Варфарин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: варфарин (Warfarin), 4- гідрокси-3-(3-оксо-1-фенілбутил) – 2Н-1- бензопіран-2-он натрієва сіль;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 1мг коричневого кольору плоскої форми зі скошеними краями, промаркіровані літерами «WFN» над і цифрою 1 під лінією розлома на одному боці та подвійним трикутником (логотип фірми) з другого боку;

таблетки 3 мг голубого кольору плоскої форми зі скошеними краями, промаркіровані літерами «WFN» над і цифрою 3 під лінією розлома на одному боці та подвійним трикутником (логотип фірми) з другого боку;

таблетки 5 мг рожевого кольору плоскої форми зі скошеними краями промаркіровані літерами «WFN» над і цифрою 5 під лінією розлома на одному боці та подвійним трикутником (логотип фірми) з другого боку.

склад: одна таблетка містить 1 мг, 3 мг, 5 мг варфарину натрію;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинизований, натрію крохмаль гліколят, магнію стеарат, барвники –Dispersed Blue 17488 Ansteads, Dispersed Pink 11150 Ansteads, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакологічна група. Антитромботичні засоби. В01АА03.

Фармакологічні властивості. Пероральний антикоагулянт непрямої дії, похідне кумарину.

Варфарин є синтетичним похідним 4 - гідроксикумарину, який діє, запобігаючи утворенню в печінці активних факторів згортання II, VII, IX та X , інгібуючи вітамін К-залежне гамма-карбоксилювання попередників білків. Повна терапевтична активність не досягається поки циркулюючі в крові фактори згортання не будуть повністю усунені в результаті нормального катаболізму. Це відбувається з різною швидкістю для кожного фактора, фактор VII має найкоротший період напіввиведення. Варфарин не має прямої тромболітичної дії, хоча він може обмежити тривалість існування вже існуючого тромба.

Фармакокінетика. Варфарин майже повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті, тривалість всмоктування не залежить від прийому їжі. Максимальні концентрації в плазмі досягаються протягом 2-8 годин. Пік терапевтичної дії настає після катаболізму циркулюючих в крові факторів згортання протягом 24 -36 годин.

Варфарин в значній мірі зв’язується з білками (97%) і насамперед з альбуміном. Його середній період напіввиведення становить біля 44 годин, але існують індивідуальні 12 - кратні коливання періоду напіввиведення.

Варфарин піддається окислювальній біотрансформації в печінці з утворенням спиртів варфарину, які мають невелику протизсідну активність. Спостерігається внутрішньопечінкова рециркуляція. Менш 1% препарату виводиться в незміненому вигляді з сечею.

Показання для застосування.

Тромбоз глибоких вен/емболія легень.

Захворювання клапанів серця і фібриляція передсердь.

Запобігання повторному інфаркту міокарда.

Системна емболія.

Транзиторні ішемічні стани.

Реконструктивна хірургія артерій.

Спосіб застосування та дози. Дози препарату підбирають індивідуально з урахуванням індивідуальної реакції кожного пацієнта на прийом варфарину на підставі співвідношення протромбінового часу/МНВ (міжнародного нормативного відношення).

Дорослі

У тих випадках, коли це можливо, перед призначенням початкової дози слід визначити основну лінію протромбінового часу. Початкова навантажувальна доза, підібрана в залежності від індивідуальних потреб для досягнення необхідного ступеня протизсідної дії, звичайно становить 5-10 мг на добу для дорослих. Підтримуючу дозу зазвичай призначають через 48 годин, і вона залежить від протромбінового часу, який вказується у вигляді міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). На даний час рекомендованими діапазонами терапевтичної протизсідної дії є такі:

Профілактика тромбозів глибоких вен, включаючи оперативне втручання у хворих високого ризику: МНВ 2 - 2,5.

Профілактика при операціях на стегні і при операціях з приводу переломів стегнової кістки, лікування тромбозів глибоких вен, системної емболії легень, запобігання венозним тромбоемболіям при інфаркті міокарда, транзиторним ішемічним нападам, емболії при стенозі мітрального клапана, у випадку тканинних протезів клапанів серця: МНВ 2 - 3.

