Феноксиметилпенициллин-КМП инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: phenoxymethylpenicillin;

калієва сіль (2S, 5R, 6R)-3,3-диметил-7-оксо-6-[(2-феноксіацетил)аміно]-4-тіа-1-азабіцикло[3.2.0]гептан-2-карбонової кислоти;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору;

склад: 1 таблетка містить феноксиметилпеніциліну калієвої солі в перерахуванні на феноксиметилпеніцилін 0,25 г;

допоміжні речовини: гранулак-70, целюлоза мікрокристалічна, натрію карбоксиметилкрохмаль, тальк, кальцію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Бета-лактамні антибіотики. Пеніциліни, чутливі до дії бета-лактамаз. Код АТС J01C E02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Препарат чинить антибактеріальну (бактерицидну) дію шляхом порушення синтезу пептидоглікану клітинної стінки, що приводить до її руйнування і припинення процесу ділення бактерій. Препарат руйнується під дією пеніциліназ.

Препарат активний відносно грампозитивних мікроорганізмів: Staphylococcus aureus (штами, що не продукують пeніциліназу), Streptococcus pyogenes, Str. agalactiae, Str. pneumoniae, Str. viridans, Сorynebacterium diphtheriae; Listeria monocytogenes; грамнегативних мікроорганізмів: Асtinomyces spp., Baccillus anthracis, E. coli, Erysipelothrix insidiosa, Leptospira spp., Neisseria gonorrhoeae (за виключенням штамів, які продукують пeніциліназу), N. meningitidis, Treponema pallidum, Proteus mirabilis, Salmonella spp., Enterococcus spp. (штами E. faecalis звичайно чутливі, а штами E. faecium, як правило, резистентні); анаеробів: Сlostridium spp., Peptostreptococcus spp.

Фармакокінетика. Феноксиметилпеніцилін – кислотостійкий, не руйнується у кислому середовищі шлунка. Швидко всмоктується (30 - 60 %) в лужному середовищі тонкої кишки. Терапевтичні концентрації в плазмі крові дозозалежні, створюються через 30 хвилин. Максимальна концентрація досягається через 1 годину після прийому препарату. Тривалість ефекту - 6 - 8 годин. На 60 - 80 % зв’язується з білками плазми. Феноксиметилпеніцилін проникає у різні тканини організму. Так, високий рівень препарату відмічається у нирках, менший – у печінці, шкірі, стінці тонкої кишки. Проходить крізь плацентарний бар’єр і потрапляє у грудне молоко. Близько 30 - 35 % препарату метаболізується у печінці, утворюючи два активних метаболіти: парагідрокси- та дигідрооксифеноксиметилпеніцилін і неактивну пеніцилінову кислоту.

Виводиться переважно із сечею в незміненому вигляді (25%) та у вигляді продуктів біотрансформації (35%), близько 30 % виводиться з фекаліями. Період напіввиведення препарату становить приблизно 30 - 45 хвилин. У новонароджених, літніх людей та при нирковій недостатності період напіввиведення подовжується.

Показання для застосування. Препарат застосовують для лікування інфекційних захворювань, що спричинені чутливими до пеніциліну мікроорганізмами, в тому числі при

- інфекціях дихальних шляхів і ЛОР-органів: середній отит, стрептококовий тонзиліт, загострення хронічного бронхіту та гостра позалікарняна пневмонія, спричинена пневмококами;

- гнійних захворюваннях шкіри та м’яких тканин;

- інфекційних захворюваннях: сифіліс, гонорея, скарлатина, правець, сибірка, та при дифтерійному носійстві;

- профілактиці інфекційних ускладнень, зокрема бактеріального ендокардиту, після малих хірургичних втручань (тонзилектомія, екстракція зуба), гострої ревматичної пропасниці, малої хореї, бактеріального ендокардиту та гломерулонефриту при стрептококовому тонзиліті;

- для посилення парантеральної пеніцилінотерапії або продовження пероральної пеніцилінотерапії.

