Арифон^® ретард инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

мiжнародна та хiмiчна назви: iндапамiд (indapamide); (RS)-4-хлоро-3-(сульфамоїл)-N-(2,3-дигiдро-1Н-iндол-1-ил)-бензамiд;

основнi фiзико-хiмiчнi властивостi: бiлi круглі таблетки, вкритi оболонкою;

склад: 1 таблетка мiстить 1,5 мг iндапамiду;

допомiжнi речовини: лактози моногiдрат, гіпромелоза, повiдон, кремнiй колоїдний безводний, магнiю стеарат, титану дiоксид, глiцерин, макрогол 6000.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група. Нетіазидні діуретики з помірною діуретичною активністю.

Код АТС С0ЗВA11.

Фармакологiчнi властивостi.

Фармакодинаміка.

Індапамiд є сульфонамiдним похідним з індоловим кільцем, який фармакологiчно споріднений з тiазидними діуретиками та призначається для лікування артеріальної гіпертензії.

Завдяки складному механізму дії Арифон® Ретард знижує артеріальний тиск, але не спричинює значного збільшення діурезу. Індапамід діє на рівні нирок і судин.

На рівні нирок індапамід пiдвищує видiлення натрiю i хлору в сечу i меншою мірою виділення калію i магнію, таким чином призводить до незначного збiльшення дiурезу.

Індапамід має високу ліпофільність і діє на рівні судинної стінки.

Індапамід змінює трансмембранну течію іонів (особливо кальцію), зменшує чутливість судин до адреналіну та сприяє утворенню судинорозширювальних речовин (стимулює синтез простагландину PGE2 i простациклiну РОІ2). Все це приводить до покращення еластичності артеріальних судин і зменшення загального опору периферійних судин і артеріол і зумовлює зменшення артеріального тиску.

 Індапамiд зменшує гiпертрофiю лiвого шлуночка. Індапамiд не впливає на метаболiзм лiпiдiв (тригліцерин, холестерин/ЛПНП, холестерин/ЛПВП), а також не впливає на метаболiзм вуглеводiв, навiть у хворих на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет, зменшує мікроальбумаінурію.

Антигiпертензивна ефективність препарату зберігається у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

Арифон^® Ретард має удосконалену форму випуску, що забезпечує рівномірне вивільнення активної речовини - індапаміду і ефективний 24-годинний контроль артеріального тиску, при вмісті індапаміду лише 1,5 мг в одній таблетці.

При застосуванні дози вище 1,5 мг антигiпертензивна дiя препарату не збільшується, але збільшується ризик розвитку побічних реакції.

Не слід збільшувати рекомендовану дозу, якщо не отримано бажаного результату.

Фармакокiнетика. Арифон^® Ретард створений на основі гідрофільного матриксу, що дозволило зменшити вміст індапаміду в одній таблетці до 1,5 мг. Гідрофільний матрикс забезпечує рівномірне вивільнення індапаміду та ефективний 24-годинний контроль артеріального тиску.

Абсорбцiя

Індапамiд швидко i повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1-2 години після застосування. Стадія стабільної концентрації настає через 7 діб регулярного прийому.

Розподiл

Зв’язування з протеїном плазми - вище 79%.

Бiологiчний перiод напiввиведення становить вiд 14 до 24 годин (у середньому 18 годин).

Виведення

Препарат метаболізується в печінці та виводиться у вигляді неактивних метаболітів,

переважно нирками (70% дози) i з калом (22%).

Пацiєнти з пiдвищеним ризиком

Фармакокiнетичнi параметри не змiнюються у пацiєнтiв з нирковою недостатнiстю.

За наявності печінкової недостатності вживання тіазидних і тіазидоподібних діуретиків

може спричинити печінкову енцефалопатію.

Показання для застосування. Артеріальна гiпертензiя.

Спосiб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Призначається дорослим 1 таблетка (1,5 мг) на добу, найкраще вранці.

Максимальна добова доза - 1 таблетка (1,5 мг) на добу.

Побiчна дiя.

Звичайно лiкування Арифоном® Ретард переноситься добре. Більшість клінічних і лабораторних небажаних реакцій є дозозалежними та можуть бути значно зменшені при використанні мінімальної ефективної дози. Інноваційна форма випуску Арифону^® Ретард дозволила зменшити вміст індапаміду в одній таблетці до 1,5 мг і таким чином зменшити ризик розвитку гіпокаліємії на 62%.

Інколи спостерігаються зміни водно-електролітного балансу:

- зниження рівня калію та виникнення гіпокаліємії (особливо у пацієнтів з груп ризику);

- гіпонатріємія, що може привести до гіповолемії та дегідратації організму з можливим розвитком ортостатичної гіпотензії. Супутня втрата іонів хлору може спричинити компенсаторний метаболічний алкалоз;

- збільшення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові.

Дуже рідко:

- гіперкальцємія.

Клінічні прояви:

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко - панкреатит. У пацієнтів з печінковою недостатністю – печінкова енцефалопатія.

З боку ЦНС: запаморочення, астенія, парестезія, головний біль.

З боку ССС: дуже рідко - аритмія, гіпотензія.