Рецидивуючий тромбоз глибоких вен і емболія легень, у випадку механічних протезів клапанів серця, фібриляції передсердь, захворювання артерій, включаючи інфаркт міокарда: МНВ 3 - 4,4.

Добова підтримуюча доза, яку приймають щодня в один і той же час, становить від 3 мг до 9 мг. В перші дні лікування МНВ слід визначати щодня або через день; далі в залежності від реакції на лікування визначення МНВ необхідно проводити через більш тривалі періоди часу – через кожні 8 тижнів.

Спостерігається зростаюче зацікавлення у застосуванні відносно низьких доз варфарину, які становлять 2 - 4 мг на добу, з цільовими МНВ не більше 1,5 для профілактики тромбоемболій та зниження ризику артеріальної оклюзії у хворих з високим ризиком серцево-судинних захворювань.

Літні люди

Літні хворі можуть бути більш сприйнятливими до дії варфарину, це виявляється у збільшенні ризику розвитку кровотечі. Для таких хворих можуть бути потрібними більш низькі підтримуючі дози, які залежать від ваги хворого.

Діти

Діти, особливо новонароджені, можуть бути більш чутливими до дії антикоагулянтів в цілому внаслідок недостатності вітаміну К.

Після досягнення стабілізації слід регулярно проводити контроль МНВ з інтервалом від 1тижня до 2 місяців в залежності від індивідуальних особливостей кожної хворої дитини.

Побічна дія. Кровотеча є основним ризиком при лікуванні варфарином. Якщо під час лікування проводиться оптимальний контроль, кровотечі спостерігаються рідко. Виникнення шлунково-кишкової кровотечі при проведенні протизсідного лікування, особливо, якщо протромбіновий час знаходиться в терапевтичному діапазоні, може вказувати на наявність прихованого ушкодження, провокуючого кровотечу, яке потребує подальшого обстеження. Повідомляється, що інші небажані ефекти варфарину включали агранулоцитоз, лейкопенію, діарею, подразнення шлунково-кишкового тракту, синдром "пурпурних стоп" (болючі, голубувато-пурпурні стопи), гіперчутливість, шкірні висипання, жовтяниця і порушення функції печінки, гостра адреналова недостатність, ушкодження нирок, яке супроводжується набряками та протеїнурією, виразки у роті та облисіння. Також спостерігалися пурпура, лихоманка, нудота і блювання, панкреатит, носова кровотеча і гемоторакс. В разі виникнення цих явищ слід негайно відмінити варфарин.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до варфарину.

Гострі або потенціальні стани, які супроводжуються кровотечами. (наприклад, гемофілія, гіпертонія, шлунково-кишкові виразки, загрозливий аборт).

Протягом 3 днів до і після оперативного втручання.

Тяжкі захворювання печінки та нирок.

Бактеріальний ендокардит.

Вагітність і період лактації.

Підвищена чутливість до варфарину або до його складових компонентів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Варфарин взаємодіє з багатьма іншими лікарськими препаратами. Не всі такі взаємодії відомі. Деякі лікарські препарати можуть взаємодіяти за участю більш ніж одного механізму дії і, як повідомлялося, в кількох випадках та ж сама взаємодіюча субстанція як збільшувала, так і знижувала протизсідну дію варфарину. Слід виявляти обережність у тих випадках, коли хворому, який отримує протизсідне лікування, додатково призначається або відміняється будь-який лікарський препарат. У таких випадках слід проводити частіший контроль хворого.

До лікарських препаратів, які можуть потенціювати дію варфарину насамперед за рахунок інгібування печінкових ферментів, належать такі:

Сульфінпіразон, сульфаніламіди, фенілбутазон, метронідазол, еритроміцин, циметидин.

Протиаритмічні – аміодарон, пропафенон, хінідин.

Нестероїдні протизапальні лікарські засоби, включаючи дифлюнізал, мефенамову кислоту, флюрбіпрофен, піроксикам, суліндак, фенілбутазон, азапропазон, декстропропоксифен, індометацин і , можливо, інші.

