Ценипрес инструкция, аналоги и состав

Показания:	Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які потребують комбінованої терапії.
Форма випуска:	Таблетки № 20, № 30, № 60 у блістерах
Производитель, страна:	Феррер Інтернаціональ, С.А., Іспанія
Действующее вещества:	1 таблетка містить 10 мг еналаприлу малеату і 20 мг нітрендипіну
МНН:	Enalapril and nitrendipine - Эналаприл и нитрендипин
Регистрация:	UA/11707/01/01з 30.08.2011 по 30.08.2016. Приказ 527 від 19.08.2015
Код АТХ:	C Сердечно-сосудистая система C09 Препараты, влияющие на ренин-ангиотензиновую систему C09B Ингибиторы АПФ в комбинации с другими препаратами C09BB Ингибиторы АПФ в комбинации с блокаторами кальциевых каналов

Склад:

діюча речовина:enalapril maleate; nitrendipine;

1 таблетка містить 10 мг еналаприлу малеату і 20 мг нітрендипіну;

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, повідон К 25, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат, вода очищена.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: жовті, довгастої форми двоопуклі таблетки з тисненням „E/N” з одного боку.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту в комбінації з антагоністами кальцію. Код АТХ С09В В.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Активні сполуки, що входять до складу препарату Ценіпрес, чинять взаємно доповнюючу дію. Механізм антигіпертензивної дії еналаприлу малеату пов’язаний з конкуруючим інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину І в ангіотензин ІІ (який чинить виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). В результаті зменшення концентрації ангіотензину ІІ виникає вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок пригнічення негативного зворотного зв’язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Механізм, через який еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов’язують з пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка відіграє велику роль в регуляції артеріального тиску, тому еналаприл може виявляти антигіпертензивний ефект також у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією. Тривалий прийом еналаприлу пацієнтами з первинною артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю здатен покращити функцію нирок за рахунок збільшення швидкості клубочкової фільтрації.

Нітрендипін - антагоніст кальцію, похідний 1,4-дигідропіридину. Механізм антигіпертензивної дії пов’язаний з пригніченням надходження іонів кальцію через клітинні мембрани гладком’язових клітин стінок кровоносних судин. Шляхом зниження внутрішньоклітинної концентрації кальцію в клітинах нітрендипін знижує скоротливість м’язів судин, розширення периферичних артерій знижує загальний периферичний опір та патологічно підвищений артеріальний тиск. Нітрендипін має помірний натрійуретичний ефект, особливо на початку лікування.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому еналаприл швидко всмоктується, на абсорбцію еналаприлу не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Максимальної концентрації в сироватці досягає через 1 годину. Зв’язування з білками плазми становить 50-60 %. Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується в еналаприлат. Максимальної концентрації в сироватці досягає через 3-4 години після перорального застосування препарату. Виводиться еналаприл, головним чином, нирками (в незміненому вигляді та 40 % у вигляді еналаприлату). За винятком перетворення до енаприлату, інших ознак істотних метаболічних трансформацій еналаприлу немає. Графік концентрації енаприлату в сироватці характеризується пролонгованою термінальною фазою, яка асоціюється із зв’язуванням АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок постійні концентрації еналаприлату досягалися на четвертий день прийому препарату. Ефективний напівперіод накопичення еналаприлату після багаторазового перорального застосування еналаприлу становить 11 годин. Ступінь всмоктування та гідролізу еналаприлу подібні у рекомендованому терапевтичному діапазоні.

Нітрендипін швидко і майже повністю (88 %) всмоктується. Максимальної концентрації в сироватці досягає через 1-3 години після прийому препарату. Біодоступність становить 20-30 %. Зв’язування нітрендипіну з білками плазми становить 96-98 %.

Нітрендипін практично повністю метаболізується в печінці шляхом окиснення.

