Галоперидол деканоат инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: галоперидол (Haloperidol);

основні фізико-хімічні властивості: жовтий або зеленкувато-жовтий прозорий розчин, вільний від механічних часток;

склад: 1 мл - містить 50 мг галоперидолу (у вигляді 70,52 мг галоперидолу деканоату);

допоміжні речовини: спирт бензиловий, олія кунжуту.

Форма випуску. Розчин олійний для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Похідні бутирофенону.

 Код АТС N05A D01.

Фармакологічні властивості. Галоперидолу деканоат є нейролептичним препаратом пролонгованої дії. Після внутрішньом’язового введення із складного ефіру галоперидолу деканоату шляхом гідролізу відбувається поступове вивільнення активної діючої речовини – нейролептика галоперидолу.

Препарат за хімічною структурою відноситься до похідних бутирофенонів, чинить центральну антидофамінергічну дію і є високоефективним нейролептиком. Вивчаються особливості впливу препарату на рівні мезокортикальної та лімбічної систем. Блокуючи дофамінергічні рецептори цих систем, галоперидол ефективний при лікуванні галюцинацій та марення. Препарат має виражену заспокійливу дію при психомоторному збудженні.

У результаті вираженого антидофамінового ефекту, що охоплює хеморецептори тригер-зони й аденогіпофіз, препарат має сильну протиблювотну дію.

Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація активного галоперидолу в сироватці крові досягається на 3-9 день, після чого знижується. Період напіввиведення в даній лікарській формі становить три тижні. При щомісячному введенні стабільна концентрація препарату в плазмі крові встановлюється через 2-4 місяці. Фармакокінетика галоперидолу деканоату після внутрішньом’язового введення носить дозозалежний характер. Між уведенням препарату в дозі менше 450 мг і рівнем, що досягається при цьому, в плазмі крові виявлена лінійна залежність. Емпірично встановлена концентрація в крові, необхідна для прояву терапевтичного ефекту, є у межах від 4 до 20-25 мкг на літр. Галоперидол проникає через гематоенцефалітний бар’єр. Препарат на 92 % зв’язується з білками плазми, виділення з організму відбувається у формі метаболітів, на 60 % - з калом, на 40 % - із сечею.

Показання для застосування

Підтримуюча терапія хронічних форм шизофренії у випадках, коли галоперидол, що застосовувався раніше, давав хороший терапевтичний ефект; особливо, якщо є необхідність у застосуванні сильнодіючого нейролептика з мало вираженою седативною дією.

Протирецидивне лікування гострих психотичних станів.

Спосіб застосування та дози. Допускаються тільки внутрішньом’язові ін’єкції. Внутрішньовенно вводити забороняється!

Разову місячну дозу препарату рекомендується вводити глибоко в сідничні м’язи.

Перехід до застосування препарату тривалої дії доцільний у випадках, коли хворий постійно приймає пероральний антипсихотичний препарат (як правило, галоперидол). Розрахунок дози препарату тривалої дії проводять по дозі галоперидолу або іншого нейролептика, що застосовується перорально.

Спочатку варто вводити кожні 4 тижні 10-15-кратну разову дозу перорального препарату, що становить звичайно для дорослих 25-75 мг (0,5-1,5 мл) Галоперидолу деканоату. Початкова доза для дорослих не повинна перевищувати 100 мг галоперидолу деканоату.

Надалі, залежно від терапевтичної відповіді, дозу препарату можна підвищувати поступово на 50 мг, до досягнення оптимального ефекту.

Загальноприйнята підтримуюча доза, що вводиться кожні 4 тижня, становить 20-кратну від разової добової пероральної дози галоперидолу.

Залежно від терапевтичної відповіді хворого на галоперидол деканоат при повторному наростанні симптомів захворювання можливо додатково застосовувати галоперидол перорально.

Дозування встановлюють індивідуально, залежно від стану хворого. Може знадобитися тимчасове переривання курсу лікування або частіше, ніж 1 раз у 4 тижні, уведення препарату. Не бажано вводити в одній ін’єкції більше 3 мл препарату через ризик виникнення дискомфортних відчуттів у пацієнта.

У літніх і ослаблених хворих слід застосовувати нижчі початкові дози - 12,5 - 25 мг 1 раз на 4 тижні. Надалі, з огляду на стан хворого, дозу препарату можна збільшити.

Побічна дія. Як при будь-якій ін’єкції, у місці уколу можуть виникати місцеві тканинні реакції.

Екстрапірамідні симптоми.

При тривалому застосуванні можуть зустрічатися тремор, м’язова ригідність, брадикінезія, акатизія (acathisia), гостра м’язова дистонія, окулогірний криз (crisis oculogyricus), ларингеальна дистонія.

Корекція: слід призначати антипаркінсонічні препарати антихолінергічного ряду. Однак необхідно мати на увазі, що постійне їхнє застосування знижує ефективність галоперидолу.