Стероїдні анаболіки – станозолол, оксиметолон та інші.

Антидепресанти - амітриптилін, нортриптилін, пароксетин, флувоксамін.

Антибактеріальні препарати – деякі цефалоспорини, хлорамфенікол, ципрофлоксацин, котримоксазол, еритроміцин, метронідазол і, можливо, налідиксова кислота, неоміцин, норфлоксацин, тетрацикліни та інші антибіотики широкого спектра, такі як ампіцилін.

Протигрибкові засоби – міконазол, флюконазол, інтраконазол, кетоконазол.

Інші – омепразол, тироксин, симвастатин, даназол, флютамід, тамоксіфен, дисульфірам, клофібрат, алопуринол.

Спирт – великі кількості або хронічне вживання хворими з недостатністю функції печінки.

Інші препарати, які потенціально є гепатотоксичними.

Лікарські препарати, які можуть інгібувати дію варфарину в основному за рахунок індукції мікросомального ферменту печінки:

Аміноглютетимід, барбітурати, рифампіцин, глютетимід, карбамазепін, примідон.

Інші – контрацептиви для внутрішнього прийому, гризеофульвін, вітамин К (ентеральне харчування).

Сукралфат – порушує всмоктуваність варфарину.

Лікарські препарати, які, згідно з повідомленнями, як потенціюють,

так і інгібують дію варфарину: фенітоїн, кортикостероїди, АКТГ і холестирамін.

Лікарські препарати, які збільшують ризик кровотечі за рахунок їх антитромбоцитарної дії: дифлюнізал, саліцилати, дипіридамол та фенілбутазон. Саліцилати, дифлюнізал і фенілбутазон мають також додаткову небажану дію на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (спричиняють ерозії).

Передозування. Атипова кровотеча є основною ознакою передозування варфарину і може виявлятися у вигляді крові у випорожненні, гематурії, дьогтьоподібного випорожнення, петехій, надмірної кровотечі при менструації або виділенні крові при поверхневих ушкодженнях.

В разі кровотечі, яка є загрозою для життя, слід ввести 5-10 мг вітаміну К₁ (фітоменадіону) у вигляді повільних внутрішньовенних ін’єкцій, а також при наявності концентрату факторів II, IX та X з концентратом фактору VII. В разі відсутності концентрату слід перелити свіжу заморожену плазму (приблизно 1 л для дорослих), хоча це може виявитися неефективним. При проведенні вливань слід ретельно контролювати стан хворого, щоб уникнути розвитку набряку легень у пацієнтів з захворюваннями серця або хворих літнього віку.

Менш тяжкі кровотечі можна контролювати, тимчасово відмінивши варфарин, і в разі необхідності ввести 0,5-2 мг вітаміну К1 у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції.

Особливості застосування. Зміни клінічного стану хворого, особливо пов’язані з інтеркурентним захворюванням або захворюванням печінки, вимагають частішого контролю МНВ.

Порушення функції нирок може знизити швидкість виведення варфарину і зменшити потребу в дозі. Зниження маси тіла і знижене надходження вітаміну К підсилює дію варфарину, в той же час в разі збільшення маси тіла або збільшеного надходження вітаміну К, а також в разі шлунково-кишкового розладу, потрібна більш висока підтримуюча доза. Частіший контроль МНВ необхідний в тому разі, якщо у лікування хворого при стабілізованих дозах варфарину включається новий лікарський препарат, який відпускається без рецепта, або будь-який препарат виключається з лікування, або якщо змінюється доза лікарського препарату, який застосовується для супутнього лікування.

Хворий повинен мати при собі повідомлення, яке свідчить про те, що він приймає антикоагулянт Варфарин, він має попереджати всіх лікарів, в тому числі зубних лікарів, а також фармацевтів про те, що приймає такий препарат.

В разі виникнення будь-якого симптому кровотечі хворий повинен негайно звернутися до свого лікаря.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі від 10 до 25°С в захищеному від світла і недоступному для дітей місці.

Термін зберігання – 3 роки.