Спосіб застосування та дози. Феноксиметилпеніцилін-КМП приймають внутрішньо, за 30 - 60 хвилин до, або за 2 години після їди.

Дітям молодше 3-х років бажано призначати у вигляді розчину.

Дітям до 1 року препарат призначають у добовій дозі 20 - 30 мг/кг, від 1 року до 6 років - 15 - 30 мг/кг, від 6 до 12 років - 10 - 20 мг/кг, старше 12 років - 0,5 – 1,0 г (в 3 - 4 прийоми). Курс, як правило, не перебільшує 7 - 10 днів. Одночасно можна призначати аскорбінову кислоту, яка підвищує біодоступність Феноксиметилпеніциліну-КМП.

Дорослим призначають по 0,5 – 1,0 г 3 - 4 рази на день, максимальна добова доза – 4,0 г.

Тривалість лікування - не менше 5 - 7 днів; при інфекціях, що спричиненні b-гемолітичним стрептококом, - 7 - 10 днів (призначають кожні 4 години, при досягненні покращення - кожні 6 годин).

Для профілактики стрептококових інфекцій призначають 10-денний курс у середніх терапевтичних дозах. Для профілактики рецидивів ревматичної атаки та/або малої хореї призначають по 0,5 г 2 рази на добу.

Для профілактики ендокардиту після малих хірургічних втручань дорослим і дітям старшого віку (маса тіла більше 30 кг) призначають 2 г за 30 - 60 хвилин до початку операції, а після операції - по 0,5 г кожні 6 годин протягом 2 днів. Дітям з масою тіла менше 30 кг: 1 г до операції, а потім по 0,25 г кожні 6 годин протягом 2 днів.

Побічна дія. Феноксиметилпеніцилін-КМП - досить безпечний препарат і добре переноситься хворими. Проте, інколи можливі діарея, помірна нудота, глосит, стоматит, головний біль, тромбоцитопенія, геморагії, у ряді випадків - шкірні прояви алергії, бронхоспазм.

При лікуванні сифілісу в 50 % випадків відмічається реакція Яроша-Гейксгеймера внаслідок вивільнення значної кількості ендотоксинів (гарячка, пітливість, головний біль, колапс).

Протипоказання. Феноксиметилпеніцилін-КМП протипоказаний при підвищеній чутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів, карбопенемів, при порушенні всмоктування із травного тракту.

Передозування. Симптоми: нудота, блювання, діарея.

Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.

Особливості застосування. Слід з обережністю призначати препарат хворим на

алергічний діатез і бронхіальну астму.

При вагітності та у період грудного вигодовування можливо застосування Феноксиметилпеніциліну-КМП за показаннями. Однак перед початком лікування слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенціальний ризик для плоду або дитини.

При нирковій недостатності необхідно знизити дозу або збільшити інтервал між прийомами.

При підвищенній чутливості до цефалоспоринових антибіотиків можлива поява перехресної алергії на пеніциліни (5 - 10 % випадків).

При тривалому прийомі Феноксиметилпеніциліну-КМП необхідно періодично досліджувати клітинний склад периферичної крові та оцінювати функціональний стан нирок.

Для лікування хворих на сифіліс Феноксиметилпеніцилін-КМП використовують, якщо застосування ін’єкційних форм спричинює утруднення (у цьому випадку препарат призначають внутрішньо у дозах, що вдвічі перевищують дози пеніциліну при парентеральному введенні).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Натрію гідрокарбонат зменшує абсорбцію Феноксиметилпеніциліну-КМП у кишечнику. Комбіноване застосування з сульфаніламідами та антибіотиками бактеріостатичної дії (тетрацикліни, левоміцетин, макроліди) взаємно знижує ефективність препаратів. При одночасному застосуванні Феноксиметилпеніциліну-КМП з гормональними протизаплідними засобами ефективність останніх знижується. Пробенецид, фенілбутазон, саліцилати та індометацин уповільнюють екскрецію Феноксиметилпеніциліну-КМП нирками і таким чином пролонгують його дію.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15 °С до 25 °С. Термін придатності - 4 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці.