Энагексал композитум инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості:

Енагексал Композитум 10/25мг – червоно-коричнюваті з вкрапленнямиі, овальні двоопуклі таблетки з насічкою з одного боку та написом „ЕН”;

Енагексал Композитум 20/12,5мг – білі, овальні, двоопуклі таблетки з розподільною рискою і маркуванням „ЕН” з одного боку і насічкою по типу „snap tap” на іншому боці.

склад:

1 таблетка Енагексалу Композитуму 10/25мг містить еналаприлу малеату 10 мг та гідрохлоротіазиду 25 мг

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, оксид заліза червоний Е 172, лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат безводний, кукурудзяний крохмаль, тальк, магнію стеарат, вода очищена, етанол;

1 таблетка Енагексалу Композитуму 20/12,5мг містить еналаприлу малеату 20 мг та гідрохлоротіазиду 12,5 мг;

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, кукурудзяний крохмаль, тальк, магнію стеарат, вода очищена, етанол.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Комбінований препарат інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту. Код АТС С 09В A02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Комбінований антигіпертензивний препарат, який містить інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (еналаприл) та тіазидний діуретик (гідрохлоротіазид).

Еналаприл пригнічує утворення ангіотензину ІІ та усуває його судинозвужувальну дію, знижує загальний периферичний судинний опір, зменшує постнавантаження, знижує артеріальній тиск, знижує тиск у правому передсерді та у малому колі кровообігу. Еналаприл також знижує опір ниркових судин і тим самим покращує кровообіг у нирках.

Гідрохлоротіазид має діуретичну та натрійуретичну дію, а також потенціює гіпотензивний ефект еналаприлу.

Зниження артеріального тиску спостерігається приблизно через годину після прийому препарату та триває в середньому протягом 24 годин.

Фармакокінетика.

Еналаприл

Після перорального прийому всмоктується приблизно 50 – 70% еналаприлу малеату.

Максимальна концентрація еналаприлу у сироватці крові досягається приблизно через 1 годину. Після всмоктування еналаприл гідролізується в еналаприлат, який є більш потужним інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту ніж еналаприл. Максимальна концентрація еналаприлату у плазмі досягається через 3−4 години після прийому еналаприлу малеату. Приблизно 50−60% еналаприлату зв’язуєтся з білками плазми. Приблизно 94% дози еналаприлу малеату виводится з сечею та калом у формі еналаприлу та еналаприлату. Основним компонентом сечі є еналаприлат, який становить приблизно 94% дози. Період напіввиведення – 35 годин.

Виведення знижується у пацієнтів із ослабленою нирковою функцією відповідно до ступеня функціональної недостатності.

Діаліз еналаприлату забезпечується при швидкості 62 мл/год.

Гідрохлортіазид

Після перорального прийому гідрохлортіазид всмоктується на 65−75%. У пацієнтів, що страждають на застійну серцеву недостатність, всмоктування гідрохлоротіазиду знижене. Максимальна концентрація гідрохлортіазиду у плазмі знаходиться у діапазоні 70−490 нг/мл і спостерігається через 1,5 – 4 години після прийому пероральної дози 12,5 мг та за 2 – 5 годин після прийому пероральної дози 25 мг гідрохлортіазиду. Зв’язування з білками плазми спостерігається на рівні 40–68%. Гідрохлортіазид майже у повному обсязі виводиться у незмінному стані нирками (> 95%). Період напіввиведення із плазми становить від 6 до 15 годин.

Гідрохлоротіазид перетинає бар’єр плаценти та не проходить через гемато-енцефалічний бар’єр. У випадку ниркової недостатності виведення може уповільнюватися, а період напіввиведення продовжуватися.

Показання для застосування.

Препарат застосовують при лікуванні різних форм артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують перорально. Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від стану хворого та ступеня важкості артеріальної гіпертензії. Лікування треба починати низькими дозами препарату з поступовим збільшенням дозування.

