Дексаметазон инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: dexamethazone;

основні фізико- хімічні властивості: круглі, плоскі білі таблетки зі скошеними краями та боріздкою з однієї сторони;

склад: 1 таблетка містить 0,5 мг дексаметазону;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Кортикостероїди для системного застосування. Код АТС Н02А В02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Дексаметазон - синтетичний глюкокортикоїд тривалої дії, який виявляє протизапальну, протиалергійну, протиексудативну і протисвербіжну дію.

Виявляє також імуносупресорну дію; впливає на обмін енергії, гомеостаз глюкози і на секрецію фактора активації гіпоталамуса і трофічного гормону аденогіпофізу шляхом негативного зворотного зв’язку.

Шляхом зв’язування з рецепторами мінералокортикоїдів глюкокортикоїди регулюють метаболізм натрію і калію і водно-електролітну рівновагу.

Глюкокортикоїди розчиняються у ліпідах і легко проникають у цільові клітини через клітинну мембрану. Зв’язування гормону з рецептором приводить до зміни конформації рецептора, що сприяє збільшенню його спорідненості з ДНК. Комплекс гормон/рецептор потрапляє в ядро клітини і зв’язується з регулюючим центром молекули ДНК, який також називають елементом глюкокортикоїдного відгуку (GRE). Активований рецептор, зв’язаний з GRE або зі специфічними генами, регулює транскрипцію м-РНК, яка може бути збільшеною або зменшеною. Новоутворена м-РНК транспортується до рибосоми, після чого відбувається утворення нових білків. Залежно від цільових клітин і процесів, які відбуваються у клітинах, утворення нових білків може бути посиленим (наприклад, утворення тирозинтрансамінази у клітинах печінки) або зменшеним (наприклад, утворення IL-2 у лімфоцитах). Оскільки рецептори глюкокортикоїдів є в усіх типах тканин, можна вважати, що глюкокортикоїди діють на більшість клітин організму.

Фармакокінетика. Після перорального вживання дексаметазон майже повністю всмоктується. Біодоступність дексаметазону в таблетках наближується до 80%. Максимальні концентрації в плазмі і максимальна дія спостерігаються через 1–2 години після орального застосування; після прийому разової дози дія продовжується протягом приблизно 2,75 дня.

У плазмі приблизно 77 % дексаметазону зв’язані з білками плазми, в основному з альбуміном. Тільки незначна кількість дексаметазону зв’язується з іншими білками плазми. Дексаметазон є жиророзчинною речовиною, тому він проходить у між- та внутрішньоклітинний простір. Він виявляє свою дію у центральній нервовій системі (гіпоталамус, гіпофіз) шляхом зв’язування з мембранними рецепторами. У периферичних тканинах він зв’язується і діє через рецептори цитоплазми. Дексаметазон розкладається у місці своєї дії, тобто в клітині. В основному, дексаметазон метаболізується у печінці. Невеликі кількості дексаметазону метаболізуються у нирках та інших тканинах. Основним шляхом виведення є сеча.

Показання для застосування.

Ендокринні порушення:

замісна терапія первинної або вторинної (гіпофізарної) недостатності кори надниркових залоз (за винятком гострої недостатності надниркових залоз, для лікування якої більш придатні кортизон або гідрокортизон через їх більш виражену мінералокортикоїдну дію);

уроджена гіперплазія надниркових залоз;

підгостре запалення щитовидної залози і тяжке радіаційне запалення щитовидної залози.

Ревматичні захворювання:

ревматоїдний артрит (включаючи юнацький ревматоїдний артрит) і позасуглобні порушення при ревматоїдному артриті (ревматичні легені, ревматизм серця, очей, шкірний васкуліт); як допоміжне лікування – для підтримки пацієнта протягом періоду, коли основні ліки ще не ефективні, а також для лікування пацієнтів, для яких нестероїдні протизапальні ліки не справляють задовільної знеболювальної та протизапальної дії.

Системні захворювання сполучної тканини, синдроми васкуліту та амілоїдоз (як допоміжне та симптоматичне лікування під час основного захворювання)

системний червоний вовчий лишай (лікування полісерозиту і порушення функції внутрішніх органів),

синдром Шегрена (лікування порушень легенів, нирок і мозку),

системний склероз (лікування міозиту, перикардиту та альвеоліту),

поліміозит, дерматоміозит,

системний васкуліт,

амілоїдоз (замісна терапія при порушенні функції надниркових залоз).

