Арифон^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

мiжнародна та хiмiчна назви: iндапамiд (indapamide); (RS)-4-хлоро-3-(сульфамоїл)-N-(2, 3-дигiдро-1H-iндол-1-ил)-бензамiд;

основнi фiзико-хiмiчнi властивостi: бiлi, двоопуклi таблетки, вкритi оболонкою;

склад: 1 таблетка мiстить 2,5 мг iндапамiду;

допомiжнi речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози монoгiдрат, повiдон, магнiю стеарат, тальк, вiск білий, титану дiоксид, глiцерин, натрiю лаурил сульфат, гiдроксипропiлме-

тилцелюлоза, макрогол 6000.

Форма випуску. Таблетки, вкритi оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Нетіазидні діуретики з помірною діуретичною активністю.

Код АТС С0ЗВА11.

Фармакологiчнi властивостi.

Фармакокінетіка.

Арифон^® є сульфонамiдним похідним, який фармакологiчно споріднений з тiазидними діуретиками та призначається для лікування артеріальної гіпертензії. Завдяки всебічному механізму дії Арифон® знижує артеріальний тиск, але не спричиняє значного збільшення діурезу. Індапамід діє на рівні нирок і судин.

 Індапамід має високу ліпофільність і діє на рівні судинної стінки, а саме:

- змінює трансмембранну течію іонів (у першу чергу кальцію), що призводить до зменшення скоротливої здатності волокон гладеньких м’язів у кровоносних судинах;

-стимулює синтез простагландину PGE2 i простациклiну PGI2, який є вазодилятатором та iнгiбiтором агрегацiї тромбоцитiв).

Все це призводить до зменшення загального опору периферійних судин і артеріол та обумовлює зменшення артеріального тиску.

 На рівні нирок індапамiд зменшує реабсорбцiю натрiю в кортикальному сегментi, пiдвищує видiлення натрiю i хлору в сечу , меншою мiрою - видiлення калiю i магнiю, таким чином збiльшуючи дiурез. Антигiпертензивна дiя помiтна при дозах, коли дiуретичнi властивостi слабкi. Саме тому Арифон® знижує артеріальний тиск, але не призводить до значного збільшення діурезу.

 Індапамід зменшує гiпертрофiю лiвого шлуночка. Індапамiд не впливає на метаболiзм лiпiдiв (тригліцерин, холестерин/ЛПНП, холестерин/ЛПВП), а також не впливає на метаболiзм вуглеводiв, навiть у хворих на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет.

Антигiпертензивна ефективність препарату зберігається у пацієнтів які перебувають на гемодіалізі.

При застосуваннi дози вище 2,5 мг антигiпертензивна дiя препарату не збiльшується, в той час як побiчнi реакцiї реєструються частiше.

Фармакокiнетика.

Абсорбція.

Бiологiчна доступнiсть iндапамiду є високою (93%).

Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1-2 год. після однократного вживання дози 2.5 мг.

Розподiл.

Зв’язування з протеїном плазми вище 75%. Бiологiчний перiод напiввиведення становить вiд 14 до 24 год. (у середньому 18 год.).

При регулярному вживанні препарату настає стадія стабільної концентрації, накопичення індапаміду не спостерігається.

Виведення.

Препарат метаболізується у печінці та виводиться у вигляді неактивних метаболітів переважно з сечею (60% - 80%). Тільки 5% індапаміду виводиться з сечею у незміненому вигляді.

У хворих на ниркову недостатнiсть фармакокiнетичнi параметри препарату не змiнюються.

При наявності печінкової недостатності вживання будь-яких тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може спричинити печінкову енцефалопатію.

Показання для застосування. Артерiальна гiпертензiя.

Спосiб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Призначається дорослим 1 таблетка на добу, найкраще вранці.

Побiчна дiя. Звичайно лiкування Арифоном® переноситься добре. Більшість клінічних і лабораторних небажаних реакцій є дозозалежними і можуть бути значно зменшені при дотриманні мінімальної ефективної дози. Інколи спостерігаються зміни водно-електролітного балансу:

- зниження рівня калію та виникнення гіпокаліємії (особливо у пацієнтів з груп ризику);

- гіпонатріємія, що може призвести до гіповолемії та дегідратації організму з можливим розвитком ортостатичної гіпотензії. Супутня втрата іонів хлору може спричинити компенсаторний метаболічний алкалоз;

- збільшення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові.

Дуже рідко:

- гіперкальціємія.

Гематологічні порушення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, апластична анемія.

Клінічні прояви.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко - панкреатит. У пацієнтів з печінковою недостатністю – печінкова енцефалопатія.

З боку ЦНС: запаморочення, астенія, парестезія, головний біль.

Алергічні реакції: більшість - у вигляді дерматологічних реакцій, особливо у пацієнтів, схильних до алергії: макулопапульозні висипання, пурпура, загострення системного червоного вовчака.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до сульфонамiдів;

- тяжка ниркова недостатнiсть;

- печінкова енцефалопатія;

- період вагітності та годування груддю;

- дитячий вік.

