Бисептол инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: co-trimoxazole;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, круглої форми, пласки з обох боків, з гладкою поверхнею, гравіровані з одного боку літерами “Bs”, таблетки Бісептол 400/80 мг додатково мають розділову ризку;

склад: 1 таблетка Бісептол 100/20 мг містить: сульфаметоксазолу 100 мг, триметоприму 20 мг;

1 таблетка Бісептол 400/80 мг містить: сульфаметоксазолу 400 мг, триметоприму 80 мг;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, тальк, магнію стеарат, спирт полівініловий, метилу гідроксибензоат, пропілу гідроксибензоат, пропіленгліколь.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Код АТС J01E E01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комбінований бактерицидний препарат, який містить сульфаметоксазол – сульфаніламід із середньою тривалістю дії, що інгібує синтез фолієвої кислоти шляхом конкурентного антагонізму з пара-амінобензойною кислотою, і триметоприм – інгібітор бактеріальної редуктази дегідрофолієвої кислоти, відповідний за синтез біологічно активної тетрагідрофолієвої кислоти.

Сполучення компонентів, що діє на один ланцюг біохімічних перетворень, приводить до синергізму протибактеріальної дії і повільнішому розвитку нечутливості бактерій.

Ко-тримоксазол активний in vitro проти E. Coli (у тому числі ентеропатогенних штамів), індолопозитивних штамів Proteus spp. (у тому числі P. vulgaris), Morganella morganii, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Enterobacter sp., Hemophilus influenzae, Str. рneumoniae, Shigella flexneri, Shigella sonnei.

Фармакокінетика. Обидва компоненти препарату швидко всмоктуються у кров з травного тракту. Максимальна концентрація обох складових у сироватці досягається через 1–4 години після перорального прийому. Триметоприм зв’язується із білками сироватки на 70%, сульфаметоксазол – на 44-62%.

Розподіл обох компонентів відрізняється: сульфаметоксазол розподіляється виключно в позаклітинному середовищі, триметоприм – в усіх рідинах організму.

Висока концентрація триметоприму визначається у секреті бронхіальних залоз, передміхуровій залозі та в жовчі. Концентрація сульфаметоксазолу у рідинах організму дещо нижча. Обидві сполуки у високих концентраціях з’являються у мокротинні, виділеннях піхви та в рідині середнього вуха.

Об’єм розподілу сульфаметоксазолу складає 360 мл/кг, триметоприму – 2000 мл/кг. Обидва компоненти метаболізуються у печінці: сульфаметоксазол – шляхом ацетилювання і зв’язування з глюкуроновою кислотою, триметоприм – шляхом окислення та гідроксилювання.

Виводиться в основному нирками шляхом фільтрування та активної канальцевої секреції. Концентрація активних сполучень у сечі значно вища ніж у крові. Протягом 72 годин із сечею виводиться 84,5% прийнятої дози сульфаметоксазолу і 66,8% – триметоприму.

Період напіввиведення складає 10 годин для сульфаметоксазолу і 8–10 годин – для триметоприму. У разі недостатності нирок період напіввиведення обох компонентів подовжується.

Сульфаметоксазол і триметоприм проникає у жіноче молоко та надходить до кровообігу плода.

Показання для застосування.

Інфекції сечовивідних щляхів, спричинені чутливими до препарату штамами E. Coli, Klebsiella spp., Enterobacter sp., Morganella morganii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris.

Гостре запалення середнього вуха спричинене чутливими до препарату H. influenzae, Str. Рneumoniae.

Загострення хронічного бронхіту спричинене чутливими до препарату H. influenzae, Str. Рneumoniae.

Бактеріологічно підтверджене запалення легенів, збудником якого є Pneumocystis carinii, і профілактика заражень цим мікроорганізмом у хворих з ознаками ризику ( наприклад, інфіковані ВІЛ).

Інфекції травного тракту, спричинені чутливими до препарату Shigella flexneri, Shigella sonnei.

Діарея мандрівника, спричинена ентеротоксигенними штамами E. Coli.

Токсоплазмоз.

Нокардіоз.

Спосіб застосування та дози.

Запалення сечових шляхів, інфекції травного тракту, спричинені Shigella і загострення хронічного бронхіту у дорослих: середня пероральна доза – 960 мг (2 таблетки Бісептолу 400/80 мг, 8 таблеток Бісептолу 100/20 мг) 2 рази на добу.