Захворювання шкіри:

пухирчатка,

бульозний герпетиформний дерматит,

ексфоліативний дерматит,

(тяжка) ексудативна еритема,

вузлувата еритема,

(тяжкий) себорейний дерматит,

(тяжкий) псоріаз,

оперізувальний лишай,

дерматомікоз,

склеродермія.

Алергічні захворювання (що не піддаються традиційному лікуванню):

астма,

контактний дерматит,

атопічний дерматит,

сироваткова хвороба,

алергічний риніт,

алергія на ліки,

кропив’янка після переливання крові,

кропив’янка (що не піддається стандартному лікуванню),

набряк Квінке.

Шлунково-кишкові захворювання:

виразковий коліт (тяжке загострення),

хвороба Крона (тяжке загострення),

хронічний аутоімунний гепатит,

реакція відторгнення після пересадки печінки.

Захворювання дихальних шляхів:

гострий токсичний бронхіоліт,

хронічний бронхіт,

астма (сильне загострення),

алергічний бронхолегеневий аспергілоз,

зовнішній алергічний альвеоліт,

саркоїдоз,

інфільтрація еозинофілами,

туберкульоз легенів, що супроводжується тяжкою загальною слабкістю (разом із відповідною протитуберкульозною терапією),

туберкульозний плеврит (разом із відповідною протитуберкульозною терапією),

плеврит при системному захворюванні сполучної тканини,

легеневий васкуліт,

бериліоз (грануломатозне запалення),

облітеруючий бронхіт після отруєння токсичними газами,

радіаційний та аспіраційний пневмоніт.

Гематологічні захворювання:

успадкована або набута хронічна чисто гіпопластична анемія,

аутоімунна гемолітична анемія,

вторинна тромбоцитопенія у дорослих,

еритробластопенія,

гостра лімфобластна лейкемія (вступна терапія),

синдром мієлодисплазії,

ангіоімунобластна злоякісна Т-клітинна лімфома (у комбінації з цитостатиками),

плазмоцитома (у комбінації з цитостатиками),

тяжка анемія після мієлофіброзу з мієлоїдною метаплазією або лімфоплазмацитоїдною імуноцитомою,

системний гістіоцитоз (системне лікування)

Захворювання нирок:

первинний або вторинний гломерулонефрит,

порушення функції нирок при системних захворюваннях сполучної тканини (червоний вовчий лишай, синдром Шегрена),

системний васкуліт (звичайно у комбінації з циклофосфамідом),

гломерулонефрит при вузлуватому поліартеріїті,

синдром Черга-Штрауса,

грануломатоз Вегенера,

пурпура Шенлейна-Геноха,

змішана кріоглобулінемія,

порушення функції нирок при артеріїті Такаясу,

інтерстиціальний нефрит,

імуносупресивне лікування при пересадці нирки,

стимулювання діурезу або зменшення протеїнурії при ідіопатичному нефротичному синдромі (без уремії) і порушення функції нирок при системному червоному вовчому лишаї.

Злоякісні захворювання:

паліативне лікування лейкемії і лімфоми у дорослих,

гостра лейкемія у дітей,

гіперкальціємія у пацієнтів, які мають на злоякісні захворювання.

Набряк мозку:

набряк мозку через первинну або метастатичну пухлину мозку, кранікотомію або травму голови.

Інші показання:

туберкульозний менінгіт із субарахноїдною блокадою (разом із належною протитуберкульозною терапією),

трихіноз з неврологічними симптомами або трихіноз міокарда,

діагностичне випробування гіперфункції надниркових залоз.

Спосіб застосування та дози.

Дози повинні визначатись індивідуально, відповідно до захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування, переносимості кортикоїдів і реакції організму.

Рекомендована початкова доза для дорослих становить 0,5–9 мг на день, яку вживають за 2–4 прийоми. Підтримуюча доза звичайно становить 0,5–3 мг на день.

Початкові дози Дексаметазону дають до появи клінічної реакції, а потім дозу слід поступово зменшити до найнижчої клінічно ефективної дози. Якщо оральне лікування великими дозами триває протягом періоду, що перевищує кілька днів, дозу слід поступово зменшити протягом кількох послідовних днів або навіть протягом більш тривалого часу.