Період напіввиведення становить 8-12 годин. Накопичення активної сполуки або її метаболітів не спостерігалось. У пацієнтів з хронічними порушеннями функцій печінки спостерігалось підвищення концентрації нітрендипіну в плазмі крові.

Виводиться нітрендипін, в основному, нирками у вигляді неактивних метаболітів (приблизно 77 %) та через жовчні протоки.

Одночасне призначення еналаприлу малеату та нітрендипіну може незначною мірою підвищувати біодоступність цих сполук, не є клінічно значущим.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які потребують комбінованої терапії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, спричинений будь-яким інгібітором АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ІІ–ІІІ триместр вагітності; стан із нестабільною гемодинамікою, кардіоваскулярний шок, гостра серцева недостатність, гострий коронарний синдром, гострий інсульт; стеноз ниркової артерії (білатеральний або однобічний), у разі однієї нирки; стеноз аорти або мітрального клапана з вираженим порушенням гемодинаміки, гіпертрофічна кардіоміопатія; тяжкі порушення функції печінки і/або нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв), під час гемодіалізу; вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»); не слід застосовувати з препаратами, що містять аліскірен. 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Гіпотензивна дія Ценіпресу посилюється при сумісному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами, зокрема діуретиками, бета-блокаторами, альфа-адреноблокаторами, наприклад, празозином.

Гіпотензивна терапія. Супутній прийом цих препаратів може посилити гіпотензивний ефект еналаприлу. Супутній прийом нітрогліцерину, інших нітратів або інших вазодилататорів може додатково зменшити артеріальний тиск.

Калійзберігаючі діуретики та калієві добавки. Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену діуретиками. При одночасному прийомі з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном, еплереноном, тріамтереном, амілоридом), калієвими добавками та препаратами, які збільшують рівень калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), можливе збільшення концентрації калію у плазмі крові, особливо у хворих із порушеннями функції нирок. При сумісному застосуванні таких препаратів необхідно контролювати концентрацію калію у плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Діуретики (тіазидні або петльові). Попереднє лікування діуретиками у великих дозах може призвести до зниження об’єму циркулюючої крові та підвищення ризику артеріальної гіпотензії на початку терапії еналаприлом (див. розділ «Особливості застосування»). Гіпотензивні ефекти можна зменшити шляхом припинення прийому діуретика, збільшення кількості споживання солі або якщо розпочати терапію з низької дози еналаприлу.

Протидіабетичні препарати. Епідеміологічні дослідження показали, що сумісне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних препаратів (інсуліну, пероральних гіпоглікемічних засобів) може спричинити зниження рівня глюкози в крові з ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей ефект найбільш вірогідний протягом перших тижнів сумісного прийому таких препаратів пацієнтами з нирковою недостатністю (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції»).

Літій. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і літію повідомлялося про зворотне підвищення рівня літію в сироватці крові та його токсичність. Супутній прийом інгібіторів АПФ та тіазидних діуретиків може додатково збільшити рівні літію в сироватці крові та підвищити ризик інтоксикації літієм. Не рекомендується прийом еналаприлу з літієм, але якщо така комбінація є необхідною для пацієнта, слід здійснювати ретельний моніторинг рівнів літію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Трициклічні антидепресанти/нейролептики/анестетики/снодійні. Супутній прийом певних анестетиків, трициклічних антидепресантів та нейролептиків з інгібіторами АПФ може призвести до додаткового зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).

