Эфервен инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: efavirenz; ; (S)-6-(хлор-4-циклопропілетиніл)-1,4-дигідро-4-(трифторметил)-2Н-3,1-бензоксазин-2-он;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки персикового кольору, капсулоподібні, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з розподільчою рискою на одному боці;

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить ефавіренцу 600 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, лактоза, натрієва сіль кроскармельози, гідроксипропілцелюлоза, натрію лаурил сульфат.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби прямої дії. Ненуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази. Код АТС J05A G03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Противірусний засіб. Ефервен активний відносно вірусу імунодефіциту людини - 1 (ВІЛ-1).

Фармакокінетика. Ефавіренц швидко і майже повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація препарату в крові досягається через 3 - 5 год після прийому, сталі концентрації у плазмі досягаються через 6 - 10 днів. Пікові концентрації ефавіренцу в плазмі досягаються через 5 год після одноразового прийому. Їжа впливає на ступінь всмоктування препарату. Рівень зв’язування з білками плазми крові становить 99,5 - 99,75%. Препарат метаболізується в організмі головним чином у печінці через систему цитохрому Р450 до неактивних метаболітів. 34% препарату виводиться з організму з сечею, 66% - з фекаліями. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймали 200 - 600 мг препарату 1 раз на день протягом 1 місяця, концентрація ефавіренцу у спинномозковій рідині була приблизно в 3 рази вища, ніж вільна фракція ефавіренцу в плазмі. Не відмічено значної різниці у фармакокінетиці ефавіренцу у хворих з нирковою недостатністю та у дітей. Призначення препарату пацієнтам з печінковою недостатністю повністю не вивчене.

Показання для застосування. Застосовується у комбінованій противірусній терапії дорослих та дітей, інфікованих вірусом імунодефіциту людини – 1 (ВІЛ-1).

Спосіб застосування та дози. Ефервен приймають внутрішньо, варто призначати його в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами (інгібіторами протеаз та/або нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази /НІЗТ/). Рекомендована доза препарату для дорослих з вагою тіла 40 кг і вище становить 600 мг (1 таблетка) 1 раз на добу.

Рекомендовані дози препарату для дітей віком від 3-х років.

Вага (кг) Доза препарату (мг/1 раз на добу)

10 – 24 300

25 – 39 400

40 і більше 600

Протягом перших 2 - 4 тижнів лікування Ефервен рекомендується приймати натщесерце аби зменшити ризик розвитку можливих побічних ефектів з боку нервової системи. У разі виникнення побічних ефектів з боку нервової системи рекомендується приймати препарат перед сном.

Побічна дія. З боку центральної нервової системи - запаморочення, астенія, безсоння, порушення концентрації, сонливість, порушення сну, порушення координації, атаксія, судоми, гіпоестезія, парестезія, нейропатія, тремор, галюцинації, ейфорія, сплутаність свідомості, невроз, паранойя, психоз, ажитація, амнезія, ступор, порушення мислення та деперсоналізація. Під час терапії препаратом можуть виникнути серйозні психіатричні реакції, такі як тяжка депресія, суїцидальне мислення, нелетальні спроби суїциду, агресивна поведінка, параноїдальні та маніакальні реакції. У разі виникнення подібних реакцій/симптомів під час терапії Ефервеном слід негайно звернутися до лікаря. Інші побічні ефекти можуть включати висипання на шкірі різного ступеня тяжкості, алергічні реакції, поліморфну еритему, ураження нігтів, зміну кольору шкіри, синдром Стивенса - Джонсона, порушення зору, шум у вухах, діарею, гінекомастію, запор, мальабсорбцію, артралгію, міалгію, міопатію, підвищену температуру тіла, кашель, абдомінальний біль, диспепсію, нудоту, блювання, головний біль, підвищення рівня печінкових ферментів і амілази в плазмі крові.

Протипоказання. Підвищена чутливість до ефавіренцу, період годування груддю. Діти до 3 років, через форму випуску препарату.

