Кустодиол инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин блідо-жовтого кольору;

склад: 1000 мл розчину містить натрію хлориду 0,8766 г, калію хлориду 0,671 г, магнію хлориду гексагідрат 0,8132 г, гістидину 27,9289 г, гістидину гідрохлориду моногідрату 3,7733 г, триптофану – 0,4085 г, маніту – 5,4651 г, кальцію хлориду дигідрату – 0,00221 г, 2- кетоглутарової кислоти – 0,1461 г;

допоміжні речовини: калію гідроксиду розчин, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для перфузій.

Фармакотерапевтична група. Засоби медичного призначення. Розчинники та засоби для розведення, включаючи іригаційні розчини. Код АТС V07AB.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Препарат дозволяє забезпечити ефективний захист серця в умовах загальної помірної гіпотермії під час ішемії серця тривалістю до 180 хв після одноразового введення. Засіб містить гістидиновий буфер, що дозволяє не застосовувати пероксигенацію. Гіпонатрієвий буфер обумовлює внутрішньоклітинний механізм захисту тканин. Застосування препарату дозволяє підвищити стійкість тканин міокарда, нирок, печінки та інших внутрішніх органів до гіпоксії внаслідок наявності в його складі збалансованих компонентів, які обумовлюють метаболічний захист клітин і їхній іонний баланс.

Показання для застосування. Кардіоплегія. Захист органів (серце, нирки, печінка, легені) при трансплантації, транспортуванні і пересадці від донора до реципієнта. Захист венозного трансплантата (головним чином, великої підшкірної вени) при заміні коронарних судин.

Спосіб застосування та дози.

Серце. Дорослим розчин, охолоджений до 5-8 ⁰С, вводять під гідростатичним тиском близько 100 мм рт. ст. (пляшку з розчином розташовують на висоті 140 см над рівнем серця) або за допомогою насосу з постійною швидкістю введення 1 мл/хв/г маси серця і перфузують через коронарні артерії. Протягом першої хвилини від початку перфузії серце зупиняють і потім знижують тиск до 40-50 мм рт. ст. (пляшку опускають до 50-70 см над рівнем серця). При значному стенозі коронарних судин рекомендується тиск на верхній межі інтервалу (тобто близько 50 мм рт. ст.). Повний час перфузії визначається необхідністю урівноваження в системі і складає 6-8 хв, у дітей час перфузії також становить 6-8 хв при тиску 40-50 мм рт. ст. і швидкості подачі розчину 1 мл/хв/г маси серця.
Нирки. Нирку перфузують при тиску не вище 120 мм рт. ст.
Печінка. Затрати розчину мають складати близько 20 л (з розрахунку 300 мл на 1 кг маси тіла донора) на 1 пересадку при тривалості перфузії близько 10 хв через канюлю з внутрішнім діаметром 5 мм.
Венозний трансплантат. Венозний трансплантат (зазвичай частина великої підшкірної вени) поміщають в охолоджений до 5-8⁰С розчин Кустодіолу (50-100 мл) і зберігають в ньому. Імплантують після вилучення з розчину.

Рекомендації щодо застосування.

1. Допоміжне обладнання.

- Набір для перфузії з трійником для двох пляшок і перфузійною трубкою необхідної довжини і внутрішнім діаметром не менше 5 мм;

- перфузійні канюлі (внутрішній діаметр від 2,5 до 6 мм);

- зажими для трубок;

- перфузійна стійка до 200 см, яка регулюється по висоті, обладнана мірною лінійкою;

- холодильна установка (забезпечує охолодження розчину до 5-8⁰С).

2. Толерантність серця до ішемії.

Толерантність серця до ішемії визначається як бездоганним проведенням перфузії з самого її початку, так і температурою міокарда, температурою на ділянці екстракорпоральної циркуляції, наявними пошкодженнями серця тощо. В цілому, в умовах помірної системної гіпотермії (27-29 ⁰С) 180-хвилинне перетискання аорти добре переноситься серцем без додаткового охолодження, але за умови, що тривалість відновлювальних заходів не перевищує 20 хв. При виявленні в період штучної зупинки серця передсердної або шлуночкової активності проводиться перфузія додаткової кількості Кустодіолу, охолодженого до 5-8 ⁰С, в таких самих умовах. Необхідно пам’ятати, що досягнення вказаної тривалості захисту міокарда передбачає ефективне вирівнювання температур на ділянках міокарда, а також максимально рівномірне заповнення розчином Кустодіолу внутрішньоклітинного і міжклітинного простору міокарда.

