Экватор инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: круглі, плоскі таблетки білого або майже білого кольору, з фаскою, з рискою на одному боці і гравіруванням А+L - на іншому;

склад: 1 таблетка містить амлодипіну 5 мг (у формі 6,94 мг амлодипіну безилату) і лізиноприлу 10 мг (у формі 10,88 мг лізиноприлу дигідрату);

допоміжні речовини: магнію стеарат, натрію карбоксиметилкрохмаль (типу А), целюлоза мікрокристалічна.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори АПФ у комбінації з антагоністами кальцію. Код АТС C 09 BB06*.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комбінований препарат, що містить дві діючі речовини.

Перша діюча речовина, лізиноприл, належить до групи інгібіторів ангіотензинконвертуючого ферменту, він знижує рівні ангіотензину-II і альдостерону в плазмі крові й одночасно підвищує рівень брадикініну, який розширює судини. Під його дією знижується периферичний опір судин, артеріальний тиск, а хвилинний об’єм може збільшуватися. Частота серцевих скорочень практично не змінюється, підсилюється нирковий кровотік. У хворих з гіперглікемією лізиноприл бере участь у відновленні порушеної ендотеліальної функції.

Антигіпертензивна дія починається через 1 годину після прийому, максимум дії відмічається через 6 годин після прийому. Тривалість дії – 24 години, але це залежить від застосованої дози. Ефективність лізиноприлу зберігається і при тривалому його застосуванні. При перериванні терапії не відмічалося різкого й інтенсивного підвищення артеріального тиску (rebound effect).

Хоча первинна дія лізиноприлу здійснюється через систему ренін – ангіотензин – альдостерон, він був ефективний і при низькому рівні реніну.

У хворих на цукровий діабет не відмічали зміни рівня глюкози в крові або підвищення частоти гіпоглікемії.

Інший компонент препарату - це амлодипін, антагоніст кальцію, похідне дигідропіридину.

Блокуванням так званих повільних кальцієвих каналів перешкоджає надходженню іонів кальцію через клітинну мембрану в м’язові волокна серця і гладенької мускулатури стінок судин. Під його дією знижується тонус судин (артеріол) і периферичний судинний опір. Розширенням артеріол і зниженням постнавантаження амлодипін реалізує антиангінальну дію. У зв’язку з тим, що він не спричинює рефлекторну тахікардію, знижується потреба міокарда в енергії й у кисні. Амлодипін, імовірно, розширює коронарні судини (артерії і артеріоли) як на здорових, так і на скомпрометованих ділянках серця, поліпшуючи постачання киснем. Амлодипін після перорального введення швидко всмоктується, широко розподіляється в організмі і виділяється повільно, це забезпечує тривалий час дії та робить можливим його одноразовий прийом.

У хворих на артеріальну гіпертензію амлодипін в одноразовій добовій дозі клінічно достовірно знижує артеріальний тиск щонайменше протягом 24 годин як у положенні пацієнта стоячи, так і лежачи.

Дія амлодипіну розвивається повільно, тому ймовірність гострої гіпотензії мала.

Амлодипін не має несприятливої метаболічної дії, не впливає на рівні ліпідів у плазмі крові.

Препарат можна призначати хворим, на бронхіальну астму, цукровий діабет і подагру.

Антагоніст кальцію може спричинити підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостерону, а введений до складу препарату лізиноприл забезпечує нормалізацію реакції організму на навантаження сіллю шляхом контррегуляції системи ренін-ангіотензин-альдостерон.

Фармакокінетика. Лізиноприл як активний препарат інгібітору ангіотензинконвертуючого ферменту у незміненій формі потрапляє в кровообіг. Максимальна концентрація в плазмі крові реєструється приблизно через 6 годин після прийому. Біологічна доступність препарату – 29 %. Крім інгібітора ангіотензинконвертуючого ферменту, з іншими білками плазми крові не зв’язується. В організмі не піддається метаболізму, виділяється із сечею в незмінному вигляді. Період напіввиведення – 12,6 годин. Вільна частина лізиноприлу швидко виділяється, а та частина, що зв’язана з інгібітором ангіотензинконвертуючого ферменту, виділяється більш повільно, що сприяє тривалій дії препарату.

При захворюванні нирок виділення зменшується, тому в такому випадку може виникнути потреба знизити дозу препарата. Лізиноприл піддається гемодіалізу.

