Диклофенак–лхфз форте инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна і хімічна назви: Diclofenac (диклофенак); натрію 2-[(2,6-дихлорфеніл)-аміно]фенілацетат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого з кремуватим відтінком кольору подвійноопуклої форми. На поверхні таблеток допускається мармуровість;

склад: 1 таблетка містить натрію диклофенаку – 0,05 г;

допоміжні речовини: цукор молочний, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, тальк, аеросил, кальцію стеарат, ойдрагіт L-100-55.

Форма випуску. Таблетки кишковорозчинні.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби, похідні оцтової кислоти. Диклофенак. Код АТС. М01А В05.

Фармакологічні властивості. Препарат виявляє протизапальну, аналгетичну, жаро- знижувальну та антиагрегаційну дію. Механізм дії зумовлений інгібуванням синтезу простагландинів на рівні циклооксигенази-1, пригніченням синтезу лейкотрієнів, антибрадикініновою активністю, стабілізацією лізосомальних мембран, зниженням активності нейтрофілів.

Фармакокінетика. При пероральному прийомі повне всмоктування діючої речовини відбувається у кишечнику, час досягнення максимальної концентрації у крові становить приблизно 2 год. 99,7% диклофенаку зв’язується з білками сироватки крові. Препарат виводиться у формі метаболітів, в основному, нирками (майже 60%), решта – з жовчю.

Значних вікових особливостей фармакокінетики диклофенаку, а також у хворих з порушеннями функції нирок і печінки не виявлено.

Показання для застосування. Ревматоїдний артрит (у тому числі при загостренні процесу), анкілозуючий спондилоартрит, гострі подагричні, інфекційні, псоріатичні та травматичні артрити, остеоартрози, бурсити, тендовагініти, радикуліти, тромбофлебіти, невралгії, міалгії та інші захворювання, що супроводжуються запаленням, больовим синдромом та лихоманкою.

Спосіб застосування та дози. Препарат рекомендується приймати по 1 таблетці 2-3 рази на добу, не розжовуючи та запиваючи рідиною. Перевагу віддають прийому препарату до їди.

Курс лікування залежить від ефективності терапії і становить, як правило, 3 тижні.

Побічна дія. В окремих хворих можливі нудота, відрижка, неприємні відчуття в епігастральній ділянці, діарея, головний біль, запаморочення. У осіб з підвищеною чутливістю до компонентів препарату можливі алергічні реакції (шкірні висипи, кропив’янка).

Протипоказання. Ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, бронхіальна астма, порушення кровотворення, індивідуальна несприйнятливість диклофенаку натрію, вік до 14 років, вагітність, період лактації.

Передозування. У випадку передозування препарату спостерігаються головний біль, психомоторне збудження, дратівливість, запаморочення, гіпервентиляція, судоми. Рекомендується симптоматична терапія, специфічного антидоту нема.

Особливості застосування. З обережністю призначають пацієнтам із захворюваннями печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту в анамнезі, при артеріальній гіпертонії, серцевій недостатності, пацієнтам похилого віку, особам, робота яких потребує підвищеної уваги.

При тривалому застосуванні препарату рекомендується проводити періодичний аналіз крові.

Прийом препарату можна поєднувати із зовнішніми і ректальними лікарськими формами диклофенаку (мазі, гелі, супозиторії та ін.), при цьому його добова доза не повинна перевищувати 150 мг.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарат підвищує гастротоксичність нестероїдних протизапальних засобів і глюкокортикоїдів, підвищує ризик гіперкаліємії при лікуванні калійзберігаючими діуретиками, зменшує ефект діуретиків. Підвищує концентрацію у крові літію, дигоксину, непрямих антикоагулянтів, хінолонових похідних, оральних протидіабетичних препаратів (можливі як гіпо-, так и гіперглікемія). Концентрація диклофенаку в плазмі знижується при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. Не рекомендуєтся одночасне застосування з метотрексатом та циклоспорином, тому що диклофенак підвищує їх токсичність.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому захищеному від світла місці.

Термін придатности - 2 роки.