Пізня дискінезія. Як і при використанні інших антипсихотичних засобів, може виникати при тривалому застосуванні або відміні препарату. Проявляється ритмічними, що не піддаються вольовому контролю рухами м’язів обличчя, губ, язика або щелепи. Даний розлад у деяких хворих може носити характер залишкових явищ. Розлади припиняються при поновленні застосування галоперидолу, при підвищенні дози або при переході на інший антипсихотичний засіб. З появою ознак пізньої дискінезії доцільно продовжити лікування іншим препаратом.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС).

Застосування галоперидолу може викликати ЗНС. Поодинокі реакції, що виникають по типу ідіосинкразії, характеризуються гіпертермією, генералізованою ригідністю м’язів, вегетативною лабільністю і порушенням свідомості хворого. Ранньою ознакою ЗНС часто є гіпертермія. З появою симптомів ЗНС у всіх випадках необхідно перервати лікування нейролептиком і, під ретельного наглядом лікаря, почати підтримуючу, у тому числі дезінтоксикаційну, терапію.

Інші побічні явища з боку ЦНС.

В окремих випадках відзначали депресію, загальмованість (аж до стану, подібного летаргії) або збудження, різні дисомнічні явища, головний біль, минущі мнестико-інтелектуальні порушення, запаморочення, рухове збудження, відчуття тривоги, страху або ейфорію, епілептичні припадки типу “grand mal” і поновлення психотичної симптоматики.

Шлунково-кишковий тракт.

В деяких випадках відзначали нудоту, блювання, зниження апетиту і диспептичні явища. Можливі як підвищення, так і зниження маси тіла.

Ендокринна система.

Через антидофамінову дію можуть спостерігатися гіперпролактинемія, галакторея, гінекомастія, оліго- і аменорея. У виняткових випадках спостерігали гіпоглікемію і зниження секреції антидіуретичного гормону.

Серцево-судинна система.

У деяких випадках спостерігалися тахікардія і гіпотензія. У виняткових випадках - подовження інтервалу QT на ЕКГ і/або поява шлуночкових аритмій, в основному при парентеральному введенні препарату. Зазначені розлади спостерігалися у хворих, що отримували великі дози препарату, або при схильності до порушень з боку серцево-судинної системи.

Інші побічні явища.

У деяких випадках спостерігалося незначне зниження числа формених елементів крові. Дуже рідко - агранулоцитоз та тромбоцитопенія (як правило, при комбінації галоперидолу з іншими препаратами). Дуже рідко спостерігалися зміни функції печінки, гепатит (найчастіше холестатичний).

У виняткових випадках спостерігали реакції гіперчутливості, зокрема явища кропив’янки, анафілаксії, фотосенсибілізації. У деяких випадках запори, порушення зору, сухість у роті, затримка сечі, пріапізм, порушення ерекції, периферичні набряки, підвищене потовиділення, слинотеча, печія, зміна температури тіла (як підвищення, так і зниження). У літніх хворих можуть спостерігатися напади закритокутової глаукоми.

Протипоказання. Гіперчутливість, що відзначалася раніше, до компонентів препарату. Коматозний стан. Пригнічення діяльності центральної нервової системи токсичного (алкогольного або медикаментозного) генезу у тяжкій формі. Синдром Паркінсона. Патологічний процес з локалізацією в ділянці базальних гангліїв.

Не застосовується у дітей.

Відносні протипоказання: вагітність, годування груддю.

Передозування. При застосуванні парентерального препарату тривалої дії Галоперидолу деканоату можливість передозування менша, ніж при застосуванні перорального препарату.

При підозрі на передозування Галоперидолу деканоату варто враховувати пролонгований характер дії препарату.

Найбільш важливі ознаки передозування: тяжкі екстрапірамідні розлади (ригідність м’язів, можливий і м’язовий гіпертонус, загальний або локальний тремор), артеріальна гіпо-, іноді гіпертензія, стан вираженої загальмованості.

В екстремальних випадках можливе виникнення коматозного стану, із пригніченням дихання на фоні вираженої гіпотензії.

Необхідно врахувати можливість розвитку шлуночкових аритмій з подовженням інтервалу QT.

Лікування передозування: специфічного антидоту немає.

Симптоматична терапія: промивання шлунка або викликане блювання (за винятком випадків розвитку коматозного стану або судомних нападів), потім введення активованого вугілля. При коматозному стані необхідна підтримка функції дихальної системи, при необхідності - підключення до апарата штучного дихання. Потрібен моніторинг ЕКГ і життєвоважливих параметрів гемодинаміки. Для лікування вираженої артеріальної гіпотензії або недостатності кровообігу необхідні внутрішньовенне введення достатньої кількості рідини, плазми або крові концентрованого альбуміну, а також призначення вазопресивних засобів (норадреналіну або дофаміну). Не слід застосовувати адреналін, оскільки в комбінації з галоперидолом він може викликати екстремальну гіпотензію. При тяжких екстрапірамідних розладах необхідно застосовувати парентерально антипаркінсонічні засоби.