Під час тривалого лікування високими оральними дозами рекомендується приймати дексаметазон разом з їжею, а між прийомами їжі вживати антациди.

Для дітей рекомендована доза для перорального застосування при замісній терапії становить 0,02 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м² площі поверхні тіла у три прийоми; при всіх інших показаннях рекомендована доза становить 0,08–0,3 мг/кг маси тіла або 2,5-10 мг/м² площі поверхні тіла, у три-чотири прийоми.

Діагностичне випробування гіперфункції надниркових залоз

Швидкий тест з 1 мг дексаметазону: 1 мг дексаметазону пацієнт приймає об 11 годині ранку, а кров для визначення концентрації кортизону у сироватці відбирають наступного дня о 8 годині ранку.

Специфічний дводенний тест з 2 мг дексаметазону: протягом двох днів пацієнт приймає по 2 мг дексаметазону перорально кожні шість годин. Концентрацію 17-гідроксикортикостероїду визначають у сечі, зібраній за добу.

Доза 0,75 мг дексаметазону еквівалентна дозі 4 мг метилпреднізолону і триамцинолону, або 5 мг преднізону і преднізолону, або 20 мг гідрокортизону і 25 мг кортизону.

Побічна дія.

Частота появи побічних ефектів залежить від дози і тривалості лікування. Найбільш поширеними побічними ефектами короткочасного лікування є підвищений апетит і збільшення маси тіла, психічні порушення, непереносимість глюкози і тимчасова недостатність надниркових залоз; більш рідкими побічними ефектами є алергічні реакції, гіпертригліцеридемія, виразкова хвороба і гострий панкреатит. Тривале лікування найбільш часто призводить до центрального ожиріння, уразливості шкіри, атрофії м’язів, остеопорозу, уповільненого росту та тривалого порушення функції надниркових залоз, рідше – до асептичного некрозу кісток, катаракти, глаукоми, гіпертонії і зниження імунного захисту та підвищеної сприйнятливості до інфекційних захворювань.

У пацієнтів, які тривалий час лікуються дексаметазоном, може спостерігатися синдром відміни (також без видимих ознак недостатності надниркових залоз) при припиненні лікування (підвищена температура, нежить, почервоніння кон’юнктиви, головний біль, запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у м’язах і суглобах, блювання, зменшення маси тіла, слабкість, часто ще й конвульсії).

Побічні ефекти за системами органів

Гематологічні: лейкоцитоз, еозинофілія (як і при вживанні інших глюкокортикоїдів), зменшення кількості моноцитів і/або лімфоцитів, випадки тромбемболії, рідко – тромбоцитопенія і нетромбоцитопенічна пурпура.

Серцево-судинні: політопна шлуночкова екстрасистола, пароксизмальна брадикардія, гіпертонія і гіпертонічна енцефалопатія, розрив серця можливий у пацієнтів, які недавно перенесли інфаркт міокарда.

Центральна нервова система: зміни особистості та поведінки, які найбільш часто виявляються як ейфорія; повідомлялось також про такі побічні ефекти: безсоння, дратівливість, гіперкінезія, депресія і, рідко, психози. Після лікування можлива поява набряку диску зорового нерва і підвищеного внутрішньочерепного тиску (псевдопухлина). Можуть спостерігатись і такі неврологічні побічні ефекти, як запаморочення, конвульсії і головний біль.

Ендокринні та метаболічні: пригнічення та атрофія надниркових залоз (зменшення реакції на стрес), синдром Кушинга, гірсутизм, порушення менструального циклу, зменшення переносимості вуглеводів, підвищена потреба в інсуліні або пероральних ліках проти діабету у хворих на діабет, перехід латентного діабету в клінічно активну форму, негативний азотний баланс через катаболізм білків, утримання в організмі натрію і води, підвищена втрата калію, набряк і гіпокаліємічний алкалоз, імпотенція та уповільнений ріст дітей і підлітків.

Шлунково-кишкові: нудота, гикавка, езофагіт, пептичні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, можливі також виразкові перфорації та кровотеча у шлунково-кишковому тракті (криваве блювання, мелена), панкреатит і перфорація жовчного міхура та кишечнику (особливо у пацієнтів з хронічним запаленням кишечнику).

