Блеоцин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: Bleomycin;

основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або жовтувато-білого кольору, легкорозчинний у воді або метанолі, малорозчинний в етанолі і практично нерозчинний в етилацетаті, н-бутилацетаті, ацетоні або простому ефірі;

склад: 1 ампула містить 15 мг блеоміцину гідрохлориду.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протипухлинні антибіотики. Код АТС L01D C01.

Фармакологічні властивості.

Протипухлинна активність.

In vitro: було показано, що блеоміцин уповільнює ріст і синтез ДНК /протеїнів у клітинах типу Hela S₂, клітинах карциноми Ерліха і клітинах саркоми Йоширда. In vivo: блеоміцин має протипухлинний ефект при спонтанній лімфосаркомі у собак.

Основний механізм дії полягає в інгібуванні синтезу ДНК і розщепленні молекул ДНК.

Фармакокінетика.

Концентрація блеоміцину в крові пацієнтів, які отримували препарат внутрішньом’язово (2,5 і 10 мг/м²), зростала пропорційно дозі. Період папіврозпаду становив 150 хв. незалежно від дози. 33% та 60% введеної дози препарату виділялось з сечею відповідно через 4 та 24 години після введення.

Концентрація блеоміцину в крові пацієнтів при внутрішновенному введенні в дозах від 15 до 30 мг/доба протягом 4 або 5 днів була 0,13 – 0,31 мкг/мл і зберігалась протягом 12 годин після введення. Період напіврозпаду становив 180 хв. після внутрішньовенного введення, 63% введеної дози препарату виділялось з сечею протягом 24 годин.

Показання для застосування. Рак шкіри, рак голови і шиї (рак верхньої щелепи, язика, губи, глотки, гортані, ротової порожнини), рак легені (зокрема, первинний рак і метастатичний плоскоклітинний рак легені), рак стравоходу, рак шийки матки, злоякісна лімфома (ретикуло-саркома, лімфосаркома, хвороба

Ходжкіна), гліома і рак щитовидної залози.

Спосіб застосування та дози.

Внутрішньовенне введення.

Розводять 15 мг препарату у фізіологічному розчині або розчині глюкози, взятому в кількості 5 - 10 мл, та вводять повільно внутрішньовенно. При підвищеній температурі тіла хворого разові дози визначають у межах 5 мг.

Внутрішньом’язове і підшкірне введення.

Розводять 15 мг препарату приблизно в 5 мл фізіологічного розчину або розчині глюкози і вводять внутрішньом’язово або підшкірно.

При підшкірному введенні поблизу ураженої ділянки концентрація препарату повинна бути не більше 1 мг/мл.

Внутрішньоартеріальне введення.

Розводять 15 мг препарату у фізіологічному розчині або розчині глюкози, і вводять одноразово за допомогою шприца .

Частота введення.

Зазвичай вводять два рази на тиждень, частота введення може коливатися залежно від стану хворого - максимум один раз на добу, мінімум один раз на тиждень.

Сумарна курсова доза.

Сумарна доза Блеоцину на курс, спрямована на зникнення пухлинної маси, повинна бути:

1) для дорослих в межах 300 мг. Мaксимально припустима разова доза - 30 мг.

2) для дітей в межах 24 - 40 мг. Максимально припустима разова доза – 10 мг/м2.

Побічна дія.

Ураження легенів.

Для запобігання інтерстиціальній пневмонії, пневмофіброзу потрібен ретельний контроль за станом хворого. При погіршенні показників градієнта парціального тиску кисню в альвеолярному повітрі та артеріальній крові (A-aDo2), парціального тиску кисню в артеріальній крові (РаО₂) і здатності до дифузії оксиду вуглецю (DLcо), аномалій на рентгенограмі грудної клітини, а також при виникненні кашлю, утрудненого дихання, хрипів та інших симптомів порушення функції легенів негайно припиняють введення і проводять лікування глюкокортикоїдами, антибіотиками та ін.

Шок.

Рідше можливий шок. Оскільки шок може спостерігатися у хворих на злоякісну лімфому, при першому або другому введенні препарату призначають його спочатку (для першого і другого введення) у дозі не більш 5 мг, потім, переконавшись у відсутності гострої реакції, збільшують дози до нормального рівня.