3. Початок кардіоплегії.

Після підключення машини “серце-легені” в вищій точці висхідної аорти накладають кісетний або U-подібний шов (РDS 4-0) з петлею для закріплення перфузійної канюлі і вентиляційного дренажу. Розчин необхідно виймати з холодильника безпосередньо перед його застосуванням, з метою запобігти нагріванню рідини під впливом навколишнього середовища. Насичення розчину чистим киснем або сумішшю кисню і вуглекислого газу не потрібне, більш того, це може спричинити негативний ефект. Розчин містить достатню кількість кисню (0,6 об. %), яка необхідна для забезпечення потреби зупиненого серця в умовах кардіоплегії (температура – 10 ⁰С, швидкість перфузії 0,2 мл/хв/100 г маси серця). При підключенні перфузійної системи до ємності з кардіоплегічним розчином необхідно звертати увагу на ретельну вентиляцію системи шлангів: пастка для повітряних бульбашок має бути максимально заповнена розчином для виключення утворення мікробульбашок повітря внаслідок сильного напору. Безпосередньо перед затисненням аорти роблять прокол – надріз між ніжками U-подібного шва і вводять перфузійну канюлю, яка закріплена на перфузійному шлангу, після чого затягують дросель. Після перетиску аорти охолоджений до 5-8 ⁰С кардіоплегічний розчин із повним шунтуванням під гідростатичним тиском (висота перфузійної ємності над рівнем серця напочатку складає близько 140 см = 100 мм рт. ст.) перфузують в корінь аорти і коронарну систему.

Високий перфузійний тиск необхідний для:

а) гарантії бездоганного замикання клапанів аорти;

б) досягнення швидкого вимивання крові з коронарної системи і, внаслідок цього, швидкої зупинки серця;

в) швидкого охолодження серця і завдяки цьому додаткового захисту серця від первинної недостатності кисню.

Через 20-40 с після початку перфузії серце перестає скорочуватись. Щоб не перевантажувати зупинене серце надто високим тиском, пляшку з кардіоплегічним розчином після зупинки серця необхідно опустити до 50-70 см над рівнем серця. При виражених стенозах коронарних судин необхідний більш високий перфузійний тиск (близько 70 см від рівня пляшки до рівня серця). Загальна тривалість введення кардіоплегічного розчину має складати 6-8 хв, що достатньо для забезпечення гомогенного розподілу та урівноваження розчину. З початком подачі розчину розкривають праве передсердя на ділянці канюлювання і відсмоктують перфузат через додаткову канюлю, вставлену в верхню порожнисту вену.

У випадку, якщо значна кількість (більше 3 л) кардіоплегічного розчину все-таки потрапляє в машину “серце-легені”, для запобігання зниження артеріального тиску в циркулюючий потік вводять розчин солі кальцію.

Клінічний досвід показує, що на серцях малих розмірів (діти, новороджені) Кустодіол, який застосовують в описаних вище умовах, забезпечує ту ж ефективність функціонального захисту, що і у дорослих. Загальна тривалість перфузії також має складати не менше 6-8 хв при гідростатичному тиску 40-50 мм рт. ст. Рекомендована швидкість подачі розчину – 1мл/хв/г маси серця.

4. Закінчення кардіоплегії.

Кардіоплегія закінчується з відкриттям аорти після підключення коронарної системи до системи кровообігу. Дуже ослаблений міокард рекомендується перфузувати при низькому тиску крові (близько 2 хв при середньому артеріальному тиску 40 мм рт. ст.). Перфузійний тиск можна потім нормалізувати по мірі збільшення активності міокарда. Часто активність міокарда відновлюється довільно. Якщо цього не відбувається, достатньо разової дефібриляції. “Реанімацію” серця необхідно проводити при збалансованому кислотно-лужному стані, нормальних концентраціях натрію, калію та кальцію в крові (особливо при нормальній концентрації іонізованої частини кальцію) і при температурі серця 32-36 ⁰С. Більш низькі температури спричиняють посилення фібриляції, тоді як більш високі температури погіршують відновлення міокарда через надмірний приплив до нього енергії.