Кістки та м’язи: слабкість, стероїдна міопатія, остеопороз і компресійні переломи хребта, асептичний остеонекроз (більш часто – асептичний некроз голови або стегон і плечей), розриви сухожилля (особливо при паралельному використанні деяких хінолонів).

Шкіра: уповільнене загоєння ран, стоншена та уразлива шкіра, петехії та синці, еритема, підвищене потовиділення, вугри, пригнічена реакція на нашкірні тести. Можливі також алергічний дерматит, кропив’янка та ангіоневротичний набряк.

Очі: підвищений внутрішньоочний тиск, глаукома, катаракта або витрішкуватість.

Реакції гіперчутливості спостерігаються рідко, вони виявляються як висипка, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм і анафілактична реакція.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до дексаметазону або до будь-якого іншого інгредієнта препарату.

Дексаметазон протипоказаний при гострих вірусних, бактеріальних або системних грибкових інфекціях (якщо не вживається належна терапія), синдромі Кушинга, вакцинації живою вакциною, а також при годуванні груддю (за винятком невідкладних випадків).

Передозування.

Існують рідкі повідомлення про гостре передозування або про смерть через гостре передозування.

Передозування, звичайно тільки після кількох тижнів вживання надмірних доз, може спричинити більшість із небажаних ефектів, зазначених у розділі “Побічна дія”, перш за все синдром Кушинга.

Разовий прийом надмірної кількості таблеток звичайно не призводить до клінічно суттєвої інтоксикації. Специфічного антидоту проти цих ліків немає. Лікування передозування повинно бути підтримуючим і симптоматичним. Гемодіаліз не є ефективним методом прискореного виведення дексаметазону з організму.

Особливості застосування.

Якщо пацієнт знаходиться у стані незвичного стресу (через травму, операцію або тяжке захворювання) під час терапії або під час припинення терапії дексаметазоном, його дозу слід збільшити або використовувати гідрокортизон або кортизон.

Пацієнтам, які приймали дексаметазон тривалий час і зазнають тяжкого стресу після припинення терапії, слід відновити прийом дексаметазону, оскільки спричинена недостатність надниркових залоз може продовжуватись протягом кількох місяців після припинення лікування.

Лікування дексаметазоном або природними глюкокортикоїдами може приховати симптоми існуючої або нової інфекції, а також симптоми кишкової перфорації.

Дексаметазон може загострити системну грибкову інфекцію, латентний амебіаз і туберкульоз легенів.

Пацієнти з туберкульозом легенів в активній формі повинні одержувати дексаметазон (разом із засобами проти туберкульозу) тільки при швидкоплинному або сильно розсіяному туберкульозі легенів. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легенів, які лікуються дексаметазоном, або пацієнти, які реагують на туберкулін, повинні одержувати хімічні профілактичні засоби.

Обережність і медичний нагляд рекомендовані хворим на остеопороз, гіпертонію, серцеву недостатність, туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність, діабет, активну пептичну виразку, свіжий кишковий анастамоз, ульцеративний коліт і епілепсію. Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромбемболією, тяжкою міастенією, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, а також пацієнти похилого віку.

Під час лікування дексаметазоном може спостерігатися загострення діабету або перехід від латентної фази до клінічних виявів діабету.

При тривалому лікуванні дексаметазоном слід контролювати рівні калію у сироватці.

Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація вбитою вірусною або бактеріальною вакциною не приводить до очікуваного розвитку антитіл і не має очікуваного захисного ефекту. Дексаметазон звичайно не дають за 8 тижнів до вакцинації і не починають давати раніше, ніж через 2 тижні після вакцинації.

Пацієнти, які тривалий час лікуються високими дозами дексаметазону і ніколи не хворіли на кір, повинні уникати контакту з інфікованими особами; при випадковому контакті рекомендовано профілактичне лікування імуноглобуліном.

Рекомендується виявляти обережність пацієнтам, які одужують після операції або перелому кісток, оскільки дексаметазон може уповільнити загоєння ран і утворення кісткової тканини.

Дія глюкокортикоїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз.

Кортикоїди можуть порушувати результати алергічних нашкірних тестів.

Дітей і підлітків можна лікувати дексаметазоном тільки у разі явної необхідності. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей і підлітків.

