Гепацеф инструкция, аналоги и состав
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: cefoperazone;
натрій (6R,7R)-7-[(R)-2-(4етил-2,3-діоксо-1-піперазин-карбоксіамідо)-2-(р-гідрокси-феніл) ацетамідо-3-[[(1-метил-Н-тетразол-5-їл)тіо]метил]-8-оксо-5-тіо-1-азабіцикло[4.2.0]-окт-2єн-2-карбоксилат;
основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору;
склад: 1 флакон містить цефоперазону натрієвої солі стерильної у перерахуванні на цефоперазон 1,0 г.
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01D A32.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Цефоперазон – антибіотик широкого спектра дії групи цефалоспоринів ІІІ покоління. Діє бактерицидно, шляхом пригнічення синтезу бактеріальної стінки. Спектр антимікробної дії включає більшість клінічно важливих патогенних збудників, зокрема грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, St. epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Str. Рyogenes Str. agalactiae; грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Citrobacter spp., Enterobacter spp. E. coli, Haemophilus influenzae (у т. ч. продукуючі β-лактамазу), Klebsiella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (у т. ч. продукуючі β-лактамазу), N. meningitidis, Providencia spp. Proteus mirabilis, P. vulgaris., Pseudomonas aeruginosa, Salmonella spp., Serratia spp. (включаючи S. marcescens), Shigella spp., Yersinia enterocolitica; анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Clostridium spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Veillonella spp.
Фармакокінетика. Максимальна концентрація досягається через 15 хвилин після внутрішньовенного введення та через 1 годину - після внутрішньом'язового. Зв'язується з білками плазми на 82 - 93 %. Цефоперазон добре проникає в усі органи та тканини, в терапевтичній концентрації виявляється протягом 12 годин після введення у перитонеальній, асцитичній, амніотичній рідинах і крові пуповини; накопичується у піднебінних мигдаликах, слизовій оболонці синусів; у легенях і мокротинні; тканинах печінки, жовчі та стінці жовчного міхура; нирках, сечоводах, передміхуровій залозі, яєчках, матці та фаллопієвих трубах, а також у кістках.
Практично не проникає у спинномозкову рідину при неушкодженому ГЕБ, у незначній кількості проникає у грудне молоко.
Максимальна концентрація цефоперазону у жовчі досягається через 1-3 години. Після болюсного внутрішньовенного введення 2 г препарату його концентрації через 0,5, 1, 3 години приблизно становлять 65, 1 940 и 6 000 мкг/мл відповідно.
Метаболізується менше 1 % препарату. Період напіввиведення цефоперазону з організму становить близько 2 годин. Виводиться з організму головним чином з жовчю (70 %), а також із сечею (30 %). При нирковій недостатності немає потреби змінювати дозування.
Показання для застосування. Гепацеф застосовують при інфекційно-запальних захворюваннях, що спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами, зокрема при інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів, сечовивідних і жовчовивідних шляхів та органів малого таза; при септицемії, перитоніті, менінгіті (тільки при травматичному або післяопераційному); інфекціях шкіри, кісток, суглобів і м'яких тканин.
Препарат використовують також для профілактики інфекційних ускладнень при хірургічних операціях.
Спосіб застосування та дози. Звичайна доза для дорослих і підлітків:
інфекції легкого та середнього ступеня тяжкості: 1-2 г кожні 12 годин;
тяжкі інфекції: 2-4 г кожні 8 годин або 3-6 г кожні 12 годин.
Курс лікування - 7 - 14 днів.
Максимальна добова доза для дорослих – 12 г на добу.
При неускладненому гонококовому уретриті вводять внутрішньом'язово одноразово 0,5 г препарату.
Для профілактики післяопераційних ускладнень вводять по 1 - 2 г за 30 - 90 хвилин до початку операції, потім кожні 12 годин, але звичайно не більше 24 годин (у колонопроктології та серцево-судинній хірургії - до 72 годин) після завершення операції.
Новонародженим і дітям до 12 років призначають у середньому 50 – 100 мг/кг на добу, розподілені на 2 - 3 введення. Дітям до 8 років препарат вводять через 12 годин. При тяжких інфекціях дітям призначають із розрахунку 200 – 300 мг/кг на добу, розподілені на 2 - 3 введення.
Розчини готують безпосередньо перед введенням.
