Варфарин никомед инструкция, аналоги и состав
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: warfarin; (RS) – 2- оксо-3-(3-оксо-1-фенілбутил)-2Н-хромен-4-олат;
основні фізико-хімічні властивості: від блакитного до ясно-блакитного кольору круглі таблетки з чарункою для поділу на чверті з одного боку;
склад: 1 таблетка містить: 2,5 мг варфарину натрію;
допоміжні речовини: індигодин (Е-132), лактоза 50 мг, крохмаль кукурудзяний, повідон,
кальцію гідрофосфат, магнію стеарат (Е-572).
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Код АТС B01AA03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Варфарин блокує синтез вітамін К-залежних факторів зсідання крові у печінці, наприклад, фактора II, VII, IX та X . Концентрація цих компонентів у крові понижується і процес зсідання утруднюється. Оптимальний ефект спостерігається на 3 - 5 день від початку застосування препарату. Дія варфарину припиняється через 3 - 5 днів після закінчення лікування.
Фармакокінетика. Всмоктуваність. Препарат майже повністю всмоктується з шлунково- кишкового тракту.
Розподіл. Зв’язування з білками 97 - 99%. Терапевтична концентрація у плазмі: 1 - 5 мкг/мл (0,003 - 0,015 ммоль/л).
Біотрансформація: у організмі людини варфарин міститься у вигляді рацемічної сполуки, при цьому лівообертаюча форма має більшу активність ніж правообертаюча. Метаболіти, що утворюються у печінці, є неактивними або слабоактивними сполуками. Вони реабсорбуються із жовчі , при цьому лівообертаюча форма метаболізується скоріше.
Виведення: час виведеня рацемічного варфарину становить близько 40 год, виводиться через нирки.
Показання для застосування. Профілактика і лікування тромбозу глибоких і проксимальних вен , мозкових судин, тромбоемболії легеневої артерії, уродженої тромбофілії
(особливо при дефіциті протеїнів С і S), профілактика тромбоемболічних ускладнень при імплантації штучних клапанів або трансплантації кровоносних судин, мерехтіння передсердь, ураження клапанів серця, вторинна профілактика інфаркту міокарда.
Спосіб застосування та дози. Хворим, яким необхідне хірургічне втручання (при високому ризику тромботичних та емболічних ускладнень), лікування бажано почати за 2 - 3 дні до операції.
У випадку гострого тромбозу лікування варфарином слід доповнити призначенням гепарину до того часу, поки повністю не проявиться ефект від пероральної антикоагулянтної терапії (не раніше, ніж на 3 - 5 добу лікування).
Початкова доза Варфарину Нікомед становить 2,5 - 5 мг на добу.
Подальший режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від результатів визначення протромбінового часу або Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).
Протромбіновий час має бути подовженим у 2 - 3 рази від похідного, а МНВ повинно досягати 2,2 - 4,4 залежно від захворювання, небезпеки тромбозу, ризику розвитку кровотеч та індивідуальних особливостей хворого.
При визначені МНВ слід враховувати індекс чутливості тромбопластину та використовувати цей показник як поправочний коефіцієнт (1,22 – при використанні тромбопластину „Неопласт” та 1,2 – при використанні тромбопластину фірми „Рош Діагностика”).
Людям похилого віку та ослабленим хворим призначають більш низькі дози препарату.
Повна добова доза призначається у один прийом, у один і той же час доби.
При протезуванні клапанів серця, гострому венозному тромбозі вен або емболії (на початкових етапах), тромбозі лівого шлуночка та для профілактики серцевого нападу треба досягати максимально ефективного протизсідного ефекту, МНВ повинно досягати 2,8 - 4,5.
У випадку мерехтіння передсердь та при проведенні підтримуючої терапії при тромбозі вен та емболії добиваються помірного протизсідного ефекту (МНВ 2,8 - 3).
При сумісному застосуванні варфарину з препаратами ацетилсаліцилової кислоти показник МНВ повинен перебувати у межах 2 - 2,5.
Контроль під час лікування:
Перед початком терапії визначають показник МНВ (відповідно до протромбінового часу з урахуванням коефіцієнту чутливості тромбопластину). У подальшому проводять регулярний, кожні 4 - 8 тижнів, лабораторний контроль. Тривалість лікування залежить від клінічного стану хворого. Лікування можна відмінити одразу.
Побічна дія. Найбільш частим проявом побічної дії варфарину є крововиливи.
Рідше проявом побічної дії є:
діарея, підвищення рівня активності ферментів печінки;
екзема, некроз шкіри, васкуліти;
випадіння волосся.
Протипоказання. Вагітність, тяжкі захворювання нирок та печінки, тяжка артеріальна гіпертензія, геморагічний інсульт, тромбоцитопенія, підвищена чутливість до варфарину, загроза кровотеч, травми.
Передозування. Оптимальний рівень лікування міститься на грані розвитку кровотеч , тому можливі мікрогематурія, кровоточивість ясен та ін. Якщо у хворого немає причин, які можуть викликати кровотечу, наприклад, сечокам’яної хвороби, серйозної небезпеки від такої кровотечі немає до тих пір, доки протромбіновий час становить понад 5%. У випадку слабких кровотеч є достатнім зменшити дозу препарату або відмінити лікування на деякий час.