Реакції підвищеної чутливість до препарату.

Висипання, кропивниця з підвищеною температурою. У цьому випадку лікування слід припинити.

Гіпертермічна реакція.

Температура може підвищуватися через 4 - 5 годин або пізніше після початку введення. Оскільки відзначається дозозалежна кореляція між підвищеною температурою і разовими дозами, при сильно вираженій лихоманці рекомендується зменшити дозу препарату при скороченні інтервалу між введеннями, або ж при необхідності застосовують антигістамінні засоби або жарознижувальні засоби до і після введення препарату.

Ризик кровотеч.

Необхідно взяти до уваги те, що швидка некротизація пухлини може викликати кровотечу.

Ураження шкіри та слизових оболонок.

В окремих випадках можуть бути ущільнення шкіри, гіперпігментація, зміна форми і кольору нігтів та ін. патологічні зміни, подібні до склеродермії шкіри, Scratch dermatitis, випадання волосся, ангулярного стоматиту та ін. Подібні симптоми в багатьох випадках можуть виникнути до або після досягнення сумарної дози 150 мг.

Диспептичний синдром.

В окремих випадках можуть спостерігатися анорексія, нудота, блювання, а рід- ше - пронос.

Гепатотоксичність.

У деяких випадках може виникнути розлад функцій печінки.

Нефротоксичність.

У деяких випадках може з’явитися олігурія.

Ураження сечовивідної системи.

В окремих випадках можуть спостерігатися хворобливе сечовипускання, відчуття залишкової сечі та ін.

Гематотоксичність.

Іноді можлива лейкоцитопенія та інші зміни формули крові.

Нейротоксичність.

Може спостерігатися слабкість, а іноді - головний біль, запаморочення та ін.

Місцеві реакції.

Багатократне внутрішньовенне введення препарату може призвести до ущільнення стінки вени в місці введення, а також до звуження просвіту вени. При виникненні таких ознак препарат вводять в інше місце або внутрішньом’язово.

Внутрішньом’язова ін’єкція може призвести до ущільнення тканин в місці введення.

Інші.

Можливе підсилення болю в місці пухлини.

Протипоказання.

Уникати призначення таким хворим:

 у яких відзначається тяжке порушення функції легень, дифузний фіброз легеневої тканини на рентгенограмі грудної клітини та інші виражені патологічні зміни у легенях;

 із підвищеною чутливістю до складових препарату й аналогічних сполук (пепломіцину) в анамнезі;

 із тяжким порушенням ниркової функції;

 із тяжкими серцево-судинними захворюваннями.

Потрібно з великою обережністю вводити таким хворим, при необхідності зі зменшенням дози або подовженням інтервалу між введенням:

 із захворюваннями легень в анамнезі;

 старшим 60 років, (можливі важкі ураження легень);

із захворюваннями респіраторної системи;

із порушеннями серцево-судинної системи (ХІБС, вади серця);

що проходили або проходять променеву терапію грудної клітки;

із порушеною печінковою функцією;

хворим на вітряну віспу (не виключається ризик виникнення смертельно небезпечних ускладнень).

Передозування. Невідоме.

Особливості застосування.

Призначення особам похилого віку.

Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам похилого віку.

Призначення вагітним жінкам і матерям-годувальницям.

Через можливу тератогенність бажано уникати призначення вагітним або жінкам з підозрою на вагітність.

Оскільки не встановлена безпека введення препарату матерям-годувальницям, варто уникати призначення препарату, а при необхідності застосування - припинити годування груддю.

Загальні запобіжні заходи.

Дозування.

При застосуванні препарату ступінь прояву побічних явищ дуже індивідуальна. Оскільки навіть при введенні малих доз можуть мати місце побічні явища, необхідно ретельно дотримуватись запобіжних заходів. Введення починають із малих доз з урахуванням загального стану і вираженості симптомів хвороби.

Сумарна доза на курс не повинна перевищувати 300 мг. Крім того, необхідно врахувати збільшення дози в результаті введення препарату різними шляхами.

При введенні Блеоцину хворим, що одержували пепломіцин, звичайно сумарною дозою на курс вважають суму доз пепломіцину і блеоцину.