Амлодипін після перорального введення з шлунково-кишкового тракту всмоктується повільно, майже стовідсотково. Прийом їжі не впливає на його всмоктування. Максимальна концентрація в плазмі крові визначається через 6-10 годин після прийому. Біологічна доступність амлодипіну близько – 64-80 %, об’єм розподілу близько –20 л/кг. 95-98 % амлодипіну зв’язується з білками плазми крові. Він метаболізується в печінці до неактивного метаболіту. Із сечею виділяється близько 10 % основної речовини і 60 % метаболітів. Елімінація двофазна, період напіввиведення в середньому становить 35-50 годин. Стійка рівноважна концентрація встановлюється після регулярного 7-8-добового прийому. Амлодипін метаболізується в основному в печінці, до неактивних сполук, 10 % виділяється із сечею в незміненому вигляді. Амлодипін не піддається гемодіалізу.

Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові у молодих і в літніх схожий. У літньому віці виділення амлодипіну трохи знижується, збільшується площа під кривою концентрації-часу (AUC) і час напіввидення. При застосуванні в подібних дозах молоді і літні переносили препарат добре, тому літні хворі можуть приймати його у звичайній дозі.

У випадку печінкової патології час напіввиведення амлодипіну подовжується.

При захворюваннях нирок концентрація амлодипіну в плазмі крові і ступінь ураження нирок не залежні.

При прийомі препарату Екватор, взаємодія між діючими речовинами не очікується, що підтвердилося фармакокінетичими дослідженнями. Важливі фармакокінетичні показники (площа під кривою концентрації-часу (AUC), максимальна концентрація, час досягнення максимальної концентрації, час напівіснування) не відрізнялися при застосуванні діючих речовин у комбінації або окремо.

Всмоктування активних інгредієнтів Екватору не залежить від прийому їжі.

У зв’язку з тим, що діючі речовини Екватору тривалий час присутні в організмі, препарат придатний для одноразового прийому на добу.

Показання для застосування. Есенціальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози. Застосовувати Екватор пропонується в тому випадку, якщо не вдалося досягти бажаного значення артеріального тиску при монотерапії одним із компонентів препарату.

Доза препарату для дорослих, які не приймають інші антигіпертензивні препарати, – одна таблетка на добу. У зв’язку з тим, що їжа не впливає на всмоктування діючих речовин, препарат можна приймати незалежно від прийому їжі.

Хворим, які попередньо приймали діуретики, пропонується за два-три дні до початку терапії Екватором перервати прийом діуретика. Якщо це неможливо, початкова доза препарату становить півтаблетки на добу. У цьому випадку після прийому першої дози препарату доцільно контролювати стан хворого, оскільки може виникнути симптоматична гіпотензія.

При нирковій недостатності необхідно знизити початкову дозу препарату, оскілки виділення лізиноприлу відбувається через нирки. Підтримуючу дозу необхідно визначати індивідуально, залежно від реакції на препарат і при досить часто проведеному контролі функціональних показників нирок і рівня калію і натрію в сироватці крові.

При печінковій недостатності виділення амлодипіну з організму може затримуватися. Точно зазначеної дози немає, але таким хворим препарат треба приймати з особливою обережністю.

Побічна дія.

Побічні дії звичайно минущі і мало виражені, тому переривати курс терапії доводиться рідко.

Найбільш часто зустрічалися головний біль, кашель і запаморочення.

Можливі такі побічні ефекти: слабкість, діарея, нудота, блювання, ортостатична гіпотензія, свербіж, висипання на шкірі, набряки, почервоніння шкіри обличчя, біль у грудній клітці, артралгії.

Інколи, внаслідок гіперчутливості може розвинутись ангіоневротичний набряк з набряканням обличчя, кінцівок, губ, надгортанника і гортані. У такому випадку необхідно негайно припинити застосування препарату, хворий повинен знаходитися під контролем лікаря до повного зникнення ознак.

Відхилення в лабораторних параметрах

При застосуванні інших препаратів групи інгібіторів ангіотензинконвертуючого ферменту був виявлений агранулоцитоз. Тому не можна виключати можливість появи агранулоцитозу при застосуванні Екватору.

Рівні гемоглобіну та гематокриту при тривалому застосуванні препарату можуть трохи знижуватися.