При запаленнях сечових шляхів препарат приймають протягом 10–14 днів, при загостренні хронічного бронхіту – протягом 14 днів, при інфекціях травного тракту, спричинених Shigella – 5 днів.

У хворих з кліренсом креатиніну 15–30 мл/хв. дозу треба зменшити наполовину. Якщо кліренс креатиніну менше 15 мл/хв., застосування препарату не показано.

Запалення сечових шляхів, інфекції травного тракту, спричинені Shigella і гострий отит у дітей: 48 мг/кг (40/8 мг/кг) маси тіла на добу в 2 прийоми через 12 годин. Доза для дітей не повинна перевищувати дози для дорослих.

При запаленнях сечових шляхів і гострому запаленні середнього вуха препарат приймають протягом 10 днів, при інфекціях травного тракту, спричинених Shigella – 5 днів.

При діареї мандрівника призначають 960 мг (2 таблетки Бісептолу 400/80 мг, 8 таблеток Бісептолу 100/20 мг) через 12 годин.

Пневмонія спричинена Pneumocystis carinii у дорослих та дітей:

пропонована доза в осіб з підтвердженим запаленням становить 90–120 мг/кг (75/15 мг/кг – 100/20 мг/кг) маси тіла препарату на добу у дозах, які треба приймати кожні 6 годин протягом 14–21 днів.

Профілактика пневмонії, яка викликається Pneumocystis carinii, для дорослих – 900/60 мг препарату один раз на добу.

Добова доза не повинна перевищувати 1920 мг (16 таблеток по 100/20 мг, 4 таблетки по 400/80 мг).

Побічна дія.

Найчастіші небажані дії під час лікування Бісептолом з боку травного тракту (нудота, блювання, відсутність апетиту) та шкірні алергічні реакції (висип, кропив’янка).

Рідко можуть виникати симптоми небезпечні для життя: синдром Стівенса-Джонсона, токсично-розпливчастий некроз шкіри (синдром Лайєлла), гострий некроз печінки, апластична анемія.

Крім цього серед небажаних ефектів є:

- система кровотворення: гемолітична анемія, мегалобластична анемія, еозинофілія,метгемоглобінемія, гіпопротромбінемія;

- підвищена чутливість: міокардит алергічної природи, озноб, підвищена температура після застосування препарату, світлобоязнь, анафілактичні реакції, судинні набряки, свербіж шкіри, хвороба Шенлейн-Геноха, кропів’янка, поліморфна еритема, загальні шкірні реакції, відшароване запалення шкіри, алергічні висипи, сироваткова хвороба.

Рідко – вузликовий періартеріїт, вовчаковий синдром.

- травний тракт: пронос, біль у животі, відсутність апетиту, нудота, псевдодифтерійне запалення кишок, блювання, збільшення рівнів печінкових ензимів та креатиніну у сироватці крові, запалення слизової оболонки порожнини рота, язика, підшлункової залози, гепатит (інколи з холестатичною жовтяницею);

- сечостатева система: ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротоксичний синдром, анурія, збільшення небілкового азоту та креатиніну у сироватці;

- метаболізм: гіперкаліємія, гіпонатріємія;

- нервова система: апатія, менінгіт, атаксія, головний біль, депресія, судоми, галюцинації, знервованість, шум у вухах, запалення периферичних нервів;

- система внутрішньої секреції: сульфаніламіди мають хімічну спорідненість до деяких антитиреоїдних препаратів, сечогінних (ацетазоламіду і тіазиду), а також до пероральних протидіабетичних ліків, що може бути причиною перехресної алергії. Рідко – гіпоглікемія, збільшення діурезу.

- скелетно-м’язова система: біль у суглобах, м’язах;

- органи дихання: задишка, кашель, інфільтрати у легенях.

- різне: слабкість, відчуття втоми, безсоння.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до сульфаметоксазолу або триметоприму.

Мегалобластична анемія, викликана нестачею фолієвої кислоти.

Вагітність та годування груддю.

Вік до 2 місяців життя.

Тяжка ниркова і печінкова недостатність.

Передозування.