Передозування. У разі передозування слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування. Ефективність і безпечність Ефервену під час вагітності не встановлена. Тому препарат необхідно призначати вагітним жінкам лише тоді, коли очікувана користь терапії перевищує потенційний ризик для плода. Під час терапії жінки дітородного віку повинні користовуватися надійними засобами контрацепції. З обережністю застосовують при вказівці в анамнезі на панкреатит. При лікуванні варто регулярно контролювати рівень амілази, трансаміназ, білірубіну, картину периферичної крові, показники функції нирок, кількості T-лімфоцитів. У пацієнтів з гепатитом В чи С або з підозрою на нього, а також у пацієнтів, які приймали інші препарати, що є гепатотоксичними, рекомендується контролювати рівні печінкових ферментів. У пацієнтів зі сталим підвищенням рівня трансаміназ у сироватці, який у 5 разів перевищує норму, препарат приймати не рекомендується. Під час терапії необхідно проводити моніторинг рівнів холестерину та тригліцеридів у крові. Дітям необхідно проводити періодичне офтальмологічне обстеження.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ефавіренц є індуктором CYP3А4. При одночасному застосуванні з препаратами, що являють собою субстрати CYP3А4, можливе зниження концентрації таких препаратів у плазмі крові. Тому при одночасному застосуванні з індинавіром дозу індинавіру слід збільшити до 1 г кожні 8 год, в той час, як корекція дози Ефервену не потрібна. Під час вивчення одночасного застосування Ефервену (600 мг 1 раз на добу перед сном) і ритонавіру (500 мг кожні 12 год) у неінфікованих добровольців, така комбінація переносилася незадовільно і призводила до збільшення частоти клінічно небажаних явищ (у тому числі запаморочення, нудота, парестезії) та відхилення від норми лабораторних показників (підвищення активності печінкових трансаміназ). При одночасному застосуванні з ритонавіром рекомендується проводити постійний моніторинг активності ферментів печінки. Одночасне застосування з саквинавіром як єдиного інгібітора протеаз не рекомендується. Одночасне застосування Ефервену (400 мг 1 раз на добу) з кларитроміцином (500 мг кожні 12 год) протягом 7 днів призводило до значного впливу ефавіренцу на фармакокінетику кларитроміцину. При одночасному застосуванні з кларитроміцином, AUC і C_max кларитроміцину зменшилися на 39 і 26%, відповідно, в той час як AUC і C_max гідроксиметаболіту кларитроміцину збільшилися на 35 і 49% відповідно. Клінічна вагомість таких змін рівня кларитроміцину в плазмі невідома. При одночасному застосуванні з кларитроміцином, у 46% неінфікованих добровольців з'явилися висипання на шкірі. При одночасному застосуванні з кларитроміцином корекція дози Ефервену не потрібна, але краще розглянути альтернативу застосування кларитроміцину. При одночасному застосуванні з гормональними контрацептивами вивчався тільки вплив Ефервену на фармакокінетику етинілестрадіолу. Після одночасного прийому з етинілестрадіолом (разова доза), показник AUC етинілестрадіолу збільшився на 37%, достовірних змін показника С_max не спостерігалося. Клінічне значення таких ефектів невідоме. Вплив разової дози етинілестрадіолу на показники C_max і AUC ефавіренцу не спостерігався. Одночасне застосування з метадоном у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які раніше приймали ін’єкційні наркотики, призводило до зниження рівня метадону в плазмі крові та прояву ознак синдрому відміни опіатів. Доза метадону має бути збільшена в середньому на 22% щоб пом’якшити симптоми відміни. При одночасному застосуванні з рифабутином відмічалося зниження його концентрації у крові; необхідне збільшення добової дози рифабутину на 50%. Необхідно передбачати подвоєння дози рифабутину в терапевтичних схемах, при яких рифабутин призначається 2 - 3 рази на тиждень. Одночасне застосування Ефервену з антацидними засобами, що містять гідроксид алюмінію і гідроксид магнію, азитроміцином, цетиризином, фамотидином, флюконазолом, ламівудином, лоразепамом, нелфінавіром і зидовудином не потребує корекції дози цих препаратів.

Також слід враховувати можливу лікарську взаємодію при одночасному застосуванні з варфарином, фенітоїном, фенобарбіталом, карбамазепіном, ітра- та кетоконазолом, препаратами звіробою.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей та сухому місці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.