5. Толерантність нирки до ішемії.

Нирка може зберігатись в холодному розчині Кустодіолу (при 2-4 ^ºС) до 48 год (час холодної ішемії). Час теплої ішемії, тобто час, необхідний для повного анастомозу судин, зазвичай складає 30 хв. З урахуванням цього часового інтервалу вважається, що повне відновлення функцій органа можливе, якщо від моменту приживлення минуло не більше 24 год. З точки зору як теорії, так і практики при операціях in situ цього часу достатньо. Таким чином, при використанні Кустодіолу збереженість нирки відносно ішемічних пошкоджень збільшується в 2-3 рази.

6. Початок пересадки нирки.

Якщо лапаротомія пройшла успішно, нирку препарують накладанням лігатури на судини капсули. Катетер для селективної перфузії фіксують на нирковій артерії, використовуючи турнікет. Перфузію проводять під гідростатичним тиском. На першій хвилині перфузії ниркову вену розрізають та пришивають до порожнистої вени. Перфузат, який витікає, відсмоктують з черевної порожнини. Перфузують протягом приблизно 10 хв. Якщо далі запланована трансплантація, то проводять резекцію, якщо видалення пухлини, то нирку залишають на місці.

7. Толерантність печінки до ішемії.

Згідно з літературними даними, печінка, яку пересаджують через 21 год після ішемії, функціонує нормально. Проте відомо також, що при консервації більше 12 год можуть збільшуватись показники первинних порушень.

8. Початок пересадки печінки.

Зазвичай вирішують, чи проводити перфузію печінки in situ з наступним препаруванням чи ні. Стандартизовані дані щодо умов застосування Кустодіолу покищо відсутні. Як рекомендація може бути запропонована перфузія близько 20 л Кустодіолу, охолодженого до 5-8 ⁰С (з розрахунку 300 мл на 1 кг маси тіла донора). Якщо прийняте рішення про проведення перфузії за схемою «аорта-воротна вена», відпадає необхідність як в насосі, який створює тиск, так і в окремій аортній лінії. Всі трубки магістралі повинні мати якомога більший діаметр. Це відноситься також і до канюлі, яка повинна мати внутрішній діаметр не менше 5 мм. У цих умовах достатньо перфузувати орган протягом 10 хв. Якщо ж весь розчин мають подавати через аорту, необхідно використовувати систему з трийніком, трубки та канюлі з максимально великим внутрішнім діаметром (не менше 5 мм). Розчин надходить, як в попередньому варіанті, самоплинно, при чому рекомендується проводити декомпресію печінки перед початком перфузії.

9. Транспортування донорських органів.

Органи (серце, нирки, легені) від донора до реціпієнта транспортують у спеціальних мішках, що відповідають за розмірами, в які заливають Кустодіол при температурі близько 0 ⁰С. Орган повинен бути повністю покритий розчином. Мішок заклеюють адгезивною стрічкою і поміщають в 2-й мішок, також заповнений холодним Кустодіолом (на випадок пошкодження 1-го мішка та для покращення термостатування). Орган у подвійному мішку поміщають в стерильний пластиковий контейнер для транспортування, заповнений льодом. Додають інформацію про донора, копії результатів лабораторних аналізів і зразки крові. Постачання органа до місця використання необхідно проводити як можна швидше.

Побічна дія. Невідома.

Протипоказання. На сьогодні невідомі.

Передозування. У випадках потрапляння Кустодіолу в загальну систему кровобігу зміни концентрації натрію і кальцію незначні. Якщо ж дані аналізу на натрій та кальцій підтверджують їхню недостатність, рівень обох електролітів має бути компенсований.

Особливості застосування. Кустодіол не призначений для будь-яких видів ін’єкцій чи інфузій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Відомості щодо взаємодій із лікарськими засобами, які використовуються у передопераційний період, відсутні.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей та захищеному від світла місці при температурі 2 – 8 ⁰С. Термін придатності - 1 рік. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.