Невідомо, яка доза Бісептолу може бути небезпечною для життя. При передозуванні сульфаніламідів спостерігається відсутність апетиту, колікоподібний біль, нудота, блювання, запаморочення, головний біль, сонливість, втрата свідомості. Може з’явитися пропасниця, гематурія, та кристалурія, пригнічення функції кісткового мозку, гепатит.

При гострому передозуванні триметоприму може виникнути нудота, блювання, запаморочення, головний біль, психічна депресія, сплутаність свідомості, пригнічення функції кісткового мозку.

При появі симптомів передозування необхідно припинити застосування препарату, викликати блювання, прийняти велику кількість рідини, якщо діурез недостатній, а функція нирок нормальна. Підкислення сечі прискорить виведення триметоприму, але може збільшити ризик кристалізації сульфаніламіду в нирках. Слід контролювати картину крові, електроліти сироватки та інші біохімічні показники хворого. При появі пошкодження кісткового мозку або симптомів гепатиту слід застосувати типове в таких випадках лікування. Гемодіаліз мало ефективний.

При хронічному отруєнні спостерігається тромбоцитопенія, лейкопенія або мегалобластна анемія. В такому випадку слід застосовувати лейковорин (5 – 15 мг на добу).

Особливості застосування.

Застереження і спеціальні заходи при застосуванні.

Треба обережно застосовувати Бісептол при лікуванні хворих з недостатньою функцією печінки або нирок, нестачею фолієвої кислоти (наприклад, люди похилого віку, хворі на алкоголізм, хворі, які лікуються протисудомними препаратами, хворі на синдром зниженого всмоктування або особи, що недоїдають), з тяжкими алергічними симптомами, хворих на астму та при порушенні кровотворення.

Пацієнти повинні споживати достатню кількість рідини для попередження кристалурії і закупорки канальців нирок.

При більш тривалому лікуванні необхідно ретельно слідкувати за картиною крові, функцією печінки і нирок.

У хворих літнього віку при лікуванні Бісептолом збільшується ризик ушкодження нирок або печінки, тяжкі шкірні реакції, загальмованість утворення кров’яних тілець.

У хворих на СНІД, що застосовують Бісептол у зв’язку з пневмоцистним зараженням, частіше виникають такі симптоми, як: висип, пропасниця, лейкопенія, збільшення рівнів амінотрансфераз, гіперкаліємія та гіпонатріємія.

Під час лікування необхідно уникати прямого сонячного опромінювання (у зв’язку з фотосенсібілізацією).

Не застосовувати для лікування тонзилітів, викликаних β-гемолітичними стрептококами.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і обслуговувати механізми

Препарат не викликає зниження психофізичної активності на здатність керувати транспортними засобами і обслуговувати механізми.

Вплив на результати лабораторних досліджень

Триметоприм може впливати на результати визначення концентрації метотрексату у сироватці ензиматичним методом, але не впливає на них при радіоімунологічному методі визначення.

Ко-тримоксазол може підвищувати приблизно на 10% результати тесту Яффе з основним пікратом на креатинин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Нестероїдні протизапальні засоби, протидіабетичні похідні сульфонілсечовини, дифенін, непрямі антикоагулянти, барбітурати посилюють ризик виникнення побічних ефектів.

Аскорбінова кислота підвищує кристалурію.

У хворих літнього віку поєднання Ко-тримоксазолу з деякими сечогінними ліками, особливо тіазидами, збільшує ризик тромбоцитопенії.

Ко-тримоксазол може підвищувати концентрацію дигоксину в сироватці крові, особливо у літніх хворих.

При одночасному застосуванні препарату з трициклічними антидепресантами знижується активність останніх.

Препарат знижує надійність пероральної контрацепції.

Ко-тримоксазол може посилювати дію ліків, які гальмують згортання крові, що потребує зменшення дози цих ліків.

Препарат гальмує метаболізм фенітоїну: в осіб, які вживають обидва препарати, тривалість періоду напіввиведення фенітоїну збільшується приблизно на 39%, а кліренс фенітоїну знижується приблизно на 27 %.

Ко-тримоксазол збільшує концентрацію вільної фракції метотрексату у сироватці за рахунок витиснення його із зв’язків з білками.

При одночасному застосуванні препарату хворими, які приймають піримітамін для профілактики малярії в дозі вище 25 мг/тиждень, у них може розвитися мегалобластична анемія.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 5 років.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.