Призначати фіксовану комбінацію Енагексалу Композитуму рекомендується лише після того, як виявилися безрезультатними попередні індивідуальні коригування дози (титрування дози) окремих сполук (тобто еналаприлу або гідрохлортіазиду). При наявності відповідних клінічних підстав слід враховувати можливість прямого переходу з монотерапії на прийом фіксованої комбінації Енагексал Композитум.

Енагексал Композитум 10/25

Початкова добова доза для пацієнтів, яким показана комбінована терапія: 10 мг еналаприлу та 25 мг гідрохлортіазиду (1 таблетка Енагексал Композитум 10/25 мг) 1 раз на день.

Середня добова доза становить 1 – 2 таблетки Енагексалу Композитуму 10/25 мг однією або двома розподіленими дозами на день.

Для підтримуючої терапії препарат призначають у кількості 10 мг еналаприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду (1 таблетка Енагексалу Композитуму 10/25 мг) 1 раз на день.

Найвища добова доза препарату відповідає 40 мг еналаприлу та 100 мг гідрохлоротіазиду (4 таблетки Енагексалу Композитуму 10/25 мг) однією або двома розподіленими дозами на день.

Енагексал Композитум 20/12,5

Початкова добова доза для пацієнтів, яким показана комбінована терапія: 1/2 таблетки Енагексалу Композитуму 20/12,5 мг.

Середня добова доза становить 1 таблетка Енагексалу Композитуму 20/12,5 мг 1 раз на день.

Для підтримуючої терапії препарат призначають у кількості 1/2 таблетки Енагексалу Композитуму 20/12,5 мг 1 раз на день.

Найвища добова доза препарату відповідає кількості 2 таблеток Енагексалу Композітуму 20/12,5 мг однією або двома розподіленими дозами на день.

Препарат приймають незалежно від прийому їжі, разом із великою кількістю води.

Побічна дія.

Загальні прояви: слабкість, запаморочення, біль у грудній клітці та животі.

Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія, серцебиття, тахікардія.

Система травлення: сухість у роті, блювання, метеоризм, запор, сіаладеніт, панкреатит, холестатична жовтяниця.

Нервова система: безсоння, нервозність, парестезія, сонливість, збуджений стан.

Шкіра: свербіж, поліморфна еритема, включаючи синдром Стивенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, включаючи токсичний епідермальний некроліз та алопецію.

Нирки: ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Алергічні прояви: ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції, кропив’янка, респіраторний дистрессиндром.

Система кровотворення: апластична анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія.

Органи зору: тимчасове затьмарення зору, ксантопсія.

Інші прояви: задишка, профузне потовиділення, біль у спині, артралгія, шум у вухах, зниження лібідо, слабкість у м’язах, судоми м’язів.

При тривалому прийомі препарату можливий розвиток гіпокаліємії, гіпонатріємії.

Протипоказання.

Енагексал Композитум не можна приймати у таких випадках:

• Підвищена чутливість до еналаприлу або інших інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту.

• Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку;

• Тяжка ниркова дисфункція (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв.) або діаліз.

• Клінічно значущі відхилення електролітів (гіперкальціємія, гіпонатріємія, гіпокаліємія).

• Стеноз ниркової артерії (двобічний або однобічний за наявності єдиної нирки).

• Клінічний стан після пересадки нирки.

• Гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана чи обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія.

• Тяжкі печінкові порушення (прекома, гепатична кома).

• Важкі форми подагри та цукрового діабету.

• Вагітність.

• Лактація.

• Дитячий вік.

Передозування.

Залежно від ступеня передозування можливі такі симптоми: артеріальна гіпотензія, порушення електролітного балансу, пригнічення свідомості (до коми), судоми, парез, паралітичний ілеус, аритмія, брадикардія, серцево-судинний шок, ниркова недостатність, ангіоневротичний набряк.

