Йоддицерин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: прозора в’язка рідина коричнево-оранжевого кольору зі специфічним запахом;

склад: 1 г препарату містить йоду – 0,005 г;

допоміжні речовини: диметилсульфоксид, гліцерин, калію йодид.

Форма випуску. Розчин для зовнішнього застосування.

Фармакологічна група. Антисептичні та дезінфекційні засоби. Код ATC D08A G53.

Фармакологічні властивості. Антибактеріальний засіб широкого спектра дії, бактерицидний, протизапальний, місцевознеболювальний. Протимікробна і противірусна активність характеризується широким спектром, що пов’язано з однаковим механізмом впливу його на поверхневі полісахариди, ліпиди та білки біополімерів клітинної стінки збудників різних інфекцій.

Бактерицидна дія Йоддицерину^® розповсюджується на стафілококи, стрептококи, менінгококи, гонококи, пневмококи, ешерихії, включаючи ентеропатогенні, інвазійні та токсикогенні штами, сальмонели, клебсієли, протей, серації, цитробактерії, гемофільну паличку, псевдомонади, фузибактерії, клостридії, неклостридіальні анаероби, пептококи, мікоплазми, віруси герпесу, вітряної віспи, хламідії.

Препарат малоактивний відносно мікроорганізмів, які в своїй стінці мають віск і жировіск (мікобактерії туберкульозу, лепри, всі коринебактерії, нокардії) і поверхня яких гідрофобна і не змочується Йоддицерином^®.

На відміну від інших препаратів йоду, призначених для місцевого застосування, не концентрується і не накопичується в зоні дії, що виключає больову, подразнювальну та некротизуючу дію. Завдяки наявності в препараті діоксидину легко приникає крізь біомембрани, не пошкоджуючи мембранні структури. Крім того, диметилсульфоксид (димексид) здатен іонізувати молекули йоду, які чинять сильну бактерицидну дію на мікроорганізми безпосередньо в тканинах осередку гнійного запалення.

Йоддицерин^® швидко всмоктується з місця нанесення та проникає у тканини неушкодженої шкіри і слизових оболонок на глибину, обумовлену дозою препарату і часом його контакту з поверхнею. Ефект кумуляції відсутній. При однократному нанесенні і середньому ступені накопичення гною ефект зберігається протягом 8-12 годин. Більша частина йоду виводиться нирками.

Показання для застосування. В хірургії – для лікування гнійних ран, опіків, відморожень, гнійних процесів в м’яких тканинах, гангрени, плевриту, перитоніту, абсцесів; в акушерстві та гінекології – для профілактики ускладнень після аборту, для лікування запальних процесів, ерозій, маститів; в дерматології та венерології – при мікробних та вірусних дерматитах, піодермії, герпесі губ та шкіри, трихомоніазі, гонореї; в проктології - при парапроктитах в стадії інфільтрації, в оториноларингології – при лікуванні отитів, гайморитів, синуситів; в стоматології – при стоматиті, гінгівиті, пародонтиті, пульпіті, ефективний при лікуванні бактеріоносійства у верхніх дихальних шляхах.

Спосіб застосування та дози. Зовнішньо, у вигляді аплікацій (компресів, пов’язок) на всю зону гнійно-запального осередку наносять 2 - 3 рази на добу на 20 - 30 хвилин залежно від розміру гнійного осередку по 5 - 15 мл Йоддицерину^®.

Терміни лікування визначають за часом повного знищення збудників гнійної інфекції, після чого включаються процеси репарації та регенерації (загоєння). Звичайно курс лікування становить від 3 до 5 днів.

 При великих або глибоких ураженнях Йоддицерином^® просочують турунди, тампони або марлеві пов’язки, накладають їх на гнійні рани або вводять у рани, бинтують або закріплюють лейкопластирем. При необхідності просочені препаратом тампони або марлеві пов’язки покривають зверху поліетиленовою плівкою для підвищення антибактеріального ефекту.

У серозні порожнини, порожнини абсцесів, гнійників і т. ін. Після видалення гною і промивання стерильним фізіологічним розчином або перекисом водню (залежно від величини осередку ураження) вводять 5-10 мл розчину йоддицерину і дренують для постійного відтоку вмісту. Процедуру повторюють 2-3 рази на добу для повного знищення мікроорганізмів.

Побічна дія. Йодизм (нежить, шкірні висипання по типу кропив’янки, слинотеча, сльозотеча); контактний дерматит, еритема, сухість шкіри, легке печіння, свербіж шкіри, бронхоспазм, нудота, блювання (у деяких пацієнтів через запах препарату), почервоніння на місці аплікації.

Протипоказання. Гіперчутливість до йоду та диметилсульфоксиду, печінкова і ниркова недостатність, інфаркт міокарда, стенокардія, виражений атеросклероз, глаукома, катаракта, інсульт, кома, вагітність, лактація (при необхідності жінки, що годують груддю, повинні припинити грудне вигодовування).

Передозування. При випадковому прийомі внутрішньо великих кількостей (50 - 100 мл) йоддицерину розвивається блювання, діарея та симптоми інтоксикації. В цих випадках промивають шлунок 0,5 % розчином натрію тіосульфату. У важких випадках вводять 30 % розчин натрію тіосульфату внутрішньовенно - до 300 мл.

Особливості застосування. Перед початком лікування Йоддицерином^® проводять лікарську пробу на переносимість. Для цього на шкіру передпліччя наносять препарат ватним тампоном. Поява різкого свербежу, почервоніння та ознак йодизму свідчить про гіперчутливість до препарату. З обережністю призначають в комбінації з іншими препаратами, що наносяться на гнійно-запальний осередок; може підвищуватися їхня токсичність. Запобігати потрапляню препарату в очі, не застосовувати внутрішньо.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Посилює проникнення через шкіру лікарських препаратів, що розчиняються в ДМСО (деякі НПЗЗ, антибіотики та ін.), що призводить до підвищення їхньої специфічної активності, а в деяких комбінаціях і до підвищення токсичності. Фармацевтично несумісний з ефірними оліями, розчинами аміаку, білою осадовою ртуттю (утворюється вибухова суміш).

При сумісному застосуванні з жовтою ртутною маззю можливе утворення йодиду ртуті, що чинить припікальну дію.

Послаблює гіпотиреоїдний та струмогенний вплив препаратів літію.

Умови та термін зберігання. Зберігають в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі від 15º до 25ºС.

Термін придатності - 2 роки.