Можливі гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну, залишкового азоту, а також підвищення активності печінкових ферментів і рівня білірубіну в сироватці крові, особливо при попередньо існуючому захворюванні нирок, цукровому діабеті або реноваскулярній гіпертензії.

Можливі такі поодинокі побічні ефекти: відчуття серцебиття, тахікардія (що, ймовірно, пов’язано з надмірною гіпотензією у хворих з великим ризиком розвитку інфаркту міокарда й інсульту мозку), диспептичні прояви, сухість у роті, болі в животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтуха, гепатит, гіперплазія ясен, набряки, уртикарії, підсилене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, порушення функції нирок, часті позиви до сечовипускання, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, імпотенція.

А також поява патологічних станів появою АНА (антитіла до нуклеїнових кислот), з підвищенням ШОЕ та з болями в суглобах; а також поява мультиформної (ексудативної) еритеми.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до похідних дигідропіридину та інших складових частин препарату.

Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку після прийому інгібітору ангіотензинконвертуючого ферменту, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.

З боку гемодинаміки - виражений стеноз аорти або мітрального клапана або гіпертрофічна кардіоміопатія, кардіогенний (серцевий) шок.

Вагітність і годування груддю.

Дитячий вік (ефективність і безпека препарату невідомі).

Передозування. При передозуванні може спостерігатися виражене розширення периферичних судин, яке супроводжується надмірним зниженням артеріального тиску і рефлекторною тахікардією. У таких випадках необхідно проводити симптоматичне лікування, необхідно надати хворому горизонтальне положення, здійснювати контроль роботи серця, контролювати артеріальний тиск і показники обміну електролітів та обміну води, а також провести корекцію цих показників у разі потреби. При тяжкій гіпотензії треба надати хворому горизонтальне положення з піднятими кінцівками і призначити внутрішньовенне введення розчинів для інфузії, але при неефективності цієї терапії необхідно давати судинозвужувальні засоби (вазопресори) периферичної дії, якщо не протипоказано їх застосування. Для переривання блокування кальцієвих канальців можна вводити внутрішньовенно глюконат кальцію.

У зв’язку з тим, що всмоктування амлодипіну є тривалим, промивання шлунка може бути ефективним.

Лізиноприл можна видаляти з організму гемодіалізом, але амлодипін через велику здатність з’єднуватись з білком не піддається гемодіалізу.

Особливості застосування. Може спостерігатися значна симптоматична гіпотензія у хворих з гіпонатріємією та/або гіповолемією, у зв’язку з прийомом діуретиків або від втрати великої кількості рідини з іншої причини (інтенсивне потовиділення, тривале блювання, діарея). З появою гіпотензії хворому необхідно надати горизонтальне положення, у разі потреби вводити рідину (ввести розчин для інфузії фізіологічного розчину натрію хлориду).

До початку курсу терапії необхідно скорегувати гіпонатріємію або гіповолемію і при застосуванні перших доз препарату необхідно стежити за впливом препарату на артеріальний тиск.

У випадку стенозу аорти або гіпертрофічної кардіоміопатії як і всі препарати, що розширюють судини, Екватор необхідно застосовувати з обережністю при наявності звуження устя кровеносних судин.

Порушення функції нирок.

При стенозі ренальної артерії (особливо якщо він спостерігається з двох боків, або є тільки одна нирка і відмічається звуження устя ниркової артерії), за наявності гіпонатріємії та/або гіповолемії, а також у випадку недостатності кровообігу лізиноприл може призвести до зниження функції нирок, до гострої ниркової недостатності, яка після переривання терапії є оборотною.

При прийомі будь-якого препарату групи інгібіторів ангіотензинконвертуючого ферменту, як і при прийомі лізиноприлу, може виникати ангіоневротичний набряк з набряком обличчя, кінцівок, губ, надгортанника і гортані. У такому випадку необхідно негайно перервати прийом препарату і хворий повинен знаходитися під контролем лікаря до повного зникнення ознак.

Якщо набряк розвивається на обличчі, губах і кінцівках, він, як правило, спонтанно минає, але на зниження інтенсивності його ознак добре впливає застосування антигістамінних препаратів.

Ангіоневротичний набряк з набряком гортані може призвести до фатального кінця. Набряк язика, надгортанника або гортані може привести до закупорки дихальних шляхів, тому треба негайно здійснювати такі терапевтичні заходи: ввести підшкірно 0,1% розчин адреналіну в дозі 0,3-0,5 мл (0,3-0,5 мг) або 0,1 мл (0,1 мг) повільно внутрішньовенно, після чого треба ввести глюкокортикоїд і антигістамінний препарат під контролем життєво важливих функцій хворого.