У разі передозування необхідні заходи з видалення препарату (промивання шлунка, призначення активованого вугілля протягом 30 хвилин після прийому препарату), а також контроль життєво важливих параметрів в умовах стаціонару.

У разі важкого передозування в умовах стаціонару проводять заходи, опрямовані на стабілізацію артеріального тиску: внутрішньовенне введення ізотонічного розчину натрію хлориду та плазмозамінників; при необхідності - внутрішньовенне введення ангіотензину ІІ, гемодіаліз.

При проявах ангіоневротичного набряку та інших анафілактоїдних реакцій показана десенсибілізуюча терапія з застосуванням антигістамінних засобів (супрастин, лоратадин), кортикостероїдів (преднізолон, дексаметазон), заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів.

Потрібен постійний моніторинг водного, електролітного та кислотно-лужного балансів, а також цукру крові і рівнів сполук, що виводяться із сечею. У випадку гіпокаліємії – поповнення резервів калію.

Особливості застосування.

Перед тим, як розпочати терапію препаратом „Енагексал Композитум”, необхідно перевірити ниркову функцію та водно-електролітний баланс організму. Контроль сироваткових електролітів, креатиніну сироватки, цукру крові, а також формули крові показаний через короткі періоди часу, особливо на початку лікування пацієнтів групи підвищеного ризику (з нирковою дисфункцією, цукровим діабетом, гіперуринемією, гіперкальціємією, гіперхолестеринемією, серцевою недостатністю, з колагеновими захворюваннями, у пацієнтів похилого віку).

Гіпотензія

Препарат може викликати, особливо після переходу з монотерапії еналаприлом на комбінований препарат „Енагексал Композитум”, надмірне зниження кров’яного тиску. Гіпотензія більш імовірна у пацієнтів з дефіцитом води або електролітів (наприклад, у випадку попереднього лікування сечогінними засобами, застосування безсольової дієти, наявності блювання або проносу), а також у пацієнтів після симпатектомії. Тому пацієнти з гіповолемією та після симпатектомії можуть приймати препарат лише після дуже виваженої оцінки співвідношення користі/ризику.

Особливу увагу рекомендується приділяти також пацієнтам з коронарним або церебральним атеросклерозом, у яких надмірне зниження кров’яного тиску може спричинити інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу. Лікування таких пацієнтів можливе лише після дуже виваженої оцінки співвідношення користі/ризику та за умови регулярного спостереження за характерними клінічними та лабораторними параметрами.

Серцева недостатність.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, як наслідок надмірного зниження кров’яного тиску та порушень електролітного балансу при прийомі препарату, можуть з’явитись порушення серцевого ритму, посилення проявів серцевої недостатності до розвитку інфаркту міокарда. Тому пацієнтам з серцевою недостатністю лікування Енагексалом Композитумом необхідно починати низькими дозами з поступовим збільшенням дозування та проводити моніторинг ЕКГ.

Нирково-судинна гіпертензія, стеноз ниркової артерії

При терапії Енагексалом Композитумом пацієнти із нирково-судинною гіпертензією або стенозом ниркової артерії мають підвищений ризик надмірного зменшення кров’яного тиску та ниркової недостатності. Лікування пацієнтів із нирково-судинною гіпертензією або стенозом ниркової артерії можна призначати лише при ретельному медичному нагляді за кров’яним тиском та функцією нирок.

Ниркова недостатність

Пацієнтам із помірним погіршенням ниркової функції (кліренс креатиніну 30−60 мл/хв.) Енагексал Композитум можна призначати лише після дуже виваженої оцінки співвідношення користі/ризику та при ретельному контролі ниркової функції.

Порушення електролітного балансу

Під час лікування Енагексалом Композитумом можуть виникати порушення електролітного балансу, зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія. У рідкий кількості випадків (приблизно 0,1%) при лікуванні Енагексал Композитум спостерігалась гіперкаліємія.