Алергічні реакції: більшість - у вигляді дерматологічних реакцій, особливо у пацієнтів, схильних до алергії: макуло-папульозний висип, пурпура, загострення системного червоного вовчака.

Гематологічні порушення: дуже рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, апластична анемія.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до сульфонамiдів;

- тяжка ниркова недостатнiсть;

- печінкова енцефалопатія та тяжкі захворювання печiнки;

- гіпокаліємія;

- періоди вагітності та годування груддю;

- дитячий вік.

Передозування. Перш за все ознаки гострого отруєння мають форму водних та електролiтних розладiв (гiпонатрiємiя, гiпокалiємiя). Клiнiчно до них належать нудота, блювання, гiпотензiя, запаморочення, сонливiсть, полiурiя або олiгурiя до анурiї (внаслiдок гiповолемiї).

Лікування. Необхідно вивести препарат з організму: промити шлунково-кишковий тракт, призначити активоване вугілля та відновити водно-електролітний баланс в умовах стаціонару. Симптоматична терапія.

Особливості застосування.

До початку прийому препарату та під час його застосування необхідно контролювати рівень калію, натрію, кальцію, глюкози плазми крові, проводити моніторинг функції нирок (креатинін, сечовина плазми), ЕКГ-контроль, особливо за наявності розладів у водно-електролітному балансі, при подагрі, цукровому діабеті, печінковій або нирковій недостатності, у пацієнтів похилого віку.

Зниження рівня калію плазми ( < 3,4 ммоль/л) сприяє розвитку тяжкої аритмії. Необхідно контролювати рівень калію плазми та нормалізувати показники, особливо у пацієнтів з груп ризику (пацієнти похилого віку, пацієнти, які мають незбалансоване харчування, пацієнти на цироз печінки, із захворюванням вінцевих артерій, серцевою недостатністю, пацієнти, які приймають багато ліків).

У пацієнтів з підвищеним рівнем сечової кислоти можливо підвищення кількості нападів подагри.

Під час застосування індапаміду можливий позитивний результат при проведенні допінг-контролю у спортсменів.

Арифон® Ретард не порушує психомоторних реакцій. Препарат не впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з різними механізмами, крім випадків виникнення раптового зниження артеріального тиску.

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами.

Небажані комбінації

-Літій

При одночасному застосуванні тіазидних і тіазидоподібних діуретиків з препаратами літію

можливо підвищення рівня літію у плазмі крові (внаслідок зменшення виведення літію) та поява симптомів передозування. За необхідності призначення такої комбінації треба

контролювати рівень літію у плазмі.

- Небажані комбінації з препаратами (які не належать до антиаритміків), що можуть спричинити torsade de points, а саме: астемізол, бепридил, еритроміцин, галофантрин, пентамідин, сультопридом, терфенадин, вінкамін. Гіпокаліємія, брадикардія та подовжений інтервал PQ сприяють виникненню torsade de points.

Комбінації, які потребують обережності

Системні нестероїдні протизапальні препарати, великі дози саліцилатів можуть спричинювати зменшення гіпотензивної дії індапаміду. У зневоднених пацієнтів може виникнути гостра ниркова недостатність. Необхідно контролювати функцію нирок і компенсувати водний баланс.

Препарати, які можуть спричинювати гіпокаліємію: амфотерицин, глюко- та мінералокортикоїди, проносні препарати, що стимулють перистальтику. Необхідно контролювати калій плазми.

Глюкокортикостероїди системної дії (тетракозактид): зменшення гіпотензивної дії індапаміду за рахунок затримки води та іонов натрію під впливом ГКС.

Серцеві глікозиди: існує ризик посилення токсичної дії серцевих глікозидів. Необхідно проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль.

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): можливість розвитку гіпокаліємії або у хворих на цукровий діабет або з нирковою недостатністю гіперкаліємії.

Інгібітори АПФ: можливо виникнення раптової артеріальної гіпотензії або ниркової недостатності (внаслідок гіпонатріємії у зневоднених пацієнтів). Рекомендовано за 3 доби до початку лікування інгібіторами АПФ припинити вживання діуретиків. Потім за необхідності відновити приймання діуретиків.

Антиаритмічні препарати (хінідин, гідрохінідин, аміодарон, дизопірамід, бретиліум, соталол): підвищення ризику розвитку torsade de points. Необхідно проводити моніторинг калію, інтервалу QT.

Метформін: можливо виникнення молочнокислого ацидозу внаслідок розвитку ниркової недостатності.

Йодоконтрастні засоби: збільшується ризик розвитку ниркової недостатності. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.

Трициклічні антидепресанти (іміпрамін): спостерігається посилення гіпотензивної дії індапаміду та посилюється ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

Солі кальцію: можливо виникнення гіперкальціємії.

Циклоспорин: можливо збільшення креатиніну плазми.

Естрогени: через затримку рідини в організмі при одночасному застосуванні можливо зменшення антигіпертензивної дії препарату.

Умови та термiн зберiгання. Зберiгати при температурi нижче 30 ºC в місцях, недоступних для дітей.

Термiн придатностi —2 роки.