Нестероїдні протизапальні засоби, що включають селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), що включають селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2-інгібітори), можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. Тому гіпотензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ може бути ослаблений нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Одночасний прийом НПЗЗ, включаючи ЦОГ-2-інгібітори, та антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ спричиняє адитивний ефект на підвищення калію сироватки крові та може призвести до порушення функції нирок. Зазвичай ці явища зворотні. Зрідка можлива гостра ниркова недостатність, особливо у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів літнього віку або пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові, включаючи тих, хто приймає діуретики). Тому таку комбінацію слід вводити з обережністю пацієнтам з порушеннями функції нирок. Пацієнти повинні споживати достатню кількість рідини та знаходитись під ретельним контролем функції нирок на початку супутньої терапії та періодично протягом такого лікування.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Подвійна блокада (наприклад, при додаванні інгібітору АПФ до антагоніста рецептора ангіотензину ІІ) повинна обмежуватися тільки окремими випадками з ретельним контролем артеріального тиску, функції нирок і рівнів електролітів. За результатами декількох досліджень повідомлялося, що у пацієнтів зі встановленим атеросклеротичним ураженням судин, серцевою недостатністю або діабетом з кінцевим ураженням органів подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи пов’язана з вищою частотою артеріальної гіпотензії, непритомних станів, гіперкаліємії і погіршення функції нирок (у тому числі гострою нирковою недостатністю) порівняно з такою при застосуванні одного препарату, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.

Препарати золота. Зрідка повідомлялося про нітритоїдні реакції (симптоми, що включають припливи крові до обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію) у пацієнтів, які лікувалися ін’єкційними препаратами золота (натрію ауротіомалат) та сумісно інгібітором АПФ, у тому числі еналаприлом.

Симпатоміметики. Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивні ефекти інгібіторів АПФ.

Алкоголь. Алкоголь підсилює гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики та бета-блокатори. Еналаприл можна безпечно застосовувати супутньо з ацетилсаліциловою кислотою (в кардіологічних дозах), тромболітиками та бета-блокаторами.

Баклофен. Баклофен може посилювати гіпотензивну дію препарату. Необхідний контроль за артеріальним тиском та коригування дози.

Аміфостин. Аміфостин посилює гіпотензивну дію препарату.

При застосуванні з алопуринолом, цитостатиками, імуносупресорами, системними кортикостероїдами, прокаїнамідом можливий розвикок лейкопенії.

Комбінації нітрендипіну з іншими засобами, які необхідно застосовувати з обережністю.

Циметидин та ранітидин. Циметидин (меншою мірою – ранітидин) сприяє збільшенню концентрації нітрендипіну в плазмі крові, проте клінічна значущість цього ефекту невідома.

Дигоксин. Нітрендипін може підвищувати концентрацію дигоксину у плазмі крові при сумісному застосуванні. Пацієнт повинен знаходитися під наглядом для визначення симптомів передозування дигоксином. Необхідно контролювати плазмові рівні дигоксину.

М’язові релаксанти. Нітрендипін може посилювати дію та тривалість м’язових релаксантів, таких як панкуроній.

Грейпфрутовий сік гальмує окисний метаболізм нітрендипіну, збільшуючи концентрацію останнього у плазмі крові, внаслідок чого посилюється гіпотензивний ефект Енеасу.

Нітрендипін метаболізується в слизовій оболонці кишечнику та печінки з участю системи цитохром Р450 3A4. Засоби, які стимулюють цю систему, наприклад, антиконвульсанти (фенітоїн, фенобарбітал, карбомазепін) та рифампіцин можуть спричинити сильне зниження біологічної доступності нітрендипіну. Засоби, які пригнічують цю ферментативну систему, наприклад, протигрибкові засоби (інтраконазол та ін.), сприяють збільшенню концентрації нітрендипіну у плазмі крові.

Бета-блокатори. Нітрендипін та бета-блокатори володіють синергічними ефектами. Це може мати особливе значення для пацієнтів, чиї судинні реакції симпатичної нервової системи не регулюються додатковим застосуванням бета-блокаторів.

Особливості застосування.

У період застосування інгібіторів АПФ, особливо на початку лікування та при тривалій терапії, в окремих випадках може виникнути ангіоневротичний набряк. Пацієнти повинні терміново проінформувати лікаря у разі виникнення будь-яких симптомів, що свідчать про ангіоневротичний набряк (набрякання обличчя, кінцівок, очей, губ, язика, утруднене дихання або ковтання) та негайно припинити прийом препарату до консультації з лікарем. Ангіоневротичний набряк, який протікає з набряком гортані, може призвести до летального кінця. Необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнта з метою контролю клінічних симптомів і припинити медичний нагляд лише після їх зникнення.