Загальні правила попереднього приготування розчинів для ін’єкцій. У флакон, який містить 1,0 г препарату, добавляють не менше 2,8 мл води для ін’єкцій (для внутрішньовенної ін’єкції бажано 5 мл) і добре струшують до повного розчинення. Після приготування розчин повинен постояти. За цей час він стане прозорим, і можна буде візуально визначити, чи закінчено розчинення. Для розчинення може бути потрібним енергійне і тривале струшування.
Колір розчинів може бути від прозорого до солом’яно-жовтого, залежно від концентрації.
Приготування розчинів для внутрішньом’язового введення. В попередньо розбавлений водою для ін’єкцій розчин додатково добавляють 1,0 мл 2 % розчину лідокаїну і добре перемішують. Після отримання прозорого та рівномірного кольору розчину його внутрішньом’язове введення здійснюється шляхом глибокої ін’єкції у верхньо-зовнішній квадрант сідничної ділянки хворого.
Приготування розчинів для внутрішньовенного застосування. Для краплинного введення у попередньо розведений розчин додатково добавляють 125 - 250 мл 5 % розчину глюкози або ізотонічного розчину натрію хлориду, перемішують і вводять внутрішньовенно краплинно протягом 30 - 60 хвилин. Для струминного введення у попередньо розчинений водою для ін’єкцій розчин додатково добавляють 5 - 10 мл необхідного розчинника (вода для ін’єкцій, ізотонічний розчин натрію хлориду) і вводять внутрішньовенно повільно протягом 3-5 хвилин.
Побічна дія.
- З боку органів травневого тракту: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення рівня трансаміназ і лужної фосфатази у крові.
- Алергічні реакції: кропив'янка, висип, пропасниця, еозинофілія.
- Місцеві реакції: флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).
- Інші: дефіцит вітаміну К і гіпотромбінемія (необхідний контроль протромбінового часу), анемія, нейтронепія, еозипофілія.
Протипоказання. Підвищена чутливість до цефалоспоринових та інших бета-лактамних антибіотиків, тяжка печінкова та ниркова недостатність, вагітність, годування груддю.
Передозування. При тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, судоми.
Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.
Особливості застосування. Під час лікування забороняється вживання алкоголю та прийом препаратів, які містять алкоголь.
З обережністю Гепацеф застосовують для лікування жінок, які годують груддю (на час лікування годування припинити), хворих з алергією на пеніцилін або на інші цефалоспоринові антибіотики в анамнезі, новонароджених та недоношених дітей, літніх людей, пацієнтів з підвищеним ризиком кровотеч, з частковою обструкцією жовчовивідних шляхів або із захворюваннями печінки.
Хворим з порушенням функції нирок не треба знижувати дозу препарату Гепацеф, оскільки він виводиться здебільшого із жовчю. Пацієнтам з одночасним порушенням функції печінки та нирок дозу Гепацефу слід знижувати, тому що препарат практично не метаболізується і це може призвести до виникнення токсичних концентрацій у сироватці крові. Доза в цьому випадку не повинна перевищувати 2 г на добу.
Хворі, яким проводять гемодіаліз, повинні отримувати дози препарату відповідно з проведенням сеансів гемодіалізу.
У період лікування можлива хибнопозитивна реакція сечі на цукор і при постановці реакції Кумбса.
При одночасному застосуванні з аміноглікозидами бажано не змішувати їх в одній ємкості. Самі розчини вводять у різні ділянки тіла, з інтервалом не менше 1 години.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування Гепацефу та вживання алкоголю може призвести до ефектів, подібних до дії дисульфіраму (тетурам): спазм у животі, нудота, блювання, головний біль, серцебиття, задишка, почервоніння обличчя. Ці ефекти виникають протягом 15-30 хвилин після вживання алкоголю та минають самостійно через декілька годин. Це пов’язано з присутністю N-метилтіотетразолового бокового ланцюга у структурі молекули цефоперазону, котрий пригнічує активність ферменту ацетальдегіддегідрогенази, що призводить до накопичення у крові ацетальдегіду, який спричинює побічні дії, наведені вище.
Одночасне застосування з антикоагулянтами (похідними кумарину або індандіону), гепарином або будь-якими тромболітиками підвищує ризик кровотечі.
Може відмічатися посилення нефротоксичного ефекту при спільному прийомі з аміноглікозидами та петльовими діуретиками, особливо у хворих з порушеннями функції нирок.
Можливо посилення кровотечі з виразкової поверхні при спільному прийомі Гепацефу з сульфінпіразоном, НПЗЗ або саліцилатами, які призводять до ураження слизової оболонки травного тракту та можуть сприяти утворенню виразок.
Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі від 2 до 8° С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Термін придатності - 2 роки.