Передозування.

Арифон^® може спричинити незначну токсичність при дозі 40 мг, тобто в разі застосування

16 разових терапевтичних доз.

Перш за все ознаки передозування мають форму водних та електролiтних розладiв (гiпонатрiємiя, гiпокалiємiя). Клiнiчно до них належать нудота, блювання, гiпотензiя, запаморочення, сонливiсть, полiурiя або олiгурiя до анурiї (внаслiдок гiповолемiї).

Лікування. Необхідно вивести препарат з організму: промити шлунково-кишковий тракт, призначити активоване вугілля та відновити водно-електролітний баланс в умовах стаціонару. Симптоматична терапія.

Особливостi застосування.

До початку приймання препарату та під час його застосування необхідно контролювати рівень калію, натрію, кальцію, глюкози плазми крові, проводити моніторинг функції нирок (креатинін, сечовина плазми), ЕКГ-контроль, особливо за наявності розладів у водно-електролітному балансі, при подагрі, цукровому діабеті, печінковій або нирковій недостатності, у пацієнтів похилого віку.

Зниження рівня калію плазми ( < 3,4 ммоль/л) сприяє розвитку тяжкої аритмії, збільшує токсичну дію серцевих глікозидів. Необхідно контролювати рівень калію плазми та нормалізувати показники, особливо у пацієнтів з груп ризику (пацієнти похилого віку, пацієнти, які мають незбалансоване харчування, хворих на цироз печінки, пацієнти із захворюваннями вінцевих артерій, серцевою недостатністю, пацієнти, які приймають багато ліків).

У пацієнтів з підвищеним рівнем сечової кислоти можливо підвищення кількості нападів подагри.

Під час застосування індапаміду можливий позитивний результат при проведенні допінг-контролю у спортсменів.

Препарат не рекомендовано приймати дітям.

Арифон^® не порушує психомоторні реакції. Препарат може впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з різними механізмами тільки у разі виникнення раптового зниження артеріального тиску.

Вагітність.

Препарат не рекомендується призначати вагiтним.

Годування груддю.

Не рекомендується, оскiльки iндапамiд виділяється в грудне молоко.

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами.

Небажані комбінації

-Літій

При одночасному застосуванні з препаратами літію можливо підвищення рівня літію у плазмі крові (внаслідок зменшення виведення літію) та поява симптомів передозування. За необхідності призначення такої комбінації треба контролювати рівень літію в плазмі.

- Небажані комбінації з препаратами (які не належать до антиаритміків), що можуть спричинити torsade de points, а саме: астемізол, бепридил, еритроміцин, галофантрин, пентамідин, сультопридом, терфенадин, вінкамін. Гіпокаліємія, брадикардія та подовжений інтервал PQ сприяють виникненню torsade de points.

Комбінації, які потребують обережності.

Системні нестероїдні протизапальні препарати, великі дози саліцилатів можуть спричинити

зменшення гіпотензивної дії індапаміду. У зневоднених пацієнтів може виникнути гостра ниркова недостатність. Необхідно контролювати функцію нирок і компенсувати водний баланс.

Препарати, які можуть спричинити гіпокаліємію: амфотерицин, глюко- та мінералокортикоїди, проносні препарати, що стимулють перистальтику. Необхідно контролювати калій плазми.

Глюкокортикостероїди, тетракозактид (системної дії) – зменшення гіпотензивної дії індапаміду за рахунок затримки води та іонов натрію під впливом ГКС.

Серцеві глікозиди: існує ризик посилення токсичної дії серцевих глікозидів. Необхідно проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ- контроль.

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон,тріамтерен ): можливість розвитку гіпокаліємії або у хворих на цукровий діабет або з нирковою недостатністю гіперкаліємії.

Інгібітори АПФ: можливо виникнення раптової артеріальної гіпотензії або ниркової недостатності (внаслідок гіпонатріємії у зневоднених пацієнтів). Рекомендовано за 3 доби до початку лікування інгібіторами АПФ припинити вживання діуретиків. Потім за необхідності відновити приймання діуретиків.

Антиаритмічні препарати (хінідин, гідрохінідин, аміодарон, дизопірамід, бретиліум, соталол): підвищення ризику розвитку torsade de points. Необхідно проводити моніторинг калію, інтервалу QT.

Метформін: можливо виникнення молочнокислого ацидозу внаслідок розвитку ниркової недостатності.

Йодоконтрастні засоби: збільшується ризик розвитку ниркової недостатності. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.

Трициклічні антидепресанти (іміпрамін): спостерігається посилення гіпотензивної дії індапаміду та посилюється ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

Солі кальцію: можливо виникнення гіперкальціємії.

Циклоспорин: можливо збільшення креатиніну плазми.

Естрогени: за рахунок затримки рідини в організмі при одночасному застосуванні можливо зменшення антигіпертензивної дії препарату.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей мiсцi, при температурі до 30 ° С.

Термін придатності препарату - 5 рокiв.