Милистан мультисимптомный инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: білі, овальні, двоопуклі каплети, вкриті оболонкою, з розподільчою рискою на одному боці;

склад: 1 каплета містить парацетамолу 325 мг , цетиризину гідрохлориду 10 мг, хлорфеніраміну малеату 2 мг, декстрометорфану гідроброміду 15 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль, метилпарабен, пропілпарабен, магнію стеарат, тальк очищений, кремнію діоксид колоїдний, натрію лаурилсульфат, натрію крохмальгліколят, гідроксиметилпропілцелюлоза, поліетиленгліколь 4000, пропіленгліколь, титану діоксид, вода.

Форма випуску. Каплети, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Аналгетики-антипіретики. Парацетамол у комбінації з іншими препаратами (за винятком психолептиків). Код ATС N02BЕ51.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Механізм дії пов’язаний з інгібуванням синтезу простагландинів та переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.

Цетиризину гідрохлорид - селективний антагоніст периферичних H₁-гістамінових рецепторів, метаболіт гідроксизину. Має протиалергічні властивості завдяки інгібуванню пізньої фази міграції клітин, які беруть участь у запальній реакції (переважно еозинофілів); також знижує експресію молекул адгезії, таких як ICAM-1 і VCAM-1, які є маркерами алергічного запалення. Пригнічує дію інших медіаторів та індукторів секреції гістаміну, таких як PAF (тромбоцитактивуючий фактор) і субстанція Р. Практично не чинить антихолінергічних та антисеротонінових ефектів. У терапевтичних дозах не має седативної дії.

Декстрометорфану гідробромід – протикашльовий засіб, ефективний при непродуктивному бронхіальному кашлі, який виникає через подразнення бронхів на холоді або при диханні. Механізм дії пов’язаний з впливом на центр кашлю у довгастому мозку.

Хлорфеніраміну малеат – протиалергічний засіб, блокатор гістамінових Н₁-рецепторів. Справляє помірно виражений седативний ефект.

Фармакокінетика. Всмоктування. Після внутрішнього застосування препарат швидко та майже повністю всмоктується із травного тракту.

Прийом препарату одночасно з їжею не впливає на всмоктування, але незначно знижує швидкість.

Розподіл. Парацетамол добре розподіляється у тканинах (за винятком жирової тканини) та спинномозковій рідині. Зв’язування парацетамолу з білками плазми крові становить приблизно 10% і незначно підвищується при передозуванні. Цетиризин також здатен зв’язуватися з білками плазми крові. Має низький об’єм розподілу (V_d – 0,5 л/кг), не проникає всередину клітини.

Метаболізм. Парацетамол метаболізується переважно у печінці шляхом кон’югації з глюкуронідом, сульфатом та окислення за участю змішаних оксидаз печінки та цитохрому P₄₅₀. Цетиризин у печінці практично не метаболізується. Декстрометорфану гідробромід швидко та майже повністю метаболізується у печінці до активного метаболіту декстрорфану.

Виведення. Період напіввиведення парацетамолу становить 1-3 год. У пацієнтів з цирозом печінки період напіввиведення подовжується. Нирковий кліренс парацетамолу становить 5%. Виводиться із сечею, головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон’югатів. Менше 5% виводиться у вигляді незміненого парацетамолу. Препарат здатен виводитися з грудним молоком. Після одноразового внутрішнього застосування цетиризину гідрохлориду період його напіввиведення становить приблизно 10 год. Період напіввиведення декстрометорфану гідроброміду становить приблизно 4 год, препарат виводиться через нирки у незміненому стані та у вигляді деметильованих метаболітів (включаючи декстрорфан). Діючі речовини препарату проникають через плаценту та виділяються з грудним молоком.

Показання для застосування. Симптоматичне лікування грипу та інших гострих респіраторно-вірусних інфекцій, що супроводжуються підвищенням температури тіла, болем у м’язах і суглобах, головним болем, закладенням носа, нежитем, сльозотечею; поліноз, алергічний риніт та інші алергічні захворювання верхніх дихальних шляхів, що супроводжуються вищенаведеними симптомами; больовий синдром малої і середньої інтенсивності різного генезу (головний, зубний біль, мігрень, невралгія, міалгія, меналгія, біль при травмах, опіках), пропасниця при інфекційно-запальних захворюваннях.

Спосіб застосування та дози. Дозу встановлюють індивідуально. У лікуванні дорослих і дітей віком старше 12 років препарат застосовують внутрішньо по 1 каплеті (максимальна разова доза – 2 каплети). Кратність застосування - до 4 разів на добу. Максимальна добова доза – 8 каплет. Максимальна тривалість лікування – 5-7 діб.

Хворим з помірно вираженою або тяжкою формою ниркової недостатності препарат призначають у половинній дозі.

Хворим похилого віку з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна.

Побічна дія. Дуже рідко, як правило внаслідок тривалого використання великих доз, можуть спостерігатися сонливість, порушення сну, підвищена збудливість, біль в епігастральній ділянці, нудота, токсичний вплив на печінку (зумовлені парацетамолом); шкірний свербіж, висипка на шкірі, набряк Квінке, анемія, тромбоцитопенія; сухість у роті, утруднення сечовиділення, порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску (зумовлені холінолітичною дією хлорфеніраміну).

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, хронічний алкоголізм, виражені порушення функції печінки та/або нирок, дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, дитячий вік до 12 років, вагітність, період годування груддю.

Передозування. Симптоми: порушення сну, свербіж, висипка, затримання сечовиведення, стомленість, тремор, тахікардія.

Лікування: проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний.

Особливості застосування. Вагітність і лактація. Застосування препарату під час вагітності можливе лише тоді, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду. Бажано утриматися від застосування препарату під час лактації, або слід вирішити питання про припинення годування груддю (препарат здатен проникати у грудне молоко).

Обережно застосовують у лікуванні хворих з порушенням функції печінки, травного тракту і нирок, з доброякісною гіпербілірубінемією, закритокутовою глаукомою, гіпертрофією передміхурової залози, епілепсією, затримкою сечі, тяжкими серцево-судинними захворюваннями, цукровим діабетом, бронхіальною астмою, продуктивним кашлем, а також пацієнтів похилого віку. При тривалому застосуванні препарату необхідний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки (1 раз на 10 діб).

Під час застосування препарату слід уникати керування транспортними засобами, роботи з механізмами та інших потенційно небезпечних видів діяльності.

Під час застосування препарату не можна вживати алкоголь!

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні з барбітуратами, протисудомними засобами, рифампіцином, а також при вживанні алкоголю значно підвищується ризик гепатотоксичної дії.

При спільному застосуванні Мілістану Мультисимптомного з метоклопрамідом можливе збільшення абсорбції парацетамолу.

При одночасному застосуванні Мілістану Мультисимптомного та похідних кумарину можливий розвиток незначної гіпопротромбінемії.

Кофеїн може потенціювати знеболювальну дію парацетамолу.

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі, у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Термін зберігання – 3 роки.