Тіазидний компонент препарату може провокувати надмірне виділення з сечею кальцію та магнію з розвитком гіпокальціємії та гіпомагніємії. Також може спостерігатись короткочасне та незначне підвищення рівня кальцію у сироватці при відсутності порушень метаболізму кальцію. Значна гіперкальціємія може бути ознакою латентного гіперпаратиреозу.

Тому під час терапії препаратом через регулярні інтервали часу необхідно перевіряти сироваткові рівні електролітів, та перед перевіркою функції паращитовидних залоз припинити прийом препарату.

Первинний гіперальдостеронізм

Загалом пацієнти із первинним гіперальдостеронізмом не реагують на гіпотензивні засоби, дія яких базується на пригніченні ренін-ангіотензинової системи. Тому призначати Енагексал Композитум таким пацієнтам не рекомендується.

Протеїнурія.

У пацієнтів із наявним погіршенням ниркової функції можлива протеїнурія. При виникненні клінічно значимої протеїнурії (понад 1 г/добу) Енагексал Композитум можна призначати лише після дуже виваженого аналізу співвідношення користі/ризику та при регулярній перевірці клінічних та лабораторних параметрів.

Цукровий діабет, порушення обміну речовин.

Під час терапії Енагексалом Композитумом через регулярні інтервали часу необхідно перевіряти рівень глюкози в крові. Терапія препаратом може потребувати корегування дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів.

У схильних пацієнтів під час прийому препарату можлива гіперурикемія та напади подагри.

Тіазидний компонент препарату може викликати підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів, тому під час терапії препаратом через регулярні інтервали часу необхідно перевіряти відповідні біохімічні показники крові.

Пацієнти похилого віку.

У пацієнтів похилого віку, порівняно з молодшими пацієнтами, препарат може викликати надмірне зниження кров’яного тиску. Тому терапію пацієнтів похилого віку треба проводити з обережністю. Рекомендується спостерігати за кров’яним тиском та нирковою функцією пацієнтів віком понад 65 років.

Десенсибілізуюча терапія та переливання пацієнтам їх власної крові після видалення ліпопротеїдів низької щільності

Під час переливання пацієнтам їх власної крові після видалення з неї ліпопротеїдів низької щільності прийом Енагексалу Композитуму може викликати анафілактоїдні реакції з загрозою для життя, викликані впливом інгібіторів ангіотензин- перетворюючого ферменту.

Також анафілактоїдні реакції із загрозою для життя (тобто зменшення кров’яного тиску, задишка, блювання, алергічні шкірні реакції) можуть виникати під час десенсибілізуючої терапії проти отрути комах (бджіл, жала оси) і одночасного прийому інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту.

Якщо необхідно провести десенсибілізуючу терапію проти отрути комах або переливання пацієнту його власної крові після видалення з неї ліпопротеїдів низької щільності, Енагексал Композитум тимчасово необхідно замінити на інші медикаменти проти гіпертензії.

Нейтропенія, агранулоцитоз

Такі порушення частіше спостерігаються у пацієнтів з пригніченням системи кровотворення, з ослабленою нирковою функцією, особливо коли одночасно уражена система судинної та сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія), при аутоімунних захворюваннях, прийомі імунодепресантів.

Перед тим, як починати прийом Енагексалу Композитуму необхідно виважено оцінити переваги/ризики лікування пацієнтів із ослабленою імунною реакцією, аутоімунними або колагеновими хворобами. Якщо під час терапії Енагексал Композитум виникають такі симптоми, як жар, збільшення лімфатичних вузлів, фарингіт, то якомога швидше треба провести аналіз лейкоцитарної формули.

