Фитозид инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: етопозид (etoposide); 4’-диметилепіподофілотоксин-9-(4,6-0-(R)-етиліден-b-D-глюкопіранозид);

основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або майже безбарвний до слабкл жовтого кольору розчин;

склад: 1 мл розчину містить етопозиду – 20 мг;

допоміжні речовини: спирт бензиловий, спирт етиловий, поліетиленгліколь 300, полісорбат 80.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Похідні подофілотоксину. Код АТС L01СВ01.

Фармакологічні властивості. Етопозид є напівсинтетичним похідним подофілотоксину. Механізм дії етопозиду полягає в індукції однониткових і двониткових розривів ДНК внаслідок внутрішньоклітинного зв’язування вільних радикалів і взаємодії з ферментом топоізомеразу II. Максимум дії препарату в терапевтичних концентраціях припадає на S- і G₂-фази клітинного циклу. Цитотоксичний вплив на клітини у фазі спокою спостерігається лише при високих концентраціях етопозиду.

Етопозид також пригнічує проникнення нуклеозидів через плазматичну мембрану, що перешкоджає синтезу й відновленню ДНК.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення етопозиду пікова концентрація у плазмі становить 30 мкг/мл. Етопозид активно метаболізується в організмі. Препарат виводиться двофазно: у дорослих з нормальною функцією нирок і печінки час напіввиведення становить в середньому приблизно 1,5 год з напівперіодом остаточного виведення у межах 3 - 11 год.

Максимальні рівні концентрації у плазмі та площа під кривою, яка описує зміну концентрації у плазмі, з часом зростають прямо пропорційно до доз вище 100 – 600 мг/м².

Етопозид не накопичується у плазмі при щоденному застосуванні у дозі 100 мг/м² протягом 5 днів. Виведення препарату з плазми крові та нирковий кліренс не залежать від дози. Зв’язування з білками плазми становить 94 %.

Препарат виявляється у плевральній рідині, у слині, тканині печінки, селезінці, нирках, міометрії, тканинах мозку. Рівень виведення етопозиду з сечею варіює у межах від 5,1 до 14,6 мл/хв/м², що становить приблизно 36 % повного розподілу препарату.

Показання для застосування. Пухлини яєчка, дрібноклітинний рак легені і сечового міхура.

Лікування лімфогранулематозу (хвороба Ходжкіна), неходжкінських лімфом, гострої лейкемії, у комбінованій терапії при лікуванні саркоми Юїнга та пухлин трофобласту.

Спосіб застосування та дози. Дози Фітозиду (етопозиду), який застосовується головним чином у комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами, становлять 50 - 100 мг/м² на добу внутрішньовенно щоденно протягом 5 днів, з повторенням кожні 3 - 4 тижні.

Часто також застосовується режим введення етопозиду через день по 100 - 125 мг/м² на 1, 3 та 5-й дні. Повторні курси проводяться тільки після нормалізації показників периферичної крові, як правило, курс лікування повторюють через 2-3 тижні.

При виборі дози необхідно враховувати мієлосупресивну дію інших препаратів у комбінації, а також побічні ефекти попередньої променевої терапії і хіміотерапії.

Перед введенням Фітозид розводять 0,9 % розчином натрію хлориду або 5% розчином декстрози до кінцевої концентрації 0,2 - 0,4 мг/мл. Розчин, який приготували таким чином, вводять шляхом внутрішньовенного вливання 30 - 60 хв.

Оскільки етопозид пригнічує функцію кісткового мозку, інтервали між курсами лікування повинні бути не менше 3 тижнів. За такий час кількість лейкоцитів і тромбоцитів у крові зазвичай повертається до норми.

Побічна дія.

Гематологічна токсичність. Зниження кількості лейкоцитів і нейтрофілів (лейкопенія) залежить від дози, що вводиться, і є основним обмежуючим дозу проявом токсичності етопозиду. Максимальне зниження кількості гранулоцитів звичайно спостерігається на 7 - 14-й день після введення препарату. Тромбоцитопенія виникає рідше, максимальне зниження тромбоцитів спостерігається на 9 - 16-й день після введення етопозиду. Відновлення показників крові відбувається звичайно на 20-й день після введення стандартної дози препарату.

Шлунково-кишкова токсичність. Нудота і блювання виникають у 30 – 40 % пацієнтів і частіше спостерігаються при пероральному застосуванні, ніж при внутрішньовенному. Зазвичай ці явища помірні чи середньої тяжкості і припиняти лікування через шлунково-кишкові побічні явища дозволяється рідко. Також відзначалися біль у животі, анорексія, пронос, стоматит.