Антидот. У випадку серйозних кровотеч призначають 5-10 мг вітаміну К внутрішньовенно.
При життєпогрожуючих кровотечах необхідне негайне переливання концентрату факторів протромбінового комплексу або свіжозамороженої плазми або суцільної крові.
Особливості застосування. Обов’язковою умовою терапії варфарином є суворе дотримання прийому призначеної дози препарату. Не слід призначати варфарин пацієнтам з кровотечею будь-якої локалізації. Необхідно проявляти особливу обережність при порушенні згортання крові, тромбоцитопенії, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, крововиливу у головний мозок, алкоголізмі та порушенні функції нирок.
Ризик кровотечі збільшується при одночасному використанні препаратів ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів внаслідок пригнічення ними функціональної активності тромбоцитів.
Препарат не слід призначати вагітним жінкам у зв’язку з тератогенною дією, розвитком кровотечі у плода.
Варфарин проникає у материнське молоко у незначній кількості і не впливає на згортання крові у немовлят. Тобто, під час годування груддю препарат можна застосовувати.
Для перестороги немовлята не повинні отримувати материнське молоко протягом перших трьох днів на початку лікування матері.
У випадку споживання великої кількості алкоголю збільшується небезпека гіпопротромбінемії та розвитку кровотеч.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується починати або припиняти прийом інших лікарських засобів, а також змінювати дози препаратів, які застосовуються без консультації з лікарем.
Значна кількість лікарських засобів вступає в дію з пероральними антикоагулянтами.
Найважливіші з них: антибіотики широкого спектру дії, саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби, клофібрат, барбітурати, фенітоїн,пероральні протидіабетичні препарати.
Варфарин у поєднанні з нестероїдними протизапальними препаратами в значній мірі підвищує небезпеку кровотечі. Це також стосується інших інгібіторів агрегації тромбоцитів, таких як дипіридамол та вальпроєва кислота. Подібних комбінацій, звичайно, треба уникати.
Це також може стосуватися до сполучень з вираженою інгібуючою дією на систему цитохрому Р450 , наприклад, циметидіну та хлорамфеніколу, при застосуванні яких протягом декількох днів збільшується небезпека кровотечі. У подібних випадках циметидин можна замінити, наприклад, ранітидином або фамотидином. При необхідності лікування хлорамфеніколом антикоагулянтну терапію треба тимчасово зупинити. Застосування диуретиків у випадку вираженної гіповолемічної дії може привезти до збільшення концентрації факторів згортання, що зменшує дію антикоагулянтів.
У випадку лікування в поєднанні з іншими препаратами, які вказані в переліку нижче, необхідно проводити контроль лікування (МНВ) на початку та в кінці лікування, через 2 -3 тижні від початку терапії. Це стосується лікарських препаратів, які спричиняють індукцію ферментів печінки (барбітурати, фенітоін, карбамазепін) і тим самим знижують антикоагулянтну дію варфарину. У випадку призначення препаратів, які можуть збільшувати кровотечу як за рахунок пониження нормального процесу коагуляції, так і за рахунок інгібування факторів згортання або за рахунок неповного інгібування ферментів печінки, наприклад, проносні засоби, стратегія антикоагулянтної терапії буде залежити від можливості проведення лабораторного контролю. По можливості необхідно проводити часто лабораторний контроль терапії, що дає змогу на початку додаткового лікування корегувати дозу варфарину, наприклад, понизити або збільшити її на 5 - 10%. При обмежених можливостях проведення лабораторного контролю терапії, необхідно уникати призначення вказаних препаратів. Необхідно підкреслити, що наведений нижче перелік препаратів, взаємодію з якими необхідно враховувати, є далеко не повним.
Послаблення дії варфарину буває при сумісному застосуванні його з барбітуратами, вітаміном К, глютетимідом, гризеофульвіном, диклоксациліном, карбамазепіном, коензимом Q10, міансерином, парацетамолом, ретиноідами, рифампіцином, сукралфатом, феназоном, холестриаміном.
Посилення дії варфарину буває при його сумісному застосуванні з алопурінолом, аміодароном, анаболічними стероїдами (алкілірованими у положенні С-17), ацетилсаліциловою кислотою тощо, нестероїдними протизапальними засобами, гепарином, глібенкламідом, глюкагоном, даназолом, діазоксидом, дизапірамідом, дисульфірамом, ізоніазідом,кетоконазолом, кларитроміцином, клофібратом, левамізолом, метронідазолом, міконазолом, налідиксовою кислотою, нілютамідом, омепразолом, пароксетином,прогуанілом, протидіабетичними засобами – похідними сульфаніламідів, симвастатином, сульфаніламідом, тамоксифеном, тироксином, хініном/хінідином, флювоксаміном, флюконазолом, фторурацилом, хінолінами, хлоралгідратом, хлорамфеніколом, цефалоспоринами, циметидином, еритроміцином, етакриновою кислотою. Етанол може посилювати дію варфарину.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 5 років.