Реополиглюкин инструкция, аналоги и состав
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або жовтувата рідина;
склад: 1 мл містить – декстрану 40 (у перерахунку на суху речовину) - 100 мг;
- натрію хлориду - 9 мг;
допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Кровозамінники і перфузійні розчини. Декстран.
Код АТС: B05А A05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Реополіглюкін це 10 % колоїдний розчин декстрану (полімер декстрози/глюкози) з молекулярною масою 30 000 – 40 000 з додаванням ізотонічного розчину натрію хлориду. Він є плазмозаміщуючим розчином, що поліпшує реологічні властивості крові, знижує її в’язкість, сприяє відновленню кровотоку в дрібних капілярах, запобігає і зменшує агрегацію формених елементів крові. При швидкому введенні препарату, об’єм плазми крові може збільшуватися майже в 2 рази в порівнянні з об’ємом введеного препарату.
Фармакокінетика. З організму виводиться в основному нирками із сечею (за 1 добу близько 70 %). Інша кількість надходить у ретикулоендотеліальну систему, де поступово розпадається до глюкози.
Показання для застосування. Препарат застосовують:
для поліпшення капілярного кровотоку з метою профілактики та лікування травматичного, операційного, токсичного та опікового шоку;
для поліпшення артеріального і венозного кровообігу з метою профілактики та лікування тромбозів, тромбофлебітів, эндартерітів, хвороби Рейно;
для додавання до перфузійної рідини в апаратах штучного кровообігу при операціях на серці;
для поліпшення мікроциркуляції і зниження тенденції до тромбозу в трансплантаті при судинних і пластичних операціях.
Спосіб застосування і дози.
Дози і швидкість введення препарату призначають індивідуально:
при порушенні капілярного кровотоку (різні форми шоку) вводять внутрішньовенно одноразово в дозі 10 мл/кг. Добова доза для дорослих і дітей – 15 мл/кг. Разом з Реополіглюкіном доцільно вводити збалансовані кристалоїдні розчини в кількості, необхідній для заповнення і підтримки водно-електролітного балансу (особливо важливо при лікуванні хворих зі зневоднюванням і після оперативних втручань);
при серцево-судинних і пластичних операціях вводять внутрішньовенно краплинно, безпосередньо перед операцією – у дозі 5 – 10 мл/кг (дітям – до 10 мл/кг), під час операції - 5 мл/кг (дітям - 10 мл/кг), після операції протягом 5–6 днів – внутрішньовенно краплинно з розрахунку 10 мл/кг на одноразове введення (дітям до 2–3 років – до 10 мл/кг);
при операціях з штучним кровообігом додають у кров з розрахунку 10 – 20 мл/кг для заповнення насосу оксигенатора; концентрація полімеру з глюкозою в перфузійному розчині не повинна перевищувати 3 %. У післяопераційний період препарат використовують у таких же дозах, як при порушенні капілярного кровотоку.
Побічна дія. Як правило, препарат викликає збільшення діурезу. Однак іноді при застосуванні Реополіглюкіну спостерігається зменшення діурезу, сеча стає в’язкою, що вказує на дегідратацію організму хворого. У цьому випадку необхідно ввести внутрішньовенно кристалоїдні розчини для заповнення та підтримки водно-електролітного балансу. При переливанні Реополіглюкіну можливий розвиток алергійних реакцій, аж до виникнення анафілактичного шоку.
Протипоказання. Тромбоцитопенія, захворювання нирок, що супроводжуються анурією, серцева недостатність, стани при яких не можна вводити рідини у великих об’ємах. Реополіглюкін з 0,9 % розчином натрію хлориду не слід вводити при патологічних змінах у нирках, а з 5 % розчином глюкози – при порушенні вуглеводного обміну і особливо при цукровому діабеті.
Передозування. Можливе виникнення гіперволемії, гіпокоагуляції. Терапія симптоматична.
Особливості застосування. Реополіглюкін можна вводити тільки після попереднього проведення внутрішньошкірної проби, за винятком випадків надання невідкладної (ургентної) допомоги при шоковому стані. У таких випадках потрібно мати необхідні препарати для усунення всіх можливих алергійних реакцій.
Внутрішньошкірна проба, для визначення індивідуальної чутливості до Реополіглюкіну, проводиться за 24 години до введення препарату. Для цього, з пляшки з препаратом з дотриманням правил асептики шприцом відбирають 0,2 – 0,3 мл Реополіглюкіну. Після заміни голки на шприці на стерильну голку для ін’єкцій, внутрішньошкірно вводять 0,05 мл препарату в середню третину внутрішньої поверхні передпліччя.
Правильність введення препарату контролюється візуально (одержання “лимонної шкірки”). Оцінку реакції лікар здійснює через 24 години.
Наявність місцевої реакції у вигляді почервоніння (площа, діаметр якої більше 1,5 см), виникнення папули або симптомів загальної реакції організму (нудота, запаморочення)
свідчать про підвищену чутливість організму до Реополіглюкіну і неможливість застосування препарату для цього хворого.
При відсутності будь яких реакцій хворому вводять необхідну кількість препарату тієї серії, що була використана для проведення внутрішньошкірної проби. Результати проби реєструються в історії хвороби.
Внутрішньошкірна проба не дозволяє виявити сенсибілізацію до Реополіглюкіну у 100 % хворих. Тому перші 5-10 хв протягом внутрішньовенного введення препарату необхідно уважно стежити за станом хворого.
Застосовують з обережністю у хворих з порушеною видільною функцією нирок або при необхідності обмеження введення натрію хлориду, призначають Реополіглюкін з 5 % розчином глюкози. При порушеннях вуглеводного обміну і інших станів, при яких протипоказане введення вуглеводів, використовують Реополіглюкін з ізотонічним розчином натрію хлориду. Застосовують тільки під контролем лікаря.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Враховуючи можливу фізико-хімічну несумісність не можна додавати будь-які інші лікарські засоби до розчину Реополіглюкіну. Рекомендовані комбінації з осмотичними діуретиками – (манітом, манітолом), а також з Неогемодезом, сольовими розчинами вводяться через інші інфузійні системи.
Умови і термін зберігання. В недоступному для дітей, сухому місці, при температурі від
10 0 С до 25 0 С.
Термін придатності. 4 роки.