Доксапрес инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: доксазозин (doxazosin); 1-(4-аміно-6,7-диметокси-2-гуіназолініл)-4-(1,4-бензодіоксан-2-ілкарбоніл]піперазин монометансульфонат;

основні фізико-хімічні властивості: плоскі, округлі таблетки, з лінією розлому на одному боці, білого кольору (таблетки 1 мг) або жовтого кольору (таблетки 2 мг);

склад: одна таблетка містить 1 мг або 2 мг доксазозину мезилату;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза, натрію крохмальгліколят, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, повідон (для таблеток по 1мг та 2 мг), хінолін жовтий (для

таблеток 2 мг).

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Блокатори альфа-адренорецепторів. Код АТС СО2СА04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Доксазозин є селективним конкурентним блокатором постсинаптичних альфа₁-адренорецепторів. За рахунок зниження тонусу гладеньких м’язів судин доксазозин зменшує загальний периферичний судинний опір, що призводить до зниження артеріального тиску. Після одноразового прийому препарату максимум гіпотензивної дії спостерігається в період від 2 до 6 годин, загалом гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин. При тривалому застосуванні доксазозину у хворих не спостерігалось розвитку толерантності.

При лікуванні доксазозином спостерігалось зниження в плазмі крові рівнів тригліцеридів та загального холестерину. У той же час спостерігалось деяке зростання (на 4% - 13 %) співвідношення вмісту ліпопротеїдів високої щільності до загального холестерину.

Призначення доксазозину хворим з симптомами доброякісної гіперплазії переміхурової залози призводило до значного поліпшення уродинаміки та зменшення проявів захворювання. Зазначену дію препарату пов’язують селективною блокадою альфа₁-адренорецепторів, що розташовані в стромі та капсулі передміхурової залози та в шийці сечового міхура.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах доксазозин добре всмоктується; концентрація його в крові сягає піка приблизно через 2 години.

Доксазозин зв’язується з білками плазми на 98 %. Доксазозин зазнає активної біотрансформації у печінці. В незміненому вигляді виводиться лише 5 % дози.

Виведення з плазми двофазне, з сумарним періодом напіввиведення 22 години, що дозволяє призначати препарат 1 раз на добу. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: за даними фармакокінетичних досліджень, у людей похилого віку і пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетика препарату суттєво не відрізняється від такої у хворих у більш молодому віці з нормальною функцією нирок.

У пацієнтів з порушенням функції печінки при застосуванні препаратів, здатних змінювати печінковий метаболізм (наприклад, циметидин), може змінюватись процес біотрансформації доксазозину.

 Показання для застосування. Доксапрес призначений для лікування у дорослих:

артеріальної гіпертензії: при лікуванні артеріальної гіпертензії Доксапрес може застосовуватись як монотерапія, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами (тіазидні діуретики, бета-адреноблокатори, антагоністи кальцію або інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту);

доброякісної гіперплазії передміхурової залози: у цих випадках Доксапрес можна призначати як при наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному артеріальному тиску. В останньому випадку зміна артеріального тиску незначна.

Спосіб застосування та дози. Дорослі приймають Доксапрес внутрішньо один раз на добу (вранці або ввечері) незалежно від прийому їжі, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю води.

При лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію дози препарату залежно від особливостей перебігу хвороби можуть змінюватись від 1 мг до 16 мг на добу (максимальна добова доза).

Початкова доза препарату становить 1 мг на добу. Терапевтична доза титрується поступово, починаючи з 1 мг/добу, з періодом титрації 1 – 2 тижні залежно від індивідуальної реакції. Через 1 – 2 тижні лікування препаратом дозу можна збільшувати до 2 мг, потім до 4 мг та до вищої дози – 8 мг. Середня добова доза становить 2 – 4 мг/добу.

При лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози без артеріальної гіпертензії звичайно використовують дози, що дорівнюють 2-4 мг на добу. Максимальна доза становить 8 мг на добу.