Інтерстиціальна пневмонія і пневмофіброз.

Препарат може викликати інтерстиціальну пневмонію, пневмофіброз та інші сильно виражені легеневі ураження. Необхідно приділити серйозну увагу виникненню хрипів, що можуть бути первинною ознакою патологічних уражень. У разі виявлення ускладнень, варто негайно припинити введення і при ідіопатичному пневмосклерозі призначити глюкокортикоїди, а також для запобігання вторинній інфекції – відповідні антибіотики.

Відзначається висока частота виникнення інтерстиціальної пневмонії і пневмофіброзу у хворих на первинне захворювання легенів, а також у хворих старших 60 років, навіть при дозуванні не більш 150 мг.

При введенні препарату потрібен ретельний контроль за температурною реакцією, появою кашлю, утрудненим диханням та іншими клінічними проявами, а також даними рентгенологічного дослідження грудної клітки і хрипами.

Визначення А-а0₂, РаО₂ проводять по можливості щотижня, і при тривалому збільшенні або зменшенні протягом двох тижнів показників A-аО₂, РаО₂ відміняють введення препарату. При погіршенні показників A-а0₂, і Pa02, на 10 одиниць і більше у порівнянні з вихідним рівнем поряд з іншими клінічними змінами потрібний ретельний лікарський контроль. При підозрі виникнення побічних ефектів негайно припиняють введення препарату і призначають глюкокортикоїди. Щодо DLco варто вжити аналогічні заходи при зниженні цього показника на 15 і більше у порівнянні з вихідним рівнем. При необхідності введення Блеоцину хворим із зниженим рівнем показників легеневої функції до початку курсу потрібно вести ретельний контроль за станом хворого і при подальшому погіршенні показників слід негайно припинити введення препарату.

В установах, де є така можливість, приблизно протягом 2 місяців після закінчення курсу лікування необхідно періодично проводити дослідження А-аDo₂, РаО₂, і DLco та ін.

Слід обережно проводити тривалий курс лікування, оскільки що при цьому можливий виражений прояв побічних ефектів і тяжкий їх перебіг.

З обережністю слід вводити хворим, що одержували пепломіцин та інші препарати групи блеоміцину, тому що можливе посилення ступеня токсичності. Варто приділити достатню увагу прояву або посиленню інфекційних хвороб і кровотечі.

Необхідно приділити особливу увагу появі побічних ефектів при введенні дітям раннього віку.

У разі необхідності введення дітям раннього віку й особам репродуктивного віку, варто врахувати вплив препарату на статеві залози.

Оскільки при введенні препарату можливі інтерстиціальна пневмонія, пневмофіброз та інші тяжкі симптоми ураження легенів, що можуть призвести до летального кінця, його призначають тільки у тих випадках, у яких лікування ним вважається доцільним. При цьому в ході курсу лікування і протягом визначеного часу після закінчення курсу (приблизно 2 міс.) хворий повинен знаходитися під контролем лікаря. Зокрема, необхідне ретельне дотримання запобіжних заходів при введенні препарату хворим старшим 60 років і хворим на первинне захворювання легенів. При виникненні ознак первинних симптомів, таких як утруднене дихання, підвищена температура, кашель, хрипи, аномальна тінь на рентгенограмі, аномалії показників A-aDo2 (градієнт парціального тиску кисню в альвеолярному повітрі та артеріальній крові), РаО₂ (парціальний тиск кисню в артеріальній крові) і DLco (здатність до дифузії оксиду вуглецю), варто негайно припинити лікування і вжити належних заходів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При комбінованому застосуванні препарату з іншими протипухлинними засобами можуть посилитись побічні реакції, у тому числі з боку легенів.

Комбіноване застосування препарату з променевою терапією може призвести до розвитку і посилення ускладнень з боку легенів та ін. побічних реакцій. Зокрема, варто уникати комбінованого застосування в ділянці грудної клітки, а також навколо неї (голова, шия).

Комбіноване застосування препарату з променевою терапією в ділянці голови і шиї може призвести до загострення стоматиту й появи ангулярного стоматиту. Крім того, в окремих випадках можливе подразнення слизової оболонки глотки і гортані, що може призвести до захриплості голосу.

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі. Термін придатності - 2 роки.