Гемодіаліз

Одночасний прийом Енагексалу Композитуму та проведення невідкладного діалізу через багатоскладові (акрилонітрил, сульфонал натрій-2-метилаліл) високошвидкісні мембрани (наприклад, „AN69”) пов’язані із ризиком анафілактоїдних реакцій (від реакцій підвищеної чутливості до шоку). Така комбінація має бути виключена або замінена використанням для діалізу іншого типу мембрани або призначенням для лікування гіпертензії іншого активного агента (не інгібітора ангіотензин- перетворюючого ферменту та не комбінованого препарату, що містить інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту).

Лабораторні параметри.

Інколи мало місце зниження концентрації гемоглобіну, гематокритного числа, кількості лейкоцитів та тромбоцитів.

У поодиноких випадках, особливо при ослабленій нирковій функції, можливі анемія, лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, в окремих випадках - апластична анемія, агранулоцитоз та панцитопенія.

В окремих випадках може виникати збільшення концентрації білірубіну та печінкових ферментів.

Також повідомлялося про окремі випадки гемолізу / гемолітичної анемії, але при відсутності доказів причинного зв’язку з прийомом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

У зв’язку з сумісним прийомом описуються такі взаємодії між інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту або гідрохлортіазидом та іншими лікарськими засобами:

Гіпотензивні засоби (тобто інші діуретики, блокатори бета-рецепторів), нітрати, судинорозширювальні засоби, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, алкоголь: підсилення гіпотензивного ефекту Енагексалу Композитуму.

Аналгетики, протизапальні засоби (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, індометацин): можливе послаблення гіпотензивного ефекту Енагексал Композитум. Особливо за наявності гіповолемії можливе виникнення гострої ниркової недостатності.

Високі дози саліцилатів: підсилення токсичної дії саліцилатів на центральну нервову систему під впливом гідрохлортіазиду.

Калій, діуретики, що зберігають калій (наприклад, спіноролактон, амілорид, триамтерен), а також інші препарати, прийом яких супроводжується зростанням концентрації калію (наприклад, гепарин): більш різке зростання концентрації калію під впливом еналаприлу.

Калійуретичні діуретики (наприклад, фуросемід), глюкокортикоїди, адренокортикотропний гормон, карбеноксолон, амфотерицин В, пеніцилін G, саліцилати або зловживання проносними засобами: зростання дефіциту калію або магнію під впливом гідрохлортіазиду.

Літій: зростання у сироватці концентрації літію (регулярні перевірки!), що супроводжується можливістю підсилення кардіотоксичних та нейротоксичних дій літію.

Глікозиди наперстянки: можливе підсилення ефектів та побічних дій наперстянки на фоні гіпокаліємії та гіпомагніємії.

Катехоламіни (наприклад, епінефрин): зменшення ефективності гідрохлортіазиду.

Снодійні засоби, наркотики, анестезуючі засоби: надмірне зменшення кров’яного тиску (поінформувати анестезіолога про терапію Енагексалом Композитумом).

Алопуринол, імунодепресанти, системні кортикостероїди, прокаїнамід, засоби, що пригнічують функцію кісткового мозку: зменшення кількості лейкоцитів у крові, лейкопенія.

Цитостатики (наприклад, циклофосфамід, фторурацил, метотрексат): підсилення токсичної дії на кістковий мозок (особливо гранулоцитопенія) під впливом гідрохлортіазиду.

Пероральні протидіабетичні засоби (наприклад, сульфонілсечовина, бігуаніди), інсулін: зменшення ефективності протидіабетичних засобів.

Холестирамін та холестипол: послаблення всмоктування гідрохлортіазиду.

М’язові релаксанти типу кураре, неполяризуючі блокатори нейром’язової передачі: підсилення та збільшення тривалості розслаблюючої дії на м’язи під впливом гідрохлортіазиду (поінформувати анестезіолога про терапію Енагексалом Композитумом).

Метилдопа: окремі випадки гемолізу на основі формування антитіл проти гідрохлортіазиду.

Умови та термін зберігання.

Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці.

Перед застосуванням препарату необхідно перевірити дату придатності, зазначену на упаковці. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності - 3 роки.