У пацієнтів, що застосовують інгібітори АПФ, є випадки розвитку нейтропенії, тромбоцитопенії та анемії. Пацієнтам групи ризику (ниркова недостатність, колагенози, лікування імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом) слід з обережністю застосовувати препарат та проводити контроль за лабораторними показниками. Неохідно припинити застосування препарату при нейтропенії з кількістю нейтрофілів менше 1000 мм³.

Пацієнтам з нирковою недостатністю необхідно контролювати функцію нирок, особливо в перші тижні прийому інгібіторів АПФ. Пацієнти з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну > 30 мл/хв; креатинін у сироватці крові < 3 мг/мл) не потребують коригування дози. У деяких пацієнтів на початку лікування інгібіторами АПФ виникає артеріальна гіпотензія, яка може сприяти додатковому послабленню функції нирок. В цих випадках спостерігаються напади гострої ниркової недостатності, що зазвичай мають зворотний характер.

Дані щодо застосування Ценіпресу пацієнтам з нещодавно пересадженою ниркою відсутні.

У пацієнтів з нирковою недостатністю у поодиноких випадках може виникати протеїнурія. Пацієнтам з протеїнурією (більше 1 г/добу) слід застосовувати препарат після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та під контролем клінічних лабораторних показників.

Необхідно з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з легким та середнім ступенем печінкової недостатності, оскільки недостатньо досвіду застосування комбінованої терапії. Пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності протипоказано застосовувати препарат. У пацієнтів літнього віку з ослабленою функцією печінки виведення нітрендипіну може уповільнюватися, що може призвести до артеріальної гіпотензії. У разі виникнення побічних явищ (холестатичної жовтяниці, збільшення показників печінкових ферментів), що можуть призвести до некрозу печінки, слід припинити терапію препаратом та звернутися до лікаря.

При лікуванні інгібіторами АПФ у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією та стенозом ниркової артерії (білатеральним або однобічним) значно підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності, що може призвести до втрати функції нирок.

Інгібітори АПФ можуть спричиняти збільшення рівня калію, особливо у пацієнтів з нирковою або серцевою недостатністю. Не рекомендується сумісна терапія з калійзберігаючими діуретиками та харчовими добавками, що вміщують калій. Якщо є негайна потреба в комплексній терапії, необхідно контролювати концентрацію калію в сироватці крові.

У деяких випадках Ценіпрес може викликати ортостатичну гіпотензію. Пацієнти повинні бути обстежені з метою виявлення та усунення клінічних ознак порушення водно-сольового балансу внаслідок застосування сечогінних засобів, низькосольової дієти, гемодіалізу, діареї або блювання. Як і при застосуванні інших антигіпертензивних засобів, у деяких пацієнтів можливий розвиток симптоматичної гіпотензії, яка зникає після надання хворому положення лежачи та корекції рівня артеріального тиску та об’єму циркулюючої крові. Особливо обережними потрібно бути при лікуванні пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Скороминуча артеріальна гіпотензія при відновленому артеріальному тиску та об’ємі циркулюючої рідини не є протипоказанням для лікування препаратом Ценіпрес.

Інгібітори АПФ повинні застосовуватися з обережністю пацієнтам з обструкцією шляхів відтоку з лівого шлуночка. При виражених порушеннях гемодинаміки не слід застосовувати препарат (див. розділ «Протипоказання»).

Спостерігались випадки кашлю на фоні терапії інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель носить непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни препарату.

Пацієнти з первинним альдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії антигіпертензивними засобами, що діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у зв’язку з цим не рекомендується застосовувати препарат.

Через підвищений ризик анафілактичних реакцій препарат не слід призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю (таких як AN 69^®) або плазмоферез із застосуванням декстрана сульфату, а також пацієнтам під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих.

Під час великих хірургічних операцій або при анестезії із застосуванням препаратів, які підвищують артеріальний тиск, препарат блокує утворення ангіотензину II вторинно до компенсаторного звільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія, вона коригується за допомогою збільшення об’єму рідини.

У поодиноких випадках нітрендипін може викликати зворотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів при штучному заплідненні, що може вплинути на функціональний стан сперми. 

Препарат менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси.

Пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями всмоктування глюкози-галактози, дефіцитом лактази Лаппа не слід застосовувати препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування слід негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних. Жінок дітородного віку, яким призначено лікування інгібіторами АПФ, необхідно поінформувати про негативний вплив цих препаратів на плід та необхідність термінової консультації лікаря одразу після підтвердження вагітності.

Застосування інгібіторів АПФ в цей період негативно впливає на плід та новонародженого, спричиняючи ниркову недостатність, артеріальну гіпотензію, гіперкаліємію, гіпоплазію черепа, можливий розвиток олігогідрамніона. Якщо призначення препарату під час вагітності неминуче, необхідно стежити за розвитком плода за допомогою ультразвукового дослідження функції нирок та черепа.

Енаприлат виводиться у молоко матері у слідових кількостях, тому під час годування груддю проводять спостереження за дитиною з метою виявлення побічних ефектів. Препарат не слід застосовувати в період годування груддю недоношених дітей та в перші декілька тижнів після народження дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

В індивідуальних випадках на початку лікування та при заміні препарату, а також при взаємодії з алкоголем може бути знижена здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза для дорослих та пацієнтів літнього віку – 1 таблетка на добу.

Таблетки слід ковтати цілими, не розламуючи та не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.

Тривалість лікування лікар визначає індивідуально залежно від показань і тяжкості захворювання.

Діти.

Клінічні дані щодо ефективності і безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні, тому його не застосовують для цієї групи пацієнтів.

Передозування.

Дотепер явищ передозування в результаті застосування препарату Ценіпрес відмічено не було. Найбільш імовірний симптом передозування – артеріальна гіпотензія.

Лікування. Первинна детоксикація – промивання шлунка, призначення абсорбентів та/або сульфату натрію (протягом перших 30 хв). Потрібен моніторинг вітальних функцій. У випадку артеріальної гіпотензії хворого необхідно покласти в горизонтальне положення та забезпечити відновлення водно-електролітного балансу. При брадикардії призначають атропін. При тяжкому ступені передозування можливо внутрішньовенне введення катехоламіну, ангіотензину II та проведення гемодіалізу. Необхідно ретельно контролювати концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.

Побічні реакції.

Внаслідок застосування Ценіпресу виникали такі побічні реакції. Часто (1-10 %): припливи жару, набряки, головний біль, кашель. Нечасто (0,1-1 %): запаморочення, тахікардія, висипання, нудота, диспепсія, артеріальна гіпотензія. Дуже рідко (< 0,01 %), включаючи поодинокі випадки: астенія, гіпотермія, пальпітація, периферична ішемія, гематурія, фарингіт, трахеїт, диспное, здуття живота, підвищення рівнів печінкових ферментів, гіпокаліємія, сонливість, парестезія, тремор та крампі.

Нижче наведені побічні ефекти, що можуть виникати в результаті монотерапії однією з активних речовин:

Еналаприлу малеат

Побічні ефекти, що можуть виникнути під час прийому еналаприлу, класифіковані за частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100-< 1/10), нечасто (≥ 1/1000-< 1/100), рідко (≥ 1/10 000-< 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), невідомо (не можна визначити за наявними даними).

При застосуванні еналаприлу у більшості випадків побічні ефекти були незначними, мали тимчасовий характер і не вимагали відміни терапії.

З боку системи крові: нечасто – анемія (включаючи апластичну та гемолітичну); рідко – нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні хвороби.

