Лорвас СР инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: indapamide; (RS)-4-хлоро-3-сульфамол-N-(2-метил-2,3-дигідро-1Н-індол-1-іл)бензамід;

основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору;

склад: 1 таблетка містить індапаміду 1,5 мг;

допоміжні речовини: гідроксипропілметилцелюлоза К4М, лактози моногідрат, повідон К-30, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, ТRС покриття А.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група. Нетіазидні діуретики з помірно вираженою активністю.

Код АТС С03В А11.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Антигіпертензивний (діуретичний) засіб подібний до тіазидних діуретиків. Індапамід спричиняє зниження тонусу гладеньких м’язів артерій (за рахунок зміни трансмембранного перенесення іонів кальцію, зменшення гіперчутливості судин до норадреналіну і ангіотензину), що призводить до зниження загального периферичного судинного опору. Індапамід стимулює синтез простагландинів Е₂ та І₂, які мають судинорозширювальний та гіпотензивний ефекти. Виявляє помірну діуретичну дію, пов’язану з блокуванням реабсорбції іонів натрію, хлору, води і, меншою мірою, іонів калію і магнію. Препарат не порушує метаболізму ліпідів і не має негативного впливу на вуглеводний обмін, не впливає на загальний рівень холестерину, тригліцеридів, знижує рівень фосфатів у крові. Терапевтичний ефект настає через 7 - 8 днів, максимальна дія – через 4 тижні.

Фармакокінетика. Лікарська форма забезпечує поступове рівномірне вивільнення фракції індапаміду в шлунково-кишковому тракті, де він швидко і цілком всмоктується. Максимальна концентрація в крові досягається приблизно через 1 - 2 год після прийому внутрішньо одноразової дози 1,5 мг. При повторному прийманні препарату коливання концентрації індапаміду в плазмі крові в інтервалі між прийманням наступних доз зменшується.

Прийом їжі сповільнює швидкість абсорбції, але не знижує її. Біодоступність становить 93%. Зв’язування з білками плазми приблизно 79%, може сорбуватися еритроцитами. Рівноважний стан встановлюється через 7 днів регулярного приймання. Проникає через гістогематичні бар’єри (у тому числі плацентарний) і в грудне молоко. Піддається біотрансформації у печінці і виводиться у вигляді неактивних метаболітів, в основному нирками – 70%, і через кишечник – 22%. Період напіввиведення становить 14 - 24 год.

Фармакокінетичні параметри не змінюються у пацієнтів з нирковою недостатністю. У літніх хворих не спостерігається кумуляції препарату.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози. Призначають дорослим краще в ранкові години, по 1 таблетці (1,5 мг), не подрібнюючи, не розжовуючи і запиваючи ½ склянкою води 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 1 таблетка (1,5 мг). Збільшення дози препарату підсилює діуретичну дію.

Побічна дія. Гепатотоксична дія – рідко. У поодиноких випадках – гіперкальціємія, гематологічні порушення (тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія).

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, запор, сухість у роті; зрідка – панкреатит. У хворих з печінковою недостатністю – енцефалопатія.

З боку центральної нервової системи: запаморочення, астенія, парестезії, головний біль.

Загострення симптомів червоного вовчака.

Алергічні реакції (висипання, свербіж, кропив’янка). Порушення сольового балансу (гіпонатріємія, сухість у роті, спрага, підвищена втомлюваність, слабкість); гіпохлоремія (алкалоз), гіпокаліємія (аритмії, відчуття серцебиття, зміни настрою, судоми, біль у м’язах, нудота, блювання). Порушення сольового балансу – дозозалежні, збільшення рівня сечової кислоти та глюкози в плазмі.

Рідко – анорексія, діарея, головний біль, ортостатична гіпотензія (як наслідок діуретичної дії препарату), порушення сну, диспепсії.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату або його компонентів, а також до інших препаратів групи сульфамідів. Декомпенсована форма цукрового діабету, порушення мозкового кровообігу, гіперальдостеронізм, виражені порушення функції печінки та нирок, гіпокаліємія. Вагітність і лактація. Дитячий вік.

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, слабкість, гіпокаліємія, гіпонатріємія, порушення шлунково-кишкових функцій, порушення водно-електролітного балансу. При гострій інтоксикації: гіпотензія, пригнічення дихання, запаморочення, сонливість, поліурія, олігурія до ступеня анурії.

Лікування: специфічного антидоту немає. Необхідно викликати блювання, промити шлунок та обережно відрегулювати водно-електролітний баланс.

Особливості застосування. Перед початком лікування необхідно здійснити лабораторне обстеження, особливо за наявності станів, що супроводжуються порушенням водно-електролітного балансу.

З особливою обережністю призначають препарат хворим з порушеннями функції печінки і нирок. У процесі лікування препаратом необхідний періодичний контроль електролітів у сироватці крові, у зв’язку з можливістю виникнення гіпокаліємії і порушення водно-електролітного балансу. Хворим з гіперурикемією та подагрою, що застосовують Лорвас СР, необхідний періодичний контроль сечової кислоти.

Можливі прояви латентного діабету, а також зміни потреби в інсуліні.

Зниження рівня К⁺ (<= 3,4 ммоль) сприяє розвитку аритмій, збільшує токсичність серцевих глікозидів, тому потрібно визначати і коригувати рівень калію особливо у пацієнтів групи ризику з недостатнім харчуванням, з цирозом печінки, з серцевою недостатністю, пацієнтам, які приймають багато ліків. Під час застосування препарату можливі позитивні результати при проведенні допінг-контролю.

У разі необхідності проведення хірургічного втручання слід повідомити анестезіолога щодо лікування Лорвасом СР.

Препарат не порушує психомоторних реакцій, проте необхідна обережність при роботі з автотранспортом та потенційно небезпечними механізмами, за наявності коливань артеріального тиску.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Аміодарон, інші антиаритмічні засоби – при одночасному прийомі – ризик аритмогенної дії, пов’язаної з гіпоксією.

Антикоагулянти (похідні кумарину, індандіону) – при призначенні разом з індапамідом можливе зниження антикоагулянтної дії зазначених засобів.

Серцеві глікозиди (препарати наперстянки) – підвищується ризик інтоксикацій глікозидами.

Потенціювання дії інших антигіпертензивних засобів.

Літій – можливий розвиток інтоксикації, одночасний прийом з індапамідом не рекомендується.

Симпатоміметичні засоби – ослаблення ефективності останніх при призначенні індапаміду.

Йодоконтрастні засоби – ризик розвитку ниркової недостатності.

Препарати астенізол, бепридил, еритроміцин, терфенадин, вінкамін, галофантрин, сультоприд, які сприяють подовженню інтервалу QT, разом з індапамідом сприяють виникненню життєво небезпечних шлуночкових аритмій.

Амфотерицин, глюко- та мінералокортикоїди, проносні засоби можуть посилити ризик розвитку гіпокаліємії.

Інгібітори АПФ під контролем АТ - можливий ризик різкого зниження АТ, особливо після першої дози.

Циклоспорин – ризик розвитку ацидозу.

Системні нестероїдні протизапальні засоби, естрогени – зниження ефективності індапаміду.

Трициклічні антидепресанти – посилення гіпотензивної дії.

Солі кальцію – гіперкальціємія.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.