Серцево-судинна система. При швидкому внутрішньовенному введенні у 1 – 2 % хворих відзначалося тимчасове зниження артеріального тиску, що звичайно відновлюється при припиненні інфузії препарату та застосуванні засобів для підтримуючої терапії. За необхідності поновлення введення етопозиду швидкість інфузії необхідно зменшити.

Реакції гіперчутливості. Симптоми, що нагадують анафілактичні, такі як підвищення температури, тахікардію, бронхоспазм, задишку відзначали 0,7 – 2 % пацієнтів. Ці реакції звичайно спостерігаються під час або відразу після введення етопозиду. У таких випадках рекомендовано припинити введення препарату і призначити адренергічні препарати або ж кортикостероїди та антигістамінні препарати згідно з показаннями.

Дерматологічні реакції. Оборотна алопеція, у деяких випадках тотальна, виникає, принаймні, у 66 % хворих. Рідко відзначається поява пігментації, свербіж. В одному випадку спостерігався рецидив променевого дерматиту.

Печінка. Іноді виникає легка тимчасова гіпербілірубінемія і підвищення рівня трансаміназ. Частіше це відбувається при застосуванні високих доз.

Інші токсичні прояви. У деяких випадках відзначалася периферична нейропатія, гарпячка, м’язові судоми, метаболічний ацидоз, гіперурикемія.

Протипоказання. Етопозид протипоказаний хворим, у яких виявлялася підвищена чутливість до цього препарату або інших похідних подофілотоксину, а також при виражених порушеннях функції печінки, нирок, під час вагітності та в період лактації.

Передозування. При виникненні вираженої мієлосупресії та стоматиту показане проведення адекватної симптоматичної терапії.Антидоти для застосування у разі передозування препарату Фітозид невідомі.

Особливості застосування.

Запобіжні заходи під час роботи з препаратом.

Фітозид треба застосовувати під керівництвом лікаря, який має досвід використання протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів.

При готуванні й введенні розчинів препарату, як і при роботі з іншими протипухлинними засобами, необхідно дотримуватися обережності і користуватися рукавичками. У разі потрапляння розчину препарату на шкіру або слизові оболонки слід негайно ретельно змити розчин із шкіри водою з милом, а слизові промити водою. Фітозид інактивується 5% розчином натрію хлориду протягом 24 год або нагріванням до 1000⁰С.

Пригнічення функції кісткового мозку є токсичним ефектом, що обмежує дозу Фітозиду. Під час лікування препаратом необхідно регулярно визначати вміст формених елементів крові перед початком терапії, у перерві та перед кожним наступним курсом лікування Фітозидом. У разі зниження кількості тромбоцитів менше 50x10⁹/л та/або абсолютної кількості нейтрофілів до 0,5x10⁹/л терапію необхідно припинити.

У разі виникнення симптомів, які нагадують анафілактичні, таких як озноб, гарячка, тахікардія, бронхоспазм, задишка, введення препарату слід припинити і почати терапію з застосуванням кортикостероїдів та/або антигістамінних засобів.

Необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам з недостатністю функції печінки або нирок.

Вагітність і лактація.

При застосуванні препарату під час вагітності або при настанні вагітності необхідно попередити хвору щодо потенційного ризику для плода. Препарат протипоказаний при вагітності.

Жінкам дітородного віку необхідно рекомендувати уникати настання вагітності. Невідомо, чи виділяється препарат у грудне молоко. З метою запобігання шкідливого впливу на дитину під час лікування препаратом треба припинити годувати груддю.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Фітозид може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, оскільки препарат містить етиловий спирт.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Дослідження на тваринах і клінічні дослідження показують, що протипухлинна дія етопозиду підсилюється при застосуванні його у комбінації з цисплатином, однак при цьому потрібно враховувати, що у хворих, які раніше одержували цисплатин, виведення етопозиду може бути порушено. Фенілбутазон, саліцилат натрію і ацетилсаліцилова кислота можуть витісняти етопозид, зв’язаний з білками плазми.

Експериментально виявлена перехресна резистентність між антрациклінами і етопозидом. Етопозид може утворювати преципітат у буферних розчинах, які мають значення рН більше 8,0.

Етопозид та ідарубіцин несумісні у розчині.

Супутнє застосування препаратів, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, може підсилювати негативний вплив етопозиду на гемопоез.

Умови та термін зберігання. ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.

Зберігати при температурі 15 - 25°С у захищеному від світла місці. Уникати заморожування.

Термін придатності – 2 роки.