З боку ендокринної системи: невідомо – синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.

Метаболічні порушення: нечасто – гіпоглікемія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи і психіки: часто – депресія, головний біль; нечасто – сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезії, вертимо; рідко – розлади сну, аномальні сновидіння.

З боку органів зору: дуже часто – затуманений зір.

З боку серцево-судинної системи: дуже часто – запаморочення; часто – гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопе, біль за грудниною, порушення ритму, стенокардія, тахікардія; нечасто – ортостатична гіпотензія, прискорене серцебиття, інфаркт міокарду чи інсульт*, можливо, внаслідок надмірного зниження тиску у пацієнтів з високим ризиком (див. розділ «Особливості застосування»); рідко – феномен Рейно.

З боку дихальної системи: дуже часто – кашель; часто – задишка; нечасто – ринорея, біль у горлі та захриплість, бронхоспазм/астма; рідко – легеневі інфільтрати, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

З боку травного тракту: дуже часто – нудота; часто – діарея, абдомінальний біль, зміна смаку; нечасто – кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість у роті, пептичні виразки; рідко – стоматит/афтозні виразки, глосит; дуже рідко – ангіоневротичний набряк кишечнику.

З боку гепатобіліарної системи: рідко – печінкова недостатність, гепатит гепатоцелюлярний чи холестатичний, гепатит, включаючи некроз, холестаз (включаючи жовтяницю).

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висипання, гіперчутливість/ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Особливості застосування»); нечасто – підвищене потовиділення, свербіж, кропив’янка, алопеція; рідко – множинна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, еритродермія.

Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який включав деякі або всі з таких проявів, як: гарячка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія і лейкоцитоз. Як побічні ефекти можуть також виникати висипи, фотосенсибілізація та інші реакції з боку шкіри.

З боку сечовидільної системи: нечасто – порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; рідко – олігурія.

З боку репродуктивної системи: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія.

Загальні порушення та порушення умов введення: дуже часто – астенія; часто – втома; нечасто – м’язові судоми, припливи, дзвін у вухах, відчуття дискомфорту, гарячка.

Зміни лабораторних показників: часто – гіперкаліємія, підвищення креатиніну в сироватці крові; нечасто – підвищення сечовини у крові, гіпонатріємія; рідко – підвищення ферментів печінки, підвищення білірубіну в сироватці крові.

Нітрендипін

Загальні реакції:

Нечасто: астенія, грипоподібні симптоми.

З боку серцево-судинної системи:

Нечасто: аритмія, тахікардія, пальпітація, периферичний набряк, припливи жару, розширення судин.

Дуже рідко: артеріальна гіпотензія, стенокардія, відчуття болю за грудиною.

З боку шлунково-кишкового тракту:

Нечасто: нудота, діарея.

Рідко: біль у животі, запор, диспепсія, блювання.

Дуже рідко: гіпертрофічний гінгівіт.

З боку ендокринної системи:

Дуже рідко: гінекомастія.

З боку крові:

Дуже рідко: лейкопенія, агранулоцитоз.

З боку нервової системи:

Нечасто: головний біль.

Рідко: нервозність, парестезія, тремор, запаморочення.

З боку дихальної системи:

Рідко: диспное.

З боку шкіри та м’язів:

Рідко: свербіж, висипання, кропив’янка, міалгія.

З боку органів чуття:

Рідко: порушення зору.

З боку сечостатевої системи:

Дуже рідко: підвищена частота сечовипускання, поліурія.

Зміни лабораторних показників:

У поодиноких випадках зафіксовано підвищення концентрації печінкових ферментів.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

10 таблеток у блістері. По 2, 3, 5, 6, 10 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Феррер Інтернаcіональ, С.А. /

Ferrer Internacional, S.A.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

08028 Барселона, Іспанія, Гран Віа Карлос III, 94 /

Gran Via Carlos III, 94, 08028 Barcelona, Spain.