Тривалість лікування визначає лікар.

Побічна дія. При застосуванні Доксапресу, особливо на початку лікування, найчастіше спостерігаються ортостатичні реакції, запаморочення.

З метою запобігання ортостатичним реакціям хворі повинні уникати різких змін положення тіла, можливі головний біль, запаморочення, загальне відчуття слабкості, втомлюваності, сонливості, тахікардії, сухість у роті та набряки слизових оболонок, риніти, неспецифічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту: гастрити, нудота, блювання.

У літературі є повідомлення про те, що доксазозин в окремих випадках може викликати такі небажані побічні явища, як: неспецифічні шкірні реакції (свербіж, шкірні висипи). Спостерігались також міалгія, артралгія, м’язові судоми, задишка, анорексія, підвищення апетиту, запори, підвищення діурезу, нетримання сечі, бронхоспазм, кашель, шум у вухах. У деяких публікаціях є повідомлення про алергічні реакції, жовтяницю, тромбоцитопенічну пурпуру. Спостерігались також кровотеча з носа, пріапізм, підвищення рівня трансаміназ, виникнення яких пов’язують з прийомом доксазозину.

За результатами контрольованих клінічних випробувань, у хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози спостерігались тіж самі побічні явища, що і у хворих з артеральною гіпертензією.

Протипоказання. Доксапрес протипоказаний у разі відомої підвищеної чутливості до доксазозину, інших похідних хіназолону або допоміжних речовин препарату.

Протипоказаннями є також артеріальна гіпотензія, періоди вагітності і лактації, дитячий вік.

Передозування. Симптоми: істотне зниження артеріального тиску, що іноді супроводжується запамороченням.

Лікування: хворому слід терміново прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. При необхідності проводять симптоматичну терапію (введення вазопресорних засобів). Враховуючи високий ступінь зв’язування доксазозину з білками плазми крові, проведення діалізу неефективне.

Особливості застосування. Особливу обережність необхідно проявляти при призначенні Доксапресу за наявності у хворого:

- набряку легенів, обумовленому аортальним або мітральним стенозом;

- недостатності правого шлуночка серця, обумовленого емболією легень або випотом до порожнини перикарда;

- недостатності лівого шлуночка з низьким тиском наповнення;

- недостатності серцевого викиду.

Також з особливою обережністю слід призначати цей препарат хворим

з порушеннями функції печінки, особливо у тих випадках, коли одночасно застосовуються препарати, що здатні негативно впливати на функцію печінки. У разі погіршення показників функціонального стану печінки препарат терміново відміняють.

У зв’язку з тим, що доксазозин здатний викликати ортостатичні реакції на початку лікування або в період підвищення дозування, хворим доцільно утримуватись від усіх потенційно небезпечних видів діяльності, а саме: від керування автотранспортом та іншими засобами і механізмами. Прийом алкоголю здатний посилювати небажані реакції.

Застосування під час вагітності та лактації: до цього часу досвід застосування доксазозину у хворих на артеріальну гіпертензію в період вагітності та годування груддю недостатній. Тому, незважаючи на відсутність тератогенного та ембріотоксичного ефектів за результатами експериментальних досліджень, Доксапрес може призначатись у період вагітності та годування груддю тільки тоді, коли очікуваний результат лікування виправдовує потенційний ризик для плоду.

Застосування у дітей: у зв’язку з тим, що досі досвід застосування доксазозину у дітей недостатній, приймати Доксапрес дітям віком до 12 років не рекомендується.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Доксапрес посилює гіпотензивний ефект антигіпертензивних засобів.

Не відзначалось несприятливої взаємодії при одночасному застосуванні Доксапресу та тіазидних діуретиків, фуросеміду, бета-адреноблокаторів, блокаторів кальцієвих каналів, інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту, нестероїдних протизапальних засобів, антибіотиків, пероральних гіпоглікімічних засобів, непрямих антикоагулянтів і урикозуричних засобів.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15-25°С, в сухому, недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.