому для застосування розчині не перевищувала 4 %.

Вводять внутрішньовенно, по 50-60 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 5 днів, бажано вранці. Тривалість інфузії, залежно від об’єму, становить від 30 до 120 хвилин. Курсова доза – 250-300 мг/кг маси тіла. Повторний курс лікування можна провести не раніше ніж через 4 тижні.

Іфосфамід можна також вводити у високій одноразовій дозі до 200 мг/кг маси тіла шляхом тривалої (до 24 год) безперервної внутрішньовенної інфузії, розчинивши в 3 л 5% розчину

декстрози або фізіологічного розчину. Високі одноразові дози можуть призводити до більш тяжкої гематологічної, урологічної, нефрологічної токсичності і нейротоксичності. Дозу коригують залежно від показників аналізу крові. У випадку істотного зниження кількості лейкоцитів (менше 2 500 у мкл) і тромбоцитів (менше 50 000 у мкл) лікування відкладають до нормалізації показників.

Застереження. При роботі з Іфосфамідом необхідно дотримуватись загальних запобіжних заходів щодо цитотоксичних препаратів. Через свою алкілуючу дію Іфосфамід справляє мутагенний вплив (є потенційним канцерогеном). Уникати контактів зі шкірою та слизовими оболонками!

Побічна дія.

Система крові. Залежно від дози Іфосфаміду можуть мати місце різні ступені пригнічення кісткового мозку – лейкоцитопенія, тромбоцитопенія та анемія. Найменша кількість лейкоцитів і тромбоцитів звичайно спостерігається протягом 1-го та 2-го тижня застосування препарату, але кількість цих клітин відновлюється протягом 3–4 тижнів від початку лікування. Анемія зазвичай може розвинутися лише після декількох циклів хіміотерапії Іфосфамідом. Одна висока доза може частіше спричиняти лейкоцитопенію, ніж декілька менших доз.

Сечовивідна система. Геморагічний цистит (з мікро- або макрогематурією), ниркова недостатність, що найчастіше полягає в порушенні тубулярної функції нирок з гіпераміноацидурією, фосфатурією, ацидозом. Іноді можуть спостерігатись порушення гломерулярної функції нирок з підвищенням рівня креатиніну в сироватці, зниженням кліренсу креатиніну та протеїнурією. Сприятливими факторами для розвитку нефротоксичності є високі кумулятивні дози препарату і дитячий вік (особливо до трьох років). Стан однобічної нефректомії, додаткове лікування препаратами платини, опромінення ділянки черевної порожнини в проекції нирок (або нирки) посилюють нефротоксичну дію Іфосфаміду.

Нервова система. Оборотна енцефалопатія, яка найчастіше проявляється у вигляді сонливості, що може розвинутись у напівнепритомний стан і кому. Серед інших симптомів – слабкість, галюцинації, депресивний психоз, полінейропатія, судоми. Енцефалопатії звичайно є оборотними і самостійно зникають протягом кількох днів після останнього введення препарату.

Травний тракт. Нудота, блювання, анорексія, діарея, стоматит. Рідко – панкреатит; іноді – порушення функції печінки (аномальні результати печінкових проб).

Серцево-судинна система. Рідко, при застосуванні високих доз – серцева недостатність, аритмія, гіпер- або гіпотензія.

Репродуктивні органи. Порушення сперматогенезу, іноді необоротне, що має наслідком азооспермію та стійку олігоспермію. Зрідка спостерігалися порушення овуляції, іноді необоротні, які призводили до аменореї та зниження рівня жіночих статевих гормонів

Шкірні покриви. Часто – випадання волосся (майже у 100 % пацієнтів); дерматит; променева сенсибілізація.

Алергічні реакції. Реакції гіперчутливості (рідко - анафілактоїдні).

Протипоказання. Підвищена чутливість до Іфосфаміду, виражена гіпоплазія кісткового мозку, гіпопротеїнемія, порушення функції нирок та уродинаміки (обструктивна уропатія), запалення сечового міхура, гострі інфекції, виражений церебральний атеросклероз, період вагітності та годування груддю.

Передозування. Специфічний антидот не відомий. Іфосфамід можна виводити з організму за допомогою гемодіалізу. Перевищення доз може спричинити нудоту, блювання, мієлосупресію з лейкопенією і тромбоцитопенією, цистит, порушення функції нирок і печінки, реакції гіперчутливості.

При появі нейтропенії слід вжити заходів щодо профілактики інфекцій. Розвиток тромбоцитопенії може потребувати переливання тромбоцитарної маси. Для зупинення стійкої кровотечі сечового міхура рекомендовано інстилювати в його порожнину 200–300 мл 5% розчину формаліну, залишити в середньому на 15 хвилин, потім промити 1 літром води для ін'єкцій.

Особливості застосування. Іфосфамід слід застосовувати тільки разом з уропротектором типу месни (натрієва сіль 2-меркаптоетансульфонової кислоти - містаброн, уромітексан та ін.), яка забезпечує ослаблення уротоксичних явищ, спричинених препаратом. Месна не впливає на інші види токсичності Іфосфаміду і його терапевтичну дію. Перед початком лікування треба усунути порушення уродинаміки, санувати наявні осередки інфекції, провести корекцію порушень водно-електролітного балансу. Для вчасного виявлення побічних ефектів рекомендується регулярне проведення загальноклінічних аналізів крові та сечі, біохімічних досліджень. Побічних явищ, спричинених хіміотерапією, можна уникнути або послабити їх, призначивши протиблювотні засоби. При вираженій лейкопенії показані переливання крові і лейкоцитарної маси, введення гама-глобуліну, превентивна антибактеріальна та протигрибкова терапія. Для профілактики циститу вводять достатню кількість рідини, призначають адекватні дози уропротектора месни, а за необхідності - салуретиків.

Пацієнти з нирковою недостатністю. При сироватковому рівні креатиніну більше 200 мкмоль/л вводять 75 % звичайної дози; якщо рівень креатиніну перевищує 300 мкмоль/л – 67 % звичайної дози. При лікуванні хворих з однією ниркою слід дотримуватися обережності, починати лікування Іфосфамідом можна не раніше ніж через 3 місяці після нефректомії.

Тривале лікування потребує забезпечення достатнього рівеня діурезу і регулярного контролю функції нирок. Особливо це стосується дітей і пацієнтів, які попередньо лікувалися цитостатичними препаратами (зокрема, цисплатином). Прогресування нефропатії спричиняє необоротні зміни в нирках, тому необхідно ретельно зважувати ризик і користь лікування. Розвиток циститу з мікро- та макрогематурією є підставою для припинення застосування препарату до нормалізації стану пацієнта.

Пацієнти з метастазами. Необхідний особливий контроль за станом хворих із метастазами у головному мозку.

Хворі на цукровий діабет. Необхідно регулярно перевіряти рівень цукру в крові для своєчасного коригування протидіабетичної терапії.

Жінки. Оскільки Іфосфамід має мутагенні, тератогенні та канцерогенні властивості, його призначення жінкам фертильного віку зумовлює необхідність застосовувати ефективні контрацептивні заходи під час курсу лікування і щонайменше протягом 3 місяців після його закінчення. Препарат протипоказаний вагітним жінкам та у період годування груддю.

Діти

Досвід клінічного застосування Іфосфаміду у дітей відсутній, тому його не слід застосовувати для цієї вікової категорії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарати платини можуть значно посилити нефро-, мієло- та нейротоксичність Іфосфаміду. При одночасному застосуванні Іфосфамід потенціює гіпоглікемізуючу дію протидіабетичних засобів. Алопуринол та гідрохлоротіазид посилюють мієлосупресію, спричинену Іфосфамідом. Препарати, які пригнічують діяльність центральної нервової системи (наркотичні, антигістамінні засоби, деякі антиеметики) можуть посилювати токсичну дію Іфосфаміду на центральну нервову систему, тому їх слід застосовувати з обережністю. Варфарин посилює антикоагулянтний ефект Іфосфаміду, при одночасному застосуванні слід контролювати показники протромбінового часу.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності - 2 роки.