Хірургічне втручання, анестезія: при великих операціях або при застосуванні засобів для наркозу, що спричинюють гіпотензію, лізиноприл гальмує компенсаторне вивільнення ангіотензину-II. Гіпотензію, що відмічається в цьому випадку, відповідно до описаного механізму можна усунути введенням фізіологічного розчину натрію хлориду.

Проведення гемодіалізу мембраною з поліакрил-нітрилу (наприклад AN 69) хворому, що одержує інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту, може призвести до анафілактичного шоку, тому слід уникати їх одночасного застосування. Слід застосовувати фільтр іншого типу або призначати антигіпертензивний препарат іншої групи.

У деяких випадках, коли хворий приймав інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту і проводилася десенсибілізація до перетинчатокрилих комах, була відмічена анафілактична реакція. Цієї небезпечної для життя реакції можна уникнути тимчасовим перериванням курсу терапії інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту.

У зв’язку з тим, що однозначно не можна виключити можливість агранулоцитозу, періодично треба контролювати картину крові.

При застосуванні стандартної дози обох активних інгредієнтів у осіб літнього віку відмічався більш високий рівень цих інгредієнтів у плазмі крові, тому дозу препарату цим хворим треба встановлювати з обережністю, хоча в ефективності значної різниці не відмічалося у молодих і літніх хворих.

При ураженні печінки час напіввиведення амлодипіну збільшується. У зв’язку з тим, що немає точних даних, препарат треба застосовувати з обережністю, з індивідуальною оцінкою користі і ризику терапії.

Вагітність.

Як прийом усіх інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, так і застосування Екватору протипоказано під час вагітності; при встановленні вагітності якомого раніше треба перервати терапію.

Препарати групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, як і лізиноприл, у другому і третьому триместрах вагітності можуть призвести до ураження або смерті плоду. Це пов’язано з гіпотензією, нирковою недостатністю і з гіперкаліємією, що вплинуло на функцію нирок плоду. Цю дію можна чекати від 9-12-тижневого віку плоду. Зниження кількості навколоплідних вод може призвести до ураження плоду з деформацією черепа та обличчя, а також з порушенням розвитку кінцівок, недорозвиненням легенів і загибеллю плоду. Невідомо, чи має діюча речовина подібні або інші небажані дії у більш ранні терміни вагітності.

Дані контрольованих випробувань у вагітних жінок відсутні, тому застосування препарату вагітним не показано.

Годування груддю:

Застосування Екватору під час годування груддю не показано, оскільки лізиноприл виділяється в материнське молоко. Про можливість переходу амлодипіну в материнське молоко не відомо.

Препарат може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами з підвищеним ризиком травматизму (особливо на початку прийому), тому індивідуально треба визначати, при якій дозі препарату можна керувати автомобілем або працювати в умовах підвищеного травматизму.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Застосовувати особливо обережно:

з калійзберігаючими діуретиками (наприклад спіронолактон, амілорид, тріамтерен), з калієм і харчовою сіллю, що містить калій. У цьому випадку може сформуватися гіперкаліємія, особливо при зниженій функції нирок, тому препарат можна приймати після ретельної оцінки лікарем, при регулярному контролі рівня калію в сироватці крові і функціональних показників нирок;

алопуринол, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди, прокаїнамід при одночасному застосуванні з лізиноприлом можуть призвести до розвитку лейкопенії.

Застосовувати обережно:

з діуретиками: може відмічатися різке зниження артеріального тиску;

з іншими антигіпертензивными засобами (адитивна дія);

з нестероїдними протизапальними засобами (може знижуватися антигіпертензивна дія);

із солями літію (може знижуватися ступінь виділення літію, тому рівень літію в плазмі крові треба регулярно контролювати);

– наркотичні засоби, анестетики в сполученні з лізиноприлом підсилюють гіпотензивну дію.

Лізиноприл гальмує виділення калію при одночасному застосуванні з діуретиками.

Лізиноприл підсилює прояви алкогольної інтоксикації.

З амлодипіном взаємодії не відомі.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15- 25 °С.

Термін придатності – 2 роки.