Реополиглюкин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: dextran;

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або трохи жовтувата апірогенна рідина, без запаху, солонувата або солодкувата на смак;

склад: 100 мл розчину містить 10 г декстрану-40, натрію хлориду – 0,9 г;

допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Кровозамінники та перфузійні розчини. Код АТС В05А05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Реополіглюкін являє собою плазмозамінний розчин, специфічна дія якого полягає у підвищенні суспензійних властивостей крові, зменшенні її в’язкості, сприянні відновленню кровоплину у дрібних капілярах, запобіганні і усуненні агрегації формених елементів крові. При швидкому переливанні препарату об’єм плазми може збільшуватися майже в 2 рази в порівнянні з об’ємом введеного реополіглюкіну.

Фармакокінетика. Із організму препарат виводиться в основному нирками (за першу добу близько 70%). Решта Реополіглюкіну надходить до ретикулоендотеліальної системи, де він поступово розпадається до глюкози.

Показання для застосування. Реополіглюкін застосовують для покращання капілярного кровотоку з метою профілактики та лікування травматичного, операційного, токсичного та опікового шоку; для покращання артеріального і венозного кровообігу з метою профілактики і лікування тромбозів, тромбофлебітів, ендартеріїтів, хвороби Рейно; для додавання до перфузійної рідини в апаратах штучного кровообігу (АШК) при операціях на серці; для поліпшення мікроциркуляції і зменшення тенденції до тромбозів у трансплантаті при судинних і пластичних операціях.

Спосіб застосування та дози. Реополіглюкін можна вводити лише після попереднього проведення внутрішньошкірної проби, за винятком випадків надання невідкладної (ургентної) допомоги при шоковому стані (у цьому разі потрібно мати всі необхідні препарати для усунення можливих алергічних реакцій).

Внутрішньошкірна проба проводиться за 24 години до інфузії препарату.

Методика проведення внутрішньошкірної проби для визначення індивідуальної чутливості до Реополіглюкіну.

Із пляшки з препаратом, дотримуючись правил асептики, шприцом відбирають 0,2-0,3 мл Реополіглюкіну і після заміни голки на шприці на стерильну голку для внутрішньошкірних ін’єкцій внутрішньошкірно вводять 0,05 мл препарату в середню третину внутрішньої поверхні передпліччя. Правильність введення препарату контролюється візуально (отримання “лимонної шкірки"). Оцінку реакції лікар здійснює через 24 години. Наявність місцевої реакції у вигляді почервоніння (площа, діаметр якої більше 1,5 см) або виникнення папули, а також симптомів загальної реакції організму (нудота, запаморочення та ін.) свідчить про підвищену чутливість організму до Реополіглюкіну і неможливість використання цього препарату для даного хворого.

За відсутності будь-яких реакцій хворому вводять необхідну кількість препарату тієї серії, яка була використана для проведення внутрішньошкірної проби. Результат проведення проби реєструється в історії хвороби. Слід пам’ятати, що шкірна проба не дає змоги виявити сенсибілізацію до Реополіглюкіну у 100% хворих, тому в перші 5-10 хвилин введення препарату необхідно уважно стежити за станом хворого.

Препарат вводять окремо, не змішуючи з іншими препаратами. Дози та швидкість введення препарату слід вибирати відповідно до показань і стану хворого. При порушенні капілярного кровотоку (різні форми шоку) Реополіглюкін вводять внутрішньовенно, краплинно, однократно, в дозі до 10 мл\кг маси тіла. Добова доза для дорослих і дітей - до 15 мл\кг маси тіла. Слід враховувати, що у комплексній терапії з Реополіглюкіном доцільно вводити збалансовані кристалоїдні розчини в такій кількості, щоб поповнити та підтримати рідинний і електролітний баланси (це особливо важливо при лікуванні зневоднення у хворих і після хірургічних операцій). При серцево-судинних і пластичних операціях Реополіглюкін вводять внутрішньовенно, краплинно, безпосередньо перед операцією, в дозі 5-10 мл\кг маси хворого (дітям до 10 мл\кг); під час операції - 5 мл\кг (дітям - 10 мл\кг); після операції протягом 5-6 днів, крапельно із розрахунку 10 мл\кг один раз на добу (дітям до 2-3 років - до 10 мл\кг). При операціях із штучним кровообігом Реополіглюкін додають до крові із розрахунку 10-20 мл\кг маси тіла для заповнення насоса оксигенатора (концентрація не повинна перевищувати 3%). У післяопераційний період дози препарату такі ж, як і при порушенні капілярного кровотоку.

Побічна дія. Як правило, препарат спричиняє збільшення діурезу. При введенні реополіглюкіну можливі алергічні реакції.

Протипоказання. Реополіглюкін протипоказаний при тромбоцитопенії, захворюванні нирок, що супроводжуються анурією, серцевій недостатності та у випадках, коли не можна вводити великі об’єми рідини.

Передозування. У випадку передозування Реополіглюкіну слід негайно припинити його введення і призначити хворому введення кристалоїдних розчинів, серцевих препаратів.

Особливості застосування. Обережно призначають при зниженій функціональній здатності нирок або за необхідності обмежити введення натрію хлориду. Якщо при введенні Реополіглюкіну спостерігається зменшення діурезу з виділенням в’язкої сечі, це може вказувати на зневоднення організму хворого. В цьому випадку необхідно ввести внутрішньовенно кристалоїдні розчини для підтримання рідинного та електролітного балансу. Препарат вводиться тільки під контролем лікаря.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування Реополіглюкіну з неспецифічними протизапальними препаратами, прямими та непрямими антикоагулянтами потребує контролю в’язкості крові, оскільки препарат посилює дезагрегантну дію останніх. З обережністю слід призначати Реополіглюкін хворим, які приймають препарати, що впливають на кровоплин, підвищують рівень артеріального тиску, сечогінні препарати.

Умови та термін зберігання. Зберігають в недоступному для дітей, сухому місці, при температурі не нижче + 10 °С і не вище + 25 °С.

Термін придатності - 4 роки.