Кеторолак – Джейсон инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назва: кеторолак (ketorolac); (±)-5-бензоїл-2,3-дигідро-1Н-піролізин-1-карбонова кислота, з'єднана з 2-аміно-2-гідроксиметил-1,3-пропандіолом (1:1);

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або світло-жовта рідина, вільна від сторонніх частинок та волокон;

склад: 1 мл розчину містить кеторолаку трометаміну 10 мг або 30 мг;

допоміжні речовини: метабісульфіт натрію, динатрію едетат, натрію хлорид, розчин натрію гідроксиду, кислота хлористоводнева, вода для ін'єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Код АТС М01АB15.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Кеторолак має виражену аналгетичну, протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов’язаний з неселективним пригніченням активності ферменту ЦОГ-1 та ЦОГ-2, головним чином в периферичних тканинах, наслідком цього є гальмування біосинтезу простагландинів – модуляторів больової чутливості, терморегуляції та запалення. Кеторолак являє собою рацемічну суміш –S та +R енантіомерів, при цьому аналгезуюча дія зумовлена –S енантіомером.

Як і інші нестероїдні протизапальні лікарські засоби (НПЗП), кеторолак пригнічує агрегацію тромбоцитів, спричинену арахідоновою кислотою і колагеном, але не впливає на АТФ-індуковану агрегацію. Кеторолак збільшує середній період кровотечі, не впливаючи на кількість тромбоцитів, протромбіновий час, або активований частичний тромбопластиновий час. На відміну від наркотичних аналгетиків, кеторолак не пригнічує дихальний центр і на відміну від морфіну не спричиняє зростання рСО2. Кеторолак не впливає на показники стану серцевого м'яза і не спричинияє гемодинамічних порушень, не впливає на психомоторні функції, на відміну від інших аналгетиків центральної дії — морфіну, петидину і бупренорфіну.

Ефективність кеторолаку як при внутрішньом'язовому, так і пероральному застосуванні була доведена при різних больових синдромах: післяопераційний біль, кістково-м'язовий біль, зубний біль, біль при онкологічних захворюваннях.

Фармакокінетика. Після парентерального введення кеторолак повністю і швидко всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі після внутрішньом’язового введення. досягається через 45-50 хв. Після внутрішньом”язового введення препарату в дозі 30 мг максимальна концентрація у плазмі дорівнює 3мг/л. Після призначення препарату в терапевтичних дозах концентрація у плазмі збільшується у лінійній залежності, тобто, подвоєння дози призводить до подвоєння концентрації. Кумуляція препарату не настає навіть при багаторазовому застосуванні, зв’язування кеторолаку з білками – 99%. Кеторолак накопичується у вогнищі запалення. У дослідженнях на здорових людях його концентрація в усіх тканинах, крім нирок, була значно нижча, ніж у плазмі. Біодоступність кеторолаку дуже висока (80-100%), оскільки він не піддається метаболізму першого проходження. Кеторолак не метаболізується значною мірою у печінці, основні метаболічні зміни препарату відбуваються у нирках з утворенням неактивного глюкуроніду. Таким чином половина дози виводиться з сечею у незміненому вигляді, а інша половина – у вигляді метаболітів. Період напіввиведення кеторолаку – 4-6 год, він збільшується у хворих з нирковою недостатністю. Значний період напіввиведення кеторолаку забезпечує тривалість дії не менше 6 год, а іноді 8-12 год.

У хворих з нирковою недостатністю виведення кеторолаку повільне, про що свідчить зниження загального кліренсу із плазми, а термін напіввиведення збільшується (з 9,62 до 9,91 год), що вказує на необхідність корекції дози.

Показання для застосування. Для короткочасного застосування з метою знеболювання при помірному та сильному болю, такому як:

– післяопераційний біль після порожнинних, гінекологічних, ортопедичних операцій;

– гострий больовий синдром при розтягненнях, вивихах, переломах та ушкодженнях м'яких тканин (фіброміалгія, несуглобовий больовий синдром при хронічній патології м'яких тканин), остеоартрозі, ішіалгії;

– зубний біль, у тому числі після стоматологічних втручань;

– біль при онкологічних захворюваннях.

Спосіб застосування та дози. Початкова доза препарату становить 10 мг для внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення з подальшим прийомом таблеток по 10 -30 мг кожні 4 - 6 год за необхідністю. Максимальна добова доза препарату – 120 мг, для літніх хворих (але не старше 65 років) – 60 мг. Максимальна тривалість парентерального застосування препарату не повинна перевищувати 2 днів, після чого хворим призначають Кеторолак-Джейсон у таблетках. При переведенні хворого з парентерального прийому на пероральний прийом загальна добова доза препарату не повинна перевищувати 90 мг для дорослих та 60 мг для осіб літнього віку. Максимальна тривалість лікування становить 5 днів.