Особливості застосування. Спостерігали окремі випадки раптової смерті психічних хворих, що приймали антипсихотичні засоби, зокрема галоперидол. Оскільки під час лікування галоперидолом у деяких хворих відзначалося подовження інтервалу QT на ЕКГ, препарат слід застосовувати обережно у хворих, у яких присутній ризик подовження інтервалу QT (синдром QT, гіпокаліємія, одночасне застосування інших препаратів, що можуть викликати подовження інтервалу QT).

При необхідності застосування Галоперидолу деканоату спочатку призначають галоперидол перорально, для визначення можливості несподіваної гіперчутливості.

У зв’язку з тим, що галоперидол метаболізується в печінці, необхідно з обережністю застосовувати галоперидол при тяжкій печінковій патології. При тривалому застосуванні потрібен періодичний контроль картини крові і функції печінки.

В окремих випадках описаний розвиток явищ судомного нападу на фоні застосування галоперидолу. Тому хворим на епілепсію, а також тим хворим, у яких має місце підвищена судомна готовність (хронічна інтоксикація, як алкогольного, так і іншого генезу, черепно-мозкова травма в анамнезі і т.д.), Галоперидолу деканоат потрібно призначати з обережністю.

Тироксин підвищує токсичність галоперидолу, тому галоперидол у хворих з гіпертиреозом застосовують тільки під прикриттям адекватної тиреостатичної терапії.

Хворим, у яких в картині психопатологічних розладів присутні явища депресивного синдрому, галоперидол варто вводити в комбінації з антидепресантами.

Якщо є необхідність в одночасному проведенні хворому антипаркінсонічної терапії, то після введення останньої дози Галоперидолу деканоату лікування антипаркінсонічними засобами варто продовжувати ще якийсь час, оскільки видалення з організму антипаркінсонічного препарату відбувається швидше, ніж Галоперидолу деканоату - препарату пролонгованої дії.

Керування автомобілем та робота з небезпечними механізмами

На початку лікування не можна керувати автомобілем або працювати в умовах підвищеного ризику травматизму. Згодом ступінь обмежень визначається в індивідуальному порядку.

Під час застосування препарату не можна вживати спиртні напої.

Вагітність і годування груддю.

У ході випробувань, проведених на великій кількості хворих, встановлено, що галоперидол вірогідно не збільшує кількість вроджених патологій. В окремих випадках описані вроджені аномалії на фоні застосування під час вагітності галоперидолу, як правило, у поєднанні з іншими препаратами. Таким чином, галоперидол можна призначати під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувані переваги однозначно перевершують можливий тератогенний ефект.

Галоперидол проникає в материнське молоко. У деяких випадках відзначені екстрапірамідні розлади в немовлят, мати яких приймала галоперидол. Тому при годуванні груддю галоперидол варто призначати також після ретельної оцінки співвідношення очікуваного ефекту і можливого ризику або припинити годування груддю дитини. При збереженні в умовах низької температури може спостерігатися виділення активного компонента. Це явище можна усунути при зігріванні ампул у руках або при витримці в умовах кімнатної температури.

Для введення можна використовувати тільки гомогенний розчин!

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарат здатний підсилювати дію засобів, що пригнічують ЦНС – алкоголю, препаратів седативної і снотворної дії, а також наркотичних аналгетиків. Одночасний прийом галоперидолу з цими препаратами може призвести до пригнічення дихання. У комбінації з метилдофою підсилює дію останньої на ЦНС. Знижує антипаркінсонічну дію леводопи.

Галоперидол гальмує метаболізм трициклічних антидепресантів, тому може підвищувати їхній рівень у плазмі крові, з посиленням антихолінергічної дії, а також токсичності, у т.ч. по відношенню до серцево-судинної системи.

Фармакокінетичні дослідження виявляли підвищення, помірного або середнього ступеня виразності, рівня галоперидолу в сироватці крові при спільному з галоперидолом застосуванні наступних препаратів: хінідин, буспірон, флуоксетин. У разі потреби їхнього сумісного застосування в терапії може знадобитися зниження дози галоперидолу.

При тривалому застосуванні препаратів, що мають властивості індукторів ферментів печінки (карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал та ін.), концентрація галоперидолу в крові знижується. Тому при необхідності їхнього спільного застосування може знадобитися підвищення дози галоперидолу. У випадку наступної відміни терапії даними препаратами слід мати на увазі доцільність зниження дози галоперидола.

У деяких випадках при спільному застосуванні галоперидолу і солей літію спостерігалися наступні розлади: явища енцефалопатії, екстрапірамідні симптоми, пізня дискінезія, злоякісний нейролептичний синдром, стовбурна мозкова симптоматика, коматозний стан. У більшості випадків подібні розлади носять зворотний характер. Причина прояву їх у даній ситуації незрозуміла. При прояві даних розладів варто негайно припинити застосування галоперидолу.

Галоперидол може знижувати ефективність терапії пероральними антикоагулянтами.

Галоперидол пригнічує дію адреналіну й інших симпатоміметиків, а також знижує ефективність застосування антигіпертонічних засобів із групи адреноблокаторів.

Умови і терміни зберігання. Зберігати при температурі 15-30°C, у захищеному від світла місці.

Термін придатності – 5 років.