Вагітність і лактація

Не можна виключити шкідливу дію дексаметазону на плід та новонароджену дитину. Ці ліки пригнічують внутрішньоматковий розвиток плода. Дексаметазон треба приймати під час вагітності тільки в окремих невідкладних випадках, якщо очікувана користь від прийому для матері переважує можливий ризик для плода. Спеціальна обережність рекомендована при передеклампсії. За загальними рекомендаціями, під час вагітності слід використовувати найменшу ефективну дозу для контролю основного захворювання. Дітей, народжених матерями, які приймали глюкокортикоїди під час вагітності, треба ретельно перевіряти на наявність недостатності надниркових залоз.

Глюкокортикоїди проходять крізь плаценту і досягають високих концентрацій у плоді. Дексаметазон не так інтенсивно метаболізується у плаценті, як, наприклад, преднізон, тому він може виявлятись у плоді у високих концентраціях. За деякими даними, навіть фармакологічні дози глюкокортикоїдів можуть підвищити ризик недостатності плаценти, олігогідрамніозу, уповільненого розвитку плода або його внутрішньоматкової смерті, підвищення кількості лейкоцитів (нейтрофілів) у плода і недостатності надниркових залоз.

Жінкам, які одержували кортикостероїди під час вагітності, рекомендовані додаткові дози кортикостероїдів під час пологів. При затяжних пологах або при плануванні кесарева розтину рекомендовано внутрішньовенне введення 100 мг гідрокортизону кожні 8 годин у період перед народженням дитини.

Невеликі кількості глюкокортикоїдів знаходять у грудному молоці. Тому годування груддю не рекомендовано під час терапії дексаметазоном (особливо при використанні доз більших за фізіологічні). Можливий вплив полягає в уповільненні росту дитини і зменшенні секреції ендогенних глюкокортикоїдів.

Взаємодія з лікарськими засобами.

Паралельне використання дексаметазону і нестероїдних протизапальних ліків підвищує ризик шлунково-кишкової кровотечі і утворення виразок.

Ефективність дексаметазону зменшується, якщо паралельно приймати рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, примідон, ефедрин або аміноглутетимід, тому доза дексаметазону у таких комбінаціях повинна збільшуватись.

Дексаметазон зменшує терапевтичний ефект ліків проти діабету, гіпертонії, кумаринових антикоагулянтів, празиквантелу і натріуретиків (тому дозу цих ліків слід збільшити); він підвищує активність гепарину, альбензазолу і каліуретиків (дозу цих ліків слід зменшити у разі необхідності).

Дексаметазон може змінити дію кумаринових антикоагулянтів, тому при вживанні такої комбінації ліків слід більш часто перевіряти протромбіновий час.

Паралельне використання дексаметазону і високих доз глюкокортикоїдів або агоністів b₂-рецепторів підвищує ризик гіпокаліємії. У пацієнтів з гіпокаліємією серцеві глікозиди сильніше сприяють порушенню ритму і мають більшу токсичність.

Антациди зменшують всмоктування дексаметазону в шлунку. Не було встановлено, чи впливає паралельне вживання їжі або алкоголю на фармакокінетику дексаметазону, проте паралельний прийом ліків і їжі з високим вмістом натрію не рекомендований.

Глюкокортикоїди посилюють нирковий кліренс саліцилату, тому іноді важко одержати терапевтичні концентрації саліцилатів у сироватці. Треба виявляти обережність пацієнтам, які поступово знижують дозу кортикостероїду, оскільки при цьому може спостерігатись підвищення концентрації саліцилату у сироватці та інтоксикація.

Якщо паралельно застосовуються оральні контрацептиви, час напіввиведення глюкокортикоїдів може подовжитись, що посилить їх біологічну дію і може підвищити ризик побічних ефектів.

Одночасне використання ритордину і дексаметазону протипоказано під час пологів, оскільки це може призвести до набряку легенів. Повідомлялось про смерть породіллі через розвиток такого стану. Види взаємодії, які мають терапевтичні переваги: паралельне призначення дексаметазону і метоклопраміду, дифенгідраміду, прохлорперазину або антагоністів рецеторів 5-ГТ₃ (рецепторів серотоніну або 5-гідрокси-триптаміну, таких як ондансетрон або гранісетрон) ефективно для профілактики нудоти і блювання, спричинених хіміотерапією цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фторурацилом.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ^оС, в захищеному від вологи і світла та в недоступному для дітей місці.

Термін зберігання – 5 років.