Протипоказання. Гіперчутливість до кеторолаку або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), алергічні реакції на ацетилсаліцилову кислоту чи інгібітори синтезу простагландинів, синдром назального поліпозу (повний або частковий), ангіоневротичний набряк, бронхоспазм на застосування ацетилсаліцилової кислоти або інші НПЗП, бронхіальна астма. Стан дегідратації і гіповолемії будь-якого походження. Наявність пептичних виразок, порушень згортання крові в анамнезі, хворі з підозрою чи явною шлунково-кишковою кровотечею, церебро-васкулярними порушеннями. Стан ниркової недостатності середнього чи тяжкого ступеня. Періоди вагітності, пологів, лактації. Дитячий вік до 16 років. Хворі з геморагічним діатезом, у післяопераційний період при високому ризику чи наявності порушеного гемостазу, на фоні повної антикоагулянтної терапії.

Побічна дія. Нудота, блювання, диспепсія, абдомінальний біль, сонливість, пітливість, набряки, порушення концентрації уваги, депресія, ейфорія, еозинофілія, зміни смаку і зору, бронхоспазм, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, кровотеча, перфорація виразки, нефротичний синдром, алергічні й токсико-алергічні реакції (кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, пухирчатка), диспное, олігурія, дизурія, діарея. Головний біль, запаморочення, тривожність, сухість у роті, сильна спрага, астенічний синдром, міалгія, підвищення активності печінкових трансаміназ, болючість у місці введення.

Передозування. Біль в ділянці живота, нудота, блювання, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, порушення функції нирок, прискорення дихання.

Лікування: рекомендовано промивання шлунка з подальшим призначенням активованого вугілля або інших адсорбентів. Рекомендовано симптоматичну терапію. У разі ниркової недостатності можливе призначення діалізу, хоча при діалізі кеторолак видаляється з плазми незначною мірою.

Особливості застосування. Кеторолак-Джейсон показаний для короткочасного застосування. В осіб похилого віку елімінація кеторолаку уповільнена, тому препарат призначають під наглядом лікаря та в менших дозах. У хворих з серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією, препарат необхідно застосовувати з обережністю. Також необхідне спостереження за хворими з порушеннями згортання крові. Кеторолак не є агоністом або антагоністом наркотиків, оскільки не має центральної опіатоподібної дії.

Серед побічних реакцій при призначенні Кеторолаку слід зазначити пригнічення агрегації тромбоцитів (до 2-х діб після відміни препарату), яке призводить до порушень механізмів тромбоцитарного гемостазу, що підвищує ризик виникнення спонтанних кровотеч, особливо при одночасному застосуванні з будь-якими антиагрегантами у хворих з ішемічною хворобою серця.

У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При комбінованому призначенні пробенециду та Кеторолаку-Джейсон спостерігається збільшення концентрації кеторолаку в плазмі крові та подовження періоду напіввиведення його з організму. При комбінованому призначенні метотрексату та Кеторолаку-Джейсон слід зазначити, що нестероїдні протизапальні препарати зменшують кліренс метотрексату і тим самим збільшують його токсичність.

Кеторолак-Джейсон не впливає на здатність дигоксину зв’язуватись з білками плазми. При комбінованому прийомі Кеторолаку-Джейсон і саліцилатів (при концентрації їх у плазмі 300 мкг/мл) зв’язування Кеторолаку-Джейсон з білками плазми зменшується з 99% до 97%.

Клінічні випробування не виявили істотних взаємодій Кеторолаку-Джейсон і варфарину або гепарину, але призначення кеторолаку та препаратів, які впливають на гемостаз, у тому числі антикоагулянтів та декстринів, може збільшити ризик виникнення кровотечі.

Варфарин, парацетамол, фенітоїн, ібупрофен, напроксен, піроксикам не впливають на зв’язування кеторолаку з білками плазми.

Кеторолак-Джейсон знижує діуретичний ефект фуросеміду у хворих з нормоволемією. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ймовірність порушення функції нирок.

Розчин Кеторолу не слід змішувати в малому об’ємі (в одному шприці) з морфином, петидином, прометазином або гідоксизином, при цьому можливе випадіння кеторолаку в осад.

Розчин Кеторолаку-Джейсон для ін’єкцій можна змішувати з фізіологічним розчином хлориду натрію, 5% розчином глюкози, розчином Рінгера та Рінгера лактату. Розчин Кеторолаку-Джейсон для ін’єкцій можна змішувати з інфузійними розчинами, які містять амінофілин, лідокаїн, мепередину гідрохлорид, морфіну сульфат, допаміну гідрохлорид, інсулін рекомбінантний короткої дії та гепарину натрієву сіль.

Умови зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі 15º - 25º С.

Термін придатності - 2 роки.